Тема: Носії інформації

Мета уроку:
освітня: дати перші основні поняття інформації, необхідні для початку роботи на комп'ютері, допомогти учням засвоїти, які дії можна робити  з інформацією;
виховна: виховання інформаційної культури вчаться, уважності, акуратності, дисциплінованості, посидючості;
розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, самоконтролю, уміння конспектувати.
Тип уроку: пояснення нового матеріалу
Вид уроку: комбінований урок
Обладнання: дошка, кодоскоп
Наочність: плівки до кодоскопу, міні плакати, роздаткові матеріали
Тривалість: 45 хв.
Література: Шестопалов Є. А. — Інформатика Базовий курс
О.Ю. Гаєвський — Інформатика 7-11 клас.

План уроку:
1.    Носії інформації
2.    Форми і способи подання інформаціїВиди носіїв інформації
3.    Види інформації
4.    Інформація та шум, їх взаємне перетворення
5.    Алфавітно-цифрова група клавіш
6.    Алфавітно-цифрова група клавіш

Вступ

Людство створює документи для зберігання і передачі соціальної інформації в часі і просторі.Саме документ організує, систематизує інформацію, подає її в зафіксованому вигляді. Проте для свого існування люди використовують не тільки фізично закріплену інформацію, а й таку, яка циркулює і в неживій природі, і між особинами рослинного і тваринного світів, тобто не є зафіксованою і має біологічне походження.
З часом ми почали фіксувати всю необхідну інформацію, яка циркулює навколо нас. Це дало можливість її накопичення і зберігання на певному носії, який складає матеріальну основу документа, де вона міститься.
У своєму дослідженні я порушую питання, чим саме відрізняється носій, який несе інформацію, і основа, на якій вона закріплена. Отже, актуальність теми полягає в дослідженні характерних особливостей семантичного навантаження носія інформації та матеріальної основи документа. Більше того, в своєму проекті я показую різницю між цими поняттями. Крім того, я досліджую основні моменти еволюції матеріалів, які застосовувалися для закріплення інформації.
Слід відзначити, що люди прагнули до максимальної компактності розміщення інформації на носії, бажали, щоб матеріали, з яких виготовлялася основа, були не дорогими і мали невеликі розміри для передачі закріпленої інформації в часі і просторі.
Предмет даного дослідженя – це семантичне навантаження понять “носій” та “матеріальна основа документа” в професійній інформаційній діяльності.
Об’єктом вивчення даної теми є носій і його матеріальна основа, їх видова різноманітність.
Мета і завдання даного дослідження – подати необхідне системне представлення про сутність, структуру, функції носіїв інформації, їх матеріальної основи. Це дослідження може також служити основою (базою) для створення термінологічного стандарту по діловодству, оскільки ще до цього часу не існує чітко визначеного стандарту, який би розкривав особливості та розбіжності даних понять.
Крім того це дослідження вирішує завдання узагальнення наукових досліджень та думок, які торкаються теми щодо визначення і порівняння цих понять.
Проводячи своє дослідження я використала значний інформаційний фонд, який стосується даної теми. Слід відзначити, що ці фонди не повністю розкривали дану тему, деяких питань зовсім не було розглянуто в даних працях, що свідчить про малубазу, яка накоплена по цій темі. Загалом я працювала з двома фондами – це нормативна база (закони, стандарти), яка часково приділяє увагу даній темі. А також використала значні об”єми довідкової літератури, в яких точно показано різницю між носієм та основою документа. Це такі видання, як словники та енциклопедії. Крім того я помітила, що провідні вчені мало приділяють уваги даній темі або зовсім її не розкривають, що дуже прикро, тому що багато хто до сих пір не може розібратися у доцільності виокремлення поняття “матеріальна основа документа” з поняття “носій інформації”. Частково поняття “матеріальна основа документа” розкрито в працях Щвецової-Водки, але тільки через призму бачення поняття “документ”. Отже, написаня даної роботи стало можливим завдяки використаним джерелам, проте головним чином завдяки систематизації моїх знань в даній галузі.






