Дослідження основних причин диспепсії у новонароджених телят
ЗМІСТ
1. Вступ. 3
2. Обґрунтування теми. 4
3. Огляд літератури. 6
4. Власні дослідження. 22
4.1. Характеристика місця виконання роботи. 22
4.1.1. Природнокліматичні та екологічні умови господарства. 22
4.1.2. Виробничо-економічна характеристика господарства. 23
4.1.3. Епізоотичний стан господарства та його благополуччя по захворюваннях тварин. 26
4.2. Матеріал і методика досліджень. 27
4.3. Результати досліджень. 30
4.4. Економічна ефективність проведених ветеринарних заходів. 54
5. Аналіз та узагальнення результатів дослідження. 58
6. Висновки і пропозиції виробництву. 62
Список використаної літератури 64
1. Вступ.
Одним із реальних шляхів збільшення виробництва продуктів тваринництва є підвищення збереження молодняку, особливо новонародженого, падіж якого залишається ще досить високим.
З переведенням молочного скотарства на промислову основу проблема збереження новонароджених телят стає досить актуальною. Цілеспрямована годівля тварин для отримання максимальної кількості молока, підвищення стресових ситуацій, можуть неблагоприємно відобразитися перш за все на внутрішньоутробному розвитку телят, які при народженні часто хворіють, особливо на диспепсію, яка проявляється функціональним розладом травлення, обміну речовин, зневодненням та інтоксикацією організму /М.І. Демченко, D.C. Dlood and О.М. Padosts, В.А. Алікаєв, Merckc Vet. Man., [8, 33, 34]/.
Це захворювання у новонароджених телят на великих молочних фермах завдає значних економічних збитків. В Алабамі /США / D.P.Wolfe /1985/, вивчаючи падіж новонароджених телят внаслідок цього захворювання, зробив висновок, що біля 40% відходу великої рогатої худоби припадає на період від народження до відйому. В західній Канаді Т.М.Мауіог/1987/ констатував захворювання на диспепсію у 17% новонароджених телят і загибель 10% захворівших. Заходи по попередженню шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят значно складні, вони пов'язані із станом кормової бази, забезпеченням тварин приміщеннями, літніми таборами, наявністю трудових ресурсів. Виходячи з цього, в багатьох господарствах дуже часто існує загроза виникнення диспепсії телят, в зв'язку з чим застосування лікувально-профілактичних препаратів є одним із важливих елементів боротьби з нею. В теперішній час розроблено багато схем лікування телят, хворих на диспепсію. Але вони не завжди є ефективними, особливо при так званій токсичній диспепсії, в зв'язку з чим вчені та практики шукають нові та вдосконалюють вже відомі методи лікування тварин при цьому захворюванні.
2. Обґрунтування теми.
Диспепсія новонароджених телят є одним із найбільш розповсюдженим захворюванням молодняка тварин у ранньому віці. Вивченню цієї хвороби та розробці заходів боротьби з нею присвячено велику кількість робіт.
В основі терапії хвороб шлунково кишкового тракту лежить комплекс лікувальних, дієтичних і санітарно-гігієнічних заходів [8, 25].
Різними дослідниками описано багато методів терапії при захворюваннях диспепсією, але чітких рекомендацій щодо лікування немає, так як це захворювання є поліетіологічне і в кожному конкретному випадку потребує індивідуального підходу.
О.І. Москаленко зазначає, що добрий як лікувальний так і профілактичний ефект при гострих розладах травлення новонароджених телят відіграють речовини, які стійкі проти антибіотиків до умовно патогенної мікрофлори (пробіотики АБК, ПАБК та ін.).
Деякі науковці випробували застосування різноманітних сумішей лікарських речовин, особливо солевих сумішей із вмістом натрію хлориду 2,63 г, калію хлориду 1,49 г, натрію гідрокарбонату 3,8 г, глюкози 25,2 г у 1000 мл води, а розчин натрію хлориду у 0,85% концентрації в дозі, що залежить від ступеня дегідратації.
В.В. Лєбєдєв вважає, що при диспепсії телят необхідно паралельно із застосуванням протимікробних речовин застосовувати лікарські форми з рослин.
Нашою метою було розробити лікувально-профілактичні заходи із застосуванням різноманітних препаратів, які би відповідали таким головним вимогам як:
A. Висока лікувальна ефективність;
B. Зручність у застосуванні;
C. Не висока ціна препаратів.
При цьому перед нами були поставленні такі завдання:
1. Вивчити причини виникнення і розповсюдження даного захворювання в господарстві.
2. Дослідити терапевтичну дію різноманітних лікарських препаратів при диспепсії телят.
3. Розробити профілактичні заходи в даному господарстві щодо попередження розладів травлення, і диспепсії зокрема, у молодняка ВРХ.
3. Огляд літератури.
Анатомо-фізіологічні особливості системи травлення новонароджених телят.
За даними багатьох дослідників, травна система новонароджених телят за деякими морфологічними ознаками та функціональними відправленнями відрізняється від травної системи дорослих тварин. Добре розвинуті телята народжуються з усіма молочними різцями і мають вісім корінних зубів або з молочними зачепами і молочними середніми медіальними зубами, а молочні середні латеральні зуби й окрайки, та також корінні молочні зуби прорізуються в перші дні життя.
Деякі дослідники пов'язують ступінь фізіологічної зрілості новонароджених телят з кількістю молочних різців при народженні. В.А.Алікаєв вважає, що наявність у новонароджених телят чотирьох і менше різців є ознакою гіпотрофії [3, 4].
Слинні залози новонароджених телят значно розвинуті. В.В. Мітюшин [29] відмічає, що слинні залози у телят добре функціонують з перших днів життя. Слина телят має лужну реакцію /рн 8,8-8,2/, амілаза в ній відсутня, зате слина молодих телят містить фермент ліпазу, який діє тільки на молочний жир. З віком активність ліпази знижується і до третього місяця життя повністю припиняється [26].
За розвитком шлунку і передшлунків телята раннього віку значно відрізняються від дорослих тварин. У них відносно добре розвинутий тільки сичуг, а передшлунки розвинуті слабо. В цей період за даними Р.Х. Дауберта [15], сичуг за об'ємом дорівнює приблизно трьом іншим відділам шлунку. Після народження до 15-денного віку у телят інтенсивно збільшується об'єм сичуга, передшлунки збільшуються в основному з місячного віку. Сосочки рубця починають з'являтися при поїданні рослинного корму.
Особливістю травної системи новонароджених телят є наявність у них травного жолобу, який тягнеться у вигляді напівзамкнутої трубки від травного отвору до сичуга і молоко по травному жолобі рухається в сичуг, минаючи передшлунки [47, 56].
Змикання країв травного жолобу виникає рефлекторно в момент сосання рідкого корму.
В молозивний і ранній молочний періоди годівлі у телят переважає кишкове травлення, основна кількість поживних речовин перетравлюється в сичузі і тонкому відділі кишечника.
Кишечник новонароджених телят добре розвинутий, він складається, як і у дорослих тварин, із тонкого і товстого відділів [25].
У здорових новонароджених телят добре розвинутий сосальний рефлекс, який проявляється вже через 17-57 хвилин після народження. В результаті акту сосання молозиво дрібними і частковими порціями, змішуючись із слиною, надходить по стравоходу і травньому жолобі в сичуг.
Р.Х. Дауберт, Г.А. Кудрявцева повідомляють, що в перші 10-14 днів після народження, передшлунки телят активної участі в травленні не приймають [12]. Але у здорових новонароджених телят у рубці виникає періодична зміна вмістимого при збереженні постійного рН, і внаслідок цього не виникають умови для розвитку в ньому жилісних процесів [12, 15].
Після всмоктування поживних речовин, неперетравлені рештки кишкового вмістимого в кінці товстого відділу кишечнику формуються в фекалії, які виділяються в навколишнє середовище [18]. У клінічно здорових телят за добу в середньому виділяється 120 г фекалій з вмістом 31,8 г сухої речовини і 2920 г сечі [12].
В.А. Алікаєв, М.І. Тарасов повідомляють, що у вмістимому травного каналу новонароджених телят мікроорганізми відсутні.
Формування кишкової аутофлори, яка складається із стафілококів, ешеріхій, ентерококів, молочнокислих бактерій та інших мікроорганізмів, починається з перших годин життя і закінчується до 6-8 дня, іноді пізніше [3, 47].
Етіологія і патогенез диспепсії у телят.
Диспепсія новонароджених телят - це гостропротікаюче захворювання, яке характеризується порушенням секреторної, моторної, всмоктувальної і секреторної функції травного каналу, зневодненням та інтоксикацією організму.
Диспепсія новонароджених телят в теперішній час є найбільш розповсюдженим захворюванням молодняка тварин в ранньому віці. Вивченню цієї хвороби і розробці заходів боротьби присвячено велику кількість робіт. Але етіологія диспепсії поки ще вивчена не повністю. Прийнято вважати, що основними причинами хвороби є недостатня і неповноцінна годівля тільних корів, неправильне їх утримання, а також порушення гігієнічних норм випойки молозива і утримання новонароджених телят [18, 20].
На етілогію диспепсії існують різноманітні погляди. Більшість дослідників вважає, що патологічний процес починається з початку формування плоду, внаслідок недостатнього забезпечення його необхідними поживними речовинами, а також дією на нього токсичних речовин. Це призводить до порушення внутрішньоутробного розвитку, народженню недорозвинених тварин і наявності дистрофічних і деструктивних змін в багатьох органах і, системах. У таких тварин порушена секреторна і моторна функції сичуга, внаслідок чого їх організм нездатний перетравлювати молозиво. Надалі розвиваються тяжкі патологічні процеси, які характеризуються порушенням процесу травлення та обміну речовин, перш за все білкового та вітамінно-мінерального.
Інша група дослідників надає переважне значення у виникненні цієї хвороби інфекційному фактору, при чому одні дослідники надають переваги умовнопатогенній кишковій мікрофлорі, інші - кишковій паличці, і вважають диспепсію колібактеріозом, треті - ентеропатогенним вірусам, а деякі автори – навіть атиповому штаму мікробу Clostridium perfringens. Крім того, ряд авторів вважають причиною диспепсії телят комплекс перерахованих вище факторів [5, 20, 24].
В.І. Шевченко, В.А. Алікаєв, Н.Ф. Хуснутдінов [5] на основі своїх досліджень прийшли до висновку, що в етіопатогенезі токсичної диспепсії новонароджених телят поряд з факторами недостатньої і неповноціної годівлі корів-матерів та порушенням правил утримання і напування телят, має значення умовнопатогенна грамнегативна мікрофлора і її токсигенні штами [24, 29, 50, 3].
До факторів, які сприяють виникненню диспепсії, відносяться недостатність і низька якість молозива, а також забрудненість приміщень для отелу [46].
Р.А. Цион пише, що диспепсія новонароджених - це порушення нормального травлення в результаті якогось подразнення. Основними причинами диспепсії, на думку автора, є порушення раціональної годівлі тільних корів і помилки в годівлі молодняка в перші години і дні після народження [53].
В Літературі є повідомлення, що диспепсією частіше хворіють телята отримані від корів, яким до отелу згодовували силос та інші кислі корми [56, 57, 40].
Годівля корів незадовго до отелу за принципом «значної силосної годівлі» погіршує якість молока, що сприяє виникненню диспепсії у новонароджених [53].
В.І.Дульнєв, І.П. Лиленков на основі своїх досліджень дійшли висновку, що головним первинним етіологічним фактором, що зумовлює виникнення диспепсії новонароджених телят є невірна, фізіологічно необґрунтована годівля корів, особливо сухостійних (велика кількість кислих кормів - силосу, кислого жому) в стійловий період при недостатності в раціоні сіна і відсутності коренебульбоплодів. Мікробний фактор відіграє вторинну роль, проявляючи свою дію на фоні послабленої резистентності організму новонародженої тварини і при порушенні травлення у неї [18].
