Зміст

Вступ    3
1. Класифікація цінних паперів    4
Висновки    14
Список використаної літератури    15



Вступ

В умовах ринкових відносин набуває значення і привертає увагу такий вид майна, як цінні папери.
Застосування цінного папера як особливого документа і засвідчення ним майна, наділення його спеціальним правовим режимом відносять до епохи раннього середньовіччя. Зокрема, батьківщиною векселя є Італія, поява його датується XIII ст. Прообразом векселя був супровідний лист одного банкіра-міняйли іншому з проханням виплатити подавцю листа замість сплачених ним грошей відповідну суму в місцевій валюті. Незручності, пов’язані з переміщенням товарів та грошей, усувались, як тільки замість них подавали аркуш паперу, виконаний з додержанням певної форми і з відповідним змістом.
У законодавстві сформульовано поняття цінного папера: в ст.1 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” за¬значається, що цінні папери — це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визнача¬ють взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх влас¬ником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання гро¬шових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.



1. Класифікація цінних паперів

Національний ринок цінних паперів відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" охоплює випуск і обіг акцій, облігацій державних (республіканських та місцевих) позик, а також облігацій підприємств, Державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів та векселів.
Всі цінні папери можна поділити на види і типи. У рамках певного виду цінного паперу простежуються її різновиди. Вид - це якісна визначеність будь-якого цінного паперу, що відрізняє його від інших цінних паперів. Наприклад, акція - вид цінного паперу, а звичайна або привілейована (префакція) - різновиди акцій. Різновиди - це цінні папери одного виду, що розрізняються між собою рядом ознак. Різноманіття фінансових інструментів пов'язане з їх місцем і значенням у системі відтворення, із ступенем суспільного розподілу праці, із загальним рівнем розвитку економіки і фондового ринку зокрема та із ступенем участі держави в емісії цінних паперів тощо. Крім найбільш поширеного фінансового інструмента - акцій, існують і такі їх види, як: облігації, векселі, банківські сертифікати, ф'ючерси, опціони, коносаменти, чеки, варанти, купони, ордери тощо.
Тип формує поєднання різних комбінацій видів (різновидів) цінних паперів, що об'єднуються за певною загальною ознакою. Іншими словами, тип цінних паперів поділяється на їх види, а останні - на різновиди цінних паперів.
Мають місце також готівкові та безготівкові цінні папери, які у відповідній формі фіксують права, пов'язані з володінням тими чи іншими паперами. Безготівкові папери бувають в свою чергу бездокументарними, а також централізовано документарними. Бездокументарні - це цінні папери, що існують у вигляді записів на спеціальних рахунках. Готівкові ж цінні папери - це документарні папери без їх обов'язкового централізованого зберігання. У бездокументарній формі існують в основному акції і облігації (особливо державні боргові зобов'язання). У цій формі можуть бути випущені не всі цінні папери (наприклад, векселі).
За характером відносин, що фіксуються цінним папером, можна виділити боргові і пайові типи цінних паперів. Боргові папери, що випускаються з певною процентною ставкою у вигляді боргових зобов'язань, передбачають повернення суми боргу до певної дати. Пайові ж папери свідчать про вкладення певної частки їх власниками в капітал емітента.
Виділяються також папери, що вимагають державної реєстрації (ті ж акції) і що не вимагають такої (деякі комерційні сертифікати, а також векселі). Самостійний тип утворюють емісійні папери. Емісійні - це будь-які цінні папери, в тому числі бездокументарні, які характеризуються одночасно такими ознаками: закріплюють сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню поступці і безумовному здійсненню з дотриманням встановленої форми і порядку; розміщуються випусками; характеризуються рівними обсягами і термінами здійснення прав всередині одного випуску незалежно від часу їх придбання. До емісійного типу цінних паперів належать: державні боргові зобов'язання, корпоративні облігації, акції.
Залежно від статусу емітента розрізнюють такі типи паперів: державні (казначейські), корпоративні, муніципальні і папери фізичних осіб. Серед державних і муніципальних цінних паперів переважають облігації, але можуть бути і такі види, як векселі, сертифікати, чеки. Серед корпоративних паперів переважають акції, але нерідко випускаються векселі, облігації. Папери фізичних осіб представлені головним чином векселями, чеками. У літературі виділяються також інвестиційні папери. Це будь-які цінні папери (за виключенням цінних паперів, випущених дочірніми підприємствами), в яких 50 і більше процентів голосуючих акцій належить емітенту. Крім цього, умовно виділяють і ріелтерські папери. Ними можуть бути майнові листи, житлові сертифікати тощо.
