.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
«Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького в контексті національного виховання школярів - Образи другорядних героїв повісті Кайдашева сімя 


«Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького в контексті національного виховання школярів

Національне виховання – процес багатоаспектний. Його суть не зводиться лише до загост¬рення в учнів почуття національної гідності, а насамперед передбачає вироблення в них світоглядно-патріотичних принципів, які ґрунтуються на ціннісному осмисленні вітчизняних етнопсихологічних, духовно-культурних та суспільно-політичних процесів.
На нашу думку, урок літератури дає змогу реалізу¬вати мету національного виховання в повному обсязі. Цьому сприяє багатий ідейно-тематичний зміст запропо¬нованих програмою художніх текстів, де проблеми ук¬раїнського буття постають у різних ракурсах, а то й певною мірою розв'язуються автором.
Патріотичне виховання школярів потрібно здійсню¬вати не тільки під час розгляду творів, що увійшли до навчальних програм на хвилі суспільного оновлення 80–90-х років. До них зараз особлива увага. Однак не забуваймо й про літературні джерела з традиційною припискою у шкільному курсі. Вони мають величезний виховний потенціал.
Візьмімо, зокрема, повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». Сьогодні словесники по-різному оцінюють цей твір: від канонізації як шедевра до абсо¬лютно негативного ставлення. Одні бачать у ньому взі¬рець художньої майстерності, глибоке розкриття народних характерів, дотепний гумор, інші –насмішку, зневагу, глум над українцями.                                                            ст.40
Проте і в першому, і в другому разі, на нашу думку, не береться до уваги та художня концепція, на якій ви¬ростала «Кайдашева сім'я».
Відомо, що повість у час свого виходу зазнала цен¬зурних втручань, і автор змушений був вилучати цілі уривки з неї. Про це неодноразово говорилося, але, здається, вже пора подивитися на викреслене і ввести його в текст. Тим паче, що воно може принципово змі¬нити погляд на весь твір і відповідно вплинути на ста¬новлення світогляду школярів. Отож погляньмо на пер¬шу редакцію початку повісті, яка має виразне націо¬нально-виховне спрямування. Подаємо її повністю.

