.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Освітня діяльність та педагогічні ідеї А.С.Макаренка 


Освітня діяльність та педагогічні ідеї А.С.Макаренка
План.
1.    Життя і педагогічна діяльність А.С.Макаренка.
2.    А.С.Макаренко про згуртування дітей у колектив.
3.    Погляди А.С.Макаренка на трудове виховання.
4.    Питання сімейного виховання у педагогічних працях А.С.Макаренка.
5.    А.С.Макаренко про дисципліну та її організацію.
6.    Педагогічна діяльність у практичній діяльності А.С.Макаренка.

Література.
1.    А.С.Макаренко. Педагогічна поема.
2.    А.С.Макаренко. Прапори на баштах.
3.    А.С.Макаренко. Книга для батьків.
4.    А.С.Макаренко. Лекції про виховання дітей.
5.    А.С.Макаренко. Проблеми шкільного виховання.

Лекція 1. Методи виховання.
Лекція 2. Дисципліна, режим, покарання та заохочення.
Лекція 3. Трудове виховання.

А.С.Макаренко. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду. Виховання в школі та сім’ї.
Ю.П.Азаров. Не подняться тебе, старик.

Наочність
Альбом – “А.С.Макаренко”
Кінофільм “Педагогічна поема”, “Прапори на баштах”.
Форми перевірки теми студентами:
Семінарське заняття, перевірка законспектованої літератури.
Ю.П.Азаров. Не подняться тебе, старик.
Вступ
Антон Семенович Макаренко виходець з України, проявив неабиякий педагогічний талант. В ньому поєднались дві якості – талановитість педагога і в такій же мірі талант письменника.
Він зумів розповісти людям про свою педагогічну працю та досягнення в художніх творах.
А.С.Макаренко відомий педагог та письменник.
Навколо імені А.С.Макаренка не припиняється боротьба думок і зараз. Вже тепер іде переоцінка його поглядів, ідей, перелицювання їх тощо.
Безперечно на самого А.С.Макаренка, на його становлення як людини, як письменника та педагога мала вплив творчість О.М.Горького, з яким Антон Семенович був у дружніх стосунках, якому він присвятив свою “Педагогічну поему” “З відданістю і любов’ю нашому шефові, другові і вчителю Максиму Горькому”.
В свою чергу сам Горький високо оцінив працю Макаренка як педагога, вказуючи при цьому, що:
“Удивительний вы человечище, и как раз из таких, в каких Русь нуждается…Эксперимент Ваш, на мой взгляд, имеет мировое значение”.
Однак шлях до визнання А.С.Макаренка був важкий, його спочатку не визнавали у бувшому Радянському Союзі…, потім визнали і зараз до усього, що писав Антон Семенович, також ставляться багато у чому критично.( Ю.П.Азаров. Не подняться тебе, старик.)

