.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Римське право - римське право і політика 


Римське право

План:

Вступ...........................................................................................................................3
Римське право, його значення в історії правового розвитку людства..................4
Значення римського приватного права....................................................................9
Приватне право і цивільне право.............................................................................12
Висновки....................................................................................................................13
Список використаної літератури.............................................................................14

Вступ

За одним відомим виразом, римляни “тричі скоряли світ”. Перший раз - легіонами, другий -  християнством, третій раз - правом.
Зведене в ранг «писаного розуму» (ratio scripta) римське право класичного періоду було широко сприйняте феодальними державами Західної Європи, воно і донині лежить в основі багатьох інститутів капіталістичного права.
У масі конкретних відносин, що виникали між товаровиробниками, римські юристи зуміли виділити самі загальні, самі абстрактні форми. В зв’язку з цим загальне, абстрактне вираження одержали і ті правові норми, ті правові інститути, що служили врегулюванню цих відносин.
Розвитку римського права сприяли багато обставин. Позначився високий рівень товарних відносин, досягнутий Римом у періоди пізньої республіки і принципату. Одним з його наслідків, як ми вже знаємо, було стирання різниці між категоріями вільного населення імперії.
Не менше значення мав «всесвітній» характер самої імперії, що породив потребу «примирення» багатьох і різних правових систем, що історично виникли й існували в завойованих країнах, і насамперед у Греції, Єгипті, Сирії й ін. Римські юристи мали можливість скористатися результатами правового розвитку культурних національних частин імперії, особливо Афін. Не можна не відзначити ту увагу, що приділялося праву, і ту пошану, якою була оточена діяльність юристів, особливо таких видатних як Гай, Ульпіан, Павел, Лабеон, Цельс і багато хто інші.
До всьому цього додамо тисячолітній розвиток, тисячолітню корекцію - і ми одержимо відповідь на питання, чому римське право переступило за рамки своєї епохи, перетворилося в явище всесвітньо-історичного значення.

