.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Соціальна драматургія Михайла Старицького - Михайло старицький Не судилося скорочено 


Соціальна драматургія Михайла Старицького

Період 70—90-х років XIX ст. спра¬ведливо   вважається  епохою   най¬вищого розквіту української дра¬матургії.
«Новітня драма кінця віку,— писала Леся Українка,— промовила справді нове слово, пробила нову стежку в «літератур¬нім гаю» літературних форм. У кінці XIX ст. роман кінчав уже втомлений шлях, так бадьоро початий в початку століття; поезія розпачливо побивалась, бажаючи змінити старі та давні теми в «нові, новіт¬ні, найновітніші». новела почала тратити свіжість барв, але саме тоді драма роз¬била, нарешті, кайдани мертвої рутини...» ' Драматурги розширили тісні рамки побу¬тової тематики, створили п'єси з життя ро¬бітничого класу, прогресивної інтелігенції. «Гідним уваги,— зазначав академік О. І. Білецький,— е те. що найвидатнішими українськими драматургами тієї епохи були (за винятком Івана Франка) організатори театральних колективів, актори і режисери. Це надало такої сценічності українським драмам, що багато з них і досі не тільки тримаються на сцені, а й користуються ус-піхом у глядачів... Це ж сприяло вироб-
'Українка   Леся.   Твори: У  12 т.— К-, 1930.—Т. 12.—С. 207.
72
ленню дійства, своєрідності і синкретичнос¬ті театрального дійства, що з'єднало діа¬лог з хоровим і сольним співом, музикою, танцем» -.
Російська прогресивна критика змушена була констатувати, що «російський театр і драма за дуже не багатьма винятками (на зразок «Гіркої долі Псемського і «Влади пітьми» Л. Толстого) не створили нічого, що можна було б зіставити з українським народним театром М. Старицького, М. Кррпивницького та Івана Тобілевича. До цих імен приєдналося згодом ім'я Івана Франка головним чином як автора п'єси «Укра¬дене щастя», яка тепер обійшла трохи не весь слов'янський світ» J.
Об'єктом уваги соціальної драматургії 70—90-х років XIX ст. стає якісно новий тип експлуататора — куркуль-глитай, який дедалі більше обплутував "селян тенетами економічної залежності: Микита Гальчук і Самрось Жлудь («Дай серцю волю...», «Дві сім'ї» Кропивницького), Шкандибиха («Лимерівна» Панаса Мирного), Хома й Коломийчиха («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «У темряві» Старицького), Ге-
- Білецький Олександр. Твори: У 5 т.—К., 1965.—Т. 2.—С. 40—41.
3 Див.: Білецький Олександр. Твори: У 5 т.-К., 1965.-Т. 2.~ С 4L
73
расим Калитка й Терентій Пузир («Сто тисяч» та «Хазяїн» Карпенка-Карого).                
Особливу групу персонажів нової драми-літургії становлять позитивні герої із селян, м які активно виступають проти гнобителів. с, Це сміливі борці за народну правду — Степан Петраш («У темряві» М. П. Старицького), Омелян Ткач («Учитель» І. Франка); разом з ними назвемо і страждаючих, але нескорених героїнь, які своєю смертю с; кидають виклик суспільству: Зінька («Дві сім'ї» Кропивницького), Наталка («Лимерівна» Панаса Мирного), Катря («Не судилось» Старицького), Харитина («Наймичка» Карпенка-Карого). Представники української соціальної драматургії в своїх кращих творах залишалися вірними високим н принципам реалізму й народності своїх попередників. Прекрасні знавці народного життя, вони успішно освоювали творчий к досвід класиків української й російської \ драматургії — Пушкіна, Гоголя, Остров-ського, Котляревського, Шевченка, Квітки-Основ'яненка.                                                        І