Залежно від способу підтвердження і фіксації прав виділяють: іменні, пред'явницькі та ордерні цінні папери. В іменному цінному папері суб'єктом виражених в ній прав є фізична або юридична особа, зареєстрована в книгах (реєстрах) компанії або в записах на спеціальних рахунках цінних паперів. Для здійснення прав, що пов'язані з володіння цінним папером, а також для її передачі обов'язкова ідентифікація імені (найменування) власника в книгах (журналах) компанії або в записах на рахунках цінних паперів. Іменні цінні папери - це папери, за якими інформація про інвесторів повинна бути доступна емітенту в формі реєстру власників цінних паперів. Іменні папери можуть випускатися як в документарній, так і в бездокументарній формах.
Цінні папери на пред'явника - це папери, перехід прав на які і здійснення посвідчення ними прав не вимагають обов'язкової ідентифікації імені власника. Для цього досить простого пред'явлення (вручення, передачі) цінного паперу. Цей тип цінних паперів безособовий. Пред'явницькі папери можуть існувати тільки на паперових носіях, випускатися в документарній формі. Дозволені ці папери не в кожній країні. Це пов'язано, зокрема, з потенційною можливістю появи на їх основі фінансових "пірамід" типу російських МММ.
Чим вище на фондовому ринку частка пред'явницьких паперів, тим більша імовірність фінансових афер. На початку 1998 р. до 40% обороту на фондових біржах України складала торгівля паперами на пред'явника.
Що стосується ордерних цінних паперів, то їх власники можуть призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу правомочну особу, яка і реалізовує права, засвідчені цінним папером. Наказ цей представлений на самому папері за допомогою індосаменту. Ордерні папери можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Найбільш поширений ордерний папір - вексель. Іменними можуть бути всі цінні папери, а на пред'явника - більшість. Іншими словами, більшість цінних паперів можуть бути як іменними, так і на пред'явника.
Можна виділити також декілька типів цінних паперів залежно від їх ролі в здійсненні майнових і немайнових прав (зобов'язань). У цьому випадку зазначимо, що в таких паперах виражене основне право, що витікає з володіння ними. Так, акція виражає основне право акціонерів на участь у справах корпорації, в управлінні, прибутках, а якщо необхідно і в розподілі акціонерного товариства. Такі папери називаються основними. Крім акцій, до них належать також облігації, векселі, чеки, банківські сертифікати, коносамент тощо.
Похідні ж (або допоміжні ) цінні папери випускаються для підтвердження або виконання додаткових, другорядних прав (зобов'язань) на цінні папери. Наприклад, до акцій можуть бути видані опціонні сертифікати, що дають право на деякі пільги для їх власників. До облігацій - купони, що дають право на отримання періодичних виплат за них. Похідними фінансовими інструментами є також ф'ючерси, ордери, варанти, депозитні розписки. Не виключено, що до похідних паперів будуть передбачені, в свою чергу, допоміжні інструменти, що мають самостійний оборот. Тоді перший папір буде основним щодо іншого. Процес появи нових похідних фінансових інструментів постійно має місце як на розвинених, так і на фондових ринках. До сказаного можна додати, що основні цінні папери реалізовують основні економічні характеристики даного паперу, а похідні папери сприяють цьому, або реалізовують другорядні економічні характеристики даного паперу.
З точки зору надійності цінних паперів виділяють оборонні папери. Це високонадійні, практично безризикові папери, які приносять твердий, стабільний прибуток. Випускаються державою під державні гарантії. Це державні короткострокові облігації (ДКО), казначейські зобов'язання (КЗ), облігації ощадної позики (ООП) та інші папери.
До найбільш надійних можна віднести муніципальні цінні папери, прирівнені до державних. Сюди входять і гарантовані цінні папери - папери приватних емітентів, але під державні гарантії. Ці папери були поширені в Україні до жовтневих подій 1917р. Під акції і облігації українських залізниць давалися урядові гарантії. Брак коштів для виплат процентів і дивідендів покривався за рахунок державної казни. До цього ж типу слід віднести і папери, випущені під заставу фізичних активів (як правило, земля і споруди) - заставні папери.
Досить надійними вважаються і деякі беззакладні папери. Насамперед, це папери емітентів, що набули високого авторитету ("блакитні корінці"). В умовах стабільної економіки курс цих паперів стійкий або змінюється в легкопрогнозованих межах. Виплати прибутку, якщо вони здійснюються, стабільні, як і їх розмір. Більшість інших емісійних паперів належать до ненадійних, ризикових вкладів. Надійність комерційних, ордерних та боргових паперів напряму пов'язана зі статусом особи, що їх випустила (що надписала).
