.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Бюджет та освіта 


Бюджет та освіта

Зміст:

Вступ...............................................................................................................................3

1. Організаційно-економічні аспекти бюджетування у вищих навчальних закладах..........................................................................................................................5

2. Видатки бюджету на науку......................................................................................9

Висновки......................................................................................................................12

Список використаної літератури................................................................................13



Вступ

Бюджет як явище в історії людського суспільства з'явився порівняно недавно – в епоху капіталізму (феодалізм не знав єдиного документа, який об'єднував би всі доходи і видатки держави). Його поява пов'язана з відділенням державних фінансів від фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад і суспільним життям. Бюджет  в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.
Термін “бюджет” має декілька основних значень.
Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів дер¬жави. Ці економічні відносини виникають в результаті роз¬поділу валового внутрішнього продукту країни.
За матеріальним змістом бюджет — це сам централізова¬ний фонд грошових коштів держави.
В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як план.
Необхідність в існуванні державного бюджету обумовлюєть¬ся природою держави, яка за своїм призначенням поклика¬на виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об'єктивно існуючим законом вартості, існуванням товар¬но-грошових відносин та іншими факторами.
В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економі¬чними перетвореннями в країні за останні роки.
Бюджету в системі державних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов’язано з тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних функцій – управління, оборони, регулювання економіки, соціальної.
Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування  ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.
Основні напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.
Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, “Про податкову систему України” і такі підзаконі акти, як Правила складання і виконання бюджету, бюджетними регламентами, які затверджують місцеві Ради народних депутатів. Згідно з цими документами планування показників бюджетів покладено на Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи, які виконують заключні розрахунки та їх обгрунтування.
Матеріали для складання бюджету подають до Міністерства фінансів і місцевих фінансових органів усі міністерства, відомства, підприємства, організації, установи, корпорації, асоціації всіх форм власності. На основі поданих даних встановлюються взаємовідносини цих господарських структур з бюджетом – платежі до бюджету і асигнування з нього.


