Анотація
У статті йде мова про особливості і тенденції використання жанру аналітичної кореспонденції в сучасних українських газетних виданнях.
Ключові слова: кореспонденція, кореспондент, аналітика, жанр.
Summary
The arbiele deals nithe the problem of peculiarities and tendencies of using of analytical correspondence in modern Ukrainian news papers.
Key words: correspondence, correspondent, analitie genre.

Сучасна українська аналітична журналістика (вживаючи термін сучасна, ми маємо на увазі журналістику, що пережила «буремні дев’яності» і здобула певну свободу слова) — явище унікальне хоча б уже умовами розвитку й утвердження у порадянській пресі.
Творці аналітичної журналістики покликані не просто повідомляти про те, що відбулося, а обов’язково простежити причинно-наслідкові зв’язки того чи іншого явища. Аналітик, на відміну від репортера, не зупиняється на описі чи тлумаченні, а прагне з’ясувати суть явища, процесу. Саме таку специфіку має жанр кореспонденції, при якій описуються, аналізуються об’єднані однією темою факти дійсності, обмежені місцем і часом.
В українській журналістиці цей жанр зустрічається надзвичайно рідко, хоча кореспонденти у ЗМІ і сам процес кореспондування існуватимуть завжди, оскільки в журналістиці є потреба оперативно описати чи проаналізувати певну сукупність фактів, «пройтись» від конкретного до загального чи навпаки.
Попри те, що жанр кореспонденції в українській періодиці все ще зустрічається, ми вважаємо, що сьогодні
він є одним із тих «несправедливо і неправомірно забутих» жанрів, котрі потребують термінової «реанімації» хоча б для того, щоб не позбавити слов’янську  журналістику національного обличчя.
Серед українських журналістикознавців, що працювали над дослідженням жанру кореспонденції в контексті українських жанрів, слід відзначити роботи В. Різуна «Маси» [1], В.Здоровеги «Теорія і методика журналістської творчості» [2], В. Пельта «Передмова аналітичних жанрів газети» [3], І.Михайлина «Основи журналістики» [4] та інші. Переважна більшість дослідників погоджується з думкою, що аналітичні жанри газетної чи журнальної публіцистики є однією з основ друкованого слова. Проте більшість з них, описуючи ті чи інші журналістські жанри, спирається, як правило, на дослідження періодики до проголошення Україною незалежності чи до середини 90-х років ХХ століття. Друга половина ознаменувалася значними трансформаціями газетно-журнальної жанрології. Ми маємо на меті простежити тенденції розвитку та використання жанру кореспонденції саме в поріодичних виданнях кінця 90-х років ХХ століття і аж до сьогоднішніх днів.
Завданням нашого дослідження є осмислення практичного використання жанру кореспонденції у газеті «Україна молода» (1996-2008 років).
Актуальність і наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому розглянемо особливості розвитку кореспонденції та використання її журналістами.
«Журналістська аналітика — явище широке, складне і суперечливе. Будь-яке відображення не може обійтись без вичленування, виділення, відбору певних явищ, а це вже початок аналізу. Він передує будь-якому мислиннєвому процесу» [2, с. 11] і завжди використовується в аналітичній журналістиці. Поділ текстів за способом відтворення дійсності, за відповідними жанровими групами та їх модифікаціями дуже умовний. Адже, виділяючи в окрему групу аналітичні методи відображення в журналістиці, не можна не зважати на те, що вони модифікуються в художньо-публіцистичних жанрах, які прийнято розглядати окремо.
«Форми і методи застосування аналітики при написанні інформаційних матеріалів диференціюється в залежності від ступеня професійної підготовки і творчого потенціалу журналістів. Найбільш розповсюдженими прийомами прийнято вважати просте введення аналітичного блоку в інформаційний сюжет. В такому випадку тільки від автора тексту залежить обсяг аналітики, її прагматичність і головне — той факт, чи не заважає аналітичний елемент читацькому сприйняттю» [2, с. 11].
Журналістикознавці розрізняють інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри. Проте цей поділ не відбувається за чіткою схемою. Можна говорити про розмитість жанрових меж, коли в групі інформаційних жанрів виділяють критичні, полемічні та сатиричні замітки. Стаття -найпоширеніший аналітичний жанр, хоча в спеціалізованих виданнях наявні публікації, що є інформаційними статтями. Кореспонденцію журналістко знавці називають «найневизначенішим жанром», що постійно «перебігає» з інформаційної групи в аналітичну і навпаки. Але потрібно пам’ятати, що кореспонденція, як і будь-який інший жанр має свої різновиди, особливості та структуру.
