.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ “ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО” - розробка уроку вн з швейної справи 


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ “ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО”

ЗАНЯТТЯ №1
Тема: Символіка українського декоративно-прикладного мистецтва та її морально-етичне значення.
Мета: Розкрити суть символіки українського декоративно-прикладного мистецтва.
Обладнання та матеріали: таблиці із зображенням символів декоративно-прикладного мистецтва, олівці, фарби, пензлик, гумка, ганчірка.
Теоретичні питання
1.    Яке значення має символ в українському декоративно-прикладному мистецтві?
2.    Різновиди символів, розкриття поняття “атрибут”.
3.    Використання астральної символіки у витворах народного мистецтва.
4.    Зооморфна символіка в орнаменті.
5.    Рослинні орнаментальні символи.
6.    Антропоморфна символіка.
Створення ескізів і вирішення композиції в кольорі (робота виконується фарбами) при зображенні символів декоративно-прикладного мистецтва.
Очікуваний результат: малюнок символів декоративно-прикладного мистецтва, виконаний акварельними фарбами.
Література
1.    Волков І.П. Вчимо творчість. – К.: Рад. школа, 1988. – 134 с.
2.    Горячева Н.Е. Первые шаги в мире искусства: Из опыта работы: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 159 с.
3.    Изобразительное искусство и художественный труд: 1-4 кл.: Кн. для учителя / Б.Н.Неменский, Н.Н.Фомина, Н.В.Гросул и др. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.
4.    Соколов А.В. Посмотри, подумай и ответь: Проверка знаний по изобразительному искусству: Из опыта работы. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.

ЗАНЯТТЯ №2
Тема: Писанкарство.
Мета: Оволодіти навичками і особливостями технології виготовлення писанок.
Обладнання та матеріали: 2-3 сирих курячих яєця, бджолиний віск, різноманітні барвники натурального походження і хімічні анілінові фарби, оцет, писачки з цвяшками й шпильками, писачки з конусоподібними трубочками, шило для продряпування, пензлики, воскові та парафінові свічки, посуд для фарб, ганчірки.
Теоретичні питання
1.    Значення писанки в житті людини.
2.    Види технік написання національних писанок.
3.    Найдавніші писанкові символи.
Техніка воскового розписування трубочкою (писачком) найдосконаліша. Вона дає можливість проводити рівномірні лінії різної товщини й створювати найдосконаліші задуми в орнаменті й зображенні.
Писанки, виконані за цією технікою переважно багатоколірні і позначені витонченим ювелірним декором. Народні майстри, що досконало володіють унікальною технікою багатоколірного воскового розписування писанок, і нині працюють в селах Космач, Зашагорів на Гуцульщині.
Очікуваний результат: розписані писанки різними техніками за зразками у різних регіонів України.
Література
1.    Антонович Е.А., Захарчук – Чугай Р.В., Степанович М.Е. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. –272 с.
2.    Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992.
3.    Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: у 2 т. – Мюнхен: Укр. вид-во, 1966. – Т. 1-2.
4.    Уллінський В. Українська писанка. – Хмельницький, 1992. – 15 с.
5.    Скорик М. З джерел писанкового орнаменту // Писанка, Верховина, січень, лютий 1995, число ¼ рік ІV. С.10-13.

ЗАНЯТТЯ №3
Тема: “Бродківська” писанка.
Мета: Оволодіти методикою написання писанки “листівки”.
Обладнання та матеріали: 2-3 сирих курячих яйця, бджолиний віск, різноманітні барвники натурального походження і хімічні анілінові фарби, оцет, писачки з цвяшками й шпильками, писачки з конусоподібними трубочками, шило для продряпування, пензлики, воскові та парафінові свічки, посуд для фарб, ганчірки.
Теоретичні питання
1.    У який колір фарбують фон “Бродківської” писанки?
2.    Якого змісту ці писанки (релігійного, громадського, приватного)?
3.    У чому полягає абетка письма “Бродківської” писанки?
4.    Як писати фази місяця, сузір’я, календар, дні тижня в “Бродківській” писанці?
5.    Як позначалися на писанці цифри, їх символи і візерунки?
Після вивчення теоретичного матеріалу приступаємо до розписування писанки “листівки” за зразками таблиці.
Очікуваний результат: написання писанки “листівки.
Література
1.    Михайлов А.Б. “Бродківська” писанка // Писанка, Верховина, травень-червень, 1993, число 3-4 Рік II. ст. 9-18.
2.    Пожоджуч Дмитро: Символіка української писанки // Писанка, Верховина, січень-лютий 1995, число 1/14, Рік ІV, ст. 20-25.
3.    Онищук Одарка. Символіка української писанки // Писанка Верховина, січень-лютий 1995, число 1/14, Рік ІV, ст. 20-22.