Римське право, його значення в історії правового розвитку людства

Римське право займає в історії людства виняткове місце: воно пережило народ, що створив його, і двічі підкорило собі світ.
Зародилося воно в далеких глибинах часу - тоді, коли Рим являв ще ледь помітну пляму на території земної кулі, маленьку громаду серед багатьох інших подібних громад Італії. Як і весь примітивний склад життя цієї громади, римське право являло собою тоді нескладну, багато в чому архаїчну систему, перейняту патріархальним і вузьконаціональним характером. І якби воно залишилося на цій стадії, воно, звичайно, було б давним-давно загублене в архівах історії.
Але доля вела Рим до іншого майбутнього. Борючись за своє існування, маленька civitas Roma поступово росте, поглинаючи в себе інші сусідні civitates, і міцніє у своїй внутрішній організації. Чим далі, тим усе більше і більше розширюється її територія, розповсюджується на всю Італію, захоплює прилеглі острови, перекидається на все узбережжя Середземного моря, - і на сцені історії з'являється величезна держава, що об’єднує під своєю владою майже весь тодішній культурний світ; Рим став синонімом світу.
Разом з тим Рим змінюється внутрішньо: старий патріархальний лад валиться, примітивне натуральне господарство заміняється складними економічними відносинами. Нове життя вимагає найвищої напруги всіх сил, усіх здібностей кожного окремого індивіда. Відповідно до цього римське право змінює свій характер, перебудовуючись на початки індивідуалізму: свобода особи, свобода договорів і заповітів робляться його наріжними каменями.
Відносини військові і політичні приводять Рим до відносин економічних. Тим часом, ще задовго до появи Рима на сцені всесвітньої історії на узбережжі Середземного моря йшов жвавий міжнародний торговий обмін: Єгипет, Фінікія, Греція, Карфаген давно вже були один з одним у постійних торгових відносинах. Рим неминуче втягувався в цей міжнародний оборот, і в міру того, як він робився центром політичного життя світу, він ставав також центром світового торгового обороту. На його території безупинно зав'язувалися нескінченні ділові відносини, у яких брали участь торговці різних національностей; римські магістрати повинні були розбирати суперечки, що виникають з цих відносин, повинні були виробляти норми для вирішення цих суперечок. Старе римське національне право для цієї мети не підходило; необхідно було нове право, що було б вільно від усяких місцевих і національних особливостей, що могло б однаково задовольнити римлянина і грека, єгиптянина і галла. Потрібно було не яке-небудь національне право, а право всесвітнє, універсальне. І римське право переймається цим початком універсальності; воно всмоктує в себе ті звичаї міжнародного обороту, що до нього століттями вироблялися в міжнародних відносинах; воно додає їм юридичну ясність і міцність.
Так виникало те римське право, що стало потім загальним правом усього античного світу. Власне кажучи творцем цього права був, таким чином, увесь світ; Рим же з'явився лише тим лаборантом, що переробив розсіяні звичаї міжнародного обороту і злив їх у єдине, вражаюче по своїй стрункості, ціле. Універсалізм і індивідуальність - основні початки цього цілого.
Майстерно розроблене в деталях безприкладною юриспруденцією класичного періоду, римське право знайшло собі потім остаточне завершення в знаменитому зводі - Corpus Juris Civilis імператора Юстиніана, і в такому виді було заповідано новому світу. Залізний колос, що тримав у своїх руках долі світу, старів: різноманітні народності, що входили до складу всесвітньої римської держави, тяглися в різні сторони; із границь напирали варвари нові претенденти на активну участь у світовій історії. Настав момент, вони навалилися могутніми потоками і затопили весь античний світ. Настала неспокійна епоха великого переселення народів, і здається, що вся багата культура стародавності загинула назавжди, що порвалися всі зв'язки між старим і новим, що історія зовсім закреслює сторінки минулого і починає писати все заново.
Але це "здається" - оманливо. На якийсь час, дійсно, хід людського культурного розвитку начебто припиняється. Кілька століть проходить у безперервних пересуваннях нових народів, у їхніх взаємних зіткненнях; прибульці ще не можуть освоїтися на нових місцях, рухаються, улаштовуються. Багато коштовного з античної культури при цьому звичайно гине, але не все.
Помалу неспокійний період переселення й улаштування проходить. Нові народи починають вести більш-менш спокійне життя, розвиваються, і ще через кілька сторіч настає момент, коли усе, що було продумано і створене античним генієм, робиться зрозумілим і коштовним його спадкоємцям. Настає відродження античного права, античної культури, античного мистецтва.
Природний економічний розвиток нових народів приводить їх до міжнародних торгових відносин. Знову, як у старому світі, на ґрунті міжнародного обміну сходяться один з одним представники різних національностей, і знову для регулювання цього обміну виникає нестаток у єдиному загальному праві, праві універсальному. Знову економічний прогрес вимагає звільнення особистості від усякого феодального, общинного і патріархального пута, вимагає надання індивіду волі діяльності, волі самовизначення. І спадкоємці згадують про закинутий ними заповіт античного світу, про римське право, і знаходять у ньому саме те, що було потрібно.
Римське право робиться предметом вивчення: воно починає застосовуватися в судах, воно переходить у місцеве і національне законодавство, відбувається те, що зветься рецепції римського права. У багатьох місцях Corpus Juris Civilis Юстиніана робиться законом. Римське право воскресло для нового життя і в другий раз об'єднало світ. Весь правовий розвиток Західної Європи йде під знаком римського права аж до нинішнього часу: лише з часу вступу в дію нового загальнонімецького цивільного укладення -  з 1 січня 1900 р. зникла формальна дія Юстиніанівського Зводу в тих частинах Німеччини, у яких воно ще зберігалося. Але матеріальна дія його не зникла і тепер: усе саме коштовне з нього перелито в параграфи і статті сучасних кодексів.
Римське право визначило не тільки практику, але і теорію. Безупинне багатовікове вивчення римського права, особливо залишків римської юридичної літератури, формувало юридичне мислення Західної Європи і створювало сильний клас юристів, керівників і діяльних помічників у всій законодавчій роботі. Поєднуючи Європу на практиці, римське право поєднувало її й у теоретичних шуканнях: юриспруденція французька працювала весь час рука об руку з юриспруденцією німецькою чи італійською, говорила з нею на тій самій мові, шукала вирішення тих самих проблем. Так виникала на ґрунті римського права дружна загальна робота всієї європейської юриспруденції, що продовжувала роботу мислителів античного світу: смолоскип, запалений яким-небудь римським Юліаном чи Папіньяном, дійшов до сучасних вчених усіх націй.
Така історична доля римського права. Ставши синтезом усієї юридичної творчості античного світу, воно лягло потім як фундамент для правового розвитку нових народів, і як такий фундамент, загальний для всіх народів Західної Європи, воно вивчається повсюдно - у Німеччині, Франції, Італії, Англії і т.д. Ставши базисом, на якому століттями формувалася юридична думка, воно вивчається і тепер, як теорія цивільного права, як правова система, у якій основні юридичні інститути і поняття знайшли собі найбільш чисте від усяких випадкових і національних фарбувань вираження. Недарма за старих часів воно вважалося за самий писаний розум, за ratio scripta.
Але вивчення римського права аж ніяк не повинне приводити до сліпої віри в його непогрішність, до віри в те, що далі йти нікуди. Така віра була б противна історії, була б противна і того духу вільного дослідження, яким були перейняті самі творці римського права - римські юристи. Гаслом сучасної юриспруденції є знаменитий вислів Ієрінга - "durch das romische Recht, aber uber dasselbe hinaus" - "через римське право, але вперед, далі за нього". Засвоївши те, що було створено предками, нащадки повинні працювати далі самі, тому що правові проблеми не такі, щоб вони могли бути вирішені раз і назавжди. Нові умови постійно ставлять на чергу нові задачі, і юриспруденція повинна постійно залишатися на своєму посту. Бути перед народом, висвітлювати йому шлях, направляти його правосвідомість до блага і правди в людських відносинах - такий щирий обов'язок юриспруденції і її окремих представників.