Журналісти російської преси поняття «кореспонденція» використовували вже у ХYІІІ столітті. Однак нам потрібно підкреслити, що довгий час кореспонденціями називали будь-які публікації на сторінках газет і журналів. Лише в кінці ХІХ століття це поняття стало вживатися на означення жанру. Сутність його виявляється у результаті аналізу відповідних публікацій. Предметом кореспонденції можуть бути будь-які події, явища, феномени. В цьому відношенні вона близька до таких жанрів, як репортаж і звіт.
Володимир Здоровега вважає, що «кореспонденція — це специфічне породження більшовицької преси, якого не знайти в жодній іншій, крім радянської, теорії жанрів. Кореспонденція — допис. Він може бути різним за формою і найчастіше нагадує листа, статтю. У період, коли вся партійна преса займалася описом виробничих, технологічних процесів, коли масовим був рух поза штатних кореспондентів, комусь здалося доцільним обґрунтувати існування жанру кореспонденції» [2, с. 21]. Тобто кореспонденція – це коли «на конкретному матеріалі, в аналітичному плані розробляється актуальна тема, вирішується певна проблема. Кореспонденція – не тільки послідовність окремої ситуації, але й виявлення на її основі закономірностей розвитку дійсності» [2, с. 21].
Кореспонденція може бути інформаційною(А. Тертичний відносить її до інформаційних жанрів[5]): повідомлення зарубіжних кореспондентів, розповідь про нову подію, наукове відкриття. Вона нагадує розгорнуту замітку але відрізняється від неї широтою обсягу матеріалу, розвитком певної теми. Аналітична кореспонденція розкриває причини описаного явища. На основі аналізу фактів в матеріалі ставляться нові проблеми для обговорення злободенних питань соціально-економічного чи політичного життя суспільства. Такі кореспонденції називають постановочними. Часом журналіст ніби разом з читачем аналізує, співставляє, порівнює, оцінює факти – так народжується кореспонденція-роздум.
Аналітична кореспонденція відрізняється від інших жанрів кількома факторами. Наприклад, ціль репортажу — дати «живе» відображення «предметної» події, тому репортер використовує при зборі інформації метод спостереження. Мета звіту — точно відобразити «інформаційні події» у своїй послідовності. Мета інформаційної кореспонденції — повідомити дещо про явища чи факти, але використовуючи при цьому, на відміну від репортажу, не «живе» спостереження, і фрагменти яких-небудь виступів, і «згорнутий» переказ минулого. Однак повідомлення не є самоціллю. Воно лише дає уявлення про подію, попереднє його тлумачення. Саме це тлумачення  відрізняє в першу чергу аналітичну кореспонденцію від інформаційної,  репортажу і звіту, передбачає роз’яснення причин подій, явищ, прогнозування їхнього розвитку. Автор кореспонденції використовує теоретичні методи пізнання – аналіз, синтез, індукцію, дедукцію та інші
У 38 номері «України молодої» надрукована кореспонденція під назвою «Бий своїх, щоб чужі боялися». У публікації роз’яснюється факт «масового відключення від гарячого водопостачання навіть тих споживачів, які не є боржниками…
Повідомлення, що НАК «Нафтогаз України» 19 лютого прийняв рішення про зниження тиску газу для котелень Вінниці, зрозуміло, викликало серед городян напруження: чим це закінчиться для рядових споживачів? Хоча стан розрахунків міста за використаний газ і перевищує вісімдесят відсотків, що значно більше від середньоукраїнського показника, загалом вінницький борг «дотягується» до 27 мільйонів гривень і майже стовідсотково складається з боргів населення…
Проте споживачі не сидять, склавши руки. До районного суду вже надійшов перший позов про стягнення з теплогенеруючого підприємства п’ятисот гривень морального відшкодування за відключення гарячої води, тобто за безпідставне одностороннє припинення виконання договірних зобов’язань. Після створення судового прецеденту кількість таких позовів може зрости, що примусить теплоенергетиків шукати інших способів «виховання» боржників»[7, с. 3].
Двоскладовість аналітичної кореспонденції (повідомлення про подію і тлумачення) зближує її з іншим жанром — коментарем. Але між кореспонденцією і коментарем існує певна відмінність. Вона полягає в тому, що джерелом інформації  для аудиторії є автор публікації. Саме він «кореспондує» з місця події, вперше інформує аудиторію про те, що сталося. Журналіст інтерпретує минулі події, спираючись на думки їх учасників, свідків і особисті спостереження. А коментар публікується на основі слідів події, яка є вже відомою аудиторії з оперативного інформаційного повідомлення. При цьому тлумачення події відбувається на основі відомих фактів, загальних думок, оцінок, припущень, які пояснює авторитетна для аудиторії людина.