I.    Життя і педагогічна діяльність А.С.Макаренка
Ото ж народився А.С.Макаренко в Україні в м. Білопіллі Сумського повіту, Харківської губернії 13 березня 1888 року в сім’ї маляра залізничних майстерень.
Після переїзду сім’я Макаренків у село Крюків (Полтавщина) навчається у Крюківському 4-класному училищі, після закінчення якого навчається на однорідних педагогічних курсах у цьому ж Крюківському училищі.
В 1905 році А.С.Макаренко закінчив педкурси і, як вчитель початкових класів, був направлений працювати у Крюківське двокласне залізничне училище.
Великий вплив на молодого вчителя мали революційні події 1905-1907 рр. та твори О.М.Горького.
З самого початку педагогічної діяльності А.С.Макаренко показав себе здібним і ініціативним учителем. Він користувався авторитетом серед учнів, батьків, вчителів.
У Крюківському училищі А.С.Макаренко працював 6 років (1905-1911рр).
У 1911 році Антона Семеновича переводять у Долинське залізничне училище, що на Херсонщині. (справа в тому, що Макаренко різко покритикував завідуючого Крюківським училищем – безпардонного хабарника і монархіста).
В 1911р. по 1914р. А.С.Макаренко працював у Долинському залізничному училищі – вчителем початкових класів.
1914р. під впливом творів О.М.Горького А.С.Макаренко написав оповідання “Глупый день”, в якому намагався реалістично показати життя різних прошарків людей.
Рукопис надіслав О.М.Горькому до Італії і одержав негативну рецензію. “Рассказ у Вас, молодой человек, не вышел, попробуйте написать что-то другое”.
Після цього А.С.Макаренко довго не брався “за перо”.
У 1914р. А.С.Макаренко поступає на навчання до Полтавського вчительського інституту на філологічний факультет за фахом “російська мова та література”.
Однак у зв’язку із початком першої світової війни А.С.Макаренко був мобілізований до війська. Протягом 1914-1917 рр. він перебував у діючій Російській армії.
Проте за станом здоров’я (слабий зір) Макаренко А.С. був демобілізований з армії у 1917р. і продовжує навчатись у Полтавському вчительському інституті.
При цьому він уже зрілою людиною досягає великих успіхів, багато читає, пише реферати…
В червні 1917р. А.С.Макаренко закінчує інститут і одержує золоту медаль за педагогічний твір “Криза сучасної педагогіки”.
По закінченні інституту А.С.Макаренко працює вчителем зразкової школи при Полтавському педінституті і по сумісництву виконує обов’язки секретаря канцелярії інституту.
У вересні 1917р. був призначений завідуючим Крюківським вищим початковим училищем, в якому пропрацював до 1919р. Велику увагу при цьому він приділяє:
1)    організація дитячого та педагогічного колективу;
2)    трудовому вихованню дітей;
3)    клубній та гуртковій роботі учнів;
4)    проводить культурно-освітню роботу серед населення.
Для робітників залізничників у Крюкові Антон Семенович відкрив вечірню школу, в якій викладає історію, російську мову та літературу.
У 1919р. А.С.Макаренко переїхав до Полтави, де завідував початковою школою, а згодом семирічною трудовою школою, був обраний членом губернської спілки вчителів.
У вересні 1920 р. А.С.Макаренка викликав зав. Полтавським ГУБВНО і сказав:
-    ось що, голубе, я чув, ти лаєшся дуже, що твоїй трудовій школі дали губраднаргосп…
-    Та як тут не лаятись? Тут не тільки лаятимешся, –завиєш; яка це трудова школа? Накурено, брудно! Хіба це схоже на школу? Далі розмова закінчилась тим, що зав. губнаросвітою запропонував Макаренку посаду завідувача колонією для неповнолітніх злочинців за 6 верств від Полтави.
“И началась жизнь без выходных и бюллетеней, жизнь, которая скорпулезно описана в «Педагогической поэме»”…
Після революції, - писав А.С.Макаренко, - доля доручила мені “найнижчий відділ людства – безпритульних…я терпляче привчив їх до праці і до школи…”(твори т.7. с.350).
Великий вплив на А.С.Макаренка мали твори О.М.Горького. Бо його життя, повне поневірянь, було близьке колоністам.
28 березня 1921 р. в річницю народження О.М.Горького трудовій колонії було присвоєно ім’я О.М.Горького.
Щорічно в день народження О.М.Горького в колонії ставилась п’єса Горького “На дні”, В якій на фоні дна злиднів і падіння людини дзвеніло невмируще горьківське “Людина звучить гордо!”. Тобто віра в те, що із колоністів виростуть справжні люди.
Так от за кілька років Макаренко разом з колективом вихователів, переборюючи величезні труднощі, домігся значних успіхів у роботі трудової колонії: було відбудовано приміщення колишнього сирітського притулку у с. Ковалівці (під Полтавою), створено господарську базу, яка мала землю; було створено майстерні – швацьку, столярну, кузню, було створено свиноферму, ферму великої рогатої худоби, в господарстві були коні та необхідний господарський реманент для обробітку землі.
В колонії була своя школа, самодіяльний театр, чудовий духовий оркестр. Керівництво колонією здійснювалось на основі самоврядування Ради командирів, було впроваджено в життя колоністів елемент військової справи.
Основним засобом перевиховання і виховання колоністів була добре організована праця. Впроваджувалась знову-таки добре продумана і організована система зведених загонів, нерідко різновікових.
Було створено міцний працездатний і творчий колектив вихованців і пелагогів. Чи все було гладко так, як розповідається про діяльність А.С.Макаренка?
Звичайно, ні. Якщо ще й враховувати, що Макаренко мав крутий характер. А з другої сторони, педагогічну систему Макаренка багато не визнавали й вважали її антирадянською.
Коли у трудовій колонії ім. О.М.Горького сталась “зупинка” в житті колективу (мало було землі, малосильне було кустарне господарство, навколо не було жодного промислового підприємства, труднощі з трудовлаштуванням вихованців-колоністів), Макаренко у 1926р. домагається переведення колонії ім. Горького (120 вихованців) до Куряжа. Поблизу Харкова, де було 280 вихованців у дуже занедбаному стані, але знаходилась біля промислового центру, мала більше землі, кращі приміщення у колишньому приміщенні Трейке.
Це був риск, адже горьківців було 120, а куряжан 280. Об’єднання трудової колонії ім. Горького з Курязькою (Завоювання Куряжа) А.С.Макаренко здійснив блискуче. І тут в Куряжі Антон Семенович досяг певних успіхів.
У липні 1928 р. колонію в Куряжі відвідав Горький. Він дав високу оцінку колективу колонії, назвав А.С.Макаренка “талановитим педагогом”.
Життя трудової колонії А.С.Макаренко показав у книзі “Педагогічна поема”, яку написав 1933 р. (а видав 1935р.).
Влітку 1928 р. А.С.Макаренка викликали на колегію наркомосу із звітом. Оцінку роботи колонії було визнано негативною, роботу А.С.Макаренко “некомуністичною”. І А.С.Макаренко було звільнено з роботи.
Проте на захист А.С.Макаренко стали чекісти і запропонували йому очолити під Харьковом комуну ім. Ф.Е.Дзержинського, де А.С.Макаренко пропрацював 7 років з 1928 до 1935рр.
Роботу в комуні А.С.Макаренко описав в роботі “Прапори на баштах”.особливу увагу він тут приділяв підняттю загальної, політехнічної і професійної освіти комунарів, підготовці їх до життя і праці.
В трудовій комуні була середня загальноосвітня школа-десятирічка, робітфак, добре обладнані майстерні, тут було збудовано 2 заводи: фотоапаратів та електросвердлів. В комуні працювали різні гуртки та студії. Випускалась багатотиражна газета.
Комунари поєднували навчання з продуктивною працею на заводах, навчались на робітфаці (вихованці старшого віку).
На підприємствах вихованці 5 год працювали і 5 год навчалися. Чимало випускників комуни вчились у вузах і технікумах, працювали на заводах та фабриках Харкова, служили в армії та на флоті…
Життя комуни ім. Ф.Е.Дзержинського А.С.Макаренко описав у книзі “Прапори на баштах” (виданої у 1938 р.).
Як і в колонії ім.Горького, так і в комуні ім. Ф.Е.Дзержинського основним засобом виховання і перевиховання була добре організована праця, яка була педагогічно скерована і добре організована.
Велику увагу приділяє А.С.Макаренко самоуправлінню. Керівництво у колонії здійснювала Рада командирів. Найвищим органом були загальні збори. Широко у праці використовувались система зведених загонів.
Дисциплінованість і організованість. Романтика і символіка (внесення прапора, форма одягу комунарів тощо) розумна в міру воєнзація, екскурсійно-туристичні походи і військово-спортивні ігри – все це разом давало позитивні результати та наслідки…
Вихованці любили і поважали А.С.Макаренка було прийнято в спілку письменників. У 1935 р. А.С.Макаренко залишає роботу комуні Джержинського і переїжджає до Києва, де він працює заступником начальника трудових колоній НКВС України і завідує трудовою колонією у Броварах.
У 1937 р. А.С.Макаренко переїжджає до Москви, де займається літературною діяльністю.
У 1937 р. виходить в світ А.С.Макаренко “Книга для батьків” він багато працює – пише і публікує науково-педагогічні статі і друкує у центральних газетах “Правді”, “Известие” тощо.
А.С.Макаренко виступає з циклом лекцій по радіо та перед громадкістю, зустрічається з учителями та студентами вузів тощо.
А.С.Макаренко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора у 1939 р. в лютому місяці. 1 квітня 1939 р. А.С.Макаренко раптово помер у вагоні електрички від розриву серця. Встиг лише сказати, що він письменник А.С.Макаренко… поховано А.С.Макаренка на Новодевичем кладовищі…
При житі та й в перші роки після смерті А.С.Макаренка не було визнано серед широких кіл інтелігенції та вчительства…
Хоча А.С.Макаренко залишив багату педагогічну спадщину.
Він написав понад 150 творів (романи, повість, оповідання, п’єси, сценарії, науково-публіцистичні статті тощо).
Народи шанують пам’ять педагога і високо цінять його педагогічну спадщину.