Загальною закономірністю для всіх паперів є підвищення рівня їх надійності з піднесенням юридичного статусу їх емітента. Найбільш надійні державні, а найменше - приватні папери (папери юридичних і фізичних осіб).
З точки зору прибутковості розрізняються високо-, середньо, низько- і безприбуткові цінні папери. До перших зазвичай належать спекулятивні, високоризикові цінні папери. В Україні ж нині високоприбутковими є державні папери, однак в інших країнах, як правило, вони вважаються низькоприбутковими фінансовими інструментами. Проте низькоприбутковими у нас є корпоративні цінні папери. Безприбутковими (з грошової точки зору) може бути значна кількість цінних паперів, що визначається умовами їх випуску.
З точки зору форми отримання прибутку цінні папери поділяють на: процентні (купонні), безпроцентні, дивідендні, дисконтні (прибуток тут отримують як різницю між сумою погашення і ціною придбання цінного паперу; ця різниця і називається дисконтом). Виділяють також курсові папери, коли прибуток отримують за рахунок приросту курсової вартості. Папери, що забезпечують при цьому швидке зростання курсу, називаються "агресивними". Нарешті, можна виділити папери, що забезпечують фіксований прибуток (облігація, префакція) або змінний прибуток (звичайна акція).
Виділяють також взаємозамінні цінні папери. Щодо акції, то це, як правило, депозитні (депозитарні) розписки і сертифікати акцій. Існують також масово емітовані та індивідуалізовані фінансові інструменти. Обсяг емісії перших може досягати значних обсягів, вони можуть знаходитися в обігу великими оптовими партіями. Сюди можна віднести: ф'ючерси, опціони, акції, облігації. У другу групу цінних паперів включають, зокрема, чеки, векселі, емісія (випуск) яких суворо індивідуалізована. Велика частина цінних паперів постійно знаходиться в обігу, тому їх можна назвати постійними паперами. Разом з тим, ряд фінансових інструментів з'являються на фондовому ринку епізодично для виконання епізодичних завдань і функцій (як, наприклад, приватизаційний сертифікат). Такі цінні папери можна назвати тимчасовими або перехідними. Приватизаційний сертифікат можна віднести також до підтипу приватизаційних цінних паперів. Виділяють також сертифіковані фінансові інструменти, які можуть бути представлені сертифікатами, і несертифіковані. До перших відносять акції, облігації. До других -чеки, векселі тощо.
Залежно від характеру обігу виділяють ринкові і неринкові цінні папери. Перші вільно продаються і перепродуються як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. При цьому характер продажу не обов'язково повинен бути масовим. Ступінь "ринковості" того чи іншого цінного паперу може бути різним. Загалом будь-який цінний папір тією чи іншою мірою може бути товаром. "Неринковість" або обмежена "ринковість" того чи іншого паперу визначається її емітентом. "Неринкові" цінні папери мають тільки первинний ринок і не мають вторинного. Вони не перепродуються, а значить, і не мають ринкового котирування (останнє - це встановлення курсу цінного паперу на фондовій біржі або в рамках іншої торгової позабіржової системи). "Неринкові" - це іменні папери, тоді як "ринковими" можуть бути: іменні, пред'явницькі і ордерні папери. Серед "неринкових" цінних паперів частіше всього фігурують державні.
Серед "ринкових" можна виділити папери, допущені до біржового котирування (їх називають ефектами), і папери, не допущені до процедури котирування. Цю градацію не слід ототожнювати з розподілом паперів на ті, що котируються і що не котируються на біржі. Це пов'язано з тим, що серед паперів, які не котируються на біржі, не допущені до біржового котирування становлять тільки незначну частину. Решта цінних паперів, що залишилася, з різних причин знаходиться в обігу тільки на позабіржовому фондовому ринку. Серед цих паперів в свою чергу є цінні папери, що пройшли ринкове котирування і що не пройшли (серед перших маються на увазі папери, що котируються в рамках замкнених торгових систем). Загалом під цінними паперами, що мають ринкове котирування, слід розуміти папери, що котируються в рамках таких замкнених систем, плюс папери з біржовим котируванням. Папери, угоди з якими відрізняються найбільшою частотою і обсягом, а котирування регулярно публікуються в засобах масової інформації, називаються активними.
Залежно від терміну обігу виділяють папери строкові (облігації, векселі), термін дії яких визначається умовами випуску і/або чинним законодавством, і папери без встановленого терміну дії (акції, сертифікати акцій). В свою чергу строкові фінансові інструменти можуть бути коротко-, середньо- і довгостроковими. Зазначимо також, що пред'явницькі і ордерні папери, враховуючи особливість їх обігу, називають оборотними цінними паперами.
