Деталі у вузли та окремі частини різних виробів і споруд з'єднуються між собою рухомо та нерухомо.
Нерухомі з'єднання можуть бути розбірними та нерозбірними.
Розбірні з'єднання утворюються за допомогою з'єднувальних деталей, якими є прогоничі, шурупи тощо. Такі з'єднання можна розібрати без пошкодження їх складових частин і з'єднувальних деталей.
Нерозбірні з'єднання не можна розібрати на окремі складові без їх пошкодження,, З'єднання цього виду поділяють на дві групи. До першої належать з'єднання гарантійним натягом, до другої – з'єднання, отримані зварюванням, паянням, склеюванням, клепанням, їх широко використовують у процесі виготовлення різних конструкцій та при їх ремонті.
З усіх видів нерозбірних з'єднань, які належать до другої групи, найширше застосовують зварювання.
Зварювання широко використовують, по-перше, завдяки великій економії матеріалу. Якщо порівняти масу конструкції, виготовленої зварюванням, із масою такої самої конструкції, виготовленої за допомогою з'єднувальних деталей, то маса звареної конструкції на 20% менша. По-друге, унаслідок зменшення ручної праці в процесі виготовлення з'єднань, оскільки можна впровадити механізацію та автоматизацію виробництва. По-третє, зварні з'єднання дуже часто забезпечують більшу міцність і надійність у процесі експлуатації виробів порівняно з іншими видами нерозбірних з'єднань, що особливо важливо для корпусів суден, труб, вакуумних установок тощо.
Зварювання успішно поєднують з іншими технологічними процесами, наприклад із штампуванням. Поєднання штампування із зварюванням дає можливість виготовляти заготовки складної форми та точних розмірів. При цьому зменшуються витрати матеріялу та трудомісткість подальших обробних робіт.
Якщо в III ст до н е. деталі у вузли з'єднували переважно куванням і литтям, то в XX ст. н. е. зварювання вийшло на одне з перших місць щодо застосування. Зварювання використовують у машино-, приладо-, мосто-, літако- та суднобудуванні, у ході виконання будівельних робіт, виготовлення труб тощо Воно майже витіснило зв'язування та клепання, їх місце все частіше займає склеювання.
Від тоді, коли грек М.М. Бенардос, який у 1886-1905 pp. навчався у Київському університеті, запропонував спосіб електродугового зварювання за допомогою неплавкого вугільного електроду, постійно розроблюють нові та вдосконалюють старі способи зварювання. Особливі заслуги у створенні нових і вдосконаленні відомих способів зварювання, їх автоматизації та механізації належать науковцям Інституту електрозварювання НАН України та його засновнику академіку Євгену Оскаровичу Патону.
До основних напрямків розвитку зварювання належить комплексна механізація й автоматизація процесів зварювання та впровадження роботів і маніпуляторів. Людина керуватиме зварюванням на відстані за допомогою системи електронних машин (комп'ютерів).