1. Носії інформації
У «докомп'ютерні» часи інформацію зберігали на папері, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо.
З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, які використовуються до цього часу в телеграфних апаратах, а також в автоматичних верстатах.
Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмі¬рів. В певних місцях перфокарти пробивають дірочки. Перфокарти з пробитими дірочками пропускали через спеціальний пристрій. Задана у вигляді дірочок інформація перетворювалася в систему елек¬тричних сигналів, які надходили до інших пристроїв комп'ютера.

Перфострічка - це стрічка цупкою паперу стандартної ширини, на яку наноситься інформація пробиванням дірочок у відповідних позиціях на 5-й або 8-й доріжках.
Звичайно, за дірочками, нанесеними на перфокарти або перфо¬стрічки, стоїть цілком певна інформація.
Магнітні стрічки і магнітні диски дня зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки. Замість пробивки дірочок намагнічувались невеличкі області в потрібних місцях. Магнітні стрічки або диски встановлювались в спеціальні пристрої, де зчитувалася запікана на них Інформація і надходила до інших пристроїв комп'ютера.
Магнітні картки містять закодовану інформацію в кредит¬них, телефонних та реєстраційних картках, а також перепустках і «ключах» для кодових замків.

Компакт-диски (оптичні диски або CD) — це диск із спеціальної пластмаси із дзеркальним покриттям з того боку, з якого записується і зчитується інформація.