А.Г. Зусмановський вказує, що при фізіологічно необґрунтованій годівлі тільних корів, телята захворюють на диспепсію навіть в умовах чіткого дотримання ветеринарно-санітарних вимог їх вирощування [20].
В.Я. Нікітін З.І. Бобилева, С.Г. Пасько, І.І. Сипко вважають, що причиною вродженої гіпотрофії у телят є неповноцінна годівля корів та нетелів, а розлади функцій травного каналу – симптом фізіологічної неповноцінності організму. За їх повідомленнями, введення сухостійним коровам тривітаміну, а телятам – аквіталу різко зменшує чисельність випадків загибелі телят. Це свідчить про те, що в даному випадку новонароджені телята захворюють простою диспепсією в зв'язку з недостатньою кількістю каротину в крові і в молоці корів-матерів [34].
М.І. Шайхаманов, А.Д. Клюкін вважають, що народження телят – гіпотрофіків – це наслідок неповноцінної годівлі корів-матерів, приплід від яких захворює диспепсією в будь-якому середовищі в перші години і дні життя. Пояснюється це тим, що в них відмічається загальна (ембріональна) недорозвиненість. Ці автори прийшли до висновку, що диспепсії новонароджених телят є неповноцінна в кількісному і якісному відношенні годівля корів та нетелів і низький рівень обміну речовин у них, що в сукупності із неблагаприємними факторами зовнішнього середовища, обумовлюють недорозвиненість плоду і схильність новонароджених телят до захворювань після народження [45].
Диспепсія не є самостійним захворюванням, а виникає внаслідок інфекції, яка викликана патогенними серотипами кишкової палички та іншими специфічними мікроорганізмами. Деякі вчені вважають, що мікроорганізми., в першу чергу патогенні серотипи кишкової палички, які потрапили аліментарним шляхом в організм новонародженої тварини, заселяють травний канал і розмножуються в тонкому кишечнику, викликаючи запалення, потім збудники та їх токсини проникають в кров, зумовлюючи інтоксикацію і навіть сепсис. Подібної думки також В.П. Уран [49, 12, 35, 47].
Особливе місце в етіології шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят відводиться порушенню гігієнічних умов годівлі і утримання телят. При порушенні або недотриманні термінів першої випойки молозива (при пізній випойці) теля облизує різноманітні предмети. Його травний канал засилається умовнопатогенною мікрофлорою, яка не зустрічаючи свого антоганіста (лактобактерій), починає швидко розмножуватись і викликає інтоксикацію організму вже через 4-6 годин після народження [53]
В.А. Алікаєв вважає основною причиною захворювання неможливість організму добре перетравлювати молозиво в сичузі в результаті морфологічної та функціональної незрілості органів травлення, яка виникає внаслідок перехворювання корів маститами або хворобами обміну речовин типу кетозу [3, 4, 5].
За даними багатьох дослідників відносна недостатність резистентності організму при затяжному голодуванні, випоюванні молозива низької або високої температури, при перегріванні або неповноцінності молозива, при низькому рівні гігієни вирощування молодняка є тими факторами, які порушують біологічну рівновагу мікроорганізмів в травному каналі і обумовлюють виникнення дисбактеріозу. При його виникненні у новонароджених телят знижується можливість адаптації до нових умов існування в перші дні життя [6, 38, 35, 25, 47].
В. В. Мітюшин, вважає що причинами диспепсії у новонароджених телят є:
1. Неблагоприємні фактори внутрішньоутробного розвитку, що призводять до народження слабого нежиттєздатного приплоду (телят-гіпотрофіків).
2. Вплив на організм неблагоприємних факторів зовнішнього середовища [26, 29].
До першої групи, в залежності від особливостей господарства, пори року, рівня племінної, зоотехнічної, ветеринарної робіт, та інших обставин, можна включити слідуючи фактори:
а) спадкові (генетичні) - споріднене розведення, підбір однотипних батьківських пар, запліднення недорозвинених телиць;
б) аліментарні - дефіцитні, яві викликають несумісність між потребами організму матері і плоду та їх фізіологічним станом (переродження слизової оболонки матки після перенесеного ендометриту, відсутність, або недостатність запасу пластичних, енергетичних та біологічно активних речовин в організмі матері, недостатнє, їх надходження з кормом , особливо в останній період тільності, або невірне співвідношення їх в раціоні);
в) стресовий стан організму тільної корови, який впливає на плід (порушення режиму стійлового утримання, відсутність активного моціону, грубе відношення до тварини, сильні і постійні шуми механізмів, переохолодження в загоні при пасивному моціоні взимку). При цьому в плід надходить велика кількість кортикоїдних гормонів (гормони гіпофізу через плацентарний бар’єр не проходять), що призводить до передчасного виснаження його захисних сил і затримці розвитку наднирників. Чим довше впливають ті чи інші стресові фактори на матір, тим сильніше це відображається на рості та розвитку плода, його окремих органів та тканин [32, 39].
Друга група включає.
а) неблагоприємні фактори мікроклімату та зовнішнього середовища (переохолодження телят, різкі коливання температури та вологості повітря, підвищена концентрація шкідливодіючих газів, протяги, поганий догляд за тваринами, грубе відношення до тварин, щільне утримання тварин, порушення спокою їх, больові відчуття при мітці телят шляхом вищипків на вухах);
б) неблагоприємний вплив годівлі на телят (порушення термінів, норм і способів випойки молозива, наприклад від корів, хворих маститами або перехворілих ним);
в) дія умовнопатагенної мікрофлори (протей, ентеропатогенних серотипів кишкової палички, кокків, грибів), багато видів яких токсикогенні при виникаючому дисбактеріозі. Останній може бути в наслідок запізненого першого годування молозивом, поганого санітарного стану ферм та профілакторіїв, після довготривалого застосування протимікробних речовин, які діють тільки на відповідні трупи мікробів [26 – 29, 32, 33].
Таке розділення причин диспепсії у новонароджених телят є умовним. На практиці, як правило, буває поєднання впливу тих чи інших неблагоприємних факторів, серед яких лікар повинен виділити первинні та основні, і після цього проводити лікувально-профілактичні заходи.
Патологічний процес при диспепсії у телят починається з самого початку зародження внаслідок недостатнього забезпечення його необхідними енергетичними і іншими речовинами, а також вплив на нього токсичних речовин. Це призводить до порушення внутрішньоутробного розвитку і народженню недорозвинених телят з наявністю дистрофічних і деструктивних змін в багатьох органах та системах [40, 57].
Важливе значення в розвитку ацидозу і виникненні диспепсії у телят має згодовування тільним коровам великої кількості кислих кормів (недоброякісного, перекислого силосу, жому), особливо при недостатності в раціоні перетравного протеїну, каротину, кальцію і фосфору. При такій годівлі в організм тварин надходить багато органічних кислот, що призводить до порушення рубцевого травлення, зв'язуванню кальцію та деяких вітамінів, розвитку ацидозу і гіповітамінозів у матері і плоду [12, 34, 15].
Внаслідок накопичення в організмі органічних кислот (переважно оцтової та масляної ) з одночасним зниженням резервної лужності крові змінюється кислотність молозива і молока, яка супроводжується зміною його властивостей, внаслідок чого порушується стійкість білкової системи молока, що відображається на процесах травлення. Змінене молозиво, знаходячись в травному каналі теляти, осаджується, утворюючи щільний згусток, який не піддається дії ферментів. При довготривалому знаходженні його в сичузі виникають сприятливі умови для розвитку неспецифічних мікроорганізмів [7, 24, 28, 31].
Прояв і розвиток ознак так званої токсичної диспепсії нерідко в перші години і дні життя телят пов'язано з глибоким порушенням обміну речовин, секреторної, моторної; всмоктувальної, видільної функції травного каналу, сичужно-кислотного бар'єру і активності травних ферментів. Причинами розладу травлення є гальмування секреторної діяльності залоз сичуга, тривала відсутність соляної кислоти, низький рівень загальної кислотності [27, 20 29, 45, 51].
За повідомленням Ф.Ф. Прохорова і І.Т. Іваненко в патогенезі диспепсії телят виявляється сума факторів, які складаються із декількох планок, між якими виникають чіткі причинно-наслідкові відносини травних ферментів – кишковий дисбактеріоз – інтоксикація із кишечника – порушення обміну речовин - дистрофія органів і тканин.
Кожна ланка сама по собі є прямою неминучістю попередньої ланки і одночасно джерелом наступної. Але в будь-якому випадку ведучим залишається порушення травлення на фоні ферментної недостатності [38].
Диспепсія завжди починається із функціональних розладів травлення і може закінчитись глибокими структурними змінами багатьох органів і тканин, особливо шлунку і тонкого кишечника, печінки і підшлункової залози. Одночасно вона створює сприятливі умови для виникнення інших хвороб – колібактеріозу, клостридіозу, ентеротоксемії, вірусної діареї та інших [20, 22].
Надточій О.О., Турчанко А.Н. свідчать, що збільшення вмісту кетонових тіл у крові тільних корів призводить до зниження неспецифічної резистентності за рахунок клітинних факторів захисту [13].
Симптоми та діагностика диспепсії телят.
Ряд авторів поділяють диспепсію на просту і токсичну.
І.Г Шарабрін вважає, що немає диспепсії простої чи токсичної, а існує єдине захворювання, яке розвивається, в залежності від ступеня порушення обміну речовин, стадійно [54, 49, 36].
Стадія легкого перебігу характеризується загальною в'ялістю (новонароджені телята встають неохоче, в'яло приймають молозиво). В цей період у хворих ще немає проносу. Дієтичні і лікувальні заходи, проведені в цій стадії, дають добрий ефект. Якщо вчасно не надати лікувальної допомоги в цій стадії, то починає розвиватись стадія виразних клінічних ознак [32, 46, 11, 13].
Друга стадія хвороби проявляється відсутністю апетиту, пригніченим станом. Дефекація часта, фекалії світло-жовтого або сірого кольору, приторного запаху. Хворі телята більше лежать, на відстані чути перистальтичні шуми кишечника. Іноді відмічається занепокоєння. Дихання і пульс прискорені, температура тіла нормальна. З розвитком хвороби фекалії стають водянисті містять слиз і бульбашки газу, мають неприємний запах; шерсть скуйовджена, шкіра втрачає еластичність (суха), хворі тварини лежать, витягуючи кінцівки, при пальпації черева непокояться. Такий стан продовжується 1-2 дня і при відсутності допомоги переходить в тяжкий стан з явищами токсикозу [39, 45, 50].
Важкий перебіг хвороби з явищами токсикозу характеризується занепадом сил, телята лежать з закинутою назад головою, очі сильно запалі в орбіти, носове дзеркало сухе і холодне, шкіра суха, шерсть скуйовджена без блиску, області тазових кінцівок і хвоста забруднені фекаліями. Апетит відсутній. Слизова оболонка рота суха. Акт дефикації мимовільний, калові маси рідкі, зеленуватого кольору, зловоного запаху. Температура тіла знижена на 1-2 С, пульс слабкий, поганого наповнення, тони серця глухі, дихання рідке. Часто хворі тварини знаходяться в коматозному стані і при повному упадку сил гинуть [10, 28, 45, 49, 50, 51].
Діагноз диспепсії ставлять комплексним методом. Враховують епізоотичні дані, клінічні прояви, результати патологоанатомічного та вірусологічного дослідження матеріалу від загиблих телят. Звертають увагу на ті обставини, що диспепсією телята захворюють в самому ранньому віці, коли мають місце неповноцінна годівля корів, порушення гігієнічних умов утримання маточного поголів'я, а також невірне вирощування новонароджених телят [25, 29].