У структуру кореспонденції, що надрукована під назвою «Видовищ? Хліба!» у 49 номері «України молодої», входить коментар спеціаліста, який пояснює проблему росту цін на хлібобулочну продукцію. У зв’язку з чим, «Львівська облрада прийняла рішення видавати місцевим пекарям борошно з запасів Держрезерву. До такого кроку очільників області змусила цінова політикане лише в Україні, а й тенденція до подорожчання хліба на світовому ринку, викликана дефіцитом зерна…
«На сьогодні уже підписано угоду з 22 підприємцями, які займаються випічкою хліба. Із Держрезерву їм виділено 400 тонн борошна. Підприємцям вигідно з нами співпрацювати, адже ми гарантуємо, що ціна на борошно з Держрезерву залишиться стабільною впродовж кількох місяців», - пояснив «УМ» ситуацію головний спеціаліст відділу харчової промисловості управління агропромислового розвитку Львівської обласної адміністрації Олег Яримчишин…» [8, с. 4].
Аналітична кореспонденція відрізняється також від статті. Мета статті – обґрунтувати судження з приводу загальнозначимого явища, процесу, ситуації, що має велике значення для життя суспільства в будь-яких сферах. Причому такі події, процеси, ситуації, як правило, мають значні наслідки для суспільства, окремих соціальних груп. Тому предметом статті є не окремі факти, а закономірні причинно-наслідкові відношення, які породжують однорідні явища. Автор встановлює між ними зв'язок  і при цьому дані факти використовуються як аргументи на користь загального судження.
«В аналітичній кореспонденції розповідається, як правило про одну подію. Вона всебічно осмислюється, виявляються її якості, виноситься оцінка, прогнозується розвиток даної події, вказуються причини і наслідки певних явищ. Тобто центральним предметом аналітичної кореспонденції являється один значний факт, всі інші думки та судження стають допоміжним матеріалом для всебічного осмислення проблеми. Названі обставини чітко розмежовують жанр аналітичної кореспонденції та жанр статті. Характерні ознаки відрізняють кореспонденцію від інших жанрів.
Вальтер фон Ларош називає кореспонденцію «близнючкою  новини, проте вона більша і старша» [10, с. 34]. В ідеалі, це саме так. Але часто повідомлення на основі фактичних даних є менш концентрованими новинами, тому легше (і, як правило швидше) написати кореспонденцію до розмірів повідомлення, яке найменшою кількістю слів говорить набагато більше.
Через цей жанр висвітлюються важливі суспільно-політичні події, аналізуються об’єднані певною темою факти дійсності, що обмежені місцем і часом. Зокрема, в 49 номері газети «Україна молода» надрукована кореспонденція під назвою «Було далеко – сільрада згоріла». У матеріалі порушується проблема ліквідації пожежно-рятувальних підрозділів у селах. Приводом до написання кореспонденції стала пожежа у Городнянському районі, загорілася будівля сільської ради. «…на виклик негайно виїхав караул районної пожежної частини та пожежно-сторожова охорона села Перепис. За словами помічника начальника ГУМНС України в Чернігівській області Андрія Хожаїнова, коли вони прибули на місце події, подолавши розбитою дорогою відстань у майже 50 кілометрів, вогонь уже охопив дах та приміщення будівлі…
Розповідаючи про цю подію, Андрій Хожаїнов звернув увагу на характерну для Чернігівщини проблему – у багатьох сільських населених пунктах немає пожежно-сторожової охорони. Наприклад, у Городнянському районі раніше було 18 підрозділів, а залишилося лише 10. Кілька років тому перестала функціонувати пожежно-сторожова охорона і в самій Ільмівці…
А вихід з ситуації лише один – органам місцевого самоврядування, виконавчій владі  та керівникам об’єктів потрібно об’єднати зусилля і відновити діяльність сільських протипожежних формувань» [11, с. 5].
В аналітичному матеріалі, окрім постановки проблеми, наявні шляхи розв’язку ситуації, що склалася. Саме це і передбачає жанр аналітичної кореспонденції.