У когорті талановитих українських драматургів  переджовтневої доби почесне місце належить М. П. Старицькому.   Ось   як     І митець розумів завдання театру свого часу: «Сцена  єсть школа,  имеющая великое об¬щественное значение. Это раскрытая книга, понятная   для   всякого   малограмотного и даже  неграмотного...   Жрецы   ее   должны воспламеняться    огнем,   создавая    великие произведения, они должны  быть просвети¬телями общества и особенно простого  на¬рода. Они должны вносить луч света в цар¬ство тьмы  и освещать путь униженным и оскорбленным   для   борьбы   с  вековой   не¬правдой» 4.
Починав він свою діяльність у царині драматурги з переробок відомих прозових творів інших авторів, а закінчив оригіналь¬ними високохудожніми соціальними дра¬мами.
Тематично     соціальна  драматургія  Ста¬рицького поділяється на кілька груп: п'єси про  класове  розшарування  пореформеного села   («Не судилось», «У темряві», «Ой не ходи,  Грицю, та й на вечорниці»); драми про долю демократичної   сільської   інтелі¬генції в умовах самодержавної Росії  («Не судилось», «В темряві»); про трагічну ДОлю людини  мистецтва  в  буржуазному су¬спільстві   («Талан»);  про участь передовоі робітничої  інтелігенції в класовій боротьбі в умовах підготовки до першої російської революції  1905—1907 pp. («Хрест життя *>). Прихід  «чумазого»  в  українське  життя, переростання сільського куркуля в капіталіста-мільйонера    змальовані    в    багатьох творах української літератури кінця XIX ст. Та найповніше цей тип представлений в ук¬раїнській    соціальній     драматургії.      Іван Франко писав: «Постать сільського глитая-лихваря. що постала на Україні незабаром по знесенню кріпацтва навзір великорусько¬го кулака, сама  собою  напрошувалась до драматичного оброблення»5. Процес художнього освоєння цього типу
4 С т а о и ц ь к и й Михайло. Твори: У 8 т.— К., 1965.— Т. 8.— С. 596
Б Франк о Іван. Нариси історії україно-руської літератури.—Л., 1910.— С. 274.
М. Старицьким відбувався поступово і охопив значний відрізок творчого шляху видатного драматурга. В творчих пошуках митця чималу роль відіграла щедрінська сатира, причому не як джерело сюжетів і образів, а як зразок глибокого проникнен¬ня в соціальну суть нового суспільного явища.
Здатність схоплювати в потоці життя суттєве, художньо досліджувати соціально-економічні явища в їх розвитку, відгукува¬тися на пекучі проблеми сучасності вияви¬лася з особливою гостротою в драмах Ста¬рицького, присвячених зображенню руйнів¬ної сили капіталістичних відносин. Драма¬турга «чумазий» цікавить передовсім у пла¬ні соціальному, а вже потім — у психоло¬гічному й побутовому.
Новим етапом у творчості М. Стариць¬кого стала драма «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1885), яка була постав¬лена на українській сцені 1887 року. По¬пулярна народна пісня «Ой не ходи, Гри¬цю», яку. за давньою легендою, склала на¬родна поетеса часів Хмельницького Маруся Чурай, неодноразово використовувалася письменниками, зокрема драматургами, як тема чи один з головних мотивів п'єси.
В українській драматургії на тему цієї пісні відомі твори: «Чари» Тополі, «Не ходи, Грицю, на вечорниці» Александрова. «Ма¬руся Чураївна» Самійленка, «Маруся Чу¬рай» Бораківського. Хоч сюжет п'єси Ста¬рицького й побудований на побутовій мо¬рально-етичній основі, а економічні взаєми¬ни людей, власне, не показані, проте основ¬ний конфлікт її — непримиренний антаго-нізм між сільською біднотою та багатіями. «чумазими». зумовлений соціальними супе-речностями, розвитком капіталістичних від¬носин пореформеного села.