Диспепсію новонароджених слід вiддиференційoвyвaти, від колібактеріозу та паратифу. В.В. Мітюшин, В.А. Алікаєв констатують, що такі захворювання, як колібактеріоз і паратиф зустрічаються у телят в більш дорослішому віці і супроводжуються підвищенням температури тіла до 41,5-42 С. Проста диспепсія характеризується розпадом функцій травного каналу, відсутністю ознак інтоксикації і різкого зневоднення. При так званій токсичній диспепсії відмічається профузний пронос, інтоксикація організму, яка супроводжується пригніченням, втратою шкірної чутливості, ознаками зневоднення, схудненням. Одною із ранніх і основних ознак диспепсії є пронос, а при колібактеріозі – пригнічення, в'ялість, відсутність апетиту, а пронос відмічається пізніше, після прояву перших клінічних ознак [3, 18].
Н.І. Онипенко відмічає, що для диспепсії характерне зневоднення організму і згущення крові. Паратиф частіше розповсюджується весною і восени. Хворіють телята більш старшого віку. Відмічається підвищення температури тіла, пронос з'являється на 2-3 дні хвороби При бактеріологічному дослідженні із пат матеріалу виділяють сальмонели. При диференційній діагностиці ключове значення мають результати бактеріологічного дослідження патологоанатомічного матеріалу [36, 44].
При диференційній діагностиці диспепсії у новонароджених телят слід також мати на увазі хвороби вірусної етіології [22].
Лікування телят, хворих диспепсією.
За даними В.А. Алікаєва, В.І. Шевченко, І.Г. Шарабрина та інших дослідників, в основі терапії хворих диспепсією телят повинен бути комплекс лікувальних, дієтичних і санітарно-гігієнічних заходів [3, 3, 8, 25, 45].
Вказані заходи, в першу чергу, повинні бути направлені на:
а) пригнічення умовно-патогенної мікрофлори в сичузі та кишечнику.
б) підтримку діяльності серцево-судинної системи;
в) організацію гігієнічних умов утримання, годівлі та догляду за хворими тваринами;
г) покращення обміну речовин, особливо водно-сольового, білкового і вітамінного;
д) боротьбу з ацидозом;
е) знищення або припинення бродильних процесів в сичузі та кишечнику;
Хворих тварин рекомендовано поміщати в сухі, теплі і чисті ізольовані приміщення, забезпечити сухою підстилкою. Лікування потрібно починати з голодної дієти. Для підтримки на відповідному рівні водно-сольової рівноваги в цей період хворим слід випоювати ізотонічний розчин натрію хлориду в кількості 500 мл на 1 прийом 4-6 разів на день [9, 21].
Для пригнічення умовно-патогенної мікрофлори і зменшення гнильних бродильних і септичних процесів, а також усунення інтоксикації організму слід застосовувати антибіотики, сульфаніламіди і нітрофуранові препарати [43, 53].
В літературі описано багато методів терапії при цьому захворюванні. але чітких рекомендацій щодо лікування немає, так як це захворювання поліетіологічне і в кожному випадку потребує індивідуального підходу.
М.І. Немченко випробував глюкозно-цитратну кров великої рогатої худоби при внутрішньоочеревинному введені і вказав, що це є ефективним патогенетичним лікувальним засобом при шлунково-кишкових розладах у телят молозивного віку [32, 33].
Лікарські рослини стоять в особливій групі, яка не має в теперішній час рівних синтетичних замінників, в зв'язку з цим в комплекс лікувальних засобів при диспепсії телят слід вводити, поряд із протимікробними речовинами, лікарські форми рослин [23, 11].
А.М. Смірнов, І.В. Нікішина вивчали терапевтичну дію гемолізату і антибіотиків (окситетрацикліну і левоміцетину) на функції органів травлення при диспепсії телят. За їхніми даними, найбільш сприятливо при диспепсії у телят діє гемолізат при введенні всередину. При застосуванні цього препарату у хворих тварин швидко заявляється, або покращується апетит, покращується загальний стан, підвищується рухливість, не спостерігається, або слабо виявляється западання очей, синюшність видимих слизових оболонок, дефекація нормалізується значно раніше [42].
Багатьма дослідниками випробувалися різноманітні суміші лікарських речовин, при цьому кращі результати отримані при використовуванні суміші слідуючого складу: натрію хлорид - 2,63г, калію хлорид - 1,49г, натрію гідрокарбонат - 3,78г, глюкоза - 25,2 г, вода – 1000 мл. При слабкому ступені дегідратації (втрата ваги 2,5%), її задавали всередину по 0,5 л на 10 кг ваги тіла; при помірному ступені дегідратації (втрата ваги 5-8%) -в кількості 1 л на 10кг ваги тіла [45, 10, 8].
Doyne Hamm, W.Terri Hcks для лікування використовували рідину слідуючого складу: натрію хлорид - 11,64%, кальцію глюконат -2,2%, магнію сульфат - 0,61%, монокальційфосфат - 8,68%, гліцин 21,2%, декстроза - 55,67%. Склад в сухому вигляді відмічається стійкістю при зберіганні. Перед використовуванням вказану суміш змішують з 2л води і випоюють замість молока 2 рази на день (не більше 5 днів). Ю.Я. Дольников пише, що препарат Лерс діє ефективно для профілактики і лікування диспепсії новонароджених телят. Дня профілактики хвороби телятам на протязі 2-3 днів після народження до кожної порції молозива додають 250 мл розчину Лерса на 1 л молозива, з лікувальною метою у чергові дві випойки дають із соскової поїлки по 1 л розчину Лерса без молозива. Потім із кожною наступною порцією молозива додають по 250 мл розчину Лерса до клінічного видужання тварини [19].
П.П. Голишенков вважає, що свіжий сік і консервований соляною кислотою березовий сік в дозі 200 мл при задаванні його тричі на день на фоні дієтичної годівлі ефективний на початку захворювання диспепсією, особливо при поєднанні його з неоміцина сульфатом [13].
Лікування диспепсії антидиспепсійною сумішшю, яка складається із тетрацикліну (10 мг/кг ваги тіла) і настою звіробою і ромашки (по 250-300 мл) за 20-30 хв. до годівлі, тричі на день дає 100%-ву терапевтичну ефективність. Лікування продовжується 2-3 дні [2, 11].
За повідомленням А.М. Беспалова, В.П. Авророва Ю.М. Ломова глюкасол володіє високим профілактичним і лікувальним ефектом при гострих діареях бактеріальної і вірусної етіології. Фізіологічне збалансування компонентів препарату забезпечує швидке і адекватне регулювання водно-електролітних порушень, знижує, їх тяжкість і тривалість. Методика застосування препарату враховує форму захворювання (легка, середньої важкості, важка) і вагу тіла тварин [8].
Н.Т. Винніков вважає, що поліглюкін швидко і стійко відновлює об'єм крові і артеріальний тиск, знімає інтоксикацію (за рахунок нормалізації функції нирок), забезпечує надходження тканевої рідини в кровоносну систему за рахунок підвищення осмотичного тиску. Таким чином, в основі механізму лікувальної дії поліглюкіну лежить відновлення і підтримка об'єму циркулюючої рідини в кровоносному руслі. Його необхідно застосовувати одночасно з дієтотерапією, антиацидозними і сольовими розчинами, а також з протимікробними препаратами [12, 21, 43].
Г.Е. Приходько, В.П. Сироткіна, Г.В. Павлов пропонують застосовувати капролактам при розладах травлення у телят. З лікувальною метою в чергові дві випойки їм задають разом з молоком 0,25-0,15 л розчину капролактама і половинну дозу молока, але об'єм повинен бути не більше 1,2-1,5 л з поступовим підвищенням частки молока [39].
Деякі науковці відмічають, що пасовищні й табірні умови утримання тварин - свіже повітря, природна інсоляція, тепло, вільний рух – є основою профілактики захворювань як корів-матерів, так і новонароджених телят. При цьому у крові тварин на 15-20% збільшується кількість еритроцитів і на 10-15% – імуноглобулінів. Тому глибокотільним коровам літній час необхідно використовувати як природний захисний фактор з метою профілактики хвороб, підтримки в нормальному фізіологічному стані внутрішньоутробний розвиток телят, збагачення тварин киснем, вітамінами, макро- і мікроелементами, активізації окислювально-відновних процесів в організмі [7, 31, 40].
В.Б. Байкін, Г.М. Дубенко вказують, що одним із надійних заходів шлунково-кишкових захворювань молодняка, спрямованим на знищення патогенних й умовно-патогенних мікроорганізмів у навколишньому середовищі є дезінфекція. Для дезінфекції застосовували 4%-ий розчин їдкого натру при температурі 70-80С із розрахунку 1л на 1м підлоги, стін і стелі. Через 2 міс, було проведено повторну дезінфекцію, що дозволяє зменшити ризик виникнення шлунково-кишкових захворювань у 3 рази [6].
О.І. Москаленко зазначає, що добрий, як лікувальний, так і профілактичний ефект при гострих розладах травлення новонароджених, мають речовини, які стійкі проти антибіотиків та мають антагоністичні властивості до умовно-патогенної мікрофлори. З цією метою застосовують полікомпонентні асоціації корисних бактерій (пробіотики АБК, ПАБК та інші) [30].
М.С. Романович відмічає, що застосування імуностимуляторів-лактогену і гематину коровам в останні 2 міс. тільності і новонародженим помітно знижує захворюваність та загибель телят від гострих шлунково-кишкових захворювань [40].
П.П. Фукс відмічає, що для профілактики гострих розладів травлення ефективне застосування глобуліну або комплексного метаглобулінового препарату (КГМ-препарат), препарат вводять внутрішньом'язево або підшкірно в дозі 0,5 мл/кг маси. Також ефективно діє антидіарейний препарат (АДП) – серогідролізін, який готується із сироватки крові великої рогатої худоби, білкового гідролізату і фіз. розчину. Для профілактики діареї його застосовують перед випоюванням молозива [50].
Б.М. Авакаянц зазначає, що важливу роль в профілактиці розладів травлення новонароджених телят відіграють речовини, які володіють протизапальною, в'яжучою, бактерицидною дією. З цією метою використовують лікарську сировину – збори. Непоганий профілактичний ефект дає збір, що складається з: квітки ромашки – 3 частини, листя подорожника – 3, трави гірця почешуйного і полину – 2, тисячолисника звичайного – 5 [2].
Для профілактики розладів травлення у новонароджених неодмінною умовою мають бути такі ветеринарні заходи: диспансеризація корів і за необхідності щодекадне застосування вітамінів (по 1 млн. МО); D(no 100-150 тис. МO) на мінеральний домішок, лікування тварин, хворих на мастит [12, 16].
А.О. Макарі зазначає, що у комплексній патогенетичній терапії гострих розладів травлення у новонароджених телят ефективним виявився імуностимулятор тимулін, застосування якого зумовлювало підвищення клітинних факторів резистентності, що в свою чергу позитивно впливало на перебіг захворювання та сприяло збереженню живої маси.
За повідомленням деяких дослідників шлунково-кишкові захворювання телят частіше виникають там, де відсутній належний ветеринарний контроль, не проводиться диспансеризація сухостійних корів, порушується гігієнічні умови утримання та годівлі тварин. Таким чином, при лікуванні телят необхідно використовувати комплекс специфічної профілактики спрямованої на боротьбу з патогенною мікрофлорою, дегідратацією організму, на відновлення моторної, секреторно-адсорбційної функції травного каналу і водно-електролітного обміну і підвищення неспецифічної резистентності тварин [16, 37].
4. Власні дослідження.
4.1. Характеристика місця виконання роботи.
4.1.1. Природнокліматичні та екологічні умови господарства.
Заставнівське представництво ТзОВ АПК “Колос Прикарпаття” м. Заставни Чернівецької області є господарством з плодово-овочевим та молочним напрямком виробництва. Господарство знаходиться за 35 км. від обласного центру м. Чернівці. Залізнична станція знаходиться за 8 км. від міста Заставни.
Господарство має 1142 га орної землі, на якій вирощують сади, овочеві та кормові культури . в даний час тваринництво господарства налічує 980 голів великої рогатої худоби, з яких 327 голів корови, 97 – нетелі, 47 голів – свині, з яких 10 голів свиноматки.
Господарство має пасіку, налічує 86 бджолосімей.