Вся Канівщина од самого берега Дніпра вкрита крути¬ми горами, але ніде нема таких крутих та густих гір, як на по¬луденній стороні Канівщини, де річка Рось наближається до Дніпра, де вона прорізує гори і під горами кам'яний шар, де обидва береги Росі обставлені скелями. Глянеш з корсунських гір, славних битвами Богдана Хмельницького, і по обидва бо¬ки Росі земля ніби схопилася пухирями та бульками, ніби во¬на кипіла, клекотіла і тільки що простигла саме тоді, як доб¬ре вбилася в ключі. Здається, ніби то не земля, а море в час бурі з високими та крутими хвилями, з кучерявими гребінями. Скрізь понад Россю стоять круті гори, як висока покрівля хат, поламані на всі боки; між горами узькі та довгі без кінця яри, покручені, як безконечник на писанках. Гори то піднімаються, то вгинаються на всі боки, то западають дуже глибоко круг¬лими глибокими долинками, похожими на погріб. На їх крутих ребрах подекуди ніби хтось повиколупував долинки якоюсь велетенською ложкою. На тих горах скрізь стримлять козаць¬кі могили, куди тільки кинеш оком. Ввесь край ніби якесь здо¬рове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля. Вся країна без лісу, гола, спустошена. Лісів зосталось небагато. Тільки в долини та яри поховались чудові пишні села та хутори з садками та став¬ками. Вся сторона густо засипана селами, як рясна яблуня яблуками. Вийдеш з глибокого яру на високу круту гору, а за тією горою розкинеться долина, вся вкрита травою, ніби зеле-ними килимами, на котрих розкидані розкішні букети садів з білими, як сніг, хатами, з блискучими ставками, з зеленими ку¬пами верб понад ставками. З'їдеш з крутої гори в глибокий яр, і перед тобою на всі боки неначе одчиняються ворота між крутими горбами, а через ті ворота виглядають то села з зе¬леними садами та городами в глибоких закутках, то зелені ба¬ні церков, то зелені байраки на крутих ребрах, то голі боки гір, літом попалені сонцем, то здорові сахарні з чорними ви¬сокими виводами коло ставків, то часом густий, як щетина, ду¬бовий старий ліс. Вискочиш на другу гору – і знов перед то¬бою міняється декорація: внизу блищить глибока узька доли¬на, неначе здорова миска, вся обросла чагарником, а на са¬мому дні долини лежить довгий невисокий горб, весь порос¬лий густими кущами, неначе якийсь зелений здоровий їжак притаївся на дні долини. А там по другий бік шляху між гора¬ми в'ється Рось од Стеблева до Корсуня; понад Россю скрізь млини, коло млинів високі верби, хати з зеленими огородами. В воді сіріє здорове каміння, до котрого притулились букети лоз та високого очерету. Над берегами стримлять скелі, сіріє й червоніє каміння, що повисовувалось з землі на світ Божий, неначе повисовувались сухі ребра.
В літній час те давнє кладовище української історії й тепер буває пишне. Всі хвилі гір зверху застелені розкішними нивами, вкриті зеленими сахарськими буряками, житами, пше¬ницями, білими гречками. Гаряче сонце обливає жовті жита, пшениці, ціле море зеленої ярини, кидає проміння в глибокі яри, в темні дубові та грабові ліси. А над тими хвилями яри¬ни та озимини високо чорніють козацькі гостроверхі й круті могили, обсмалені гарячим сонцем, а зверху блищить синє шатро широко розкинутого неба, шугають здорові орли або сидять купами на могилах...1.
________________________
1Нечуй-Левицький І. Твори: У 10 т. –  К., 1965. – Т.З. – С 442-443.
__________________________
За своїм змістом цей варіант початку має принципо¬ві відмінності від того, який традиційно звикли бачити читачі. У ньому автор не обмежується статичним пейзажем, він намагається не стільки протиставити опис роз¬кішної природи дріб'язковому внутрішньому світові примітивних людей, скільки створити смислову опози¬цію історіософського звучання, коли героїчне минуле і трагічне сучасне (мається на увазі XIX століття) України подаються у протилежних ціннісних координатах.
Минуле письменник позначає «славними битвами Богдана Хмельницького». І цієї деталі виявилося до¬сить, щоб героїзувати колишню історію України, ство¬рити її позитивний образ.
На такому тлі заходить мова про сучасне. І тут під¬несений тон різко падає: Україна зображується «ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля». І якщо сентенція щодо української волі зрозуміла, то метафоричний вислів «похований цілий народ» вимагає додаткового тлумачення. Адже виникає закономірне питання: про який же тоді народ написана повість? Від¬повідь дає змогу розкрити ще одну смислову опозицію, закладену в текст вступу: письменник протиставляє пси¬хологію своїх сучасників внутрішньому стану того поко¬ління, яке виграло визвольну війну проти Польщі. Саме про духовну смерть українців XIX століття хоче сказати Нечуй-Левицький і, що дуже важливо, про велику наці¬ональну катастрофу, яку переживала в той час Україна. Духовна смерть народу для письменника дорівнює смерті фізичній. Отож вже на початку твору чітко заяв¬ляється тема морально-психологічної стагнації суспільс¬тва, коли люди позбавлені поривань, які об'єднали б їх у націю, надали їхнім діям визвольного спрямування. Наявність чи відсутність таких поривань – ось ті крите¬рії, за якими Нечуй-Левицький оцінює минуле і сучасне рідного краю, а також духовний і політичний рівень по¬колінь, представлених сім'єю Кайдашів. І хоча в основ¬ній частині повісті історіософських вкраплень більше немає, перший варіант вступу однозначно розкриває причини бездуховності своїх героїв. Метафори «похова¬ний цілий народ» та «кладовище української історії» закладають у текст думку про несамореалізованість Ук¬раїни, невиконання нею своєї історичної місії.
У таких умовах живуть (існують) Кайдаші, прагнення яких не виходять за межі хатніх клопотів і ведення на¬турального господарства. Своїм побутом вони ілюстру¬ють стиль життя нації, що опинилася на узбіччі світово¬го розвитку, тобто зведеною до рівня маргінальної (другорядної, нижчевартісної – Ю.Б.). Ця марґінальність проступає в понятті «смерть народу», яке сформу-льоване низкою наведених образних словосполучень. За таких обставин вислів «Кайдашева сім'я» переходить у ряд афористичних, позначає людську спільноту з низьким ступенем національного самоусвідомлення, а отже, організації та самовиявлення. А все, через що во¬рогують персонажі повісті (півень, межа, груша та ін.), об'єднується у групу своєрідних символів – примітив¬но-меркантильних цінностей, якими живе маргінальне суспільство. Відображення буття такої спільноти, на на¬шу думку, і є темою твору. Українська дійсність XIX століття – добрий матеріал для його написання. І тому природним видається той факт, що герої повісті жодно¬го разу не порушують проблем загальнонаціонального значення: вони поза їхньою свідомістю. Це головна оз¬нака «духовного цвинтаря», національної неспромож¬ності українців того часу.