ЗАНЯТТЯ №4
Тема: Художнє ткацтво України.
Мета: Ознайомитись з художнім ткацтвом України, вивчити прийоми і техніку ткацтва.
Обладнання та матеріали: верстат для ручного ткацтва (з вертикальним або горизонтальним розміщенням основи) нитки, (лляні або бавовняні), пристрої та обладнання для ткацтва, ляда з бердом (ширина берда 60-80 см), ремізки, човники, підніжки.
Теоретичні питання
1.    Які є види художнього ткацтва?
2.    Що об’єднує виробництво і підготовку сировини, пряжу ниток, виготовлення з них тканин?
3.    Яка сировина використовується для тканин?
4.    Які техніки ручного ткання є основними? (Детальний аналіз кожної з них).
Саржева техніка візерункового ткання (чиновать) виконується за допомогою 3-24 підніжок. Залежно від послідовності перебування підніжок і відповідного піднімання ремізок для утворення зіву, щоб пропустити нитки піткання (різне плетіння двох систем ниток: основа і піткання), утворюються дрібнорапортні візерунки.
Очікуваний результат: виткана з ниток тканина, виконана технікою саржевого узорного ткання (або просте полотняне переплетення) з орнаментальною символікою декоративно-прикладного мистецтва України.
Література
1.    Баженов В.М., Бабинець С.В. Материаловедение трикотажно-швейного производства. – М.: Лег.индустрия, 1971.
2.    Бузов Б.А., Модестова Т.А., Алыменков Н.Д. Материаловедение швейного производства. – М.: Лег.индустрия, 1978.
3.    Вальщиков Н.М., Шарапин А.И., Идуатулин И.А., Вальщиков Ю.Н. Оборудование швейного производства. – М.: Лег.индустрия, 1977.

ЗАНЯТТЯ № 5
Тема: Килимарство.
Мета: Навчитись виготовляти килимові вироби з використанням рослинного, геометричного чи зооморфного орнаменту на основі геометричних фігур і їх символіки.
Обладнання та матеріали: тканина (накрохмалена), нитки, голка, п’яльця, наперсток, ножиці, виколка (шило), лінійка.
Теоретичні питання
1.    Значення килимарства в національно-культурному надбанні української нації.
2.    Яка основна сировина використовується для виробництва килимових виробів?
3.    Подільність килимових виробів в залежності від технік виконання.
4.    Види гобеленів і їх подільність за характером художньо-образного змісту.
5.    Типологія килимів та їх поділ за функціональним призначенням.
На першому етапі роботи виконується ескіз, за яким у процесі роботи вирізається тканина відповідного кольору і розміру, після цього вона зшивається по контуру швами “уперед голкою” або “за голкою”. На заключному етапі виріб обверложується.
Очікуваний результат: виготовлення мініатюрного гобелена або гоболена малих форм на основі зшиття клаптиків тканини за власним задумом (прихватка).
Література
1.    Бардина Р.А. Изделия народных художественных промыслов и сувениров. – М.: Высшая школа, 1990.
2.    Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. –К.: Довіра, 1992.
3.    Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін. –К.: Либідь, 1991. – 232 с.
4.    Скульський Р.П.Учись быть учителем. –М.: Педагогика,1986.– 143 с.

ЗАНЯТТЯ №6
Тема: Українська вишивка.
Мета: Визначити місце вишивки в українській культурі, оволодіти навичками народної вишивки і з’ясувати впливовість факторів української вишивки на декоративно-прикладне мистецтво нації.
Обладнання та матеріали: лінійка, тканина різних асортиментів для вишивання, нитки.
Теоретичні питання
1.    Класифікація і типологія української вишивки.
2.    Правила техніки безпеки при вишиванні.
3.    Початкові шви і їх види.
4.    Яку роль у вишивці відіграють стібці, строчки, стяги? Техніки вишивання: хрестики, гладь, лиштва, мережка.
При вивченні швів детально розглядається кожен вид. Наприклад, шов “уперед голкою” виконується справа наліво однаковими стібками через певну кількість ниток тканини. Скріпивши робочу нитку, на голку беруть 3-4 нитки тканини, а під голкою таку ж кількість залишають. Виконавши перший стібок, набирають наступний. При цьому голку спрямовують уперед паралельно двом ниткам піткання, між якими було зроблено перший прокол. Довжина і щільність стібків можуть бути різними (3-5 ниток) залежно від призначення шва. Виконавши шов, нитку обов’язково закріплюють під настилом вишивки. На лицьовому боці тканини із вивороту робоча нитка утворює штришки. Шов виконують не тільки у напрямку нитки тканини, а й у різних напрямках. У таких випадках вишивають за допомогою попередньо нанесених ліній узору.
Цей шов застосовують для обведення контурів узорів, настилу в різних гладях, для заповнення площин (рушникових швів), а також як самостійний вид вишивки.
Очікуваний результат: Вишита серветка, рушник різними техніками вишивання: хрестиком, гладдю.
Література
1.    Радкевич В.О., ПАщенко Г.М. Технорлогія вишивки: Підручник /за ред. Н.Г.Ничкало. –К.: Вища школа, 1997. –303 с.: Іл.
2.    Гасюк О.О., Степан М.Г. Художнє вишивання. –К.: Вища школа, 1989.
3.    Головіна М.В., Михалець В.М. Технологія крою та шиття. –К.: Техніка, 1985.
4.    Екшурская Т.Н., Юдина Е.Н., Белова И.А. Модное платье: отделка. – Спб. 6 Ленинздат, 1992.
5.    Енциклопедія українознавства: Перевид. В Україні / Наук. т-во ім.Т.Г.Шевченка у Львові, 1993. – Т.1.
6.    Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка. К.: Наук. думка, 1988.
7.    Кара-Васильева Т.В., Заволокина А.А. Учитесь вышивать. – К.: Реклама, 1988.
8.    Сорокина Л.М. Учитесь вышивать. – К.: Рад. школа, 1984.