Територія господарства за сумою активних температур і кількістю опадів відноситься до кліматичної зони, яка характеризується м’яким і достатньо зволоженим помірно-континентальним кліматом.
Головним кліматичним показником є температура і опади. За даними метеорологічних станцій середньорічна температура складає – +6, 7 0С. Найнижча температура повітря спостерігається в січні і може знижуватись в окремі роки до -30 – -320С. Середньорічна кількість опадів становить 608 мм. Основна кількість опадів випадає тоді, коли температура повітря становить +8 – +9 0С. У літній період випадає біля 60% опадів у вигляді злив. Відносна вологість повітря в середньому складає 58%. Пануючим вітром зимою є південно-східний та південно-західний. В теплий період можливі суховії, коли відносна вологість становить 35 – 40%.
Територія ферми відділена від населеного пункту полосою дерево-кущовими насадженнями. Гній з ферми вивозять на поле на гноєсховище, яке необгороджене. Знезараження гною відбувається біотермічним методом протягом року. Трупи загинувши тварин в господарстві вивозять на скотомогильник, територія якого обгороджена. Головним джерелом забруднення навколишнього середовища в господарстві є машинно-тракторний парк (бензин, дизельне пальне тощо).
4.1.2. Виробничо-економічна характеристика господарства.
Удій на одну корову за останні два роки складав 4100 кг молока, вихід телят на 100 корів – 86%. Приріст живої маси молодняку ВРХ дорівнює 480 г на добу. За останні два роки в середньому отримано м’яса 918 ц і 706 ц відповідно, молока – 2479 і 3910 тонн відповідно, цукрового буряка за 2001 рік зібрано 500 тонн, за 2002 – 480 тонн, овочів – 2100 і 2050 ц відповідно.
Для забезпечення тварин кормами господарство має добру кормову базу, кормові культури вирощують безпосередньо в господарстві.
В господарстві є в наявності слідуючи корми:
1. грубі – сіно багаторічних трав, сінаж, сома;
2. соковиті – силос кукурудзяний, жом, зелена маса, кормові коренеплоди;
3. концентровані – дерть пшенична, комбікорми.
Велика рогата худоба утримується в типових цегляних приміщеннях, на прив’язі.
Розмір і структура земельних угідь
Види земельних угідь Площа, га Структура, %
Загальна земельна площа 1523 100
Сільськогосподарські угіддя – всього 1274 83,6
Рілля 1142 74
Сінокоси 90,1 5,9
Пасовище 1,8 0,11
Ставки і водойми 40,4 2,6
Урожайність основних сільськогосподарських культур
Назва культури Одиниці виміру 2000 2001 2002
Озима пшениця ц/га 29,6 30,0 29,1
Кукурудза ц/га 42,0 41,5 41,3
Горох ц/га 22,5 23,6 23,0
Гречка ц/га 4,1 4,0 4,6
Ячмінь ц/га 14,6 13,5 12,0
Картопля ц/га 122 110 113
Цукрові буряки ц/га 469,7 399,9 365
Овочі ц/га 164,1 155,6 110
Таблиця 1
Наявність поголів’я тварин в господарстві
Види тварин 2001 2002
Велика рогата худоба /всього/, гол. 1570 980
В т.ч. корів, гол. 470 327
Нетелі, гол. 269 97
Телиці до 6-ти міс. віку, гол. 120 98
Телиці до року, гол. 220 126
Телиці старші до року, гол. 162 124
Молодняк на відгодівлі, гол. 329 208
Свині /всього/, гол. 38 47
Таблиця 2
Основні економічні показники господарства по тваринництву
Показники Одиниці виміру 2001 2002
Середньорічний надій молока від 1 корови кг 3970 4147
Середньорічний приріст:
Велика рогата худоба г 460 480
Свині Г 261 269
Отримано телят на 100 корів гол 84 88
Отримано поросят на 100 свиноматок гол 22 24
Витрати кормів на:
1 ц молока к.од. 1,56 1,57
1 ц приросту вел. рог. худоби к.од 2,64 2,4
1 ц приросту свиней к.од 14,8 13,9
Витрати праці на:
1 ц молока люд.год. 7,42 6,7
1 ц приросту вел. рог. худоби люд.год. 39,45 43,1
Рівень рентабельності виробництва:
Молока % 15,6 13,4
М’яса % 12 15
4.1.3. Епізоотичний стан господарства та його благополуччя по захворюваннях тварин.
За останні 2-3 роки виявляли сифункулятоз. Господарство в даний час неблагополучне по лейкозу, 96 голів корів дали РІД – позитивну реакцію на лейкоз. Весь молодняк, який реагував на лейкоз РІД – позитивно було здано на забій. До кінця 2002 року планується оздоровити господарство від цього захворювання для чого один раз в 45 днів проводиться серологічне дослідження на лейкоз. А, що стосується інших тварин, зокрема свиней, то іноді виникає аскаридоз, але в період проходження мною виробничої практики вище згаданої хвороби не реєструвалося.
В господарстві проводяться профілактичні заходи – щеплення проти сибірки, колібактеріозу, бешихи свиней та туберкулінізація, дегельмінтизація.
На території ферми проводяться планові дезінфекції, дезінсекції, дератизації приміщень.
У зв’язку із проведенням планових дератизацій мишовидних гризунів на території ферми немає. Контактів із дикими та бездомними тваринами не зареєстровано в господарстві. Тваринницькі приміщення обладнані дезовриками.
В господарстві проводиться профілактика неплідності і яловості серед маточного поголів’я шляхом своєчасної вибраковки та диспансеризації тварин.
4.2. Матеріал і методика досліджень.
Робота виконувалась в період проходження виробничої практики в ТзОВ АПК “Колос Прикарпаття” м. Заставни Чернівецької області.
В процесі роботи було встановлено напрямок діяльності господарства, розвиток тваринництва, стан його кормової бази, епізоотичний стан господарства.
Систематично я звертав увагу на догляд, годівлю, утримання тварин, технологічні процеси в тваринництві для виявлення причин, які сприяють захворюванню тварин, і за можливістю усунення їх.
Діагноз диспепсії у новонароджених телят встановлював на основі комплексу клінічних досліджень, результатів патологоанатомічного розтину трупів телят; бактеріологічного дослідження матеріалу від них, аналізу умов годівлі, утримання тільних корів, а також новонароджених телят. При диференційній діагностиці хвороби виключав сальмонельоз, колібактеріоз, диплококову інфекцію, інфекційне запалення пуповини.
Вивчивши і проаналізувавши лікування телят при диспепсії в доступній мені спеціальній літературі, проводив досліди з дослідженням дії різних лікарських речовин, для того, щоб знайти найбільш економічний і ефективний лікувальний комплекс. В зв'язку з цим мною було проведено чотири досліди. Були відібрані чотири групи телят, по п'ять телят в кожній. Їх підібрав за принципом аналогів (з урахуванням віку, ваги тіла, дати захворювання, важкості і клінічного прояву його).
В ході проведення лікування щоденно, вранці і ввечері, проводив клінічні обстеження телят: вимірював температуру тіла визначав частоту пульсу, дихання, загальний стан, ступінь пригнічення, габітус, приймання молозива і апетит, реагування на зовнішні подразники. Слідкував за носовим дзеркалом, скуйовдженістю, блиском і ламкістю шерсті, западанням очей.
Особливу увагу приділяв дослідженню травної системи, визначав частоту дефекації, консистенцію, колір, запах і кількість фекалій. Визначав наявність в них домішок і бульбашок газу, стан сфінктеру анального отвору, частоту, інтенсивність і характер перистальтичних шумів в травному каналі. Перед початком лікування і після закінчення його проводив загальний аналіз крові, зважування телят. Проводив також аналіз лікування телят і їх падежу. Дня вияснення етіології захворювання телят провів біохімічне дослідження крові тільних корів і аналіз їх кормових раціонів.
Лабораторні дослідження крові, бактеріологічні дослідження проводились в державній районній лабораторії ветеринарної медицини. Морфологічні показники крові визначали за загальноприйнятими методиками. Каротин – по В.Ф. Коромислову і Л.А. Кудрявцевій за допомогою фотоелектроколориметра, загальний кальцій – комплексометричним методом, неорганічний фосфор в сироватці крові визначали з ванадат – молібденовим реактивом (по Паулсу у модифікації В.Ф. Коромислова і Л.А. Кудрявцевої), загальний білок – рефрактометричним методом, резервна лужність плазми крові – дифузним методом по І.П. Кондрахіну. В ході роботи особливу увагу було приділено розробці профілактичних заходів щодо усунення гострих розладів травлення новонароджених в господарстві.
Першій групі телят застосували прийнятий в господарстві метод лікування. В перший день захворювання, замінив молозиво дачею теплого ізотонічного розчину натрію хлориду в об'ємі 600 мл., в наступні дні додавав до молозива 1-2 чайні ложки порошку “Бровафом”, який в своєму складі містить: (Фуразолідон – 7%, Окситетрациклін – 3%, Метронідазол – 10%), двічі на добу на протязі 6-7 днів.
Другій групі застосовував бактерин-SL, виготовлений лабораторією інституту мікробіології та вірусології АН України, відповідно настанові. Одну ампулу з вмістом 300 млрд. мікробних тіл розводив в 1 літрі кип'яченої, охолодженої до 30 0С води, і задавав по 250 мл 2 рази на день за 30 хв. до годівлі і до повного видужання. Внутрішньовенно вводив 10% ий розчин глюкози по 40 60 мл 1 раз на день на протязі 2-3 днів. Крім того, на початку хвороби вводили внутрішньом'язово 2 мл тетравіту.
Третій групі телят в перший день захворювання призначали всередину теплий ізотонічний розчин натрію хлориду в дозі 600 мл, відвар трави звіробою по 500 мл 3 рази на день, за 20 хв. до годівлі на протязі трьох днів. Внутрішньовенно вводили 10% розчин глюкози по 40-60 мл на протязі 2-3 днів. Всередину призначав окситетрацикліну дигідрат в дозі 20 мг/кг ваги тіла, 2 рази на день до видужання.
Четвертій групі застосував йодинол, отримуючи його шляхом з'єднання йоду з природним високополімером – крохмалем (за В.О. Мохначем).
Препарат володіє бактерицидною, обволікаючою, поживною, регулюючою обмін речовин (через гормони щитоподібної залози) і синтетичною дією, активізуючи фермент каротиназу, сприяючи синтезу вітаміну А із каротину.
Йодинол застосував з лікувальною метою шляхом випоювання його з поїлки 2-3 рази на день, в дозі 5 мл на 1кг ваги тіла теляти.
Препарат готував перед застосуванням.
Приготування крохмального слизу. На 1 склянку води беремо 50 г крохмалю, або готуємо із готових брикетів киселю (на 1,5 л води давали 250 г сухого киселю). Після охолодження слизу до 24 0С на 1 л киселю додавали 5 мл 5% розчину йоду, в результаті чого з’явилось стійке синє забарвлення з наявністю маленьких синіх пластівців.
4.3. Результати досліджень.
Перед постановкою дослідів і в ході їх проведення були проведені лабораторні дослідження патологічного матеріалу від загинутих телят для постанови або виключення діагнозу інфекційних захворювань новонароджених телят. Дослідження проводились в районній державній лабораторії ветеринарної медицини м. Заставни Чернівецької області.
Виходячи із даних цих досліджень можна вважати, що масові шлунково-кишкові захворювання новонароджених телят в господарстві – “Колос Прикарпаття” де проводились дослідження, були не інфекційного походження.
Етіологія диспепсії телят в господарстві.
Причини виникнення диспепсії в Заставнівському представництві ТзОВ АПК “Колос Прикарпаття” порушенням речовин у тільних корів внаслідок неповноцінної їх годівлі.
Для всиновлення причини захворювання телят диспепсією були: проведені аналіз утримання і годівлі тільних корів, а також біохімічні дослідження сироватки крові тільних корів (таблиці 4, 5, 6).