Визначене ідейне спрямування початку твору прос¬тежується і в пейзажних картинах. Так, речення із спо¬гадом про битви під проводом Хмельницького продов¬жується динамічним описом природи, завдання якого – підкреслити напруженість і запеклість визвольної війни, потужний вияв гніву повсталих. Для цього пись¬менник використовує ряд слів, що вказують на ознаки процесу кипіння («земля ніби схопилася пухирями та бульками, ніби вона кипіла, клекотіла»).
ст. 41
Переносячи вказані властивості на зображення рельєфу, він досягає подвійного результату: змальовує природний ландшафт і робить алюзії історичного змісту. Подібну роль вико¬нує й порівняння землі з морем у момент бурі. Проте твердження, що вона «простигла саме тоді, як добре вбилася в ключі» свідчить про незакінченість розпоча¬тої боротьби або навіть її безрезультатність. Так зма¬лювання краєвиду, а його частиною є й суцільні козаць¬кі могили та одвічний символ вільнолюбства – орли, створює ефект всеприсутності героїчного українського минулого. Земля ніби випромінює його. От тільки це випромінювання, на думку Нечуя-Левицького, не відчу¬ли його сучасники.
Ціннісну переорієнтацію людей від свободи до стат¬ку письменник виражає з допомогою контрасту як од¬ного з принципів побудови поданого пейзажу. Крутим горам та козацьким могилам письменник протиставляє реалії селянської діяльності – садки, млини, городи, ниви, які символізують існування, спрямоване на задо¬волення фізичних потреб. Вказане протиставлення має характер непрямого. Нечуй-Левицький не порівнює еле-менти краєвиду з різним підтекстовим наповненням. Він просто поєднує їх в одній картині, показуючи байду¬жість українців до своєї історичної минувшини, атмос¬феру загального занепаду патріотичних почуттів, у якій будуть розкриватися характери його героїв.
Використання в навчальному процесі поданого варі¬анту вступу ставить перед словесником додаткове зав¬дання – змінити методологічні підходи до вивчення цього твору. Якщо раніше робився акцент на те, що письменник показав негативні явища пореформеного періоду, вплив на свідомість людей феодально-кріпос¬ницького устрою, то тепер необхідно підкреслювати ще й патріотичну спрямованість повісті, в центрі зображен¬ня якої" – національна руйнація України в умовах ко¬лоніальної дійсності. Найвиразніший вияв цього нищення – духовний занепад народу, втрата ним одвічного прагнення до волі й незалежності, почуття національної гідності, історичного зв'язку з попередніми епохами, абсолютне зосередження людей на засобах фізичного існування.
Такий підхід спонукатиме вчителя до створення пе¬дагогічних ситуацій, спрямованих допомогти учням ос¬мислити як художню цінність твору, так і уроки україн¬ської історії. Наприклад, можна провести порівняльний аналіз першого і другого зразків початку твору, визна¬чити із старшокласниками ідейно-художню різницю між ними. Для цього корисною буде евристична бесіда та-кого змісту:
Прочитайте перший варіант початку повісті. Знайдіть вислови, які, на вашу думку, могли б не сподобатися царській цензурі.
Яким бачить Нечуй-Левицький минуле свого народу? Прочитайте уривки, де про це говориться.
Знайдіть описи-пейзажі, що підкреслюють героїчність української історії. Яким чином вони виконують свою худож¬ню роль?
Розкрийте зміст речення: «Весь край ніби якесь здоро¬ве кладовище, де похований цілий народ...» Що цим хотів ска¬зати автор про суспільне становище українського народу в XIX столітті, про його духовний рівень?
Яких рис, на думку письменника, бракує українцям?
Розкрийте значення словосполучень «кладовище укра¬їнської історії» та «похована українська воля». У чому поля¬гає смисловий зв'язок між цими поняттями та психологією ге¬роїв твору?
Знайдіть елементи пейзажу, які допомагають розкрити байдужість українців до свого історичного минулого.
З якою метою Нечуй-Левицький написав такий початок повісті?
Прочитайте другий варіант вступу до слів: «Під однією горою, коло зеленої левади...» У чому полягає його відмін¬ність від першого? Чи змінив він і як ідейно-тематичне звучан¬ня повісті?
Аналізу образів-персонажів також необхідно надати національно-виховного відтінку, розкривши суспільне та ментально-психологічне підґрунтя поведінки героїв. По¬яснення вчителя повинне підвести десятикласників до розуміння причин духовного занепаду українців, який так яскраво виявляється у психології Кайдашів.
У повісті Нечуя-Левицького народ зображений в умовах національного і соціального гніту. Проте Кайдаші національне гноблення навіть не усвідомлюють, ос¬кільки вони абстраговані від загальносуспільних проце¬сів. Соціальний же тиск викликає в героїв тільки пасив¬ні настанови. Показовою тут є сцена сватання у Довби¬шів. Згадавши про колишню панщину, селяни не вира¬жають гострого невдоволення. Загалом вони у стані психологічної апатії, і замість високих прагнень у них виникає озлобленість один до одного. Зумовлює її фі¬зична і духовна заблокованість у жорстоко обмежених рамках існування, низький рівень інтелекту, що не доз¬воляє шукати виходу, а головне – національна неволя, яка привчила до небезпечності вільнолюбивих пори¬вань, коли «за всяку спробу бути собою, виявити свої прагнення бути господарем на своїй землі приходила кара. Здушення цих природних гонів та їхня фрустрація призводить до посиленої агресивності, що набирає тоді патологічних форм. Агресивність, що не може виявити¬ся в щоденному житті проти ворога, хіба в кривавих жорстоких революціях, переноситься на власних земля¬ків. Звідси зростання ворожості між різними групами й особами внутрі поневоленого народу»2. Такі підсвідомі реакції героїв виказують їх підвищену збудженість,
________________________
Цимбалістий Б. Тавро бездержавності. Політична культура українців. – К., 1994. – С.12.                                                           ___________________________