Образ Хоми в п'єсі Старицького був но¬вим для української літератури. Незважаю¬чи на наявність в ньому мелодраматичних рис, він типовий  представник багатої вер¬хівки українського села в перші пореформені роки.  Старицький психологічно тонко й художньо переконливо розкрив характер Хоми, сільського багатія, який уже відчув себе  господарем  села.  Він  не знає  інших інтересів, крім своїх власних. В трактуван¬ні  образу  Хоми  виявляється   реалістичний ;     підхід  письменника  до  розв'язання   основного  драматичного  конфлікту:   Хома  злиться на Гриця передусім тому, що той—       бідняк,   «обшарпанець» — сміє   стати   йому на  перешкоді.  В  поведінці й моралі Хоми вже відчувається розтлінний вплив грошей. М. Старицький у драмі «Ой не ходи, Гри-^     цю...» створив захоплююче й  правдиве те¬атральне видовище, яке спиралося не тіль¬ки  на  головних  героїв,  а  н  на  майстерно виписані масові сцени. Український народ з його    буднями    і   святами,   радощами    її стражданнями,    нескореною    вдачею — ось хто  головний  "спой  письменника     НЬОМУ й  була  причина  блискучого сценічного  ус¬піху п'єс Старицького. Ось як відгукнулася місцева газета на гастрольну виставу в Ростові-на-Дону   1890  року:  «...Публіка  була буквально приголомшена, і театр сповнив-я:     ся істеричними криками і риданнями дам, які не витримали великого душевного зворушення.    Чимало    чоловіків     заливались 4.     слізьми. Завісу опустили, і пролунав такий
74
крім оплесків, такий гучний вияв захоплен¬ня, якого ростовська публіка не пам'ятає»8. Улюбленим жанром Старицького-драматурга була драма. Саме в ній він мав змо¬гу глибоко розкрити тогочасні соціальні суперечності, реалістично показати тяжкі умови життя і праці сільської бідноти й пе¬редової інтелігенції. Розв'язанню цих проб¬лем він присвятив кілька своїх п'єс: «Не су¬дилось» (1881), «У темряві» (1892), «Та¬лан» (1893), «Хрест життя» (1901). Та со-ціальна гострота, з якою драматург висту¬пав проти залишків кріпосництва, поясню¬ється благотворним впливом на нього про¬гресивної російської літературної критики, зокрема ідей Добролюбова. У статті «Риси для характеристики російського простолю¬ду» видатний критик писав: «Тепер справа літератури — переслідувати рештки кріпос¬ництва в суспільному житті і добивати по¬роджені ним поняття, зводячи їх до корін¬ного їх начала» 7.
Одна з найкращих п'єс Старицького — «Не судилось», над створенням якої він працював під час нового революційного піднесення. Сам письменник говорив: «Дра¬ма эта была задумана мною еще в 1876 году, и в том же году не только подробный план, но и два первых действия были окон¬чены; но, в следствии запрета малорусской сцены, работу свою я бросил тогда, не видя в ближайшем будущем цели ее примене¬ния» 8.
Первісна назва драми — «Панське боло¬то». Завершуючи роботу над нею 1881 року, автор змінив її на «Не судилось». Під цією назвою твір було вперше надруковано 1883 року в альманасі «Рада». Тоді ж автор на¬діслав п'єсу до цензури, сподіваючись от¬римати дозвіл на її постановку. Проте до сцени вона допущена не була.
Основний конфлікт драми носить яскра¬во виражений соціальний характер — непри¬миренні суперечності між поміщиками і се¬лянством. Актуальна проблематика, психо¬логічна достовірність кожного характеру, гострота конфлікту, сценічність — усе це ставить драму «Не судилось» на чільне мі¬сце в українській драматургії. Автор ви¬криває не тільки «панське болото», а й фальшивий лібералізм, який не має нічого спільного із справжнім демократизмом. Письменник доходить висновку, що у пред¬ставників «панського болота» немає і не може бути майбутнього, що вони приречені. Постановка п'єси, в якій пропагувалася ідея перетворення існуючого укладу життя на користь народу, мала етапне значення в творчості Старицького. Без перебільшення можна сказати, що вона стала вершиною критичного реалізму Старицького. Саме тому п'єса відразу дістала високу оцінку в українській критиці. Борис Грінченко, який у 1897 році заперечував будь-яке зна¬чення драматичної творчості Михайла Ста¬рицького, був змушений визнати, що «тіль¬ки одно з них має літературну вартість,
