Вступ

Під дисциплінарною відповідальністю згідно з чинним законодавством України слід розуміти винне порушення трудової дисципліни і службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінарному по¬рядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військово¬службовці та ін.).
Законодавством закріплено такі види дисциплінарної відповідаль¬ності державних службовців: 1) у порядку, встановленому законами України; 2) у порядку, встановленому Кодексом законів про працю (далі — КЗпП); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового роз¬порядку для робітників і службовців; 4) на підставі дисциплінарних статутів та спеціальних положень, чинних у низці галузей управлін¬ня і деяких сферах державної діяльності.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні або в неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків (ст. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпоряд¬ку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій).

Дисциплінарна відповідальність

Нормами адміністративного права встановлюються дисциплінар¬на відповідальність і порядок її реалізації, коло суб'єктів і повноваження органів управління (посадових осіб), що наділені «дисциплінарною» владою, категорії службовців, відповідальність яких регулюється адмі¬ністративним правом. Стосовно більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового і адміністративного права, а щодо деяких категорій осіб (військовослужбовців строкової служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та ін.) — повністю нормами адміністративного права, що пояснюєть¬ся необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної відпові¬дальності враховувати особливі вимоги дисципліни до них, встановлен¬ня специфіки їх дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, незалежно від того, на підставі якого законодавчо¬го акта настає дисциплінарна відповідальність, вона характеризуєть¬ся такими загальними ознаками:
1) її підставою є дисциплінарний проступок;
2) за такий проступок передбачено накладення дисциплінарно¬го стягнення;
3) стягнення застосовується уповноваженим на те органом (по¬садовою особою) в порядку підлеглості;
4) межі «дисциплінарної» влади цього органу (посадової особи) чітко встановлюються правовими нормами;
5) службовець, на якого накладено дисциплінарне стягнення, може, його оскаржити у виший орган (вищій посадовій особі) або в суд;
6) за один дисциплінарний проступок може бути накладен лише одне дисциплінарне стягнення.
Більшість службовців за порушення правил дисципліни несуть відповідальність згідно з приписами трудового законодавства, а дисциплінарна відповідальність службовців, що реалізують свої повноваження поз, рамками трудового договору чи правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється законами, указами Президента України, статутами та положеннями, затвердженими повноважними органами.
Значна кількість державних службовців несе дисциплінарну відповідальність не тільки за дисциплінарні проступки, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням покладених на них обо¬в'язків, а й за перевищення своїх повноважень, недотримання обме¬жень щодо державної служби, вчинення діянь, що порочать орган, де службовець працює, або його звання (норм моралі), присяги, обо¬в'язків, передбачених у контракті, військової честі та ін.
В основу розмежування дисциплінарної відповідальності на види покладені характер діяльності різних категорій службовців, умови їх роботи, система дисциплінарних стягнень, порядок їх на¬кладення та оскарження.
Законом України «Про державну службу» встановлено особли¬вості дисциплінарної відповідальності державних службовців, орга¬нів виконавчої влади та їх апарату. Сутність її полягає в тому, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, пе¬ревищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за проступок, який поро¬чить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців цих органів, крім дисциплінарних стягнень, пе-редбачених чинним законодавством про працю України, можуть за-стосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попереджен¬ня про неповну службову відповідальність та затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду.
Згідно з Типовими правилами внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано догану або звільнення.
Звільнення як дисциплінарне стягнення застосовується відпо¬відно до п.п. 3,4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 КЗпП.
Службовці державних підприємств, установ, організацій, а та¬кож державних органів, на яких не поширюються положення Зако¬ну України «Про державну службу», відповідних дисциплінарних статутів чи положення про дисципліну, несуть дисциплінарну відпо¬відальність згідно з КЗпП чи Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Дисциплінарне стягнення застосовується органом (посадовою особою), якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвер¬дження, призначення на посаду) даного працівника. До застосуван¬ня дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен вимагати від порушника трудової дисципліни пись¬мові пояснення. У разі відмови працівника дати письмові пояснен¬ня складається відповідний акт. Дисциплінарні стягнення застосову¬ються власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення проступку, але без урахування часу хвороби праців¬ника або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступ¬ку. За кожне порушення трудової дисципліни накладається тільки одне дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівнику під розписку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважатиметься таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисцип¬ліни, проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Власник або уповноважений ним орган має право замість накла¬дення дисциплінарного стягнення передати питання про порушен¬ня трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Працівник може оскаржити накладене стягнення у комісію з трудових спорів (де вона створена), вищій посадовій особі чи у вищий орган або в суд.
Значні особливості є в порядку застосування та видах дисциплі¬нарних стягнень, що передбачені дисциплінарними статутами або спеціальними положеннями про дисципліну в окремих сферах (галу¬зях) діяльності. Вони пов'язані з характером тих функцій і завдань, що вирішуються відповідними органами, їх службовцями. В деяких випад¬ках дисциплінарна відповідальність регулюється відповідними кодек¬сами (Повітряний кодекс, Митний кодекс та ін.). Так, відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнен¬ня щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчаль¬них, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за неви¬конання чи неналежне виконання службових обов'язків або за просту¬пок, який порочить їх як працівників прокуратури.
Дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження в класно¬му чині, пониження на посаді, позбавлення нагрудного знака «По¬чесний працівник прокуратури України», звільнення з позбавленням класного чину.
Генеральний прокурор України має право застосовувати дисцип-лінарні стягнення, зазначені у названому статуті, в повному обсязі, за винятком позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1,2,3 класів, яке здійснюється Президентом Украї¬ни за поданням Генерального прокурора.
Прокурори АРК, областей, міста Києва та прирівняні до них про-курори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: до¬гана, пониження в посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. В разі необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України. Особи, на¬городжені знаком «Почесний працівник прокуратури України», мо¬жуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою Генераль¬ного прокурора України.
Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяж¬кості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одер¬жати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необ¬хідності може бути призначено службову перевірку.
Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного міся¬ця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у від¬пустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
За один і той же проступок може бути накладено тільки одне стягнення.
У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуван¬ням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку.
Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору Украї¬ни в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.
Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в десятиден¬ний строк, а в разі проведення перевірки — не пізніше одного міся¬ця з дня надходження скарги. Про прийняте рішення повідомляєть¬ся працівнику, який звернувся із скаргою.
Оскарження наказу не зупиняє виконання дисциплінарного стяг¬нення.
Рішення Президента України та Генерального прокурора Украї¬ни про застосування деяких з дисциплінарних стягнень або відмова у поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільне¬них прокурорами АРК, областей, міста Києва та прирівняними до них прокурорами, можуть бути оскаржені до Верховного Суду Ук¬раїни в місячний строк.
Працівник вважається таким, що не має дисциплінарного стяг¬нення, якщо протягом року з дня його накладення він не піддавався
новому дисциплінарному стягненню.
Дисциплінарне стягнення може бути знято прокурором, який ви¬дав наказ, або вищим прокурором раніше року, якщо працівник вия¬вив дисциплінованість і сумлінність у виконанні службових обов'яз¬ків. У таких випадках стягнення знімається наказом з оголошенням його всім, кому було оголошено наказ про накладення стягнення.
Згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу можуть наклада¬тися такі стягнення: зауваження, догана, сувора догана, затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його при¬своєння на строк до одного року, попередження про неповну служ¬бову відповідальність, пониження в посаді, пониження в спеціаль¬ному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
У навчальних закладах і навчальних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, крім цих стягнень, можуть застосовуватися: позбавлення звільнення з розташування навчального закладу, підрозділу на строк до одного місяця, позачергове призначення в наряд по службі (за винятком призначення в караул або черговим підрозд¬ілу) чи на роботу до п'яти нарядів.
На осіб рядового і начальницького складу, нагороджених нагруд¬ним знаком органів внутрішніх справ, може бути накладено дисцип¬лінарне стягнення у вигляді позбавлення цього знака.
Дисциплінарні стягнення застосовуються начальниками в межах наданих їм прав. Перелік посад начальників та їх прав щодо накла¬дення дисциплінарних стягнень визначається додатком до статуту Дисциплінарні права інших начальників встановлюються Міністром внутрішніх справ України стосовно дисциплінарних прав началь¬ників, передбачених переліком.
Старший начальник має право скасувати, пом'якшити чи поси¬лити дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальни¬ком, якщо службовою перевіркою встановлено, що воно не відпові¬дає тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини.
Висновки