ЗАНЯТТЯ №7
Тема: В’язання й мереживо.
Мета: Ознайомитись із морфологією в’язання й мережива, усвідомити технологічні групи в’язаних і мережаних виробів, оволодіти техніками в’язання і макраме.
Обладнання та матеріали: нитки ручкопрядені лляні, конопляні, вовняні, фабричного виготовлення, шовкові, бавовняні, металеві, синтетичні тощо; гачок (дерев’яний або металевий), шпиці (дерев’яні або металеві).
Теоретичні питання
1.    Назвіть техніки в’язання гачком.
2.    Перелічіть техніки ручного в’язання шпицями.
3.    Типологія в’язаних виробів.
4.    Типологія мережаних виробів та їх подільність за функціональним призначенням.
5.    Прийоми вузликового плетіння технікою макраме.
6.    Вивчення умовних позначень петель і способ їх виконання шпицями. Х-лицьова петля.
7.    Зразки виконання петель:
1-й спосіб. Праву шпицю вводимо у петлю на лівій шпиці, відтягуємо ІІ рухом від себе, підхоплюємо робочу нитку, що лежить на вказівному пальці лівої руки, вказівним пальцем правої руки відштовхуємо ліву шпицю і пров’язана петля залишається на правій: петля пров’язана за нижню дольку.
2-й спосіб. Праву шпицю, вводячи петлю зліва направо, відводимо під ліву шпицю, захоплюємо робочу нитку, що лежить на вказівному пальці лівої руки і протягуємо її через петлю; петля пров’язана за верхню дольку.
Очікуваний результат: в’язаний елемент одягу.
Література
1.    Баженов В.М., Бабинец С.В. Материаловедение трикотажно-швейного производства. –М.: Легкая индустрия, 1971.
2.    Баженов В.М., Бардина Р.А. Изделия народных художественных промыслов и сувениров. –М.: Высшая школа, 1990.
3.    Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. –К.: Довіра, 1992.
4.    Головіна М.В., Михайлець В.М., Ямпольська А.М. Сучасне оздоблення одягу. –К.: Техніка, 1977.
5.    Грушевський М.С. Очерки истории украинского народа. –К.: Либідь, 1990.
6.    Екшурская Т.Н., Юдина Е.Н., Белова И.А. Модное платье: Отделка. –Спб: Лениздат, 1992.
7.    Повович М.В. Національна культура нації. –К.: Т-во “Знання” України, 1991.
8.    Українська культура: Лекція / За ред.Д.Антоновича. –К.: Либідь, 1993.
9.    Хазан Е.М. В’язані головні убори. –К.: Техніка, 1974. –102с.
10.    Святелик З.И. Учим детей вязать. Альбом. –К.: Рад.шк., 1986. –80с.
11.    Раскутіна Р.В., Маркіна О.В. Ажурне в’язання. –К.: Реклама, 1969. –64с.
12.    Усс Л.С. Вязание 1985. Альбом моделей. –М.: Легкопромбытиздат, 1985.–48с.

ЗАНЯТТЯ №8
Тема: Вибійка і розпис.
Мета: Розкрити суть морфології вибійки й розпису, ознайомитись із типологією вибійок, а також виробів з ручним розписом.
Обладнання та матеріали: залежить від певного виду розпису. Наприклад, за основу беремо холодний батік: резервуюча суміш – парафін із гумовим клеєм, або каніфоль з бензином. Шаблон – калька контура узору, рама, на яку натягується тканина, скляні трубочки, пензлі, тампони для розпису, фарба, олівець, кнопки.
Теоретичні питання
1.    Морфологія вибійки й розпису.
2.    Типологія вибійок.
3.    Типологія виробів із ручним розписом: холодний батік, гарячий батік, фотофільмодрук і вільний розпис.
Холодний батік: Спочатку задуманий узор контурно наноситься на кальку. Для того, щоб контурні лінії були помітні, їх обводять тушшю. Калька щільно підкладається під тканину зворотнім боком, щоб її не забруднити. Скляною трубочкою або пензликом наноситься контур узору з кальки на тканину резервуючою сумішшю. Це робиться так, щоб утворилися геометрично зімкнені форми рослинного орнаменту. Резервуюча суміш використовується не тільки для того, щобиобмежити розтікання по тканині фарби, а може мати самостійне декоративне значення.
Після перенесення контуру узору з кальки на тканину резервуючою сумішшю кальку відкладають, наведеному контуру дають можливість висохнути й тоді починають працювати фарбами: замальовують пензлем, окремі частини заливають рівномірно фарбою за допомогою трубочки й ватного тампона.
Література
1.    Антонович Е.А., Захарчук – Чугай Р.В., Станкевич М.Е. Декоративно-прикладне мистецтво. –Львів: Світ, 1992.
2.    Бардина Р.А. Изделия народных художественных промыслов и сувениров. – М.: Высш. шк., 1990.
3.    Головніна М.В., Михайлець В.М., Ямпольська А.М. Сучасне оздоблення одягу. –К.: Техніка, 1977.
4.    Грушевський М.С. Очерки историии украинского народа. –К.: Либідь, 1990.
5.    Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. –К.: Абрикос, 1991.
6.    Скарби нашої пам'яті: Фотоальбом. –К.: Мистецтво, 1993.