1. Організаційно-економічні аспекти бюджетування у вищих навчальних закладах

Трансформація економічного механізму функціонування вищої школи в Україні триває понад десять років. За цей період ВНЗ пройшли низку етапів, від господарської самостійності на принципах самофінансування до надання освітніх послуг на умовах повного відшкодування витрат за рахунок позабюджетних коштів. Разом з тим, цей процес далекий до завершення. Загострення конкуренції на ринку освітніх послуг, підвищення вимог до якості освіти, низький платоспроможний попит населення, постійні зміни зовнішнього економічного середовища та необхідність своєчасної адаптації до них  вимагають від ВНЗ, з одного боку, збільшення витрат на забезпечення навчального процесу, формування науково-педагогічних кадрів, підтримку й оновлення матеріально-технічної бази, постійний розвиток ВНЗ, а з іншого - перегляду форм і методів господарювання та розробки ефективного механізму управління  витратами. В зв'язку з цим, актуальною проблемою удосконалення фінансового механізму вищих навчальних закладів є розробка концепції управління витратами з урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного ВНЗ.
Ефективним напрямком удосконалення процесу управління фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу з метою отримання додаткових конкурентних переваг і забезпечення ефективного використання ресурсів є планування доходів і витрат з використанням системи бюджетування. Проте комплексне висвітлення цієї системи для використання вітчизняними закладами освіти, включаючи теорію, методику й практику його використання, в економічній літературі відсутнє.
Викладене свідчить про актуальність та необхідність вирішення проблем щодо удосконалення механізму управління витратами ВНЗ з використанням методики бюджетування.
Термін бюджетування давно відомий на території пострадянського простору, адже його популяризації приділялося багато уваги в останні роки. За своїм змістом бюджетування являє собою адаптований до нових умов господарювання процес планування діяльності підприємства шляхом розробки системи взаємопов’язаних бюджетів. Бюджет – це плановий документ, що відображає у вартісних показниках наступні господарські операції підприємств та результати, пов’язані з їх виконанням. Його характерною особливістю є безпристрасність і чітке встановлення показників, що допомагають керівництву ВНЗ спочатку конкретизувати намічені завдання, а потім – проаналізувати їх виконання шляхом порівняння усіх видів фінансових витрат, джерел їх покриття та очікуваних результатів.
Як і будь-який економічний інструмент, бюджетування неможливе поза  принципами його застосування, серед яких принципи повноти, участі, обґрунтованості бюджетів, гнучкості, інтегрованості та економічності [2, 3]. Важливим принципом бюджетування є повнота охоплення діяльності суб”єкта господарювання, відповідно до якого бюджети мають відтворювати всі види діяльності та показники роботи всіх структурних підрозділів вищого навчального закладу. Кожен з бюджетів системи має власне призначення, а тому їх поділяють за об’єктами на функціональні, операційні, фінансові, зведені.
Найбільш конкретизованими за ступенем деталізації даних, що їх представлено в бюджеті, є функціональні бюджети, які складаються окремими підрозділами ВНЗ. Підрозділам, які беруть участь у формуванні доходів ВНЗ непрямо і виявити їх вклад досить важко (деканати, ректорат та інші управлінські підрозділи), встановлюються тільки бюджети витрат. Операційні бюджети складаються стосовно конкретних функцій і включають доходи і витрати, пов’язані з наданням освітніх послуг, виконанням наукових робіт. До них належать: бюджет витрат на оплату праці, бюджет накладних витрат, бюджет собівартості, бюджет податкових платежів, бюджет управлінських витрат тощо. На базі операційних бюджетів формуються фінансові бюджети, до яких належать: бюджет капітальних вкладень (або інвестиційний бюджет), бюджет руху грошових коштів та бюджет доходів і витрат. Зведений бюджет містить систему оперативних та фінансових бюджетів.   
Запровадження бюджетування в управлінні витратами ВНЗ вимагає проведення значної копіткої роботи у напрямку забезпечення відповідної організації цього процесу, включаючи встановлення повноважень і відповідальності всіх його учасників, термінів завершення окремих видів робіт та етапів, визначення інформаційної бази та переліку використовуваних засобів. Для цього, на думку Т.М. Кондрашової, у ВНЗ доцільно створити відділ бюджетування, підвищити роль і значущість кафедр у структурі навчального закладу, тобто виділити в структурі ВНЗ центри відповідальності, фінансового обліку та консолідації. Центр фінансового обліку здійснює обробку інформації про вхідні та вихідні фінансові потоки від усіх видів діяльності (освітньої, наукової, виробничої, інвестиційної). Прерогативою центру консолідації мають бути зведені дані за всіма центрами відповідальності та фінансового обліку [4].
На нашу думку, роботу зі складання бюджетів має виконувати не тільки спеціалізований підрозділ (бухгалтерія, планово-фінансовий відділ), адже в цьому випадку система бюджетування втрачає принцип участі, а керівники центрів відповідальності не мають зацікавленості у виконанні бюджету. Необхідною, є участь у цьому процесі всіх працівників університету, що сприятиме посиленню зацікавленості підлеглих у збільшенні обсягів діяльності навчального закладу та економії всіх видів ресурсів.
В основу механізму бюджетування у ВНЗ покладені кошториси доходів і витрат. Кількісними орієнтирами, крім того, є сукупність цільових та контрольних показників, що встановлюються державними органами влади і, передусім, Міністерством освіти та науки України, а також керівництвом вищого навчального закладу. При встановленні цільових показників бюджетування є доцільним перехід від окремих показників у вигляді однозначно заданої величини до інтервального й напівінтервального їх значення, що є більш прийнятним за умови невизначеності.
Важливу роль в процесі бюджетування відіграє інформаційна база. В якості вихідної використовується інформація про вартість навчання та кількісний склад студентів в розрізі спеціальностей, можливості матеріально-технічної бази, забезпеченість навчального процесу навчально-методичною літературою, персональними комп’ютерами і програмними продуктами, технічними засобам навчання, норми оплати праці професорсько-викладацького та іншого персоналу тощо. За сучасних умов, інформаційна база фінансового менеджменту вітчизняних ВНЗ не є досконалою, адже формується даними бухгалтерського обліку, що орієнтовані переважно на користувачів інформації, які не впливають на управлінські рішення.
Крім недостатньої інформаційної бази, потребує подальшого вдосконалення система планування й нормування, оскільки підставою для отримання коштів із бюджету певного рівня є розроблений належними чином і затверджений кошторис доходів і витрат навчального закладу.
Отже, на підставі вищезазначеного можна стверджувати, що розробка методів і критеріїв оптимізації фінансового механізму ВНЗ – складне фінансове й організаційне завдання. Ефективне його вирішення передбачає:
-    -        удосконалення інформаційної бази прийняття управлінських рішень;
-    -        наукове обґрунтування цільових планових показників бюджетування;
-    -        залучення до процесу бюджетування всіх працівників вищого навчального закладу;
-    -        підвищення зацікавленості працівників усіх підрозділів у результатах діяльності університету;
-    -        розробку та запровадження системи внутрішніх звітних форм та організацію документообороту;
-    -        розробку або придбання програмного забезпечення процесу бюджетування;
-    -        виділення коштів на фінансування заходів щодо переходу на нову систему управління ресурсами навчального закладу.
Слід зауважити, що деякі вітчизняні ВНЗ вже мають досвід впровадження та реалізації системи бюджетування в управлінні. Але в переважній більшості випадків процес переходу навчальних закладів до планування доходів і витрат за методом бюджетування поки що відбувається досить повільно. Вони не поспішають запроваджувати в управлінський процес механізм, недостатньо відпрацьований на практиці.