Інформаційний різновид кореспонденції можна розглянути на основі матеріалу з 31 номера «України молодої», що опублікований під заголовком «Життя без водогону». Розповідається про подію у Куп’янському районі Харківської області. «…вийшов із ладу місцевий водогін, але ремонтна бригада й понині не може знайти місце прориву. Ситуація ускладнюється тим, що централізованій мережі водопостачання у Лісовій Стінці немає альтернативи. Тобто біля кожного зі 180 дворів, де проживає 535 осіб, не вирито криниці. До того ж ані місцева щкола, ані фермерське господарство не здогадалося запастися власною артезіанською свердловиною. У результаті чотири доби поспіль люди користуються привезеною водою, якої вистачає, звісно, лиш на приготування їжі…
За словами фахівців, сільський водогін уже давно відслужив свій термін експлуатації, тому його навряд чи вдасться просто залатати. Швидше за все, комунальники будуть змушені прокласти нові труби. А відтак точну дату, коли у кранах з’явиться вода, поки що ніхто назвати не може» [12, с. 5].
Автор кореспонденції, на основі «згорнутого» повідомлення про минулу подію, порушує важливу для населення проблему. Проте шляхи її вирішення не пропонуються, що й передбачає жанр інформаційної кореспонденції.
Для обговорення злободенних питань соціально-економічного чи політичного характеру журналіст може використовувати жанр постановочної кореспонденції. Цей жанр відображає актуальну ситуацію на основі аналізу і синтезу фактів. Вид постановочної кореспонденції не часто використовується у пресі. Відповідний матеріал надрукований в номері 31 газети «Україна молода» під назвою «Вулиці українських героїв». Темою кореспонденції стали події встановлення пам’ятника та перейменування назв вулиць. Твір пронизує ідея національної свідомості.
«…на Полтавщині вперше «звільнили» центр населеного пункту від іменного символа тоталітарної комуністичної доби на користь земляка, який був не просто українським патріотом, а однією зі знакових постатей нашого визвольного руху й близьким сподвижником – Шухевича і Бандери… Депутати від УНП зініціювали минулорічне встановлення у центрі Шишаків пам’ятного знака Кирилу Осьмаку…» [13, с. 4].
«Журналіст у кореспонденції аналізує, співставляє, оцінює факти. Структура матеріалів цього жанру теж специфічна. Вона містить: рубрику, заголовок, головні рядки, зачин, основну частину і закінчення. З рубрики можна дізнатися про зміст публікації. Зачини  різновидів цього жанру бувають різними: сюжетний, інформаційний, проблемний. Закінчення теж відрізняються характерними рисами: можуть наводитись шляхи розв’язку поставленої проблеми, хоча ця особливість не є обов’язковою»[9, с. 21].
Основою кореспонденції є актуальна тема, вирішується певна проблема. Подія стає лише приводом до написання матеріалу. Повідомлення не є самоціллю кореспонденції. Воно дає лише уявлення про подію, попереднє його тлумачення. Центральним предметом аналітичної кореспонденції являється один значний факт, всі інші думки та судження стають допоміжними засобами для осмислення проблеми. Такі особливості й вирізняють кореспонденцію від матеріалів інших жанрів.

Список використаних джерел:
1.    Різун В. Маси: Тексти ліній. — К.: ВПУ «Київський університет», 2003. — с. 61-63.
2.    Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і допов. — Львів:ПАІС, 2004. — с.184-193.
3.    Пельт В. Передмова аналітичних жанрів газети. — М.: В-во Московського університету, 1989. — с. 4-7.
4.    Михайлин І. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. — К.: ЦУЛ, 2003. — с. 213-225.
5. Карпенко В. Основи професійної комунікації. – К., Нора-Принт, 2002. – с. 205-227.
6. Ворошилов В. Журналістика. Базовий курс. Посібник. 5-е вид. — С.Пб.: В-во Михайлова В.А., 2006. — 640 С.
7.Мельник В.Бий своїх, щоб чужі боялись //Україна молода. — 2008. — 26 лютого. — с. 2.
8.Мартинець С. Видовищ? Хліба! // Україна молода. — 2008 — 14 березня (№49). — с. 2
9. Публіцистика. Масова комунікація: Медіа-енциклопедія / За загал. ред. В. Ф.Іванова. — К.: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2007, — с. 238-248.
10.    Ла Рош, Вальтер фон. Вступ до практичної журналістики: Навчальний посібник / За заг. ред.. В.Ф. Іванова та А. Коль. — К.: Академія Української Преси. — 2005. — 229 С.
11.    Галчин О. Було далеко — сільрада згоріла. //Україна молода. — 2008. — 14 березня (№49) — с. 3.
12.    Салімонович Л. Життя без водогону. // Україна молода. — 2008. — 15 лютого. — с. 3
13.    Неїжмак Л. Вулиці українських героїв // Україна молода. — 2008. — 15 лютого (№31). — с. 3