А.С.Макаренко про організацію та згуртування дитячого колективу
Питання виховання колективу в роки діяльності А.С.Макаренка в бувшому Союзі було досить актуальне та злободенне. Над ним працювали такі педагоги-вчені як П.П. Блонський, С.Т. Шацький, Л.С. Виготський та ін.
В свою чергу Антон Семенович виховання колективу розглядає у творах “Педагогічна поема”, “Прапори на баштах”, “Книга для батьків”, “мета виховання”, “Лекції про виховання дітей”…
А.С.Макаренко виходив з того, що до життя у великому колективі слід готувати людей з дитинства. Тому він ставив завдання: виховання в колективі і через колектив…
Під колективом він розумів – об’єднану спільністю дій групу людей (дітей), діяльність яких має суспільне, громадське корисне значення …
У колективі повинні бути правильні стосунки між його членами, вплив на окрему особу колективу і принцип індивідуальної дії – вплив вихователя безпосередньо на виховання.
Принцип паралельності дія полягає у впливі на особистість вихованця – колективу, а з другої сторони вихователя…
Рисами колективу є:
-    наявність мети… людина не може жити на світі, якщо в неї нема нічого попереду радісного…
Істинним стимулом людського життя є завтрішня радість, – писав А.С.Макаренко…
Визначаючи мету як рису колективу А.С.Макаренко розробляє систему перспективних ліній: близька, середня і далека перспективи.
Саме маючи на увазі це А.С.Макаренко писав: “якщо б мене зараз направили в школу, я би зібрав усіх і сказав: чого я хочу і що буде з нами через два роки…”
Коли колонія ім. Горького у 1926 році досягла матеріального добробуту Антон Семенович почав турбуватися про дальшу долю колонії, щоб колектив не потонув у матеріальних достатках.
З цією мету Антон Семенович йде на ризик – завоювання Куряжа під Харковим, де було 280 вихованців, все майно розтягувалось і розкрадалось, вони ходили в ганчір’ї в лахмітті, голодні, грабували на дорогах. У колонії ім. Горького було лише 120 вихованців, можна було розраховувати на їх ядро – 80 вихованців. І А.С.Макаренко з горківцями переїжджає у Куряж на завоювання його.
Наступною рисою колективу є:
-    діяльність. Діяльність навчальна, трудова, виробнича, наукова тощо…Лише діяльність сприяє зміцненню колективу. Бездіяльність губить людину, тим більше колектив, веде до розпаду його.
Організацію колективу А.С.Макаренко розпочинає з організації діяльності, а не повчань і сентенцій, а дав сокири і пили в руки і пішли заготовляти у лісі дрова…
-    наявність керівництва колективом, вибору активу…
-    наявність дисципліни. Дисципліна – краса колективу.
-    етика колективу, стиль, традиції, товариська взаєдопомога.
А.С.Макаренко визначає типи колективу первинний і вторинний і 4 етапи розвитку.
В останній час, зараз до питання колективного виховання ставляться насторожено, піддається критиці. Педагог-письменник Ю.П. Азаров написав книжку “Не подняться тебе старик”. В якій піддає критиці колективне виховання, вказуючи, що колектив нівелює особистість, не дає їй розвиватися. За колективом не видно особистість. Що все це А.С.Макаренко надумав…