Значення римського приватного права

Торкаючись питання про значення римського приватного пра¬ва як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової системи можуть застосовуватися безпосередньо в сучасно¬му цивільному (торговому) обігу. Однак і применшувати його вплив не варто, оскільки він не тільки не зменшується, а навпаки, зростає завдяки такому феномену, як рецепція права.
Власне, рецепція римського приватного права не є унікальним явищем. Рецепції інших правових систем взагалі і рецепції приват¬ного права зокрема трапляються досить регулярно — кілька разів на тисячоліття. Однак саме римському приватному праву як право¬вій системі, що втілила вищі досягнення філософської, гуманітар¬ної і юридичної думки античності, судилося стати основою сучас¬ного приватного права в Європі
У найзагальнішому вигляді рецепція права може бути визначе¬на як запозичення однією державою розвиненішого права іншої держави .и Таке визначення характерне для популярних довідкових видань. Його можна зустріти практично в будь-якій юридичній ен¬циклопедії або юридичному словнику.
При характеристиці рецепції необхідна вказівка на те, що йдеться про право держави, яка вже не існує і не має прямих наступників, у зв'язку з чим має місце повне або часткове відроджен¬ня правової системи минулого.
Отже, вказівка на відродження римського права необхідна для визначення поняття його рецепції.
З урахуванням висловленого, рецепція римського приватного права може бути визначена як його відродження, сприйняття духу, головних принципів, положень і окремих норм на новому етапі розвитку цивілізації.
Оскільки рецепція римського приватного права — поняття не¬одномірне, відбуватися вона може в різних формах:
1)  вивчення римського права як загального надбання культури;
2)  вивчення римського права в юридичних навчальних закладах як юридичної загальноосвітньої дисципліни з метою формування світогляду майбутніх правознавців;
3)  дослідження, аналіз і коментування римських юридичних джерел;
4)  безпосереднє застосування норм і положень римського при¬ватного права;
5)  використання норм римського приватного права як зразків при створенні нормативних актів (особливо при реалізації кодифі¬каційних проектів);
6)  застосування римсько-правової методики створення норма¬тивних актів або практики їх реалізації;
7)  сприйняття і використання засад, ідей і категорій римського приватного права.
Запропонована класифікація виходить з необхідності виокрем¬лення форм рецепції права в навчально-методичних цілях. На практиці рецепція, як правило, відбувається не в одній якійсь фор¬мі, а є наслідком їх сукупності і взаємодії.
До зазначеного треба додати, що рецепція римського приватно¬го права може мати не лише різні форми, а й різні види.
Оскільки рецепція не обов'язково є результатом безпосередньо¬го контакту цивілізацій та їх правових систем у часі, то залежно від характеру контакту цивілізацій варто розрізняти рецепцію пряму і опосередковану (похідну, повторну).
Випадки прямої рецепції зустрічаються нечасто. Зазвичай во¬ни мають місце тоді, коли нова локальна цивілізація готова для сприйняття досягнень культури, в тому числі права, у той мо¬мент, коли більш рання цивілізація згасає або вже згасла, але від¬тоді пройшло не настільки багато часу, щоб були втрачені ідеї, пам'ятки, правові рішення тощо. Прикладами такого виду рецеп¬ції можуть бути рецепція грецького права в Римі, римського — у Візантії.
Частіше ідеї римського приватного права, окремі його положен¬ня, правові рішення реципіюються опосередковано, шляхом запо¬зичення їх із правової системи якоїсь країни, що вже реципіювала римське право. Прикладом може бути запозичення багатьма краї¬нами положень Кодексу Наполеона або Німецького цивільного кодексу (хоча слід зазначити, що їх створення також частково є ре¬зультатом опосередкованої рецепції — проміжною ланкою була ре¬цепція римського права у Візантії у VI—X ст.).
Рецепція може бути не тільки явною, а й латентною (прихова¬ною). Це має місце в тих випадках, коли запозичення певних ідей або принципових рішень римського приватного права відбувається у процесі правотворчості, але при цьому в правовій доктрині дер¬жави декларується принципово інший підхід, відмова від "застарі¬лого" права тощо.
З таким видом рецепції зустрічаємося, наприклад, при кодифікаціях цивільного законодавства в Радянській державі, де офіцій¬но заперечувалося значення римського права для розвитку радян¬ського цивільного права, але фактично мала місце його рецепція при кодифікаціях цивільного законодавства в СРСР у 20-х і 60-х рр. XX ст.