Інформація на диск записується так: диск обертається, і на його поверхні лазером в певних місцях наносяться «пошкодження» таким чином, щоб від них не відбивався промінь лазера при зчиту¬ванні. Таким чином на диск можна записати різноманітну текстову і графічну інформацію, музику, рухомі зображення тощо. Щільність запису інформації лазером мікроскопічних «пошкоджень» дуже велика, і такі диски містять набагато більше інформації, ніж магнітні диски таких самих розмірів.
Інформація з оптичних дисків читається на спеціальних при¬строях (дисководах), які входять до комплекту сучасних комп'ю¬терів. Завдяки оптичним дискам на сучасному комп'ютері можна якісно переглядати фільми і слухати музику.
2. Форми і способи подання інформації
Інформація буває досить різноманітною і може призначатися як для живих організмів, так і для різних машин. Приклади:
•    «Фас!»-інформація для собаки;
•    сигнал точного часу - інформація для людини;
•    ключ від квартири - інформація для механічного замка. Існують такі форми подання інформації: символьна, текстова, графічна. Є інші форми, наприклад, звукова, відео...
Символьна форма подання інформації є найбільш простою, в ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, різні жести, скорочення і позначення у формулах тощо.
У символьній формі використовуються букви, цифри, знаки, світлові сигнали, сигнали прапорцями, покажчики приладів тощо. Кожний символ має певне значення. Наприклад: літера V може означати об'єм; дорожній знак «!» у червоному колі означає «Попереду небезпека!».
Текстова форма подання інформації є більш складною. Ця форма передбачає, що зміст повідомлення передається не через окремі символи (цифри, букви, знаки), а їх порядком розміщення. Послідовно розташовані символи утворюють слова, які у свою чергу можуть утворювати речення. Текстова інформація викорис¬товується у книжках, брошурах, газетах, журналах тощо.
Графічна форма подання інформації, як правило, має найбіль¬ший об'єм. До цієї форми належать фотографії, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма більш інформативна. Наприклад, картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» дає глядачу багато відомостей про своїх героїв (побут, одяг, зброя, обличчя, характер...). Мабуть, тому, ми беремо в руки нову книжку, шукаємо в ній малюнки, щоб створити про неї найбільш повне враження.
Інформація може бути подана одним із способів: літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, картинами, скульптурами, звукозаписом, відеозаписом, кінофільмами тощо.
3. Види інформації
Інформація передається за допомогою сигналів: звукових, електричних, магнітних, світлових, механічних тощо. Наприклад:
•    дзвінок - звуковий сигнал початку або кінця уроку;
•    телефонна розмова - завдяки електричним сигналам;
•    світлофор - світловий сигнал для пішоходів та водіїв.
Інформація може бути у вигляді неперервних (аналогових) і дискретних (цифрових) сигналів.
Інформація в аналоговому вигляді міняє епос значення посту¬пово. Прикладом аналогової інформації можуть бути показники ртутного термометра, годинника зі стрілками, спідометра автома¬шини, електричні сигнали телефону і радіо тощо. Точність аналого¬вої інформації залежить від точності приладів, які цю інформацію визначають або передають.
Наприклад, якщо купили 2 кг сала, це ще не значить, що точно 2 кг. Там може бути 1,96 кг або 2,03 кг, залежно від точності ваги.
Інформація у дискретному вигляді міняє своє значення з певним кроком. Прикладами дискретної інформації можуть бути показники електронного годинника або цифрового термометра, ваги з гирями, підрахунок кількості предметів тощо.
Дискретна інформація завжди точно визначена. Не може бути 1,96 пляшки молока, 1,87 зошита або 2,03 порції морозива.
В комп'ютері для відображення інформації використовується тільки дискретна (цифрова) інформація. Для обробки у комп'ютері аналогову інформацію попередньо перетворюють на дискретну.
Для визначення кількості інформації використовується оди¬ниця виміру - біт. Слово біт утворено зі скорочення англійських слів binary digit - двійкова цифра. Один біт - кількість інформації, що містить повідомлення типу «так» або «ні». Саме один біт інформації містить пробивка на перфокарті або перфострічці, на¬магнічена область на магнітній стрічці або диску, «пошкодження» на оптичному диску {кодування інформації див. далі).
Для виміру об'ємів інформації використовується більш велика одиниця - байт, 1 байт =8 біт. Двійковий 8-розрядний код має 28 = 256 різних значень. Цього досить, щоб закодувати букви алфавіту (великі і малі), цифри, розділові знаки й ін.
Перехід на дискретну форму сигналу дає величезні переваги порівняно з аналоговою формою інформації:
•    засоби обробки і передачі дискретної інформації простіші;
•    дискретна інформація надійніше зберігається;
•  можна автоматично знаходити і виправляти помилки.
Перехід на цифрову (дискретну) техніку вже почався. З'яви¬лись цифрові магнітофони і програвачі, відео- і фотокамери тощо.
4. Інформація та шум, їх взаємне перетворення
Повідомлення, яке не несе інформації, несе шум. Іншими словами, якщо повідомлення не підвищує інформованість об'єкта, то воно не несе інформацію. Наприклад, в кімнаті двоє: батько слухає новини по телевізору, син вголос вчить вірш. Син не сприй¬має новини з телевізора, і ця інформація для нього є шумом. Очевидно, що і батько старається зосередитися на новинах, а голос сина для нього теж є шумом. Коли ж почали передавати спортивні вісті, син захотів почути результати останніх матчів з футболу, переключив свою увагу на телевізор, і для нього шум від телевізора перетворився в інформацію. І для батька голос сина з коментарем до чергової перемоги команди «Динамо» перестав бути шумом.
Шумом с повідомлення, сформульовані невідомою мовою або які містять невідомі терміни. Але для тих, хто розуміє цю мову або знає зміст цих термінів, це повідомлення є інформацією.
5. Алфавітно-цифрова група клавіш
Алфавітно-цифрова група має чотири ряди символьних кла¬віш, на яких можуть бути зображені чорним кольором англійські, червоним - російські, сірим відмінні від російських українські літери (И, І, ї, Є), а також розділові знаки і спеціальні символи. В нижній частині клавіатури розташована довга клавіша - «пропуск».
Користуючись однією і тією ж клавішею, можна ввести від 2
до 6 різних символів.   
Наприклад, за допомогою такої клавіші (див. мал.)    *
можна ввести 6 символів: розділові знаки та російські букви, українські букви.
На клавішах зображені літери і розділові знаки  англійської (Еп), російської (Ru) і української (Uk) мов.
Перемикання з однієї мови на іншу відбувається одночасним натисканням клавіш Ctrl+Shift або Alt+Shifi.
Встановити потрібну мову ще можна за допомогою значка, що
розташований на панелі задач клацнути на ньому, з'явиться список
з переліком мов, у якому досить клацнути на необхідному рядку.   
В кожній з названих мов клавіатура не може працювати у нижньому регістрі для введення малих літер і символів, що зображені внизу клавіш, або у верхньому регістрі для введення великих літер і символів, що зображені зверху клавіш.
Якщо    є    потреба    набирати    текст    великими    літерами,
натискають   і   відпускають   клавішу   Caps   Lock    клавіатура переходить у верхній регістр. При цьому світиться індикатор «Caps Lock», і при натисканні на клавішу з літерою на екрані з'являється велика літера. При повторному натисканні на клавішу Caps Lock гасне індикатор «Caps Lock», і клавіатура повертається у нижній регістр (режим з малими літерами).
Клавіша Caps Lock вмикає/вимикає великі/малі літери.
Альтернативне перемикання регістрів виконується при натисканні і утриманні клавіші Shift (лівої або правої). Якщо на клавіатурі нижній регістр (не світиться індикатор «Caps Lock»), то утримування натиснутою клавіші Shift перемикає клавіатуру у верхній регістр.
Якщо на клавіатурі встановлено верхній регістр (світиться індикатор «Caps Lock»), то утримування натиснутою клавіші Shift перемикає клавіатуру у нижній регістр.
Дія клавіші Caps Lock не поширюється на клавіші з цифрами і знаками, на яких верхній і нижній регістри перемикаються тільки за допомогою клавіші Shift.
Наприклад, за допомогою такої клавіші (див. мал.) в нижньому
регістрі вводиться цифра 3 як на англійській, так і на українській
або російській мовах. За допомогою натиснутої клавіші Shift можна
ввести символи:   
# - англійська мова;
№ - українська або російська мова.
Для того, щоб повторити який-небудь символ на екрані кілька разів, досить натиснути і тримати натиснутою потрібну клавішу -комп'ютер сам почне виводити символ за символом.
Необхідно натискати клавіші клавіатури легко і різко    відпускати, і ні в якому разі не бити по клавішах.
6. Клавіатурний тренажер
Клавіатурний      тренажер       застосовується       для тренування    у    наборі    текстів    з    клавіатури.    Для завантаження програми KEY     необхідно на робочому столі двічі клацнути лівою кнопкою миші на значку.
Робота користувача на клавіатурному тренажері KEY полягає у повторному набиранні символів тексту, що з'являється у вікні на екрані. При правильному наборі курсор просувається донаступного символу, при неправильному - звучить сигнал, і курсор залишається на місці. Тренажер забезпечує роботу з українським, російським та англійським текстом. Перемикання мов - стандартне. Є чотири рівні складності тексту для повторного набору:
•    «Першачок»  -тільки український текст;
•    «Школяр»    -український і російський тексти;
•    «Ветеран» -український, російський і англійський тексти;
•    «Професіонал» -всі можливі символи клавіатури. Щоб почати роботу, треба натиснути кнопку «Старт». У вікні
тренажера показано поточну мову і швидкість набору тексту у символах за хвилинну. Тренажер KEY внизу має діаграму виконаної частини роботи.

