Мета роботи: Вивчити основні прийоми введення і редагування текстової інформації.
Засоби: Обладнання стандартної робочої станції, матеріали даної роботи, програма текстового редактора.

Теоретичні відомості

Вміння ввести і/або відредагувати текст вам знадобиться вже при введенні команд операційній системі в режимі командного рядка, а також для створення або коригування будь-якого текстового документа (файла).
У даній роботі навмисне використовується найпростіший текстовий редактор для відпрацювання елементарних операцій редагування, оскільки саме такі засоби використовуються у випадках, коли користувачу потрібно відповісти на деякі запитання програми або дати вказівку обчислювальній системі на виконання певної дії. До того ж, дані прийоми, як правило, використовуються при редагуванні текстів і в більш потужних текстових редакторах, що мають багатий додатковий набір засобів для опрацювання і маніпуляції текстовою інформацією.
Текстовий документ вводиться з позиції курсору у вигляді послідовності рядків символів так саме, як ви відпрацьовували вправи клавіатурного тренажера. Документ розбивається на абзаци, кожний із яких починається з відступу, який називається «червоним рядком». Відступ звичайно має довжину 1-1,5 см і виконується або за допомогою спеціальних засобів редактора (наприклад, редактор Word), або виконується клавішею Tab, що переміщає курсор по стандартних позиціях табуляції, або введенням 4-5 пробілів. Заголовок тексту здебільшого відокремлюють від першого рядка тексту хоча б одним порожнім рядком.
Деякі редактори дозволяють визначити максимальну ширину сторінки в символах або сантиметрах, і самі здійснюють автоматичне переміщення курсору на новий рядок при його виході за встановлену межу. Проте в найпростіших редакторах за довжиною рядка, який вводиться, доводиться стежити самостійно і ручним способом переводити курсор на початок нового рядка за допомогою клавіші Enter.
Більшість розділових знаків ставлять впритул до останнього слова, за яким вони записуються. Це стосується крапки, коми, двокрапки, крапки з комою, знака оклику і знака питання, знака переносу слова (мінуса) і деяких інших. Просто зверніть увагу хоча б на даний текст, і ви переконаєтеся в цьому. Тире вважається замінником слова і тому з обох боків виділяється пробілами (як окреме слово). Дужки і лапки ставляться впритул до слів, що обрамовуються, тобто між дужкою (лапкою), що відкриває, і першим словом, а також між останнім словом і дужкою (лапкою), що закриває, пробіли відсутні. Між частинами слова, якщо це слово складається з кількох частин, що пишуться через дефіс (мінус), пробіли відсутні. Наприклад, «будь-який», «що-небудь», «старці-розбійники» та ін. З погляду редактора текст є ланцюжком символів, що утворюють слова. Словом вважається безперервний ланцюжок символів, включаючи розділові знаки, що приєднані до нього. Слова повинні розділятися пробільними інтервалами. Тому за розділовим знаком, що ставиться наприкінці слова, повинен обов'язково бути пробіл (якщо це не кінець абзацу або всього тексту). Вимоги подібних правил ви зрозумієте трохи пізніше, коли будете використовувати текстові редактори, які здатні автоматично розставляти переноси слів і здійснювати перерозподіл тексту між рядками. До того ж, дані правила є складовою частиною загальної культури оформлення друкарських текстів.
При редагуванні тексту варто мати на увазі, що редактор може працювати в двох режимах: у режимі «вставки» і режимі «заміни». Кожний із режимів відображується або за допомогою спеціального позначення на одній з панелей редактора, або формою курсору. Звичайно ці режими переключаються клавішею Insert («Вставити»). У режимі «вставки» текст вводиться в позицію курсору, відсовуючи ту частину тексту, що розташовується з позиції курсору (курсор у вигляді горизонтальної риски) або розташована за курсором (курсор у вигляді вертикальної риски). У режимі «заміни» переміщення тексту не відбувається, курсор пересувається прямо по символах існуючого тексту, замінюючи їх новими символами, що вводяться. Таким чином, у режимі «вставки» нові символи вставляються в існуючий текст, а в режимі «заміни» — заміняють існуючі символи. Звичайно по умовчанню редактор знаходиться в режимі «вставки». Це найбільш поширений режим роботи. Режим «заміни» використовується значно рідше. Деякі редактори взагалі не мають режиму «заміни», оскільки замінити деякі символи можна, видаливши старі і вставивши нові символи. Спробуйте переключати клавішу Insert і по зовнішніх ознаках визначати, у якому з режимів ви знаходитеся. Після кожного перемикання пробуйте набирати текст, коли курсор знаходиться усередині існуючого тексту. Якщо нові символи в обох випадках вставляються, це означає, що режим «заміни» у даному редакторі відсутній.