При аналізі даних раціону (таблиця 3) помітно, що він не відповідав в повній мірі встановленим нормам за поживністю, вітамінами та мінеральними речовинами. В раціоні маємо дефіцит кормових одиниць, перетравного протеїну і фосфору. Фосфорно-кальцієва рівновага становила 1:3,3 при нормі 1:1,5-1:2.
При аналізі даних по дослідженню силосу (таблиця 4) звертає на себе увагу високий відсоток вміcтy масляної кислоти.
Таблиця 3
Раціон сухостійних корів
Назва кормів Січка пшенична Силос кукурудзяний Сіно злакове просяне Зерно кукурудзи Буряк кормовий Норма: Всього + – до норми
Добова даванка, кг 3 10 4 3 10
Кормові одиниці 0,6 2 2,2 4 1,2 8,8 10 +1,2
Суха р-на, кг 2,5 2,5 3,5 2,55 1,2 11 12,25 +1,25
Перетр. прот., г 15 140 208 219 90 970 672 -298
Сира к-на, г 1092 750 1044 114 90 2640 3090 +450
Цукор, г 9 60 328 120 400 775 914 +142
Сіль кухон – – – – – 55 55 0
Са, г 8,4 14 19,2 1,5 40 90 83,1 -6,9
Р, г 2,4 4 6,4 15,6 50 50 78,4 +28,4
Сn, г 5,4 10 17,2 8,7 19 90 60,3 -29,7
Zn, г 87 58 64 89 33 440 330 -109
Co, г 0,93 0,2 0,44 0,18 1 6,2 2,75 -3,45
I, г 1,5 0,6 0,48 0,36 0,1 6,2 3,04 -3,16
Каротин, мг 12 200 40 20,4 1 440 273,4 -167
Віт.Д. М.О. 15 500 – – – 8,8тис 515 -8,285 тис
Таблиця 4
Дані лабораторного дослідження силосу
Назва корму Вологість %7 РН Пропіонова кислота, % Оцтова кислота, % Масляна кислота %
Силос кукурудзяний 86 5,2 37,5 42,5 20
Проводились також біохімічні дослідження сиворотки крові глибокотільних корів. При цьому виявлення більшості показників від нормальних (таблиця 5).
Дані досліджень показали, що в сироватці крові знижений вміст неорганічного фосфору, загального кальцію, резервної лужності і частково загального білку, різко виражена недостатність каротину.
Народження гіпотрофних телят знаходиться в прямій залежності від показників біохімічних досліджень крові сухостійних корів (таблиця 5).
Таблиця 5
Результати біохімічних досліджень сироватки крові тільних корів.
Індивідуальний номер Каротин, мкг/л Загальний кальцій,
М моль/л Неорганічний фосфор,
М моль/л Загальний білок, г/л Резервна лужність, об.%СО2
115 1100 2,74 1,45 66,6 40
228 1600 2,44 139 69,8 42
225 1100 2,46 1,36 70,9 45
350 2100 2,47 1,30 80,6 46
420 1600 2,46 1,32 84,4 44
Норма 3750-22800 2,87-3,13 1,92-2,88 72,5-86,0 50-65
Низький рівень в крові, в першу чергу, каротину і неорганічного фосфору, а також знижений вміст кальцію і загального білку вказував на неповноцінну підготовку корів до отелу і міг стати критерієм для прогнозування масової диспепсії у телят внаслідок народження ослабленого молодняка.
Із таблиці 4 видно, що силос містить велику кількість масляної кислота (20%). Находження з кормом зайвої кількості масляної кислоти, при недостатності каротину, викликало інтоксикацію плоду, загальну морфофункціоціональну недорозвиненість і, зокрема, залозистих клітин сичуга.
Неповноцінна годівля вагітних тварин впливала на якість молозива у них.
Для встановлення ролі мікрофлори в етіології захворювання були проведені дослідження фекалій хворих телят на співвідношення грампозитивної і грамнегативної мікрофлори. Для цього проби калу брали за допомогою резинового катетера довжиною 15см в скляну пробірку. До 1мл калу додавали 9мл ізотонічного розчину натрію хлориду, отримували розведення 1:10, потім брали 1мл цього розведення фекалій і додавали 9мл ізотонічного розчину, отримували робоче розведення 1:100. Потім із розведення фекалій робили мазок, фарбували за Грамом, досліджували під мікроскопом і робили підрахунок мікробних клітин, пофарбованих за Грамом. В полі зору виявили 89% мікробних клітин, забарвлених за Грамом негативно (рожеві). Це свідчило про дисбактеріоз у хворих телят. Новонароджених телят в господарстві розміщували часто у непідготовлені дерев'яні клітки. Важливим моментом в отриманні здорових телят є дотримання правил підготовки корів до отелу; проведення його і прийняття теляти. Родильним відділенням в господарстві служить типовий двохрядний корівник, розділений навпіл. Одну половину займають глибокотільні і розтелені корови, а другу – новонароджені телята. Площа цього родильного відділення не відповідала вимогам, у зв'язку з цим під час масових отелів корови займали його майже повністю.
Були випадки, коли в нічний час тваринники, із-за недобросовісного відношення до своїх обов'язків, відразу після отелу поміщали теля в індивідуальну дерев'яну клітку; не даючи корові облизати його, в результаті чого у теляти порушувався кровообіг, він не отримував масажу, а у корови утруднювалось відділення посліду. При розміщенні теляти відразу після народження в дерев'яну клітку він пізніше отримував молозиво, частіше вранці, з приходом ветеринарного спеціаліста і телятниці. Пізня випойка молозива сприяла захворюванню телят диспепсією. Нерідко відмічалось порушення випойки молозива: випоювання його із погано вимитих і недезенфікованих соскових поїлок, із відер, поїння нематеринським молозивом, збільшення (прорізування) телятницею отвору в резинових сосках, випоювання охолодженого молозива. Іноді в групових клітках утримували слабких телят разом з іншими.
Всі ці порушення призводили часто до тяжких захворювань органів травлення (диспепсії, часто ентериту), що сприяло відходженню телят.
В господарстві за 2002 р. отримано 223 телят, із них загинуло 5. дані про захворювання великої рогатої худоби господарства за 2000 – 2002 роки наведені в таблиці 6.
Таблиця 6
Динаміка захворюваності телят диспепсією за 2000 – 2002 рр.
Рік Народилось, голів Із них захворіло Із них загинуло
Голів % Голів %
2000 191 63 33 11 15,8
2001 200 71 35,5 12 17
2002 223 83 37,2 5 6
В середньому
за 3 роки 205 72 35,2 9 13
Із таблиці видно, що захворюваність телят в 2002 р. була вищою, в порівнянні з 2001. в зв’язку з високою захворюваністю телят на диспепсію в АПК “Колос Прикарпаття” необхідно було шукати нові, більш ефективні методи профілактики і лікування.
Лікування телят.
Лікування телят першої групи.
Вранці, перед початком лікування, у телят були відміченні такі клінічні ознаки захворювання: всі телята лежали, стан пригнічений, носо-губне дзеркало холодне, при випойці молозива телята сприймають його в’яло, двоє із них смокчуть, не встаючи, корінь хвоста і тазові кінцівки, забрудненні рідкими каловими масами, кал свіжо-жовтого кольору з домішками бульбашок газу; перистальтичні шуми кишечника підсилені; температура тіла 38,3 – 38,9 С; пульс – 102 – 121 уд.хв.; дихання – 26 – 37 раз за хв..
Ввечері стан теляти з індивідуальним номером 707 погіршився. З'явились симптоми зневоднення, западання очей, сухість шкіри та ін.
У інших телят загальний стан залишився на посередньому рівні.
Т – 38,3 С – 38,7 С; П – 105 – 128; Д – 25 – 39.
Другого дня, вранці, загальний стан телят залишився пригніченим, всі телята лежать, носове дзеркало сухе, холодне, смокчуть в'яло, одне теля ссе не встаючи, теля з інд. №707 від випойки відмовилось. У нього з'явились виражені симптоми зневоднення, западання очей, ламка шерсть, суха шкіра. Пронос продовжується, що помітно за забрудненими фекаліями тазовими кінцівками і кореня хвоста. Калові маси такі ж рідкі, як вчора, водянисті, з домішками бульбашок газу, перистальтика кишечника підсилена, а у теляти з інд №707 сприймається навіть на відстані.
Т – 38,3С – 38,6С; П – 105 – 125; Д – 22 – 34.
До вечора одне теля стояло і при випойці активно ссало, інші, побачивши соскову поїлку, піднялись і ссали, але в'яло. Загальний стан у чотирьох телят пригнічений, а у одного помірно пригнічений, теля з інд. №707 від випойки відмовився, носогубне дзеркало у нього сухе, холодне, кал рідкий з домішками бульбашок газу, сірого кольору, перистальтичні шуми кишечника відчутні. У інших телят апетит знижений, кал рідкий, світло -жовтого кольору, перистальтика кишечника підсилена.
Т - 38,2С – 38,9С; П – 107 – 129; Д – 22 – 35.
На третій день теля з інд. №707 лежить із закинутою головою, очні, яблука запалі, шерсть ламка, тьмяна, носогубне дзеркало холодне, кал рідкий, сірого кольору, зловоного запаху. Сфінктер анального отвору відкритий, калові маси витікають мимовільно, перистальтика кишечника відчувається.
Т – 37,6С; П – 98; Д – 39.
У інших телят загальний стан злегка пригнічений, ссуть більш активно, ніж вчора, але апетит знижений, у одного теляти носо-губне дзеркало стало теплішим і з'явились капельки роси, у інших сухе і холодне. Корінь хвоста і тазові кінцівки забруднені рідкими каловими масами світло-жовтого кольору, перистальтика кишечника підсилена.
Ввечері теля з інд. №707 загинуло. Інші телята стоять, стан у трьох злегка пригнічений, у одного задовільний і він ссе активно, у трьох апетит знижений. У трьох телят носове дзеркало тепле, вологе, у одного холодне, але вже більш вологе. Тазові кінцівки і корінь хвоста забруднені рідкими каловими масами, світло-жовтого кольору, у трьох телят перистальтика кишечника підсилена
Т – 38,2С; П – 98 – 112; Д – 20 – 31.
Вранці на четвертий день, при вигляді соскової поїлки, одне теля піднялось саме і почало активно ссати, інші ссали активно, але до них поїлку підносили. Загальний стан задовільний. Носо-губне дзеркало у них тепле і вологе. Калові маси у трьох телят рідкі, у одного – кашоподібної консистенції.
На шкірі тазових кінцівок і коріння хвоста помітні колові маси світло-жовтого кольору. У трьох телят підсилена перистальтика кишечника.
Т – 38,9 – 38,6С; П – 98 - 110; Д – 20 –30.
Ввечері загальний стан усіх телят задовільний. Всі ссуть активно. Носо-губне дзеркало у всіх телят тепле, вологе. У одного теляти кал кашоподібної консистенції, світло-жовтого кольору, перистальтика кишечника нормальна, нагадує звуки переливання рідини.
У трьох телят тазові кінцівки і корінь хвоста забруднені каловими масами, світло-жовтого кольору. У двох телят перистальтика кишечника підсилена, у одного – нормальна.
Т – 38,0 – 38,2С; П – 94 - 103; Д – 21 – 31.
Вранці на п'ятий день, всі телята були рухливі, апетит нормальний, ссали активно, загальний стан був задовільним. Носо-губне дзеркало у всіх телят тепле і вологе. У двох телят корінь хвоста і тазові кінцівки чисті в інших двох телят вони забруднені рідкими каловими масами, світло-жовтого кольору. У двох телят кал кашоподібної консистенції. Перистальтика кишечника у двох телят підсилена, а у інших двох – нормальна.
Ввечері загальний стан у всіх телят був задовільний, носо-губне дзеркало тепле, вологе. У двох тварин корінь хвоста і тазові кінцівки забруднені каловими масами рідкої консистенції, світло-жовтого кольору. У двох телят кал кашоподібний, світло-жовтого кольору, перистальтика кишечника нормальна, у двох – підсилена.
