.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
«Микола Джеря», повість Івана Нечуя - микола джеря критика 


«Микола Джеря», повість Івана Нечуя

…Поміж новішими писателями українськими... найвидніше місце займає безперечно д. Нечуй (Левицький) як по красоті і плавності складу, так і по силі та живості картин, вірності рисунку та тій хватаючій за серце теплоті чуття, яка відзначає поміж російськими писателями Тургенєва та Помяловського. Д. Нечуй належить до тих щасливих талантів, що швидко здобувають собі видне місце в літературі і довго на нім остаються. Його повісті "Причепу", "Гориславську ніч", "Дві московки", "Хмари" читала вся Мала Русь з великою вподобою. Не місце тут заходитися розбирати ті повісті або характеризувати спосіб писання автора. Се в значній часті зробила вже критика. Мене тут занімає тільки факт (хоч у значній часті типічний), змальований у най¬новішій його повісті «Микола Джеря», – значить, я навіть не буду роз¬бирати самої повісті, як літературного твору, не буду прикладати до неї мірки естетичні, а коли ж і лучиться зробити деякі замітки, то більше до самого предмета селянського життя, чим до повісті.
«Микола Джеря» – се не перша проба д. Нечуя – списувати карти¬ни з людового життя. Кожному ще, певно, живо стоять перед очима і Панас Круть, рибалка, і безсмертні баби Параска та Палажка. Але в «Миколі Джері» автор значно розширив рамки образу, бо задумав списати життя селян українських, яке воно було перед 1861 р. (перед «волею»). І яке стало після того. Як там критика, оцінить уклад, виповнення, ідею сеї повісті, – для мене вона – історія всього українського селянства в тоту важку епоху, написана в однім широкім образі. Як таку я і розгляну її.
Микола Джеря, син небагатих, панщизняних родичів з села Вербівки, пізнає бідну служницю-кріпачку Нимидору і жениться. Але панщина доїдає йому, він часто стає проти пана і його осавулів та других слуг, і часто приходиться йому терпіти за те кари. Далі, змовившися з кількомa селянами, він втікає з дому,  лишаючи   молоду  жінку з дитиною і стару матір. Він заходить в Канівщину, на
ст.307
сахарні, – відтам далі, аж поки не впинився на Аккерманщині в Бассарабії, де в рибаках проживає цілих двадцять літ, доки не даровано волю. Вернувши додому, він не застає ні матері, ні жінки Нимидори, тільки доньку, вже заму-жем, –жиє при ній і знов стоїть по-давньому за громадою проти пан¬ських та попівських неправд. Ось і весь зміст повісті. Тут нема того, що давніше звали «інтригою», запутанням, авантурами та пригодами, – тут все йде простою, щоденною ходою. Зате є тут пречудні і заразом вірно з природи схоплені картини, як життя бурлаків у сахарнях та в аккерманських риболовлях, є тут глибоко потрясаючі душу уступи, як описан¬ня життя Нимидори в подвійній (хазяйській і панщиняній) службі, та картину нелюдського поступування поміщика і його слуг з підданими.
Микола Джеря – один із тих світлих, лицарських типів українських, з яких колись складався сам цвіт запорозького козацтва, а яких тепер, бачиться, чим раз рідше зустрічаємо. Як у теперішніх українців пере¬важає неприступна мовчазливість, задума, недовірчива осторожність та пасивна покірливість там, де замала їх сила, – так у тамтих перева¬жала безпечна розгульність бесіди, смілість у всіх поступках та непоси¬дюча діяльність. Та й не диво ж, що перероджується народ україн¬ський, не диво, то важка доля згинає його сильну спину, що перенесла на собі тверді ярма: власних князів, татар, ляхів та кріпацтва. Воля не така колиска для чоловіка, як притиск та неволя. З неї виросте чоло¬вік простий, здоров, а неволя, то й згорбить і скривить, – навік окалічить. Микола Джеря, хоч кріпаком родився, був однако з тих людей, котрим ціле життя воля пахне, був з тих здорових натур, що скорше вломляться, а зігнути не дадуться. Прехороше описано у д. Нечуя, як та вольна, хоч нелюдськими путами зв'язана душа раз у раз рветься на світ, старається голосно себе заявити. Ось він, приміром, молотить на панщині, другий день по своїм весіллю. «Нащо одному чоловікові (панові) так багато хліба?» – питає він батька. «Коли б нам, тату, хоч десяту частку оцієї скирти! ото ми були б щасливі!» Батько надармо зацитькує таку його