А.С.Макаренко про трудове виховання.
 У педагогічній системі А.С.Макаренка питання праці, трудове виховання займає особливе місце. Добре організована праця і раціонально педагогічно скерована у певній системі виховання А.С.Макаренка є однією із основ виховання і перевиховання молоді.
Проблема праці розкривається у ряді робіт А.С.Макаренка – “Педагогічна поема”, “Прапори на баштах”, “Книга для батьків”, “Лекції про виховання дітей”, а також у статті “Виховання за допомогою праці” та ін.
Праця, труд завжди були основою людського життя і культури, – писав А.С.Макаренко.
Фізичну працю Антон Семенович розглядає не лише як приємність або відпочинок від розумової праці. Фізична праця, – стверджував він, – повинна носити творчий характер і це стосується всіх інших видів праці.
Не любов до праці як така виховується, а вміння трудитися, вміння виконувати працю. Тому навички праці слід виробляти, формувати з раннього дитячого віку. Слід привчати дітей до праці…
Досить організоване було трудове виховання в трудовій колонії Ім. Горького та комуні Ім. Дзержинського… В цих навчально-виховних закладах був заведений такий порядок, що всі роботи приємні чи не приємні виконувались по черзі, а в окремому випадку найнеприємніша робота доручалась найкращому загонові…
Заслуга А.С.Макаренка полягає в тому, що він розглядає працю не лише з точки зору виробництва, але й з точки зору психолого-педагогічного значення. Педагог на практиці довів можливість поєднання навчання з продуктивною працею.
В останні роки роботи А.С.Макаренка у виховних установах як колонії Горького, так і в комуні Дзержинського існували на госпрозрахунку.
Так, скажімо, у комуні Дзержинського вихованці працювали по 4-5 годин на день, по 4-5 годин дня навчалися у школі-десятирічці.
І в роботі і в навчанні вони досягли певних успіхів.
Так, наприклад, коли у квітні 1930р. прибуток у майстернях становив 1 тис. крб., - у травні відповідно – 5 тис. крб., а у серпні – 22 тис. карбованців. Комунари на власні кошти побудували два заводи: завод фотоапаратів (ФЭД) і завод електоросвердл.
На 1 січня 1934 р. комуна мала понад 3 млн. чистого прибутку. У комуні було допоміжне підсобне господарство, яке забезпечувало харчування вихованців.
У праці А.С.Макаренко широко використовував добре організовану систему зведених загонів.
У трудовому вихованні А.С.Макаренко дотримувався таких принципів:
-    праця повинна бути творчою, радісною…
-    важлива користь праці у моральному, духовному розвитку людини.
-    у праці виховуються правильні стосунки між людьми…
-    праця має позитивний вплив на фізичний розвиток людини…
-    праця має важливе значення в особистому житті людини.
Не кожна праця сама по собі приємна, але її потрібно виконувати… Слід виховувати у дітей почуття обов’язку.
Коли хто-небудь із новачків у перші дні перебування в колонії йшов самовільно із території під час роботи і з’являвся тільки на обід чи вечерю, то колоністи самі уміли на нього вплинути так, що він не наважувався на подібний вчинок…
Доповненням до трудового виховання було військово-фізичне виховання. Зразковий режим, чистота, ігри, спорт, гімнастика, військово-стройові заняття, сприяли вихованню у молоді дисципліни, організованості, підтягнутості і витривалості.