8 Ростовський-на-Дону листок.— 1890.— № 88.— С. 3.
7 Добролюбов M. O. Літературно-критич¬ні статті.—К., 1961.—С. 220.
8Старицький Михайло. Твори.— Т. 8.-С 470.
се;справді драма *Не судилось»9. Шею дра¬мою був захоплений і М. Костомаров. У ре¬цензії на п'єсу він писав: «По чистій со¬вісті не можемо не визнати новий само¬бутній твір пера цього письменника одним з кращих у своєму роді і вартих уваги явищ у небагатій щодо книг малоруській літе¬ратурі. Автор зачепив найчутливіші струни сучасного суспільного життя, розкрив не¬дугу, яка відчувається всюди в наш час, і зобразив її в таких рисах, в яких вона про-являється в сучасному малоруському су¬спільстві» І0.
17 листопада 1890 р. драма «Не суди¬лось» була поставлена у Львівському га¬лицько-українському театрі (зал «Фрозін»). «Вибір п'єси для першої вистави був гід-звичайно вдалий,— відзначав І. Франко.— Вперше у Львові йшла драма Старицького «Не судилось», яку критика визнала одним з найкращих творів нової української літе¬ратури» ".
В драмі «У темряві» М. Старицький та¬кож художньо досліджує сучасне йому ка¬піталізоване село. В основу сюжету покла¬дено соціальний конфлікт між багатою вдовою Тетяною Коломийчихою, її прихильниками і однодумцями — старшиною Тягнивусом, писарем Лобчинським, шинка¬рем Шмігелем, з одного боку, і сільською біднотою, яку очолює Степан Петраш, з другого.
Оповите темрявою, визискуване і заля¬кане селянство поступилося отруйному впливові багатіїв і залишилося пасивним, коли старшина та її посіпаки чинили роз¬праву над Степаном Петрашем — борцем проти соціальної кривди. Безневинно засу¬джений, закутий у кайдани, він помирає нескореним. Перед смертю, звертаючись до селян, він сказав: «В темряві бродите, і вас, як сліпців, напасники куди хотять пхають, здирають останню сорочку, одпасають черева з вашої крові та поту, тума¬нять бідний ваш розум страхами, дурниця¬ми, а найпаче горілкою. І нема у вас ні братерства, ні правди, а тільки кривда па¬нує» І2.
Високо оцінив драму відомий літерату¬рознавець 3. П. Мороз: «У драмі «В темря¬ві» («Без світла») М. Старицький з такою силою, як і М. Кропивницький у «Глитаї», намалював картини розорення трудящих селян куркульством, сільськими чиновника¬ми і торговцями. Поспіль з цим він ство¬рив у цій п'єсі образ бунтівника Степана Петраша, що закликав селян до протесту й боротьби проти сваволі глитаїв. У цьо¬му творі письменник піднісся до викриття всього самодержавного ладу, що обороняв інтереси сільських багатіїв» І3.
У 70—90-х роках XIX ст, на суспільну арену виходить нова, народжена процесом
9  Зоря.— К.— 1897.— С.  380.
10  К о с т о м а р о в    М.   «Не    судилось». Драма Старицького // Киевская старина.— К.,  1883.—Вересень.—С 297.
11  Франко   Іван.   Про театр і драма¬тургію.—К.— 1957.—С. 201.
12 Старицький     Михайло.     Твори: у 2 т.—К.—1984.—С. 273.
13 М о р о з 3. П. Украинская классиче¬ская драматургия.—М.,—Л., 1951.—С. 27.
75
- .класової' диференціації народно-демократична інтелігенція. Старицький присвятив їй драми «Розбите серце», «Талан», «Хрест життя», представники цієї інтелігенції ви¬ступають і в уже згадуваних п'єсах драма¬турга «Не судилось», «У темряві».