Т – 38,1 – 38,4С; П – 96 – 106; Д – 24 – 31.
Вранці, на шостий день, загальний стан телят задовільний, всі рухливі, активно ссуть. носо-губне дзеркало тепле, вологе. У одного – корінь хвоста і шкіра тазових кінцівок забруднені рідкими каловими масами, світло-жовтого кольору, перистальтика кишечника підсилена. У трьох – кал кашоподібний, світло-жовтий, перистальтичні шуми кишечника нормальні.
Т – 38,1 – 38,5С; П – 95 – 100 – 1, Д – 26 – 33.
Ввечері троє телят рухливі, ссуть активно, загальний стан задовільний. Носо-губне дзеркало вологе, тепле. У одного кал рідкий, світло-жовтий. Перистальтичні шуми кишечника нагадують переливання рідини.
Т – 38,3 – 38,4С; П – 92; Д – 26 – 30.
Вранці, сьомого дня, у трьох телят зникли ознаки захворювання, і я вирішив припинити їх лікування. У одного кал рідкий, але ссе активно, загальний стан задовільний.
Т – 38,4С; П – 92; Д – 26.
Ввечері у теляти відмічається задовільний загальний стан, носо-губне дзеркало вологе, тепле, кал кашоподібний, світло-жовтого кольору, перистальтика кишечника нормальна.
Т – 38, 3С; П – 94; Д – 25.
Вранці, восьмого дня, у теляти зникли ознаки захворювання, і я припинив його лікування. При розтині трупу теляти інд.№707 відмічено виснаження, запалі очі, сіруватого кольору шкіру, скуйовджену шерсть, забруднення хвоста в області ануса і проміжності каловими масами, бліду із синюшним відтінком, слизову оболонку ротової і носової порожнини, червоно-сірий колір міокарду і скелетної мускулатури із згладженим малюнком на розрізі. Слизова оболонка сичуга – набрякла, місцями гіперемійована, вкрита густим слизом. В кишечнику велика кількість жовто-червоної рідини, слизова оболонка на всьому його протязі набрякла, гіеремійована. Брижові лімфатичні вузли збільшені і гіпермійовані, селезінка – бліда, краї гострі, зменшена капсула зібрана в складки, печінка – дрябла, бліда, місцями темно-червоного кольору, жовчний міхур наповнений густою жовчю. Нирки – бліді, границя мозкового і коркового шарів згладжена, капсула легко знімається.
Дані гематологічних досліджень телят цієї групи наведенні в таблиці 7.
Таблиця 7
Гематологічні показники першої групи телят.
Інд.№ тварини Дата захворювання телят Дата дослідження До лікування Дата дослідження Після лікування
Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л
699 1.08.02 2.08.02 141 9,5 13,7 8.08.02 132 9,0 9,4
702 1.08.02 2.08.02 140 11,1 13,8 8.08.02 127 8,5 8,5
700 2.08.02 3.08.02 142 10,2 14,6 9.08.02 126 9,2 9,2
696 2.08.02 3.08.02 144 12,4 13,7 10.08.02 131 10,7 10,7
707 2.08.02 3.08.02 143 10,3 13,9 Загинув –
При аналізі даних таблиць 7 ми отримали такі показники у хворих телят до лікування вміст гемоглобіну 142 г/л, кількість еритроцитів – 10,7 Т/л і лейкоцитів – 13,9 г/л, при нормі відповідно 128 г/л; 2,24 Т/л; 10,6 г/л.
Виявлені гіперхронемія і еритроцитоз в даному випадку виникли в результаті згущення крові при діареї, яка призводить до швидкого зневоднення організму, а виявлений лейкоцитоз можна пояснити розвитком дисбактеріозу в травному каналі телят, а також зневоднення їх організму.
Після лікування були отриманні інші результати: вміст гемоглобіну 129 г/л, кількість еритроцитів – 9,35 Т/л, кількість лейкоцитів – 9,5 г/л. ці дані виявилися близькими до норми. При цьому телята були повністю здорові.
Результати лікування телят першої групи наведенні в таблиці 8. із таблиці 8 видно, що троє телят видужало на сьомий день, одне на восьмий і одне теля загинуло.
Таблиця 8
Результати лікування першої групи.
Інд.№ тварини Дата народження Вага теляти при народженні (кг) Дата початку захворювання Закінчення хвороби Дата видужання Тривалість захворювання (дні) Вага теляти після одужання (кг)
699 31.07.02 26,2 1.08.02 видужав 8.08.02 7 33,0
702 31.07.02 26,8 1.08.02 видужав 8.08.02 7 31,45
700 1.08.02 26,0 2.08.02 видужав 9.08.02 7 32,23
696 1.08.02 27,0 2.08.02 видужав 10.08.02 8 32,47
707 1.08.02 26,5 2.08.02 загинув – – –
Лікування телят другої групи.
Вранці, першого дня лікування, у телят ми спостерігали слідуючі клінічні ознаки: загальний стан пригнічений, всі телята лежать, носо-губне дзеркало холодне, сухе, при випойці молозива телята ссуть в'яло, апетит знижений, троє ссуть невставаючи, корінь хвоста і тазові кінцівки забруднені рідкими каловими масами, кал світло-жовтого кольору, водянистий, із домішками бульбашок газу, перистальтичні шуми кишечника підсилені.
Т – 38,3 – 39,0С; П – 110 – 124; Д – 29 – 39.
До вечора стан телят залишився на попередньому рівні.
Т – 38,3С; П – 110 – 127; Д – 29 – 39.
Другого дня, вранці, загальний стан телят був пригнічений, всі телята лежали, носо-губне дзеркало сухе, холодне. При випойці молозива ссали в'язю, троє лежали, а двоє стояли. Корінь хвоста і шкіра тазових кінцівок забруднені рідкими каловими масами. Кал світло-жовтого кольору з домішками бульбашок газу, перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,1 – 38,8С; П – 106 – 130; Д –25 – 37.
Ввечері мною були відмічені слідуючі симптоми захворювання: одне теля ссало більш активно, ніж вранці, а четверо - в'яло. Апетит знижений, але всі ссали стоячи; загальний стан у двох телят злегка пригнічений, у трьох пригнічений. Носо-губне дзеркало у всіх холодне, сухе, тазові кінцівки і корінь хвоста забруднені рідкими фекаліями, світло-жовтого кольору, бульбашок газу в них не було, перистальтика кишечника підсилена
Т – 38,2 – 38,9С; П – 104 – 128; Д – 25 – 37.
На третій день лікування, вранці, всі телята стояли. Загальний стан у одного задовільний, у чотирьох – злегка пригнічений. Троє телят ссали більш активно, ніж вчора, а двоє – в'яло. Носо-губне дзеркало у трьох телят сухе, холодне, а у двох-телят з краплями роси. Тазові кінцівки і корінь хвоста забруднені каловими масами, світло-жовтого кольору. Перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,9 – 38,8С; П – 106 – 118; Д – 25 – 35.
Ввечері загальний стан у двох телят був задовільний, а у трьох – злегка пригнічений. Троє телят ссали активно, апетит у них нормальний, а двоє – менш активно, апетит знижений. Носо-губне дзеркало у трьох тепле, вологе, а у двох – холодне, сухе. Кал рідкої консистенції, світло-жовтий, перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,2 – 38,6С, П – 108 – 120; Д – 25 – 35.
Вранці, на четвертий день, загальний стан у чотирьох телят задовільний, у одного – злегка пригнічений, четверо ссали активно, а один – менш активно. Апетит у всіх нормальний. Носо-губне дзеркало у всіх телят тепле, вологе, шкіра тазових кінцівок і корінь хвоста забруднені рідкими, світло-жовтого кольору каловими масами. Перистальтичні шуми кишечника підсичені.
Т – 38,2 – 39,9С; П – 107 – 116; Д – 24 – 31.
Ввечері загальний стан у всіх тварин задовільний, ссуть активно, носо-губне дзеркало у всіх тепле, вологе. Тазові кінцівки і корінь хвоста забруднені світло-жовтими, рідкими каловими масами. Перистальтика кишечника підсилена у чотирьох телят, у одного нормальна.
Т – 38,4 – 39,9С; П – 102 – 113; Д – 22 – 31.
Таблиця 9
Гематологічні показники телят другої групи.
Інд.№ тварини Дата захворювання телят Дата дослідження До лікування Дата дослідження Після лікування
Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л
718 8.08.02 10.08.02 140 11,0 12,4 15.08.02 130 10,0 9,5
719 8.08.02 10.08.02 142 10,2 12,2 13.08.02 122 9,5 9,3
716 7.08.02 9.08.02 141 10,4 14,0 13.08.02 127 9,0 9,2
717 7.08.02 9.08.02 140 10,1 13,0 14.08.02 134 10,1 9,0
720 9.08.02 11.08.02 145 11,8 13,7 16.08.02 133 9,7 10,1
На п’ятий день, вранці, двоє телят стоять, а троє бігають в клітці. Ссуть активно, носо-губне дзеркало тепле, вологе. У трьох телят кал рідкий, світло-жовтого кольору, а у двох – кашоподібний. Перистальтика, шуми кишечника у чотирьох телят підсилені, а у одного – нормальні.
Т – 38,2 – 38,8С; П – 100 – 112; Д – 21 – 29.
Ввечері лікування одного теляти припинили, четверо телят рухливі, активно ссуть, носо-губне дзеркало вологе, тепле, загальний стан у всіх задовільний. Кал у трьох телят рідкий, світло -жовтого кольору, а у одного – кашоподібний. Перистальтика кишечника у трьох телят підсилена, а у одного нормальна, нагадує звуки переливання рідини.
Т – 38,1 – 38,7С; П – 98–108; Д – 21 – 29.
Вранці, шостого дня, лікування одного теляти припинили. Троє телят рухливі, при випойці ссали активно, загальний стан задовільний, носо-губне дзеркало вологе, тепле, калові маси всіх трьох телят рідкої консистенції, світло-жовтого кольору, перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,2 – 38,6С; П – 97–106; Д – 21 – 28.
Вранці на сьомий день лікування, у телят зникли ознаки захворювання, і лікування було припинено. Гематологічні показники телят другої групи наведено в таблиці 9.
Таблиця 10
Результати лікування телят другої групи.
Інд. № тварини Дата народження Вага теляти при народженні (кг) Дата початку захворювання Закінчення хвороби Дата видужання Тривалість захворювання (дні) Вага теляти після одужання (кг)
718 7.08.02 26,0 8.08.02 видужав 15.08.02 7 33,0
719 7.08.02 26,2 8.08.02 видужав 13.08.02 5 30,0
716 6.08.02 27,0 7.08.02 видужав 13.08.02 6 32,3
717 6.08.02 26,3 7.08.02 видужав 14.08.02 7 31,0
720 8.08.02 26,5 9.08.02 видужав 16.08.02 7 31,6
Аналіз таблиці показав наявність у телят гіперхронемії і еритроцитоза, які виникли внаслідок наявної діареї, яка призводить до зневоднення організму.
Після лікування телят дані гематологічного дослідження їх були близькими до норми. Результати лікування телят другої групи вкачані в таблиці одинадцять. З таблиці видно, що одне теля видужало на п'ятий день, друге на шостий. Три останні видужали на сьомий день.
Лікування телят третьої групи.
Вранці, перед початком лікування, у телят відмічали такі клінічні ознаки: всі телята лежать, загальний стан пригнічений, носо-губне дзеркало холодне, при випойці молозива телята ссуть в'яло, двоє із них ссуть не встаючи; корінь хвоста і тазові кінцівки забруднені каловими масами кал світло-жовтого кольору, водянистий, з домішками бульбашок газу, перистальтичні шуми кишечника підсилені.
T – 38,2 – 38,7C; П – 104 – 124; Д – 26 – 38.
Ввечері у всіх телят стан залишився на попередньому рівні.
Т – 38,3 – 38,9С; П – 103 – 122; Д – 26 – 38.