прагнення знайти психологічну розрядку в численних сварках і тим компенсувати свою внутрішню нездатність змінити суспільну дійсність, заручниками якої вони є. Письменник тільки раз показує колективну дію сільсь¬кої громади, що спробувала захистити свої інтереси, – випадок із втратою шинку. Проте названий епізод якраз і розкриває такі негативні якості українців, як відсут¬ність єдності, спільної перспективи, домінування егоїс¬тичного начала. Усе це систематично приводило наш народ до поразок, наслідком яких ставали посилення соціального та національного гноблення, матеріальне і духовне зубожіння.
Підтвердженням цього в повісті є конкретна сім'я Кайдашів, її життя, побудоване на принципах взаємної недовіри, лукавства, дріб'язковості. Родина стає полем битви за особисті права. І річ, по-моєму, не в занепаді патріархальних стосунків. Просто активно-вольове на¬чало селян, пригнічене у сфері суспільних відносин по¬літичними та ментальними факторами, виривається там, де воно може бути зреалізованим – хай і в патологіч¬них формах. Кайдаші не бачать, що «чисто особисте, інтимне життя прямо залежить від речей суспільно-по¬літичного порядку»3 і ліквідовувати їхні негаразди вар¬то на загальнонаціональному рівні. _______________________
3Камінський А. На новому етапі. – Нью-Йорк, 1965. – С. 104.
ст.42
Такий стан справ міг сформуватися тільки внаслідок тривалої безрезультат-ності національних змагань, маргіналізації української спільноти, яка всі свої проблеми почала вирішувати в колі кровно-споріднених зв'язків, що замінили суспіль¬ні, але у спримітивізованому вигляді. Унаочнює цю тезу зміст повісті «Кайдашева сім'я», де три подружжя, затиснуті в одному сільському дворищі, приречені вести хатні війни, марно силкуючись вихопити собі більше.
Автор ніде не змалював картин відвертого націо¬нального нищення. Вони – в підтексті. Адже обізнаний з історією України читач розуміє, що психологія Кайда¬шів і рівень їхнього буття є хронологічною точкою, якій передували відомі події: ліквідація російським царизмом української державності, закріпачення селян, штуч¬не зниження освітнього потенціалу і політичної актив¬ності нашого народу. Тому Кайдашева сім'я як мо¬рально-психологічне, духовно-культурне та суспільно-політичне явище – це наслідок, зумовлений названими історичними чинниками.
Однак таке прочитання твору постає за умови пер¬винного початку повісті. Отже, використання текстового матеріалу, вилученого царською цензурою, необхідне. Закінчуючи вивчення повісті, словесник повинен поста¬вити проблемне запитання, що підведе до належних узагальнень національно-патріотичного характеру:
Що, на вашу думку, можуть символізувати слова «Кайдашева сім'я» за першим і за другим варіантом по¬чатку повісті?
Це запитання допоможе глибше розкрити ху¬дожній феномен повісті Нечуя-Левицького, глибоко ус¬відомити авторський задум.

Search:
????????...

фізика вжитті людини

історія виникнення першої книги

чи міг Чіпка не стати пропащою силою

фізика вжитті людини

культура україни 17-18 століття

розпорядок дня школяра

ввичливисть по-японськи(твир)

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ ПЛУТАРХА

украінський твір осінь малює

Українські землі під владою Литви та Польщі- план-конспект



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010