Приватне право і цивільне право

У країнах, де прийнято поділяти право на приватне і публічне, цивільне і торговельне право є складовими приватного (наприклад, Франція, Німеччина). В інших країнах цивільне право тлумачать як категорію практично тотожну приватному праву (наприклад, Ні¬дерланди, Італія, Греція). У країнах, що належать або належали до так званої соціалістичної системи права, сімейні правовідносини зазвичай виокремлюють у самостійну галузь — сімейне право. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі є предметом дискусій. Більш прийнятним було б позитивне вирі¬шення цих питань, хоча не виключене формування нового цивіль¬ного права України як галузі, що охоплює всю сферу відносин між приватними особами.


Висновки

Римське право складалося в обстановці гострої соціальної боротьби, у якій приходилося від багато чого відмовлятися, зберігаючи найкраще. Це і сформувало такі його риси, як строгість, твердість правової регламентації, раціоналізм і життєва мудрість. Подібні якості визначили становлення строгої юридичної системи, зв'язаної широкими принципами, що поєднують правові норми. Висловлюється думка, що римлянам із самого початку вдалося виділити субстанцію права зі сфери почуттів і підкоривши її розрахунку створити з права незалежний від мінливих суб'єктивно-моральних поглядів зовнішній організм.
Особливістю римського права є його пристосованість до світового обороту, тому що Рим активно підтримував торгово-економічні і політичні відносини із сусідніми країнами. Це сприяло розробці абстрактних фундаментальних юридичних конструкцій у сфері приватного права. Таким чином, римське право пройшло строгу технічну школу.




Список використаної літератури

1.    “Очерки по истории Римской империи” Р. Виппер, Издат. “Феникс”, 1995 г.
1.    "Всеобщая история государства и права" З.М. Черниловский, Издат.    “Юрист”,
2.    1995 г.
3.    "Римское право” И.Б. Новицкий, Издат. "ТЕИС", 1996 г.
4.    “Історія римського права” В.М.Хвостов, 1997 р.
5.    Бартошек М.  Римське право: поняття, терміни, визначення., Вища школа, К., 1994 р.
6.    Всеобщая история государства и права. Под ред. К. И. Батыра. Москва: Былина, 1996.
7.    Методическое пособие по изучению курса основ римского права. Составитель Е. А. Скрипилев. Москва. 1995.
8.    Римское частное право: Учебник/под ред. Проф. И.Б.Новицкого и проф. И.С.Перетерского. – М.: Юриспруденция, 1999. – 512с.
9.    Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Под.ред. Черениловского З.М.. Москва: фирма Гардарика, 1996.
10.    Косарев А.И. «Этапы рецепции Римского права» 1983 г., №7.



Search:
????????...

твір Одіссея символ краси і сили людського характеру

план конспекта уроку по будові автомобіля

характеристика лавріна

ахілл и гектор характеристика

план характеристики Гектора

пропащою силою

слово без діла нічого не варте

урбанизации м автотранспорт

внутрішні і зовнішні причини, що призвели до життєвого краху Жульена Сореля

закон про вибори та референдуми



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010