ЗАНЯТТЯ №9
Тема: Український народний одяг.
Мета: Ознайомитись із морфологією українського народного одягу, усвідомити типологію виробів і їх подільність: настільний одяг, поясний одяг, нагрудний одяг, верхній одяг, пояси, головні убори, взуття. Прикраси.
Обладнання та матеріали: нитки, тканини (бавовняні, вовняні, лляні, шовкові), голки (різної товщини і довжини 6-7 шт.), наперсток, ножиці, сантиметр, виколка, калька, п’яльці.
Теоретичні питання
1.    Роль українського народного одягу в національній культурі етносу.
2.    Які основні критерії визначення якості одягу?
3.    Класифікація й типологія українського одягу.
4.    Значення одягу і його орнаментальної символіки в декоративно-прикладному мистецтві.
Робота над поєднанням різних частин одягу і його доповнюючих предметів, художньо-узгоджених між собою в єдиному стилі.
Очікуваний результат: пошиття українського національного одягу, тобто костюма різних регіонів України на макетах іграшок.
Література
1.    Адлер Б.Ф. Возникновение одежды. –М., 1903.
2.    Арманд М.А. Орнаментация тканей. –М.: Л., 1931.
3.    Вешинский Ф.Ф. Быт греков и римлян. –Прага, 1978.
4.    Каминская Н.М. История костюма. –М., 1986.
5.    Киреева Е.В. История костюма. Европейский костюм от античности до ХХ ст. –М., 1976.
6.    Соболев Н.Н. Очерки по истории украинских тканей. –М.: –Л., 1939.
7.    Головніна М.В., Михайлець В.М., Ямпольська А.М. Сучасне оздоблення одягу. –К.: Техніка, 1977.
8.    Матейко К.І. Український народний одяг. –К.: Наукова думка, 1977.
9.    Скарби нашої пам’ті: Фотоальбом. –К.: Мистецтво, 1993.

ЗАНЯТТЯ №10
Тема: Художня обробка шкіри.
Мета: Ознайомитись з морфологією художньої обробки шкіри, оволодіти типологією виробів.
Обладнання та матеріали: електричний пристрій для нагрівання шкіри; натуральна шкіра різних видів, олівець, ножиці, клей ПВА, дріт (від 0,1-0,4 мм в діаметрі), шило, для розпису – нітроемальові або олійні фарби.
Теоретичні питання
1.    Морфологія художньої обробки шкіри.
2.    Види шкіри і їх відмінність в худ. обробці.
3.    Техніки художніх виробів зі шкіри.
Аплікація – давня, традиційна техніка прикрашування шкіряних виробів, полягає у накладанні на поверхню предметів за допомогою покритої клеєм шкіри під прес вирізаних клаптиків шкіри (сап’яну), сукна, металевих платівок, барвистих вовняних шнурків, шкіряних гудзиків, квітів, листівок,тороків, китиць.
Техніка тиснення – розрізняють холодне тиснення прес-формою (кліше), контурне (від руки) та гаряче (розігрітою металевою формою). Таким чином утворюються тоновані візерунки.
Ажурне вирізування – техніка вибивання прорізаних геометричних елементів орнаменту металевими пробійчиками у вигляді кружечків, трикутників, “листочків”, тощо. з наступним підкладанням кольорової шкіри.
Очікуваний результат: Виготовлення виробів зі шкіри різноманітними техніками декорування для оздоблення настінних прикрас.
Література
1.    Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Шпільчак В.А. та ін. Декоративно-прикладне мистецтво з практикумом у навчальних майстернях: Конспект лекцій. Ч.І. – ХІ. –К., 1990. – 1993.
2.    Бутник-Сіверський Б.С. Українське народне мистецтво. –К., 1996.
3.    Горинь Г.Ш. Шкіряні промисли західних областей України. –К.: 1986.

ЗАНЯТТЯ №11
Тема: Художня обробка дерева.
Мета: Ознайомитись із морфологією художньої обробки дерева, матеріалами і техніками, оволодіти типологією виробів.
Обладнання та матеріали: тирса, шпон, кора, клей, ніж, ножиці, гілочки дерев, тирсоплита, фанера.
Теоретичні питання
1.    Розкрити поняття “художнє деревообробництво”.
2.    Поділ матеріалу за твердістю.
3.    Розкрити значення: фактура деревини, текстура деревини.
4.    Техніки деревообробництва: видовбування, вирізування, виточування, бондарство, столярство та ін.
Аплікація панно “Дорога до Храму” виконується технікою “інкрустація” або “інтарсія”.
Інкрустація – техніка орнаментального оздоблення виробів шматочками твердих металів (дерева, металу, рогу, слонової кістки, пергаменту, бісеру та ін.), які вирізають і вкладають у середину поверхні.
Інтарсія (від лат. Іntarsio – інкрустація) – вид інкрустації, мозаїка на дереві.
Цією технікою виконують зображення або візерунки зі шматочків кольорового дерева (шпону), які врізають на рівні з поверхнею виробу або суцільно вкривають його поверхню (маркетрі).
Очікуваний результат: Аплікація декоративного характеру зі шпону, кори, тирси в техніці інкрустаціі та інтарсії на панно “Дорога до Храму”.
Література
1.    Волкотруб И.Г. Основы художественного конструирования. –К., 1982.
2.    Горгула І.В. Народне мистецтво західних областей України. –К., 1966.
3.    Мартенссон А. Начинаем мастерить из древесины: Кн. для учащихся / Пер. с англ. В.И.Синюкова, Предисл. И.С.Сороко. –2-е изд. –М.: Просвещение, 1981. –62 с.
4.    Моздир М.І. Українська народна дерев’яна скульптура. –К.: Наукова думка. – 1980. –192 с.
5.    Придатко Т.О. Деревообробні промисли у центральних та східних областях //Народна творчість та етнографія. – 1982. –№ 4. – С.32-35.
6.    Лисенко Л.О. Декоративне оздоблення сучасного подільського народного житла //Мистецтво і сучасність. –К., 1980. –С.80-88.