На другий день, вранці, загальний стан телят залишився пригніченим, ва телята лежать, носове дзеркало сухе, холодне, ссуть в'яло. Пронос продовжується, що помітно за забрудненим коренем хвоста і шкірою тазових кінцівок. Калові маси такі ж рідкі, як і вчора, водянисті, з домішками бульбашок газу. Перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,3 – 38,7С; П – 104 – 123; Д – 23 – 37.
Ввечері загальний стан у одного телята був задовільний, а інші телята лежали, носо-губне дзеркало сухе, холодне, при випойці молозива ссали в’яло, двоє лежали, а троє стояли. Корінь хвоста і тазові кінцівки забруднені рідкими каловими масами.
Кал світло-жовтий з домішками бульбашок газу. Перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,3 – 38,9С; П – 105 – 127, Д – 27 – 37.
На третій день, вранці, одне теля було клінічно здоровим, а у інших чотирьох загальний стан злегка пригнічений. Апетит нормальний, носо-губне дзеркало у всіх тепле, вологе. Шкіра тазових кінцівок і кореня хвоста забруднені рідкими світло-жовтого кольору каловими масами. Перистальтичні шуми кишечника підсилені.
Т – 38,7 – 38,9С, П – 105 – 109; Д – 24 – 32.
Ввечері загальний стан у всіх телят задовільний, ссуть молозиво активно, носо-губне дзеркало у всіх телят тепле, вологе. Кал у всіх телят кашоподібний, світло-жовтого кольору, перистальтика кишечника нормальна нагадує звуки переливання рідини.
Т – 38,2 – 38,6С; П – 97 – 108; Д – 22 – 28.
Вранці, на четвертий день, у телят зникли клінічні ознаки захворювання, і я лікування припинив.
Дані гематологічних досліджень телят третьої групи наведені в таблиці 11. Аналіз таблиці 11 показує наявність гіперхронемії і еритроцитозу, які виникли внаслідок наявності діареї, яка призводить до зневоднення організму.
Таблиця 11
Гематологічні показники телят третьої групи.
Інд.№ тварини Дата захворювання телят Дата дослідження До лікування Дата дослідження Після лікування
Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л
727 14.08.02 15.08.02 141 9,6 13,9 18.08.02 129 9,0 9,4
728 17.08.02 18.08.02 140 11,0 14,0 21.08.02 130 9,8 9,5
730 16.08.02 17.08.02 144 10,2 14,6 20.08.02 129 9,1 9,2
731 16.08.02 17.08.02 142 12,4 13,7 20.08.02 131 9,6 10,0
733 18.08.02 19.08.02 142 10,4 12,6 21.08.02 132 9,3 10,2
Після лікування телят дані гематологічного дослідження їх були близькими до норми. Результати лікування третьої групи наведенні в таблиці 12.
Таблиця 12
Результати лікування телят третьої групи.
Інд. № тварини Дата народження Вага теляти при народженні (кг) Дата початку захворювання Закінчення хвороби Дата видужання Тривалість захворювання (дні) Вага теляти після одужання (кг)
727 12.08.02 28,0 14.08.02 видужав 18.08.02 4 31,9
728 15.08.02 28,0 17.08.02 видужав 21.08.02 4 32,0
730 15.08.02 29,0 16.08.02 видужав 20.08.02 4 33,0
731 14.08.02 27,0 16.08.02 видужав 20.08.02 4 33,0
733 17.08.02 30,0 18.08.02 видужав 21.08.02 3 32,5
Лікування телят четвертої групи.
Вранці, в перший день лікування, у телят я спостерігав слідуючи клінічні ознаки: загальний стан пригнічений, всі телята лежать, носо-губне дзеркало холодне, сухе. При випойці молозива телята ссуть в'яло, одне теля ссе не встаючи. Корінь хвоста і тазові кінцівки забруднені рідкими каловими масами. Кал світло-жовтого кольору, водянистий, з домішками бульбашок газу. Перистальтичні шуми підсилені.
Т – 38,3 – 38,8С; П – 104 – 117; Д – 25 – 37.
Ввечері у всіх телят стан залишився на попередньому рівні.
Т – 38,3 – 38,9С; П – 103 – 122; Д – 26 – 38.
На другий день, вранці, загальний стан залишався пригніченим, всі телята лежать, носове дожало сухе, холодне, ссуть в'яло. Пронос продовжується, що помітно за забрудненими коренем хвоста і шкіри тазових кінцівок фекаліями. Калові маси такі ж рідкі, як вчора, водянисті, з домішками бульбашок газу. Перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,3 – 38,5С; П – 105 – 117; Д – 25 – 31.
До вечора одне теля підійшло при випойці до соскової поїлки, ссало більш активно, ніж вранці, загальний стан його злегка пригнічений. Інші телята стоять, ссуть в'яло. Носо-губне дзеркало холодне, сухе; корінь хвоста і тазові кінцівки забруднені рідкими каловими масами, кал світло-жовтого кольору, без бульбашок газу, перистальтика кишечника підсилена.
Т – 38,2 – 38,7С; П – 105 – 117; Д – 23 – 31.
На третій день, вранці, двоє телят підбігли при випойці молозива до соскової поїлки, а троє підійшли. У двох телят загальний стан задовільний, а у трьох – .злегка пригнічений. Носо-губне дзеркало у чотирьох телят тепле, вологе, а у одного – холодне, сухе. У двох телят кал кашоподібний, світло-жовтого кольору, а у трьох – рідкий, також світло-жовтий. Перистальтика кишечника у двох телят нормальна, у трьох – підсилена
Т – 38,2 – 38,7С; П – 100 – 115; Д – 25 – 31.
Ввечері лікування цих телят припинили. Всі теляти четвертої групи були клінічно здорові.
Гематологічні показники телят четвертої групи наведені в таблиці 13. Виявлені гіперхронемія і еритроцитоз до лікування в даному випадку виникли в результаті згущення крові, при наявній діареї, яка призводить до швидкого зневоднення організму, а виявлений лейкоцитоз можна пояснити розвитком дисбактеріозу в травному каналі, а також зневодненням їх організму.
Після лікування телят дані гематологічного дослідження їх були близькими до норми.
Результати лікування телят цієї групи наведені в таблиці 14.
Таблиця 13
Гематологічні показники телят третьої групи.
Інд.№ тварини Дата захворювання телят Дата дослідження До лікування Дата дослідження Після лікування
Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л Гемоглобін г/л Еритроцити 1012/л Лейкоцити 109/л
746 19.08.02 20.08.02 142 10,4 11,9 22.08.02 127 9,7 9,7
748 20.08.02 20.08.02 143 10,0 13,1 22.08.02 128 10,1 10,2
741 20.08.02 21.08.02 140 10,6 12,5 25.08.02 130 10,0 10,4
742 20.08.02 21.08.02 140 10,5 13,0 25.08.02 134 9,5 10,5
743 21.08.02 21.08.02 141 11,4 13,2 25.08.02 126 9,3 10,2
Таблиця 14
Результати лікування телят третьої групи.
Інд. № тварини Дата народження Вага теляти при народженні (кг) Дата початку захворювання Закінчення хвороби Дата видужання Тривалість захворювання (дні) Вага теляти після одужання (кг)
746 18.08.02 23,0 19.08.02 видужав 23.08.02 4 26,8
748 17.08.02 27,0 19.08.02 видужав 22.08.02 3 28,8
741 19.08.02 25,2 20.08.02 видужав 24.08.02 4 28,2
742 19.08.02 25,8 20.08.02 видужав 24.08.02 4 28,8
743 19.08.02 25,6 21.08.02 видужав 24.08.02 3 28,2
Із таблиці видно, що двоє телят видужали на третій день, а три останні – на четвертий день лікування. В цій групі падежу не було.
В таблиці 15 наведена порівняльна тривалість телят усіх чотирьох груп.
Таблиця 15
Тривалість лікування телят чотирьох груп.
Група тварин Дні лікування
Другий Третій Четвертий П’ятий Шостий Сьомий
Перша 4
Друга 1 4
Третя 1 4
Четверта 2 3
Таким чином, найкращих результатів я досяг при лікуванні телят четвертої і третьої груп.
Лікування телят, яке прийняте в господарстві, яке я проводив в першій групі телят, виявилось найбільш тривалим і менш ефективним (із 5 телят одне загинуло, інші видужали на 6 – 7 день лікування).
Найбільш ефективне лікування телят четвертої групи можна пояснити бактерицидною дією йодинолу приготовленого за рецептом В.О.Мохнача, а також обволікаючою дією його, поживним впливом, нормалізуючи порушені обмінні процесії в організмі через гормони щитовидної залози і активізацію ферменту каротинази, що сприяє синтезу вітаміну А із каротину і епітелізації слизових оболонок травного каналу.
Профілактика гострих розладів травлення у новонароджених телят.
Під час проведення науково-виробничого дослідження в господарстві я разом з спеціалістами господарства поставив завдання максимально зберегти поголів'я в умовах неповноцінної годівлі та в екстремальних умовах утримання тварин.
Профілактику шлунково-кишкових хвороб ми організовували з урахуванням наступних принципів:
– одержання життєздатного приплоду;
– підтримання високого рівня гігієни отелень у змінних родильних відділеннях;
– обов'язкове своєчасне випоювання першої порції молозива телятам у першу годину після народження від корів, імунізованих проти епіерихіозу та інших інфекційних хвороб;
– заселення травного каналу корисною мікрофлорою, яка пригнічує ріст і розмноження кишково-сальмонельозної та гнильної мікрофлори у тонкому кишечнику (застосування пробіотиків);
– використання змінних секційних профілакторіїв та індивідуальних будиночків на відкритому повітрі за принципом "вільно-зайнято".
Всі заходи щодо профілактики телят ми виконували за окремими технологічними циклами, з урахуванням можливостей господарства і економічної селективності їх.
Нами була опрацьована методика загальної профілактики шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят і проведення диспансеризації маточного поголів'я.
Загальна профілактика шлунково-кишкових захворювань новонароджених тварин включала:
– організацію біологічно повноцінної годівлі материнського поголів'я з врахуванням їх фізіологічного стану, забезпечення їм активного моціону, підтримки доброго санітарного стану і нормалізацію мікроклімату в родильних відділеннях;
– стан обміну речовин у материнського поголів'я і приплоду контролювали на основі планових диспансерних обстежень (лабораторний аналіз кормів, крові, секрету молочної залози), для своєчасної профілактики, а також для групового та індивідуального лікування тварин.
Родильне відділення на фермі обладнали з розрахунку 12% наявного поголів'я, в разі збільшення числа поголів'я корів і нетелей в господарстві рекомендовано мати родильний цех, що складається з двох змінних родильних відділень із секційним профілакторієм для телят. Кількість скотомісць у родильному цеху становила 16% від кількості корів і нетелей ферми.
Особлива увага приділялась правильній підготовці тільних корів до родів. Корів які дають 5-б л. молока запускали за 60 днів до отелу, а більш високоудійних корів за 64-68 днів до отелу. Через 1-2 дні після припинення лактації перевіряли кожну чверть вимені на наявність субклінічного маститу, так як молозиво від хворих корів не має достатніх бактеріостатичних властивостей, а телята від них як правило хворіють розладами травлення і гинуть. Для сухостійних корів і нетелів поганої вгодованості норму годівлі збільшували в 2 рази. На фермі глибокотільних і корів, які отелилися забезпечували доброякісним сіном, коренеплодами, необхідною кількістю концентратів (1,5 – 2 кг на початку сухостою і 3 – 4 в кінці). За 15 днів до отелу і на протязі 10 днів після отелу із раціону корів виключали силос, жом. Не допускали згодовування кормів вражених грибками, і які містять велику кількість масляної кислоти, нітратів та інших токсичних речовин. За 2 тижні до отелу корів переводили в родильне приміщення. Тут тварин клінічно обстежували, обробляли задню частину тіла, вим’я і копита.