У розрізі інших економічних характеристик можна виділити папери каузальні і абстрактні. У перших визначаються конкретні умови випуску паперів або умови (причини) угоди, пов'язаної з їх випуском. Що стосується змісту абстрактних паперів, то він носить індиферентний до цих умов, абстрактний і безумовний характер. Перших паперів більшість. Це акції, облігації, банківські сертифікати тощо. Приклад абстрактного паперу - вексель.
Нерідко випускаються конвертовані (оборотні) цінні папери, які за певних умов можна обміняти на інші види або різновиди фінансових інструментів. Наприклад, акції можна обміняти на облігації, і навпаки. Виділяють також емісійно-взаємозамінні папери, у складі яких випуск одних паперів так чи інакше пов'язаний з випуском інших. Наприклад, чим більше корпорація випустить облігацій, тим менше вона згодом зможе випустити префакцій, оскільки ті й інші належать до першочергових фінансових зобов'язань фірми. З точки зору отримання інформації про їх емітентів можна виділити: "прозорі", "напівпрозорі" і "темні" цінні папери.
Залежно від базисної субстанції руху, який вони опосередковують, виділяють: товаророзпорядчі цінні папери (коносамент), грошоворозпорядчі (чеки), капіталорозпорядчі (акції). Можна виділити також папери, що придбаваються в звичайному порядку з метою задоволення поточних майнових інтересів (купівля облігацій), і папери, завдяки яким їх покупець залучається до підприємницької діяльності і придбаває новий соціальний статус (наприклад, стає акціонером при купівлі акції).
Залежно від того є цінний папір об'єктом інвестування чи об'єктом для спекуляцій, можна (нехай навіть і умовно) виділити інвестиційні та спекулятивні папери. Щоб стати об'єктом інвестування, перші повинні бути досить ефективним фінансовим інструментом. Що стосується інших, то ними не обов'язково повинні бути цінні папери в повному розумінні цього слова. Спекулятивними можуть бути і різні сурогатні папери. Якщо для інвестиційних паперів важлива стабільність їх курсу, то для спекулятивних якраз навпаки - його перепади.
Можна виділити також цінні папери, які офіційно визнані, і цінні папери, які задовольняють всю або частину вимог, які до них пред'являються, але на даний момент офіційно не перебувають в списку цінних паперів. До теперішнього часу цінними паперами офіційно визнані акції, сертифікати акцій, державні облігації, облігації, вексель, депозитний і ощадний сертифікати, банківська ощадна книжка на пред'явника, коносамент, приватизаційні цінні папери (сертифікат), цінні папери в іноземній валюті, а також товаророзпорядчі документи, які передаються заставодержателем при заставі товарів. Крім того, сюди входять чеки, опціони, ф'ючерси. Можна відмітити також папери традиційні і нетрадиційні. Перші - це, як правило, основні папери, а другі - похідні. Останнім часом завдяки фінансовому інжинірингу все більше з'являється гібридних паперів - паперів проміжного типу, що поєднують в собі ознаки різних паперів. Прикладом цього є поява облігацій з ознаками акцій.
Крім перелічених видів і типів цінних паперів, що є за своєю економічною природою фіктивним капіталом першого порядку, в практиці фондової біржі широко застосовуються також похідні цінні папери - фіктивний капітал другого і третього порядків. До них належать депозитні свідоцтва і варанти, сертифікати інвестиційних фондів та компаній, опціони і ф'ючерси.
Розглянемо спочатку цінні папери першого порядку, тобто ті, які підприємства, державні та муніципальні органи використовують для фінансування своєї діяльності.
Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь в розподілі майна у випадку ліквідації товариства.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації відрізняються від акцій головним чином тим, що їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах акціонерів.
Державне казначейське зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що на добровільних засадах розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Казначейські зобов'язання випускаються на такі строки:
* до одного року (короткострокові);
* від 1 до 5 років (середньострокові);
* від 5 до 10 років (довгострокові).
Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Має місце випуск сертифікатів як іменних, так і на пред'явника. Проте в обіг і на ринок можуть надходити тільки сертифікати на пред'явника, адже продаж (відчуження) іменних сертифікатів, за законодавством, є недійсним.
Вексель - цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
В усьому світі за питомою вагою основу обігу цінних паперів складають акції та облігації. Тому варто детальніше розглянути їх види і характеристики.