бесіду. «Коли ми, тату, перемолотимо oцi скирти?» – знов спитав Микола. «А тоді, як помремо», – сумно одказав батько. Се таке просте, а таке правдиве речення, – воно дуже трафно ціхує безна¬дійний настрій думок у старших кріпаків і нетерпеливе шарпання воль¬ної людської душі до волі. Що такі гарячі типи – не видумка, що вони були, та й то в великім числі в народі, свідчать ті огромні маси «утіка¬чів», то, мов повінь, заливали степи від Аккермана до Дону і Азов¬ського моря, що заселювали Новоросію. Не диво ж, що і Микола Дже¬ря, швидше чи пізніше, мусив опинитися між утікачами. Він був надто палкої крові, надто правдолюбний і сміливий, – він не міг стерпіти пан-ської наруги. Пан узвав його «бунтовником», що бунтує його людей, і задумав віддати його в солдати (у «москалі»). «Москалі», – се було грізне слово для українського селянина,– се значило йому стільки, що загуба, смерть. І зовсім справедливо! Хто не впав у війні, той вертав після московської муштри довголітньої зовсім не тим чоловіком, яким пішов, – вертав надламаним, скаліченим морально. Тоді, коли росій¬ські патріоти та патріотенята кричали при першій-ліпшій нагоді: «На¬род рветься до оружія, щоби кров'ю ворогів змити» і т. д. – народ ховався, утікав, з голоду та холоду гиб по болотах та байраках, щоб тільки не попасти «у москалі». Рекрутів в'язано, забивано в диби, – інакше вони розбіглися б перед прийомом.
Та не одна рекрутчина вигнала Миколу з дому, розлучила його з жінкою і дитиною та з матір'ю старою. Скільки-то йому і другим вербівцям, що враз із ним або і після нього попокидали свої хати та пішли в бурлаки, скільки-то їм прийшлось натерпітися бійки та наруги, напереносити голоду, холоду і сльоти, натратити сили і здоров'я на поганого пана, заким вони рішилися втікати! Вони
ст. 308
знали, бідолахи, що і там, на сахарнях, чи куди втечуть, доля їx нe буде завидна, що й там прийдеться бідувати, але одно в них було на думці: вирватися з неволі, – почу¬тися бодай на якийсь час своїми naнами. Tі факти утиску селян за крі¬пацьких часів, котрі списав д. Нечуй в «Миколі Джері», – не то, щоб пересаджені, – вони, бачиться мені, заблідо освічені, а притім кругозір у нього затісний, т. є. він займається тільки Джериною сім'єю, а мало згадує про прочу громаду або збуває її загальниками. Д. Нечуй був би зробив велике діло, якби був списав всесторонню, широку картину нуж¬ди народної в часи кріпаччини, якби був старався пояснити психоло¬гічно всякі прояви, що ціхували тоті часи (викручування від рекрут¬чини, утікацтво, убійство та другі проступки), замість натякати на них мимоходом.
Цікава річ, що рух соціальний, рух простого люду для поліпшення свого пробутку, в нашім столітті охватив майже рівночасно всю Євро¬пу, незважаючи на різні ступені культури, на яких стояли різні народи.
В той-сам час, коли в Англії та Німеччині мільйони робітників їдуть в Америку шукати нової вітчини та ліпшої долі, тягне і український кріпак-хлібороб в степи, покидаючи свою родину, тягне на непевний шлях, на непевний заробок, щоб тільки не гнути спину довше під пан¬ською нагайкою. Як в Європі той рух побіч других, також чисто соціаль¬них рухів (революцій та стачок робітницьких), став причиною швидко¬го розширення між робітниками соціалізму в його розличних проявах, атеїзму чи безрелігійності, –так і на Україні той рух викликав нові зміни і в релігійних поняттях, нові секти, – котрі, однако, як се показано в попереднім числі «ґр. Др.», вводять заразом многі і то дуже важні зміни в соціальнім устрою суспільності.
Погляньмо ж тепер, куди зверталися такі «втікачі», покинувши свої рідні села?