2. Видатки бюджету на науку

Роль науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу виділяють із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та фірми. На жаль, Україна нині вимушена витра¬чати досить значні кошти на соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє "відплив умів" з тимчасовим чи постійним характером.
Фінансування науки в Україні з Державного бюджету здійснюєть¬ся за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.
І. Заклади Академії наук України.( код 6540000)
Це наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження. До них відносять: Інститут економічного прогнозу¬вання, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, На¬ціональний інститут економічних програм, Науково-дослідний інсти¬тут моделювання та інформатизації та ін.
II. Відомчі заклади.
При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень (код 0301080), Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний економічний інститут (Міністерство економіки, код 1200000), Українська акаде-мія банківської справи (НБУ) та ряд інших.
III. Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки.
У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються за¬мовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із Державного бюджету.
Фінансування науково-дослідних установ з бюджету здійснюєть¬ся через головних розпорядників бюджетних коштів. Крім того, пе¬редбачено стимулювання установ, підприємств, які залучають для досліджень власні кошти. Однак, зважаючи на не досить розвинутий економічний стан суб'єктів господарювання, вплив цих важелів є недостатнім для виконання вагомих досліджень.
Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень:

* фундаментальні;
* прикладні.

Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. Визначити наперед результативність та ефектив¬ність таких досліджень дуже складно, тому неможливо встанови¬ти їх вартісну оцінку. У зв'язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.
Прикладні дослідження пов'язані з визначенням форм і мето¬дів впровадження в практику результатів фундаментальних до¬сліджень, які завершились певними винаходами. Оскільки в да¬ному випадку можливе прогнозування ефективності таких робіт, встановлення їх вартісної оцінки, то фінансування може здійсню¬ватись за рахунок коштів замовника.
В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Акаде¬мічні науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук, займаються насамперед фундаментальними дослі¬дженнями, тому їх діяльність фінансується з Державного бю¬джету.  Так, в Державному бюджеті на 2005 рік під кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 6540000 «Національна академія наук України» заплановано видатків на фундаментальні дослідження наукових установ НАНУ під кодом 6541040 в сумі 551,3 млн. грн..
У частині прикладних досліджень фінансування здійсню¬ється головним чином за рахунок замовника.
Другу групу складають відомчі заклади, основний профіль яких — прикладні дослідження, спрямовані на розвиток даної га¬лузі. Фінансування здійснюється за рахунок централізованих ко¬штів міністерств і відомств або за кошти замовників. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету. Наприклад, в Держбюджеті на 2005 рік під кодом 2300000 «Міністерство охорони здоров’я України» заплановано видатків на фундаментальні дослідження у сфері профілактичної та клінічної медицини під кодом 2301020 в сумі 3,3 млн. грн.., А під кодом 2600000 «Міністерство промислової політики України» заплановано видатків на прикладні розробки з проблем розвитку основних галузей обробної промисловості під кодом 2601020 в сумі 2,3 млн. грн. Аналогічні видатки сплановані і для інших відомств, наприклад, для Міносвіти та науки під кодом 2200000.
Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:
* фінансування наукових закладів;
* фінансування наукової тематики.
Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їх кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штат¬ним розписом. Сума витрат на зарплату розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати, яка скла¬лась у даному закладі. Ставка зарплати залежить від посади (ла¬борант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий співробітник). Штатний розпис наукового закладу затверджує йо¬го керівник. Другу основну статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень — придбання та обслуговуван¬ня спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.
У разі фінансування наукової тематики розробляються кошто¬риси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той на¬уковий заклад, який розроблятиме цю тему.

