Плазмовим зварюванням називають спосіб утворення нерозбірного з'єднання двох виробів, місця з'єднання яких розплавляють плазмою.
Плазму отримують у спеціальних приладах, які називають плазмотронами. Будова та принци роботи плазмотронів описано у § 10.3.
Для зварювання використовують плазму у вигляді потоку, температура якого досягає 30000°С. Потужність плазмового потоку регулюють зміною сили струму та напруги, складу та витрат плазмоутворюючого газу, відстані між соплом і зварюваними виробами. Змінюючи потужність плазми, можна зварювати вироби товщиною 0,08-5 мм; отриманий шов дуже якісний.
Для зварювання виробів, виготовлених із металів, використовують плазмотрони із залежною дугою. Напівпровідникові та діелектричні матеріяли зварюють за допомогою плазмотроиів із незалежною дугою.
Порівняно з аргонно-дуговим зварюванням за допомогою вольфрамових електродів плазмове зварювання має ряд переваг.
По-перше, плазма як концентроване джерело теплової енергії дає можливість зварювати вироби товщиною до 10 мм без присадного дроту.
По-друге, плазма є стабільною, що забезпечує якість швів.
Недолік полягає в недовговічності плазмотронів, оскільки швидко виходять з ладу сопла й електроди.