ЗАНЯТТЯ №12
Тема: Художнє плетіння.
Мета: Ознайомитись із морфологією художнього плетіння з природних матеріалів, усвідомити типологічні групи даних виробів, оволодіти техніками плетіння із природних матеріалів.
Обладнання та матеріали: лоза – основний матеріал для плетіння, тонкі гнучкі прути довжиною до 2 м. Лоза повинна бути без бічних відростків, мати невелику серцевину й легко розколюватися на 2-4 смужки; трав’янисті рослини рогоза і ситник (рогоза (шувар, бондар) буває широколистою і вузьколистою, ситник – з трубчастим стеблом, рідше з лінійно-видовженими листками), шило, ніж, дріт, ножиці, тканина різних кольорів, голки, нитки.
Теоретичні питання
1.    Морфологія плетіння.
2.    Підготовка матеріалу до плетіння.
3.    Техніки плетіння.
4.    Типологія виробів із природних плетених матеріалів.
Суцільне плетіння вирізняється щільністю й простотою фактури виробу, яку дістаємо шляхом переплетення навхрест вертикальних каркасних прутів з горизонтальними стрічками.
Хрестикова техніка – одна з найдавніших і нагадує звичайне ткання.
Візерунчасте плетіння відзначається особливою декоративністю фактури поверхні виробів і має деяку аналогію з тканням. Найпростіший орнаментальний прийом – чергування площин – дістаємо внаслідок плетіння через два ребра каркасу, так звана шахівничка (лозоплетіння).
Кіска – три стрічки або три пари прутів переплітають між собою таким чином, що утворюється рельєфно переплетена площина у вигляді коси. (Лозоплетіння при виготовленні солом’яних брилів).
Очікуваний результат: Декоративний виріб, плетений з лози, рогози або ситника і оздоблений штучними квітами та листками (Флорестична екібана).
Література
1.    Бутник-Сіверський Б.С. Українське радянське народне мистецтво. –К.: Наукова думка, 1966. –214с.
2.    Дацун П.І. Художнє плетіння // Народні художні промисли УРСР: Довідник. –К.: Наук.думка, 1986. –С.89-93.
3.    Козакевич М.З. Дерев’яний посуд і вироби з лози, рогози та соломи // Довідник по фондах Українського державного музею етнографії та художнього промислу Академії наук УРСР. –К.: Вид-во АНУРСР, 1956. –С.100-113.
4.    Рущак М.Ю. Лозоплетіння. –Ужгород: Карпати, 1970. –124с.
5.    Сенівачов М.Р. Українське народне лозоплетіння // Народна творчість та етнографія. –1987. –№3. –С.41-50.
6.    Тарасенко В.М., Петрова А.И. Коструирование и производство плетенной мебели. –М.:Лесная пром-сть, 1983. –217с.
7.    Український народний одяг ХVII-поч.ХІХ ст. в акварелях Ю.Глоговського –К.: Наук.думка, 1988. –272с.
8.    Чугай Р.В. Художнє плетіння з лози, рогози та соломи // Народне декоративне мистецтво Яворівщини. –К.: Наук.думка. –1979. –144с.