Вони ще в селі розпитували про фабрики, де в яких неблизьких уїздах, щоб там стати на роботу. Пробиралися туди ночами, щоб не впасти в руки панам, а прибувши на фабрику, ставали на роботу. Фабриканти знали вже, що се бурлаки, і приймали їх без пашпортів, – за се, розуміється, менше платили і плохіше кормили. Звичайно на першім місці не довго пробували бурлаки. Пан швидко навідався, де роблять його люди, і посилав за ними письма по урядах. Частенько ловили їх і відвозили назад до пана, а тоді гірка бувала їх доля, – пан катував і бив без милосердя, на пострах усій громаді. Але не раз удалося бурлакам на фабриці пронюхати біду наперед. І тоді вони втікали поночі. Не раз робили лиш доти, доки не назбирається в них грошей на дальшу дорогу, в далекі, безпечні губернії. Таким способом вони захо¬дили далеко, раз у раз лякаючися погоні. Багато, найшовши добрі заро¬бітки та придбавши дещо гроша, поселювались там і не вертались більше домів. Таким способом постало багато осель в Новоросії і Бассарабії. Як жилося бурлакам на заводах та фабриках я розповім словами самого д. Нечуя. «Бурлаки ввійшли в казарми, довгі без кінця. В хатах було повно барлогу, як у свинюшниках; там стояв якийсь чад од махор¬ки, од гнилої соломи, од нечистої одежі, од кислого борщу, од бурла¬цьких онуч. Посідали обідати. Кухарі насипали з великих казанів у миски борщ. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки, виголодавшись після дороги, через велику силу набивали ним пельку. В борщі була сама за себе бутвиня та квас, подекуди тільки плавали таргани замість м'яса. Після борщу подали кашу. Каша була з тухлого пшона, а старе сало тхнуло лоєм. Хліб був чорний, як свята земля».
Така картинка (а таких у д. Нечуя чимало) сама за себе гово¬рить, – ніщо до неї докладати! Не так уже погано було жити бурлакам у Аккерманщині, на риболовлях, – тут вони швидше і дороблялися і чули себе вільнішими, бо отаман
ст. 309
– звичайно свій чоловік, не єврей ані німець. Я не стану тут подрібно пересказувати картин аккерманського життя, котрі автор, видимо, поклав, головним осередком своєї повісті. По-моєму, – автор і тут більшу вагу поклав на списання картин природи, як на всестороннє і глибоке студіум людського життя, – зна¬чить не виповнив усього того, що можна було від нього ждати. Але я перейду тепер до другої часті образу, – до життя українського мужика після «волі» і до тих змін, які викликала в нього обставинах тота «воля». Сесю часть обрисував д. Нечуй досить коротко, хоч зага¬лом вірними і трафнимп штрихами. Багато «втікачів», особливо з тих, що на зарібках дещо понадбали, – вертають домів. Вертає і Микола Джеря з другими вербівцями по 20 літах бурлацького життя. Нимидора вмерла, донька, котру він лишив у сповитку, вже замужем, – все перемінилося. Та не перемінилася, не остила тільки гаряча кров, не за¬гибла пряма, правдива натура Миколи. Нові порядки починаються, – і то, як звичайно – кривдами та неправдами. Кривдить селян їх давній поміщик, наділяючи їм плоху, непригідну землю; кривдить багатий голова, обкрадаючи та руйнуючи громаду; кривдять євреї, кривдить піп. Проти усіх стає Микола, а за ним радо йде громада, видячи, що Микола для неї щирий. Євреїв, що з недоливків та з фальшування напитку збивали гроші, – виганяють, голову скидують, проти пана стають дружно, і комісія повірочна (контрольна) віддає їм усі ґрунти, що їм належа¬лися. І з попом не поладив Микола, – перестав ходити до церкви і тіль¬ки часом молиться в своїй пасіці. А життя потекло новим ладом і багато в нім недоладного. Але тут автор уриває свою історію. «Пішли інші часи, пішли інші люли», – говорить він та не договорює до кінця, що в тих нових часах доброго, а що злого; надіємося, що автор пізніше, розсвітить і ті «нові порядки» і покаже нам серед них в новім світлі український народ...
Я чув від деяких тутешніх людей, що д. Нечуй в «Миколі Джері» хотів показати «вірну любов українця і вірну любов українки», хотів, значить, вліяти на чуття. Після мене ся думка зовсім хибна. Уступи, де описується любов, хоч не лишені наївної простоти і теплоти чуття, все-таки найслабші в книжці, а хотівши вліяти на чуття, треба зрушити, потрясти, треба справити ефект, – чого іменно повість д. Нечуя не робить. Я тому і назвав би її радше мальованою історією – ні, мальова¬ною хронікою, не повістю артистичною.

Search:
????????...

що таке фонемний склад?

Причини появи металістичної та номіналістичної теорії грошей

кількість підприємців в сша

Покріпачення України у творі Панаса Мирного Хіба ревуть воли

статева недоторканість дітей правовий захист в україні

кількість підприємців в сша

?? ???? ?????????

системні програми і приклади програмного забезпечення

кількість підприємців в сша

план-конспект уроку з математики 11 клас



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010