О труде.
Много рассуждая о пользе труда, мы до сих пор не создали в наших школах действенную систему производительного и общественного полезного труда, равную той, которая была в воспитательных учреждениях А.С.Макаренко и служила средством развития личности ребенка, успешно прививая ему “эту привычку к труду благородную”.
Мы виноваты перед Антоном Семеновичем, потому что слабо изучаем и еще хуже внедряем его творческие открытия в практику наших школ.
Сейчас, когда идет борьба за демократизацию школьных отношений, мы не вправе забывать педагогическое наследие великого гуманиста.
Нельзя изымать из педагогики А.С. Макаренко отдельные приемы и уповать на их спасительное действие. Только целостная воспитательная система выдающегося педагога-практика и мыслителя, соединенная с нашей действительностью, может стать преобразующей силой перестройки всего дела воспитания подрастающих поколений.
А.С. Макаренко писал, что труд сам по себе нейтрален. Ребенок  может сколько угодно копать погреб и от этого не станет лучше и воспитанее. Наши школы упорно продолжают копать этот злополучный погреб, закапывая в нем бесценные идеи Антона Семеновича о трудовом воспитании детей. Он утверждал, что преобразует человека не сам труд, а его организация и отношение к нему. Живущий по законам товарищества воспитующий коллектив, творческий развивающий характер труда, ощущения каждым ребенком пользы и значимости его работы, сочетание труда “для себя” с бескорысным трудом для общества – вот что создает нравственную личность пробуждает самозознание “достоинство человека и гражданина”.
Для виховання правильної поведінки потрібні вправи.
Дисципліна – це боротьба і прагнення до вдосконалення, доскональності, – це дисципліна руху вперед. При цьому потрібні бесіди, роз’яснення, чому слід так, а не інакше себе поводити, але не тільки це, самою провідною не досягти успіхів.
Дисципліна гальмування:
-    цього не роби;
-    того не роби;
-    не запізнюйся;
-    не кидай чорнильницю об стіл;
-    не ображай вчителя;
можна ще декілька правил з часткою “НЕ”…
А Васько слухає, та їсть…
Потрібні навички, однак механічні, догматичні методи приводять лише до сліпої покори вихованця.
Потрібна свідома дисципліна…