Накладати дисциплінарні стягнення на працівників слідчого апарату органів внутрішніх справ (з урахуванням додержання вимог кримінально-процесуального законодавства) можуть лише началь¬ники органів внутрішніх справ, яким надано право призначати цих працівників на посаду, їх заступники по слідству, а також начальни¬ки вищих органів внутрішніх справ та їх заступники.
Дострокове зняття дисциплінарного стягнення в порядку заохо¬чення проводиться начальником, який наклав його, рівним йому чи старшим прямим начальником.
Незалежно від того, дисциплінарним статутом чи спеціальним положенням встановлюється відповідальність, ними передбачаються численні дисциплінарні стягнення, які застосовуються до відповід¬них категорій службовців за вчинені дисциплінарні проступки. В цих актах встановлюються також дисциплінарні повноваження відповід¬них органів (посадових осіб), які в порядку підлеглості накладають стягнення, а також регламентується процедура їх застосування. Вся ця діяльність регулюється нормами адміністративного права.

ЛІТЕРАТУРА:

1.    Коментар до Конституцій України. — К., 1996.
2.    БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву¬зов. - М.,1997.
3.    Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.
4.    Драго Р. Административная наука. — М., 1982.
5.    Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек¬цій. - К., 1998.
6.    Муниципальное право. — М., 1997.
7.    Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.
8.    Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.
9.    Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про¬цесса. - М., 1998.
10.     Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.