Висновки

Суть бюджету поля¬гає не в тому, що це певна сума грошових коштів, які знахо¬дяться на певному рахунку, а в тому, що він передбачає напря¬ми спрямування доходів на певні видатки, а сама по собі сума може бути лише зафіксованою в певний період величиною коштів, які надійшли і які вже використані.
Державний бюджет України є основним фінансовим пла¬ном. В Україні існує багато фінансових планів утворення і використання певних фондів коштів. Але бюджет є основ¬ним з них за величиною, за суспільно-політичним значен¬ням, за ступенем впливу на інші фонди коштів. Крім того, Державний бюджет України з абсолютною більшістю з них об'єднаний організаційно, тобто надходженням або витра¬чанням певних грошових коштів.
Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допо¬могою бюджету досягається вирішення багатьох питань соціального характеру, хоча стан цієї сфери життя суспільства на сьогоднішній день складний. Кризові явища в еко-номіці зумовлюють напружений стан бюджету, недостатність фінансування соціальної сфери, але і в цих умовах держав¬ний бюджет залишається головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.
Місцеві бюджети в Україні мають велике значення у фінан¬суванні соціальних потреб населення. Вони в значній час¬тині забезпечують фінансовими ресурсами освіту, охорону здоров'я, культуру, житлово-побутові витрати та ін. З рес¬публіканського бюджету Автономної Республіки Крим фінан¬суються видатки на потреби, загальні для жителів Автоном¬ної Республіки Крим, а з обласних і районних бюджетів — відповідно для жителів цих адміністративно-територіальних одиниць.
Виходячи з вищевикладеного, можна дати таке визначен¬ня: державний бюджет — це встановлений законом на певний період основний фінансовий план (розпис) доходів і видатків централізованого фонду коштів держави, необхідних для здійснення її завдань і функцій.

Список використаної літератури:

1.    “Фінансове право”: навч. посібник. – Київ: “Вентурі”, 1998. – с.68-112,  132-200, 238-260;
2.    “Фінансове право”: навч. посібник. – Харків: “Консум”, 1998. – с.118;
3.    “Держава повинна підтримувати інноваційну діяльність”. Урядо¬вий кур'єр. - 2 грудня. - 1999. - № 226. - с. 4;
4.    Алієва В., “Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету України: переваги та недоліки”. Економіст. - №12, 2000. – с.51-53;
5.    Відкритий бюджет, Київ, 1999, Інститут реформ;
6.    Геєць В., “Довгострокові умови та фактори розвитку економіки Ук¬раїни”. Економіст. - №3. - 1999. - с.21-23;
7.    Геєць В., “Інфляція та економічне зростання”. Финансовые риски. - №1. -1999. - с. 55-59;
8.    Опарін В.М. Малько В.І., Кондратюк С.І., Коломієць Г.Б.: Бюджетна система: Навч. – метод посібник для сам. вивч. дисц. – 2-е вид. – К.: КНТЕУ,2002. с. 31 – 35.
9.    Пасічник Ю.В.Бюджетна система України та зарубіжних країн. – К.: КНТЕУ, 2002. с. 377 -378, 380 – 381.
10.    Білобловський С. Складові елементи процесу бюджетування // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. - №2. – С.20-25.
11.    Бень Т.Г., Довбня С.Б. Бюджетування як процес удосконалення системи фінансового менеджменту підприємств // Фінанси України. – 2000. - №7. – С.48-55.
12.    Джай К. Шим, Джойл Г. Сигел. Основы коммерческого бюджетирования / Пер. с англ. – СПб.: Азбука, 2001. – 496 с.
13.    Кондрашова Т.М. Розробка і впровадження системи управління бюджетними коштами державних вищих навчальних закладів // Фінанси України. – 2004. - №9. – С.45-51.

Search:
????????...

скласти план про кирило кожумяка

Акушерство Жученка і Тарасюка

дитячі плакати виготовлені з кольорового паперу

Малорос-європеєць В оповіданні відчувається добре знання теми, бо

Поради при забої голови

козацькі байки

вірші про музику

Філософські тези минулого часу

множини у мові паскаль

розвиток уваги у психології



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010