ЗАНЯТТЯ №13
Тема: Художня кераміка.
Мета: Ознайомитись із художньою керамікою України, усвідомити типологічні групи кераміки, оволодіти техніками розпису керамічних виробів.
Обладнання та матеріали: олівець, пензлики, фарба, керамічний виріб ужиткового або декоративного призначення, лак, гумова груша.
Теоретичні питання
1.    Морфологія керамічних виробів.
2.    Технологічні особливості керамічних виробів та їх підвиди.
3.    Техніки декорування кераміки.
4.    Види розпису від руки.
5.    Типологія керамічних виробів.
Розпис пензлем передбачає виконання “відводок” (вусик, стрічка), орнаментальних зображень, букетів, портретних й тематичних композицій і под.
Техніка ритування відрізняється чіткою графічністю ліній (продряпування сирого черепка металевою або дерев’яною паличкою).
До вільного орнаментального розпису англобами (різновид глиняної фарби) належать стародавні техніки ріжкування і фляндрівка.
Термін “ріжкування” походить від ріжка, наповненого англобом. У маленький отвір в його нижній частині вкладали гусяче перо або с кляну трубочку. Тоді рівна цівка англобу лягала на поверхню виробу. Тепер ріжок замінений гумовою грушею. Ріжкуванням можна проводити прямі і хвилясті лінії, виконувати крапки, розетки та ін.
Фляндрівка дещо подібна до мармурових розводів, характеризується чіткими зигзагоподібними волокнистими лініями, розташованими симетрично по обводі виробів.
Техніки ріжкування і фляндрівки застосовуються для оздоблення творів.
Очікуваний результат: Розпис керамічного посуду ужиткового або декоративного призначення.
Література
1.    Данченко О.С. Народна кераміка Надніпрянщини. –К.: 1969.
2.    Зарембский А.И. Искусство подольских украинцев. –Л.: 1928.
3.    Історія українського мистецтва. Т.126. –К.: 1966-1970.
4.    Каменский А.А. О смысле художественной традиции // Советское искусствознание 82. Вып.1.–М.: 1983.
5.    Канцедікас О.С. Роль рукотворності в народному мистецтві // Нар. творчість та етнограф. –1981. №4.
6.    Кричевский Е.Ю. Орнаментации глиняных сосудов у земледельческих племен неолитической Европы // Уч.записи ЛГУ. –1949. –І.85.
7.    Лащук Ю.Ф. Зональные реликты в украинской народной керамике как источник реконструкции историко-культурных явлений и связей // у Междунар. конгресс славянской археологии: Тез.докл. –М., 1985.
8.    Матейко К.І. Народна кераміка західних областей Українскої РСР. –К.,1959.
9.    Мовша Т.Г. Гончарный центр трипольской культуры на Днестре // Сов.археология. –1971. –№ 3.
10.    Пасек Т.С. Трипільська культура. –К., 1941.
11.    Пошивайло О.М. Етнографія українського гончарства. Лівобережна Україна –К.,1993.
12.    Самарин Ю.А. Подольские гончары. –М., 1929.
13.    Чистов К.В.Народные традиции и фольклор. –И., 1986.
14.    Reinfuss R. Garncarstwo ludоve / Warszawa, 1955.
ЗАНЯТТЯ №14
Тема: Художнє скло.
Мета: Ознайомитись з морфологією художнього скла, усвідомити типологічні групи, оволодіти техніками оздоблення виробів декоративно-прикладного мистецтва на основі скла і скляних виробів ужиткового призначення.
Обладнання та матеріали: скло різних кольорів, молоток, клей, картон.
Для розпису: фарби, пензлики, скло прозоре білого або матового відтінку, хімічний олівець або крейда (воскова).
Теоретичні питання
1.    Морфологія художнього скла за технологічними особливостями.
2.    Типологія творів художнього скла.
Техніка накладання: поверхню виробу покривають одним або кількома шарами скла (на основі клею), різних кольорів. Розрізняють повне накладання і часткове. Способом накладання скляні вироби можна декорувати нитками, стрічками, кругами, зірками, крапками, чотирикутниками та ін.
Допускається виконання мозаїчного скла (мозаїки) – тобто виробів, в яких у поперечному перетині є повторення геометричних і фігурних орнаментів у вигляді квітів і розеток, тварин і птахів, букв і написів тощо. Таке скло використовується для декорування скляних виробів.
Крім того, виконуємо декоративні покриття – це розпис виробів із скла силікатними фарбами, в технології допускається і використовується оздоблення дорогоцінними металами, розчинами солей і технікою іризації, дифузними барвниками тощо. Розпис є однією з найдавніших технік.
Література
1.    Гегенмейстер В. Гутне шкло Поділля. –Кам’янець-Подільський, 1931.
2.    Ланцетти А.Г., Нестеренко М.Л. Изготовление художественного стекла. –М., 1972.
3.    Мусієнко П.Н. Гутне скло. – Історія українського мистецтва. Т.ІV. Кн.І. –К., 1969.
4.    Рошанховский В.Р. Стекло и художник. –М., 1971.
5.    Щапова Ю. Стекло Киевской Руси. –М., 1972.
6.    Петрякова Ф.С. Українське гутне скло. –К.: Наукова думка, 1975.
7.    Gniewosz I /Ohutch – Szktо w Galicui / Lwоw, 1871.

ЗАНЯТТЯ №15
Тема: Художній метал.
Мета: Ознайомитись із морфологією художнього металу, усвідомити типологічні групи виробів, оволодіти техніками обробки художнього матеріалу.
Обладнання та матеріали: дріт, паяльник, припій, олово.
Теоретичні питання
1.    Морфологія художнього металу.
2.    Техніки обробки художнього металу.
3.    Типологія творів.
Робота полягає у виконанні техніки скань.
Скань (від давньослов’янського – скручувати, звити) – це оригінальний вид ювелірної техніки, в основі якої лежить ажурна сітка, набрана із дротиноспіральної форми, з’єднана пайкою. Скань буває ажурною або накладною. Накладання поєднується з технікою зерні (гранулювання – напаюють крихітні зернята із міді, срібла або золота) і називається філігранною (від лат. filut – дротина, granum – зернятко). У техніці скані виготовляють високохудожній посуд і прикраси.
Література
1.    Петриченко О.М. Художнє литво. –К.: Знання, 1970. –48 с.
2.    Магамедова М.О. Узориы жизни. –М.: Сов. Россия. –1974. –112 с.
3.    Жолтовський П.М. Художнє лиття на Україні. –К.: Наукова думка. –1973. – 132 с.
4.    Суха Л. Східнокарпатські народні вироби з металу // Довідник з фондів Українського державного музею етнографії та художнього промислу Академії наук УРСР. –К.: АН УРСР, 1956. –Вип. І. –С.47-67.
5.    Матясяк І. Гуцульські художні металеві вироби. –К.: Вид-во Акад. Архітектури УРСР. –1954. –40 с.
6.    Жолтовський П. До історії художнього металу на західних землях України в ХІV-ХIII ст. // Матеріали з етнографії та художнього промислу, 1957. –Вип.3. –С.120-144.
7.    Художні металеві вироби західних областей Української РСР (ХVІ-ХІХ ст.) –К.: Вид-во АН УРСР, 1959. –30 с.

