4 листопада 1988 р. минає 100 років від дня народження Я. А. Мамонтова. Він увійшов у літературу як автор цілої низки новел і збірки поезій «Вінки за водою» (1924). Згодом він захопився драматургією і відтоді віддавав їй весь свій талант.
У драматургійній творчості Я. А. Мамонтов пройшов складний шлях, який можна поділити приблизно на три періоди. У першому періоді чільне місце посідає індивідуально-психологічна тематика: «Ave Maria» (1924), «Коли народ визволяється» (1924) тощо. Далі йдуть п'єси, теми яких узято з реального життя: «До третіх півнів» (1925), «Рожеве павутиння» (1928). Перехідною до третього – ху¬дожньо-реалістичного етапу є п'єса «Республіка на колесах» (1928). На цей час припадають драми Мамонтова: «Гетьманщина», «Княж¬на Вікторія» (1929), «Його власність» (1930).
Багато працював Мамонтов над інсценізаціями. Він інсценізу¬вав для дітей твори Коцюбинського «Хо» та «Fata morgana» (1939), а також написав лібретто опери «Золотий обруч» (1930) за повістю Івана Франка «Захар Беркут».
Я. А. Мамонтов цікавився теорією драматургії, питаннями мистецтвознавства, педагогікою (мав педагогічну освіту). У цих галу¬зях йому належать капітальні роботи.
Праці Якова Андрійовича мали велике значення для розвитку нашого театрального мистецтва і драматургії.
Читачам журналу пропонується праця з історії театру – «Ук¬раїнський театр в XIX столітті», яка була написана напередодні Великої Вітчизняної війни. Автор так і не побачив її опублікова¬ною. Вона вийшла друком уже після смерті Якова Андрійовича в 1941 році у хрестоматії «Український театр» (видавництво «Мистецтво»).