Висновки

Крім поданої вище класифікації цінних паперів за цільовим призначенням та способом передавання, існують інші види цінних паперів, що розрізняють за:
— змістом втіленого в цінних паперах права вимоги — грошові та товарні цінні папери. До грошових паперів нале¬жать облігації, векселі; до товарних, що закріплюють права власника, — коносаменти;
— особою боржника — державні та приватних осіб (фізич¬них та юридичних осіб);
— можливістю та формою отримання прибутку — цінні папери з прибутком у вигляді дивідендів, належного відсотка по депозитах, дисконту (різниця між номіналом цінного папе¬ра і його біржовим курсом), цінні папери, що не приносять прибутку;
— підставами видачі — абстрактні, що не містять вказівки на підставу видачі, та казуальні, що містять таку вказівку, як реквізит.
Як товар на світових ринках цінних паперів розглядаються похідні цінних паперів: варранти, опціони, фінансові ф’ючерси тощо.
На практиці і з метою функціонування РЦП збільшується обсяг випуску цінних паперів та з’являються їх нові види, що впливають на розвиток фондового ринку і функціонування економіки держави.


Список використаної літератури

1.    Банкiвська ециклопедiя. Пiд редакцiєю Мороза А.М., К.: Ельтон, 1993р.
2.    Комерцiйнi банки в Українi . Довiдник. К: Вища школа, 1990—62с
3.    Мороз А. Основи банкiвської справи, К: Лiбра, 1994р.
4.    Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. Закон України "Про Національний банк України" від 27.02.2004.
5.    Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена по¬становою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р.
6.    Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський облік.-2000.-№59.-с.715
7.    Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків .
8.    Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с
9.    Мітенко B.I. та ін. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія "Бібліотечка бан¬кіра". - К.: Т-во "Знання", КОО, 1997. - 138с.