А.С.Макаренко про сімейне виховання
До питання сімейного виховання А.С.Макаренко прийшов уже сформованим свідомим педагогом.
Про характер особливості своєї діяльності  постійно наштовхувався з неблагополучними сім’ями з тими, вина яких полягала в тому, що дитина ставала на злочинний шлях.
Разом з тим в комуні ім. Дзержинського були діти “невдахи” (неудачники) із досить таки пристойних сімей, в середині яких відбувалися приховані від стороннього ока процеси, які примушували страждати і батьків і дітей.
Чому хороші люди, які користуються повагою і шаною на роботі однак не можуть організувати щастя в своїй сім’ї?
В пошуках відповіді А.С.Макаренко відвідував багато сімей, знайомився з багатьма батьками, допомагав їм у виховній роботі. Таким чином у Антона Семеновича зібралось багато матеріалу, вражень, досвіду, думок настільки, що в останні 2-3 роки життя він повністю займався розробкою питань сімейного виховання.
Ото ж в педагогічній системі А.С.Макаренка важливе місце займає проблеми сімейного виховання...
У 1937р. він написав “Книгу для батьків”. В цьому ж році А.С.Макаренко виступив з серією лекцій по радіо з питань сімейного виховання, які були в цьому ж 1937р. видані окремою книгою під назвою “Лекції про виховання дітей”.
Наші діти – це майбутнє громадяни країни… наші діти майбутні батьки і матері, вони будуть вихователями своїх дітей. Наші діти – це старість… правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання  - це наше горе, наші сльози… – писав А.С.Макаренко. починати виховувати дітей слід з раннього віку, з народження дитини.
Розповідають, що одного разу до А.С.Макаренка підійшла молода мати  і запитала, з якого віку їй слід виховувати дитину. Антон Семенович запитав: А скільки ж дитині, якого вона віку? Мати сказала, що два тижні.. ви спізнилися на стільки ж, – відповів педагог…
Для виховання дитини, дітей взагалі не потрібно багато часу, – зазначає А.С.Макаренко, – а слід розумно використовувати цей час… У вихованні немає дрібниць. Необхідна продумана організація виховання: “Хороша організація в тому і полягає, що вона не випускає з поля зору найменших дрібниць і випадків”, – писав А.С.Макаренко. Дрібниці діють регулярно, постійно, із них і складається життя… зазначив великий педагог.
А.С.Макаренко виступає проти однодітної сім’ї: Виховання єдиної дитини сина чи дочки – більш важка справа, ніж виховання декількох дітей… Єдина дитина дуже швидко стає центром сім’ї. Дуже часто єдина дитина привикає до свого виключного становища і стає деспотом у сім’ї. Дуже часто єдина дитина виростає егоїстом і самолюбцем. Саме тому А.С.Макаренко підкреслював, що тільки в сім’ї де є декілька дітей, батьківська турбота може мати нормальний характер…У великій сім’ї дитина привикає з малих років до колективу, набуває досвіду взаємного зв’язку. Варто завжди пам’ятати, що дитина – не лише наша радість, але і майбутні громадяни, що батьки відповідають за виховання дитини перед державою.
Важливу роль у виховному впливі на дітей має БАТЬКІВСЬКИЙ авторитет. (Авторитет, гідність, сила, особа, яка користується визнаним впливом). В лекції “Про батьківський авторитет” А.С.Макаренко відмічає: Дійсний авторитет грунтується на вашому громадянському почутті, на вашому знанні життя дитини, на вашій допомозі їй і на вашій відповідальності за його виховання.
А.С.Макаренко засуджує і розвінчує авторитети батьків: авторитет погрози, авторитет віддалі, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет брезливої любові, авторитет підкупу та ін. Авторитет резонерства – вічних повчань і назойливих розмов, авторитет доброти – все дозволяють… вони бояться конфліктів, добренький авторитет панібратства – діти наші друзі – зовуть батька Петькою, а матір – Маруською, потішаються над ними, насміхаються, тут нема взаємною поваги,  а яка дружба може бути без поваги…
Багато приділяв А.С.Макаренко значенню гри дитини, підкреслюючи, що через гру дитина пізнає світ. “Гра приносить дитині радість. Це буде або радість естетична. Таку ж радість приносить хороша робота”, -  пише А.С.Макаренко.
Педагог вимагає, щоб діти брали посильну участь у домашньому господарстві. Потрібно давати дітям сімей    ні доручення.
Потрібно знайомити дитину з умовами життя сім’ї, з працею батьків, виховувати у дітей повагу до праці і до дитини, повагу до батьків, бережливість і чесність…