Так, у п'єсі «Не судилось» виведений ко¬лоритний образ Павла Чубаня. Це людина з твердими демократичними переконання¬ми, дійова, рішуча. Чубань з когорти на¬родників, які з'явилися на арені суспільно¬го життя в другій половині XIX ст. І в українській драматургії М. Старицький був їх першовідкривачем. Зі сторінок його драм постали мужні, сильні характери, здатні на свідому активну протидію соціальній не¬справедливості. Таким чином автор наголо¬сив на важливій ролі інтелігенції в боро¬тьбі за краще майбутнє трудящих мас. 1893 року М. Старицький створив на мате¬ріалі життя й діяльності українських ар¬тистів ліричну драму «Талан», яку присвя¬тив Марії Заньковецькій. У листі до неї 13 жовтня 1891 р. драматург писав: «Хо¬телось бы мне очень поработать и создать для Вас, дорогая Марья Константиновна, много ролей, да таких, чтобы зрителей Вы привели в трепет, чтобы занемела от ве¬ликого восторга зала и разразилась бы ис¬ступленными криками... Чтобы вся Европа даже раскрыла широко перед великим та¬лантом изумленные очи» 14.
Драма «Талан» виразно перегукується з відомою п'єсою О. М. Островського «Та¬ланты и поклонники», зокрема в тракту¬ванні проблеми становища талановитих лю¬дей у буржуазному суспільстві, в змалю¬ванні образу головної героїні, в показі згубного впливу буржуазного середовища на театр.
П'єса «Талан» була новим явищем в іс¬торії української драматургії. Творчо роз¬виваючи традиції О. М. Островського, А. П. Чехова в зображенні життя акторів
14 Старицький Михайло. Твори: у 8 т.—К., 1965,—Т 8.—С. 496.
провінційного театру, М. Старицький у сво¬їй драмі робить крок уперед на шляху ху¬дожньої розробки проблеми інтелігенція і народ.
Найвища мета служителів мистецтва — віддавати народові свій талант — такого висновку доходить драматург у ліричній драмі «Талан».
Під кінець свого життя М. П. Старицький написав російською мовою драму «Крест жизни», в якій реалістично показав жор¬стокість і моральну потворність промисло¬вої буржуазії, виявив глибоке співчуття до експлуатованих робітників. П'єса не була допущена царською цензурою до сце¬ни.
Це гостра соціальна драма з життя схід¬ноукраїнської інтелігенції. Головний конф¬лікт твору — боротьба між передовою інте¬лігенцією і тією її частиною, яка віддано служила капіталу, зраджуючи інтереси на¬роду. Філософський смисл твору вираже¬ний у самому заголовку і полемічно спря¬мований проти занепадництва. Ось чому устами незламного борця Во¬лодимира Наумова М. Старицький вислов¬лює впевненість, що саме революціонери, які борються проти насильства і кривди,— справжні друзі народу, його оборонці й провідники.
«П'єса Старицького «Крест жизни»,— пи¬сала О. Пчілка,— написана вже виключно із життя інтелігенції. У самій техніці побудо¬ви драми Старицький виступає автором дуже вмілим: п'єса його відзначається ці¬кавим розвитком дії, різноманітністю сцен, а також великою жвавістю діалогу...» 13.
Соціальна драматургія М. Старицького— видатне досягнення української літератури й театру дожовтневої доби. Вона відіграла значну освітню й пропагандистську роль у класових і національних змаганнях україн¬ського народу.

Search:
????????...

правило коли ь не пишеться

Проблематика твору "Хіба ревуть воли,як ясла повні"

твір на тему І.НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ

перевтома та її ознаки

Що в Українському законодавстві сказано під монополією

що зробило чипку пропащою силою цитаты

професіоналізми по профессії туризм

"Не судилось" сюжет твору

Короткий зміст "Одіссеї"

повісті оборона буші



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010