Після закінчення тренування програма пропонус користувачу записати своє прізвище для занесення результату роботи у підсум¬кову таблицю. Після натискання кнопки «OK» введене прізвище і швидкість друкування заносяться у підсумкову таблицю.
Це відбувається тоді, коли результат швидкості друку більший за останнє місце у таблиці.
Для оцінювання роботи з клавіатурним тренажером можна користуватися наведеною таблицею, маючи на увазі, що нормативна швидкість друкування для учнів - не менше 80 символів за хвилину

Символів/хв    оцінка    Символів/хв    оцінка    символів/хв    оцінка
80    11    53-59    7    27-32    3
73-80    10    47-52    6    20-26    2
67-72    9    40-46    5    13-19    1
60-66    8    33-39    4    13    -

Практична робота
«Робота з алфавітно-цифровою групою клавіш»
1)    Зайняти робоче місце. Підготувати комп 'ютер до роботи.
2)    Завантажити програму TEST-W, у папці 10-клас вибрати тест ТЕМА-1-2.
3)    Відповідати   на   питання   тесту   до   одержання   оцінки. Повідомити вчителя про результат тестування.
4)    Завершити роботу з програмою  TEST-W.   Завантажити тренажер клавіатури KEY.
5)    Відпрацювати у режимі «Першачок» до кінцевого резуль¬тату, записати його в таблицю.
Повідомити вчителя про результат. Завершити роботу з програмою KEY. Завершити роботу на комп 'ютері.

Д/з §5_2; конспект з зошита