А.С.Макаренко про педагогічну майстерність
В основі педагогічної майстерності, – говорив А.С.Макаренко, – лежить глибоке знання своєї справи, свідомий і одночасно пристрасне ставлення до своєї справи в поєднанні з педагогічною технікою.
А.С.Макаренко зазначає, що майстром педагогічної справи може стати якщо йому допоможуть і якщо він працює.
Звертаючись до вчителі, А.С.Макаренко говорив: “Я впевнений що всі люди однакові. Я працював 32 роки і кожен, хто працював більше чи менше тривалий час – майстер, якщо він не ледар. І кожен з вас, молодих педагогів, обов’язково стане май    стром, якщо він не покине розпочатої справи, наскільки він оволодіє майстерністю, – залежить від власної напористості…”
Педагогічна майстерність, як стверджує А.С.Макаренко, – обов’язково передбачає наявність педагогічної техніки.
Ці питання А.С.Макаренко розглядає у “педагогічній поемі”, “Деякі висновки з мого педагогічного досвіду” та ін.
У вихованні трудність не в питанні що слід робити, а як це зробити… А це вже питання педагогічної техніки (сукупність засобів і прийомів, методів в процесі виробництва. Само слово “техніка” грецького походження і означає – майстерність, мистецтво).
Техніку можна вивести лише із досвіду. Закони різання металу не могли б бути винайдені, коли є технічний досвід, можливі винаходи, удосконалення, відбір і відбракування, – писав А.С.Макаренко.
Рисами педагогічної майстерності є:
–    орієнтація вихователя в будь-яких обставинах;
–    індивідуальний підхід до учня;
–    вміння організовувати колектив;
–    стиль, тон педагога – сукупність усіх форм, методів і засобів виховання;
–    педагогічний ризик – педагогічна інтуїція, яка підказує, що у заході є ймовірності 99%
–    знання наук про навчання і виховання – педагогіки, психології тощо.
Значення педагогічної майстерності А.С.Макаренка в уміння поєднати теорію з практикою.
Успіх педагога у великій мірі залежить від оптимального поєднання педагогічної майстерності з педагогічною технікою.
Педагогічна майстерність забезпечується:
–    вміння вести себе як педагог;
–    уміння вивчати вікові та індивідуальні особливості дітей та враховувати їх в різних обставинах;
–    вміння поєднувати особистий вплив на виховання з впливом колективу (педагогіка паралельної дії);
–    вміння негайно раціонально реагувати на ті чи інші випадки вихованців, знайти потрібні ефективні засоби впливу. А це вже питання педагогічної інтуїції та етики.
Педагог повинен мати покликання до своєї справи, – писав А.С.Макаренко.
Для педагогічної роботи потрібні не дише знання, а й спеціальні навички такі як організаторські. Вихователь повинен вміти організовувати дітей, знати чого він хоче в даний час і чого не хоче (Т.5, с. 178-179).
Педагог повинен мати деякі артистичні навички: постановка голосу, міміка, жести…
Я став дійсно майстром тільки тоді, коли навчився говорити. “Іди сюди з 11-20 відмітками, коли навчився давати 20 нюансів у постановці обличчя, статури, голосу, – писав А.С.Макаренко”.
Антон Семенович виховав близько 3 тис. справжніх людей – майбутніх спеціалістів різних галузей народного господарства.  Однак, педагогічну спадщину слід використовувати критично і творчо.
Педагог-новатор А.А. Католиков в книжці “Моя сім’я” пише: А.С.Макаренко писал произведения под гомон ребячьих голосов. Он любил детей страстной любовью, от которой медленно сгорал, ибо не щадил сердца. Это был неугасаемый огонь действенной любви, выражавшаяся в неукоснительной требовательности к детям, которые воспринимали ее как огромное доверие и уважение к себе.
Поистине велик был А.С.Макаренко, если доныне не утихают споры вокруг него. Его ниспровергатели уверяют: Время А.С.Макаренко пройшло! Он воспитывал беспризорников, а у нас таких нет. Он бил своих воспитанников, он эксплуатировал их труд! Нам не нужны его методы, у нас есть свои.
Да, он из беспризорников и воров делал честных людей, тружеников. А не делай ли мы людей из наших детей, живущих в довольстве и сытости, хулиганов и наркоманов.
Он действительно ударил Задорова, не желавшего трудится. Но это было отчаяние человека, захлебнувшегося гневом и на всю жизнь каявшегося в своем педагогическом грехопадении. А разве мы порой не убиваем душу ребенка без малейшего угрызения совести?