ЗАНЯТТЯ №16
Тема: Художня обробка каменю.
Мета: Ознайомитись із морфологією художньої обробки каменю, усвідомити типологічні групи виробів, оволодіти техніками художньої обробки каменю.
Обладнання та матеріали: камінці різної форми, наждачний папір, клей, ДСП або картон.
Теоретичні питання
1.    Морфологія виробів.
2.    Техніки обробки каміння. (Оздоблення дорог. виробів камінням).
3.    Гірські породи і мінерали.
Виконання техніки обробки “Огранювання” – це техніка нанесення граней на ювелірний камінь з метою надання йому відповідної художньої форми та кращого виявлення природних властивлостей: оптичних, колористичних тощо.
Операція огранювання виконується у такій послідовності: обколювання; грубе шліфування; полірування.
Найдавніша і найпоширеніша форма огранювання – кабашон (від фр. – опуклий, відполірований з одного чи двох боків, але без граней коштовний камінь. (Ми за основу беремо звичайне каміння).
Література
1.    Кузнецова Л.С. Беседы об изобразительном искусстве и архитектуре. –К.: Рад. шк., 1989.
2.    Несвіт Н.В., Степура О.Й. Літопис у камені // Історико-архітектурний нарис. –К.: Будівництво, 1972.
3.    Памятники градостроительства и архитектуры УССР Т.4 // Илюстративный справочник-каталог / Под ред. Лотоцкой Л.В., Полторацкой Э.А., Пономаревой Г.А. –К.: Будівельник, 1983. –1986.
4.    Українська культура: Лекція / За ред. Дмитра Антоновича. –К.: Либідь, 1993.
5.    Попович М.В. Національна культура нації. –К.: “Знання” України, 1991.
6.    Історія українського мистецтва: В 6 т. –К.: Голов. Ред. УРЕ, 1996-1968. –Т.1-6.

ЗАНЯТТЯ №17
Тема: Художня обробка кістки і рогу.
Мета: Ознайомитись із морфологією художньої обробки кістки й рогу, осмислити технічні особливості цих матеріалів і усвідомити технологію виробів.
Обладнання та матеріали: картон, олівець, гумка, різноманітні кістки (насіння гарбуза, гречки, пшона) і тощо, клей ПВА.
Теоретичні питання
1.    Загальна характеристика морфології художньої обробки кістки і рогу.
2.    Технологічні особливості обробки.
3.    Типологія виробів.
Створення мозаїчного орнаменту за власним творчим задумом. Орнамент викладається з різноманітного насіння рослинного походження на картон, основу фону відіграє клей ПВА. Допускаються різноманітні декоративні доповнення композиції.
Очікуваний результат: Мозаїка орнаменту з кісток (насіння) рослинного походження.
Література
1.    Жолтовский П. Эмблемы украинских ремесленных цехов // Декор. Искусство. –1975, –№6. –с.50-51.
2.    Жолтовский П. Цехові ціхи // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. Збірник. –К., Наук.думка, 1975. –180 с.
3.    Народні промисли Закарпаття. / Ужгород: Карпати, 1969. –96 с.
4.    Народні умільці. –Ужгород, 1962. –66 с.
5.    Флінта С. До вивчення об’ємно-просторових композицій // Тези доп. VIII наук.конф. ЛДІПДН. –Львів, 1967.–С.30.
6.    Білецький П. Скарби нетленні. –К.: Мистецтво, 1974. –192 с.
7.    Белічко Ю. Тема – Ідея – образ. –К.: Наук.думка, 1975. –280 с.

ЗАНЯТТЯ №18
Тема: Витинанки.
Мета: Ознайомитись з українською витинанкою, усвідомити типологічні групи та оволодіти техніками витинання, вирізування та вибивання.
Обладнання та матеріали: папір, картон різних гатунків, ножиці, ніж, різноманітні штампельки.
Теоретичні питання
1.    Значення витинанки в декоративно-прикладному мистецтві.
2.    Матеріли та інструменти для витинання, вирізування та вибивання.
3.    Техніки витинання.
4.    Типологія витинанок.
Техніки витинання ножицями дають майстрам широкий діапазон виражальних можливостей. При цьому досягається плавність ліній, виразність силуетів та велика ажурність. Кінчиком ножиць витинають по краях, а широким розворотом боків роблять великі надрізи, відповідно провертаючи в руках складений аркуш паперу.
Техніка вирізування ножем сягає давніх часів: саме тоді єдиним інструментом для виготовлення шкіряних орнаментальних оздоб був ніж. Зростання розмірів витинанок, збільшення рапортних повторів призводить до погіршення їх якості, ускладнення техніки витинання ножицями. Її іноді змінює техніка вирізування ножем. Тонкий папір величиною навіть до 1мм складали в кільканадцять разів і, врахувавши місця з’єднань, вирізували по контурах гострим ножем зображення або фон.
Вибивання ажурних прорізів у формі кружелець, клинців, листочків та інше здійснюється різноманітними штампельками. Ця техніка ніколи не формувала самостійний декор, а завжди поєднувалась з розписом і витинанням.
Література
1.    Голлербах Э. Силуэты Нарбута. –Література:, 1926. –С.10.
2.    Гагенмайстер В.М. Настінні паперові прикраси Кам’янеччини. –К.: 1930. –С.30.
3.    Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво / Вид-во. “Світ”. –Львів, 1992.
















РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1.    Авсиян О.А. Натура и рисование по представлению. –М.,1985.
2.    Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Шпільчак В.А. та ін. Декоративно-прикладне мистецтво з практикумом у навчальних майстернях: Конспекти лекцій. Ч.І-ХІ. –К., 1990-1993.
3.    Антонович Є.А. Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. –Львів, 1992.
4.    Балухина В.И. Уроки художественного вязания. –Л., 1979.
5.    Бутник-Сіверський Б.С. Українське народне мистецтво (1941-1967). –К., 1970.
6.    Бутник-Сіверський Б.С. Українське народне мистецтво. –К., 1966.
7.    Бушина Т.І. Декоративно-прикладне мистецтво Буковини. –К., 1986.
8.    Ватагин В. Изображение животных. –М., 1957.
9.    Волкотруб И.Г. Основы художественного конструирования. –К., 1982.
10.    Гарас Георгій: Альбом. –К., 1974.
11.    Гасюк О.О., Степан М.Г. Художнє вишивання. –К., 1981.
12.    Глухенька Г.В. Декоративні розписи. –К., 1957.
13.    Гоберман Д.Н. Гуцульщина – Край искусств. –М., –Л.: 1966.
14.    Гоберман Д.Н. Искусство гуцулов. –М., 1980.
15.    Горина С.Г. Народные традиции в моделировании одежды. –М., 1974.
16.    Горинь Г.Й. Шкіряні промисли західних областей України. –К., 1986.
17.    Горяева Н.А. Первые шаги в мире искусства: Из опыта работы: Кн.для учителя. –М.: Просвещение. 1991. –159 с.
18.    Грошенков И.А. Развитите в учащихся вспомогательной школы интереса к изобразительной деятельности. –Дефектология, 1980, № 6. С.45-53.
19.    Гургула І.В. Народне мистецтво західних областей України. –К., 1966.
20.    Гуцульщина: Збірник. –К., 1982.
21.    Данченко О.С. Народні майстри. –К., 1982.
22.    Державна національна програма “Освіта”: Україна ХХ століття. / Інститут системних досліджень освіти України. –К.: Райдуга, 1994. –С.65, 15-16.
23.    Донченко О.С. Народні майстри. –К.; Рад.школа, 1982. –129с.
24.    Жоголь Л.Е. Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла. –К., 1973.
25.    Жук А.К. Сучасні українські художні тканини. –К., 1985.
26.    Жук А.К. Українські народні килими. – К., 1966.
27.    Зазюн І.А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання. // Рідна школа, 1995. –№12. –С.29-35.
28.    Запаско Л.П. Українське народне килимарство. –К., 1973.
29.    Зубкова Г.А. Вязание на спицах. –М., 1958.
30.    Кабиш І.Ю. Виховання культури сприймання образотворчого мистецтва. // Поч. школа, 1980.–№2. –С.51-57, 54.
31.    Кабиш І.Ю. Виховання культури сприймання образотворчого мистецтва. // Поч. школа, 1980. –№2. –С.51-57.
32.    Казан Е.М. Технология и обработка деталей вязания изделий. –К., 1976.
33.    Кальнинг А.К. Акварельная живопись. Краткое руководство. –М., 1936.
34.    Каминская Н.М. История костюма. –М., 1986.
35.    Кара-Васильева Т.В. Творці дивосвіту. –К., 1984.
36.    Кара-Васильєва Т. Традиції в народному мистецтві // Образотворче мистецтво, 1980. –№6. –С.9-11
37.    Костерин Н.П. Учебное рисование. Учебное пособие для учащихся педучилищ по спец. №2002 “Дошкольное воспитание” №2010 “Воспитание в дошкольных учреждениях”. –М., 1980.
38.    Кулик О. Українське народне художнє вишивання. –К., 1958.
39.    Лисенко Л. Роль народного мистецтва у формуванні особистості сучасної людини // Образотворче мистецтво, 1983. –№3. С.12
40.    Малик-Пашаев А.А. Ради чего и как учить искусству? // Сов.педагогика, 1986. –№11. –С.127-130, 129.
41.    Маричевський М. По мові – передмова. // Образотворче мистецтво, 1996. –№ 1. –С.4.
42.    Мельничук П.Д. Ігрові ситуації на уроках образотворчого мистецтва // Початкова школа, 1990. –№3. –С.12.
43.    Рабинович М. Пластическая анатомия человека, четвероногих животных и птиц и её применение в рисунке. –М.,1971.
44.    Рерберг Ф.И. Как научиться писать акварелью. –М., 1936.
45.    Різник М.П. Письмо і шрифт. –К.: Вища школа, Голов.видавництво, 1978.
46.    Ростовцев Н.Н. История методов обучения рисованию. –М., 1968.
47.    Рудер Э. Типографика. Руководство по оформлению. –М.: Книга, 1982.
48.    Семченко П. Основы шрифтовой графики. –Минск; Высш. шк., 1978.
49.    Смирнов С.И. Шрифт и шрифтовой плакат. –М.: Плакат, 1977.
50.    Соколов А.В. Посмотри, подумай, ответь: Проверка знаний по изобразительному искусству: Из опыта работы. –М.: Просвещение, 1991. –64 с.
51.    Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. –К.: Рад.школа, 1985. –312 с., 220.
52.    Столяров И.М. Акварель. –М., 1980.
53.    Таранов Н.Н. Рукописный шрифт. –Львов, “Вища школа”, 1986.
54.    Теплов Б.М. Психологические вопросы художественного воспитания. // Сов.педагогика, 1946. –№6. –С.102.
55.    Фотонаборные шрифты. Каталог-справочник. Вып.1. (Вып.2) –М.: Книга,1983 (1985).
56.    Хлебнікова Л.О. Виховання музикою. Навчання і виховання шестирічних першокласників: Зб.статей. / Упоряд. К.С.Прищепа. –К.: Рад.школа, 1990. –С.255, 162.
57.    Шицгал А.Г. Русский типографский шрифт. –М.: Книга, 1974, 1985.

Search:
????????...

Міцна сім’я – міцна держава виховна година

цитатна характеристика Чіпки у творі "хіба ревуть воли,як ясла повні?"

повія скорочено текст

композиція на свято урожаю

Прискорення вільного падіння маятник

Твір на тему Геракл Улюблений герой давніх греків

паталогічні стани свідомості

<�хиба ревуть воли як ясна повни> жанр и тема роману

Правосуддя , порядок здійснення правосуддя

Прискорення вільного падіння маятник



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010