Видаляються непотрібні символи однаково в обох режимах — за допомогою клавіш Backspace («Забій») і Delete («Видалити»). Клавіша Backspace знаходиться зверху над клавішею Enter (звичайно у вигляді стрілки вліворуч) і дозволяє «забити» (видалити) символ, розташований ліворуч від курсору. Цю клавішу дуже зручно використовувати, коли ви припускаєтеся помилки при введенні і відразу ж це помічаєте. «Забивши» символ ліворуч, ви як би повертаєтеся назад і відразу продовжуєте правильний набір тексту. Клавіша Delete видаляє символ, розташований у позиції курсору або за курсором (якщо курсор — вертикальна риска). Цією клавішею зручно користуватися при видаленні символів у вже існуючому тексті. Підвели курсор до помилкового символу — і відразу видалили його клавішею Delete. При видаленні символів у будь-якому випадку існуючий текст зменшується, ліквідуючи пустоти, що утворилися. Якщо вам потрібно стерти слово, залишивши в цьому місці порожній проміжок (як за допомогою коректора на папері), то виконуйте це за допомогою пробілу в режимі «заміни» або спочатку видаляйте символи, а потім вставляйте пробіли.
Клавіша Enter звичайно вставляє в текст невидимі символи (коди) переведення рядка. Тому наприкінці тексту вона просто переводить курсор на новий рядок, а усередині тексту, вставляючи символи переводу рядка, Enter ніби розсікає поточний рядок на два рядки, переводячи символи за курсором на початок наступного рядка. Ліквідувати таке розбиття можна, ставши на кінець першого рядка і натиснувши клавішу Delete, або ставши на початок другого рядка і натиснувши клавішу Backspace. У будь-якому випадку для «склеювання» двох рядків потрібно просто видалити невидимі символи переведення рядка (до речі, у редакторі Microsoft Word є перемикач, що дозволяє зробити всі невидимі символи видимими). Деякі редактори в режимі «заміни» по клавіші Enter не вставляють символів переведення рядка, тому не забувайте переключатися в режим «вставки».
Багато редакторів дозволяють працювати з фрагментами тексту. Спочатку фрагмент потрібно виділити. Це можна зробити протягуванням курсору миші від першого до останнього символу фрагмента. При цьому фрагмент звичайно відображається інверсним кольором. Часто виділення фрагмента можна виконувати протягуванням текстового курсору. При цьому курсор встановлюється на перший символ фрагмента і, утримуючи натиснутою клавішу Shift, переміщається за останній символ фрагмента. Якщо фрагмент займає декілька рядків, то переміщення курсору раціональніше виконувати стрілкою вниз на останній рядок фрагмента, а потім підігнати по горизонталі за допомогою стрілок вправо-вліво. Замість протягування за допомогою клавіші Shift можуть використовуватися спеціальні клавіші маркірування фрагмента (потрібно уточнювати в довідковій системі редактора, що використовується). Наприклад, вмонтований редактор Norton Commander для маркірування початку і кінця фрагмента пропонує клавішу F3, причому не дозволяє включити у фрагмент частину рядка (Norton Commander версії 4.0). Інші прості редактори (наприклад, Блокнот у системі Windows) мають більш зручні засоби роботи, що практично є стандартом у багатьох подібних системах редагування текстів. Виділений фрагмент можна скопіювати в буфер (звичайно Ctrl-Insert або Ctrl-C), видалити (Ctrl-Delete або просто Delete) або видалити (вирізати) у буфер (Shift-Delete або Ctrl-X). Текст, що знаходиться в буфері, можна вставити в будь-яке місце тексту з позиції курсору або зверху над поточним виділеним фрагментом (Shift-Insert або Ctrl-V). Часто подібні операції з фрагментами тексту виконуються редакторами за допомогою команд меню «Правка» («Edit»). Проте користуватися комбінаціями клавіш набагато зручніше.
І на закінчення можна навести деякі загальновживані комбінації клавіш, що дозволяють швидко перемістити текстовий курсор у потрібну позицію. Запам'ятаєте, що клавіша Ctrl у комбінації з іншими клавішами переміщення курсору ніби посилює їхню дію. Отже,
«стрілка вліво» — на символ вліво;
Ctrl-«стрілка вліво» — на слово вліво;
«стрілка вправо» — на символ вправо;
Ctrl-«стрілка вправо» — на слово вправо;
«стрілка вгору» — на рядок вгору;
Ctrl-«стрілка вгору» — на початок абзацу;
«стрілка вниз» — на рядок вниз;
Ctrl-«стрілка вниз» — на початок наступного абзацу;
Home — на початок поточного рядка;
Ctrl-Home — на початок тексту (файла);
End — на кінець поточного рядка;
Ctrl-End — на кінець тексту (файла);
PageUp — на екран вгору;
Ctrl-PageUp — на сторінку вгору (якщо використовується розмітка сторінок); у деяких редакторах здійснює перехід на початок тексту;
PageDown — на екран вниз;
Ctrl-PageDown — на сторінку вниз (якщо використовується розмітка сторінок); у деяких редакторах здійснює перехід на кінець тексту.
Є редактори, в яких деякі з наведених комбінацій можуть не працювати. І остання порада. Якщо у вас проблема з запам'ятовуванням назв клавіш, їхніх комбінацій і функцій, які ними виконуються, — вивчіть переклад англійських назв клавіш, і тоді вам буде легше пригадати, для чого призначена та або інша клавіша. Іноді корисно для деякої «важкої» комбінації придумати будь-яку власну асоціацію. Докладіть зусилля кожну дію заповнити певним змістом, а не намагатися запам'ятати її суто механічно.

Хід роботи

1.    Коротко законспектуйте в робочий зошит основні прийоми й операції, які застосовуються для набору і редагування простих текстів.
2.    Завантажте зазначену викладачем програму текстового редактора і виконайте набір наступного фрагмента тексту, дотримуючись правил оформлення заголовка й окремих абзаців (домагайтеся максимальної відповідності зовнішнього вигляду тексту, що набирається, наданому оригіналу):