А.С.Макаренко про педагогічну майстерність.
Яке б питання не розглядав А.С.Макаренко, він з’ясовував його методикою комуністичного виховання, пропускав, так би мовити через призму “політичного кредо” (слово Макаренка) педагога.
“В основі педагогічної майстерності, – говорив А.С.Макаренко, – лежить ідейна направленість, глибоке знання своєї справи, свідоме і одночасно пристрасне ставлення до своєї справи, в поєднанні з педагогічною технікою”.
А.С.Макаренко вказує, що майстром педагогічної справи може стати кожен, якщо йому допоможуть і якщо він не ледар.
Звертаючись до вчителя Антон Семенович говорив:
“Я уверен, что мы с вами люди одинаковые. Я проработал 32  года, и всякий учитель, который проработал более или менее длительно – мастер, если он не лентяй. И каждый из вас, молодых педагогов, будет обязательно мастером, если он не бросит начатого дела, а несколько он овладеет мастерством, – зависит от собственного напора”.
Педагогічна майстерність, як стверджує А.С.Макаренко, обов’язково передбачає наявність педагогічної техніки. Цьому питанню надає А.С.Макаренко багато надає А.С.Макаренко багато уваги у “Педагогічній поемі”.
“… Мы все прекрасно знаем, какого нам следует воспитать человека. Следовательно, затруднение не в вопросе, что нужно сделать но как сделать. Это вопрос педагогической техники. Технику можно вывести только из опыта. Законы резанья метала не могли бы бить найдены если бы в опыте человечества никто никогда метала не резал. Только тогда, когда есть технический опыт возможны изобретения, усовершенствования, отбор и браковка”.
Педагогічна майстерність, педагогічна техніка проявляється:
–    в умінні вести себе як педагог;
–    уміти вчителю вивчати вікову та індивідуальні особливості дітей, враховувати їх при різних обставинах;
–    вміння поєднати особистий вплив на вихованця з впливом колективу (педагогіка паралельної дії).
–    Розуміння негайно реагувати на ті чи інші випадки поведінки вихованців, знати потрібні ефективні засоби впливу. Це вже питання педагогічної інтуїції і етики.
Педагог повинен мати покликання до своєї справи А.С.Макаренко говорив учителям: “Кого огонь не сжигает, того закаляет. Педагог, который сможет пройти все искусы, все трудности и не отойти от этой профессии действительно педагог”. (Г.Е. Журавский, с.73, Педагогические идеи А.С.Макаренко. АПН, М. 1963, с.89).
Для педагогічної роботи потрібні не тільки знання, а й спеціальні навички такі, як організаторські, постановка голосу, міміка, жести…
“Воспитатель должен уметь организовать, знать чего он хочет в данный момент и чего не хочет”. (т.5, с.178-179).
“Я сделался настоящим мастером только, тогда когда научился говорить: Иди сюда с 15-20 оттенками, когда научились давать 20 нюансов в постановке лица, фигуры, голоса…” (т.5, с. 268-269).
Рисами педагогічної майстерності є:
–    орієнтація вихователя в будь-яких обставинах;
–    індивідуальний підхід до учня;
–    вміння організовувати колектив;
–    стиль, тон педагога – сукупність усіх форм, методів і засобів виховання;
–    педагогічний ризик – педагогічна інтуїція, яка підказує, що у заході є ймовірності 99%.
Сила педагогічних ідей А.С. Макаренка в тому, що він опирався на досвід багатьох педагогів, на свій практичний досвід збагатив педагогічну теорію
Новим питанням педагогічних ідей А.С. Макаренка є розробка рис педагогічної майстерності, розробка на основі практики ідеї трудового виховання.
Значення педагогічної спадщини А.С. Макаренка в поєднанні теорії з  практикою. Суходський “Ставлення сучасників Антона Макаренка до його соціально-педагогічного експерименту”.
На діяльність А.С. Макаренка в колонії мали 15 осіб (О. Мізерський, О. Ганенко, О. Бабич, М. Котельникова, І. Соколянського, М. Биковця, Р. Берлин, С.Тарапату, Р. Ващенка, В. Артунова, В. Яковліва, В. Дющен, М. Григорієва, О.Попіва, С. Канторовича. Завідуючий був у 1920 році О. Мізерницький. У 1922 р. – О. Ганенко в “Пед. поемі” – Черненко підтримували Макаренка).

Search:
????????...

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» образ мотрі

Соціологічне дослідження на тему перспективи,реалії молоді

цитати з твору гобсек

Гуманістичні та реформаційні ідеї у політичній думці України кінця 15- початку 17 століття (Ю. Дрогобич, І.Вишенський,С. Оріховський,представники братських шкіл)

злочин і кара достоєвського. походження назви

Батарейка та будова

робота з таблицями і зображеннями у текстових документах план конспект

анотація про українську мову

слова професіоналізми

цикли міфів давньої греції



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010