Позбавлення тільних корів активного моціону призводить до порушення рухових реакцій плоду, до затримки його росту розвитку і фізіологічної зррілості. В зв'язку з цим в ТзОВ повинно бути обладнані вигульні площадки для підтримки активного моціону тварин, в період (весна-осінь).
Для корів у період сухостою нами розроблені, крім загальногосподарських – ветеринарні заходи, які базувалися на диспансерному обстеженні організму цих тварин. Вони включали наступні ветеринарні рекомендації: застосування мінерально-вітамінних добавок, вітамінів, лікування хворих тварин, особливо субклінічні порушення, застосування препаратів з метою стимуляції організму їх, корекції раціону. Сухостійним коровам і нетелям за місяць до отелу ми вводили тетравіт в дозі 7,5–10 мл. Внутрішньом'язево раз в 7 днів.
Після розтелу новонароджених телят залишали разом з коровою на 24-72 год. Теля обсушували (обтирали), накривали соломою, і не пізніше однієї години після розтелу телятам із соскової поїлки випоювали молозиво матері. При великих перервах між годівлею новонароджених, відмічаються періоди підсилення секреторної активності травних залоз, зв'язаних із ендогенним збудженням травного центру. Таке неодноразове збудження травного центру може призвести до стомлення травних залоз. В цих умовах при наступній годівлі на прийняте молозиво може не виділитися необхідна кількість травних соків і порушитися травлення. В зв'язку з цим годівлю телят в молозивний період, ми рекомендували проводити 4-5 разову, а потім 3-разову.
Незалежно від способу вирощування новонароджених телят в перші 5-7 днів життя їм випоювали молозиво своїх матерів, а в подальшому давали збірне молоко. Категорично забороняли згодовувати молоко від корів хворих маститом. Профілакторій організовували таким чином, щоб він мав 3-4 секції. Через 12-20 днів секцію повністю звільняли від телят. Індивідуальні клітки, підлогу, стіни мили, дезінфікували. Для дезінфекції ми застосовували 4% розчин їдкого натру при температурі 70-80 0С із розрахунку 1 л на 1 м2 підлоги, стін і стелі. На 3-5 день, після звільнення і санації в секції розміщували нову партію телят.
Для попередження порушень функції травного каналу новонароджених, що супроводжується дисбактеріозом, необхідно нормалізувати склад мікрофлори, що його заселяє. З цією метою застосовували препарати корисниx бактерій (пробіотики АБК, ПАБК та ін.). ПАБК – пропіоново-ацидофільна бульйонна культура – біологічний препарат вітаміну B12, являє особою змішану культуру пропіоново-кислих бактерій з ацидофільною паличкою. В 1 л ПАБК міститься набір вітамінів групи B1 та від 1000 до 4000 мкг вітаміну В12. Дія даного препарату зумовлена одночасною дією обох культур мікроорганізмів і вітамінами групи В. З профілактичною ціллю гострих розладів травлення новонародженим ми застосовували ПАБК по 40 мл за 10-15 хв. до годівлі. Проведення наведених вище профілактичних заходів в господарстві дозволило зменшити ризик захворювань і загибелі новонароджених втричі в порівнянні з 2001-2002 pp.
4.4. Економічна ефективність проведених ветеринарних заходів.
Економічну ефективність проведених ветеринарних заходів в дослідних групах визначали за наступними показниками:
1. Збитки від загибелі, вимушеного забою та знищення тварин.
2. Збитки в результаті зниження приросту ваги перехворілих тварин.
3. Загальний збиток.
4. Попереджений збиток при проведенні ветеринарних заходів.
5. Визначення економічної ефективності лікувальних заходів.
6. Економічна ефективність ветеринарних заходів на 1 грн. витрат.
Дослід проводили в чотирьох групах телят по 5 голів в кожній. В першій групі загинуло одне теля, а в інших трьох всі телята видужали.
Середня жива вага телят 30,5 кг.
Визначення збитків від падежу вираховували – вартість теляти при народжені за наступною формулою:
Вп1 = 3,61 * 1,0Ц.
Де Ц – вартість одного центнеру молока базисної жирності (грн.) – в даному випадку – 75 грн.
Вп1 – вартість теляти, отриманого від корів молочних порід.
Збиток від падежу в першій групі склав:
З1 = 3,61 * 1 * 75 = 270,75грн.
Друга група телят – немає.
Третя група телят – немає.
Четверта група телят – немає.
Збитки від зниження приросту живої ваги визначали за формулою:
З2 = МЗ * (ПЗД – ПХВ) * Т * Ц.
Де МЗ – кількість захворілих тварин, голів;
ПЗД і ПХВ – середньодобовий приріст ваги здорових і хворих тварин в перерахунку на одну голову;
Т – середня тривалість спостереження за зміною продуктивності тварин – період захворювання (доба);
Ц – закупівельна ціна одиниці продукції.
В першій групі:
З2 = 5 * (0,5 – 0,3) * 7 * 6,1 = 42,7 грн.
В другій групі:
З2 = 5 * (0,5 – 0,3) *5 * 6,1 = 30,5 грн.
В третій групі:
З2 = 5 * (0,5 – 0,32) * 4 * 6,1 = 24,4 грн.
В четвертій групі:
З2 = 5 * (0,5 – 0,34) * З * 6,1 = 18,3 грн.
Загальний збиток визначали за формулою:
В першій групі – = 270,75 + 42,7 = 313,45.
В другій групі – = 30,5.
В третій групі – = 24,4.
В четвертій групі – = 18,3.
Попереджений збиток в результаті проведення лікувальних заходів визначали за формулою:
ЗЗ2 МЛ * КЛ * Ж * Ц –
МЛ – кількість тварин, які підлягати лікуванню, голів;
КЛ – коефіцієнт летальності тварин;
Ж – середня жива вага тварин, кг;
Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.,
– загальна сума економічного збитку.
Перша група телят:
ЗЗ2 = 5 * 0,66 * 29,5 * 6,1 – 313,45 = 280,385 грн.
Друга група телят:
ЗЗ2 = 5 * 0,32 * 31 * 6,1 – 30,5 = 266,448 грн.
Третя група телят:
ЗЗ2 = 5 * 0,33 * 29,8 * 6,1 – 24,4 = 266,448 грн.
Четверта група телят:
ЗЗ2 = 5 * 0,32 * 31,7 * 6,1 – 291,092 = 291,092 грн.
Економічний ефект отриманий в результаті проведення лікувальних заходів, визначали за формулою:
ЕФ1 = ЗЗ2 – ВЗ
Де ЗЗ2 – попереджений економічний збиток (грн.);
ВЗ – витрати на лікування.
Таблиця 17
Препарати Ціна, грн. Витрати по групам
І ІІ ІІІ ІV
Тетравіт ( 1 флакон) 6 0,9 1,3 0,9 0,9
Бактерин SL (одна ампула) 0,2 3,4
Бровафом (1 кг) 8 5,1
Глюкоза 10%-ний розчин по 10мл(в ампулах) 0,1 2,3 2,5 1,1
Натрію хлорид (1 кг) 0,3 0:2 0,2 0,2
5%-ний розчин йоду спиртового (1 л) 9 1,8
Крохмаль (1 кг) 2 1,8
Окситетрацикліну дигідрат (1 флакон) 0,6 1,8
Трава звіробою (1 кг) 0,9 1,4
ПАБК (1 л) 2,5 1,7 1,7 1,7 1,7
В першій групі – ВЛ = 8,3 грн.
В другій групі – ВЛ = 8,1 грн.
В третій групі – ВЗ = 8,5 грн.
В четвертій групі – ВЗ = 7,3 гри.
Перша група телят:
ЕФ1 = 16,29 - 8,3 = 7,99 грн.
Друга група телят:
ЕФ1 = 38,06 – 8,1 = 29,96 грн.
Третя група телят:
ЕФ1 = 39,27 – 8,5 – 30,77 грн.
Четверта група телят:
ЕФ1 = 39,77 – 7,3 = 32,47 грн.
Економічну ефективність на 1 грн. витрат визначали за формулюю:
ЕР = ЕФ1 : ВЗ
Де ЕФ - економічна ефективність по групах;
ВЗ витрата на лікування по групам.
Перша група – Егрн = 0,96.
Друга група – Егрн = 3,6.
Третя група – Егрн. = 3,6.
Четвертa група – Егрн. = 4,4.
Економічна ефективність досліджуваних методів лікування телят вказана в таблиці 17.
Таблиця 17
Показники економічної ефективності різних методів лікування при гострих розладах травлення.
Група телят Кількість телят, гол. Загальний економічний збиток, грн. Витрати на лікування, грн. Попереджений економічний збиток, грн. Економічний ефект
Всього, грн.. На 1 грн. затрат, грн..
Перша 5 79,9 8,3 16,29 7,99 0,96
Друга 5 5,5 8,1 38,06 29,96 3,6
Третя 5 3,96 8,5 39,77 32,47 4,4
Четверта 5 2,64 7,3 39,77 39,47 4,4
5. Аналіз та узагальнення результатів дослідження.
При проведенні науково-виробничих дослідів в ТзОВ АПК “Колос Прикарпаття” м. Заставни Чернівецької області виявили, що основними причинами диспепсії, новонароджених телят є незбалансованість в раціоні глибокотільних корів у відношенні загальної поживності, перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів, а також порушення гігієни утримання і годівлі телят.
Клініко-лабораторні дослідження дали можливість виявити зміни в біохімічних показниках крові глибокотільних корів, які характеризувались гіпопротеїнемією, дефіцитом кальцію, фосфору, з порушенням їх співвідношення і дефіцитом каротину.
Хвороба у новонароджених телят проявлялась пригніченим стано. Більшість телят лежали і в'яло сприймали молозиво. Відмічалися розлади дефекації у вигляді проносу жовтого кольору. Встановлене зневоднення організму, ззовні проявлялись западання очей, сухість шерсті і шкіри. Температура тіла у всіх телят на всьому протязі хвороби була нормальною, частота пульсу і дихання незначно підвищена.
Крім клінічних змін прояву диспепсії новонароджених телят нами були підтверджені морфологічні показники крові, які у хворих телят характеризувались гіперхронемією, еритроцитозом в зв'язку із зневодненням організму і згущенням крові. Встановлений незначний лейкоцитоз зумовлений, як зневодненням організму, так і виникненням дисбактеріозу в травному каналі.
Наші дослідження співставляються із досліджуваннями багатьох науковців. Так І.Г. Шарабрин, В.В. Матюшин, які багато працювали над вивченням шлунково-кишкових розладів і їх лікування свідчать, що диспепсія починається із функціональних розладів травлення і може закінчитись глибокими структурними змінами багатьох органів і тканин, особливо шлунку і тонкого кишковика, печінки і підшлункової залози. Діагноз диспепсії ставити комплексним методом враховуючи епізоотичні дані, клінічні прояви, результати патологоанатомічного та вірусологічного дослідження матеріалу від загиблих телят. Профілактувати диспепсію необхідно через збалансованість раціонів тільних корів та дотримання гігієнічних умов при утриманні маточного поголів’я.
При захворюванні диспепсією характерне зневоднення організму і згущення крові [36, 44]. Саме цю тезу мною було підтверджено після проведення морфологічних досліджень крові.
Істотний вплив на виникнення захворювання оказують порушення обігу речовин у вагітних матерів в наслідок не збалансованості їх раціонів, згодування неякісних кормів, перенесення в період вагітності хвороби. При неповноцінній годівлі матерів розвивається гіпокальціємія, гіпопротетнемія, кетотнемія, анемія, анедоз, гіповітамінози, що в свою чергу викликають порушення пластичних процесів у плода, народження слабкого молодняку із низьким рівнем захисних та адаптаційних властивостей їхнього організму до умов зовнішнього середовища, та недорозвиненість функцій ШКТ.
При зниженні секреторної функції шлунка і кишечнику у новонародженого молодняку споживане молозиво недостатньо обробляється ферментами, білки та вуглеводи не повністю гідролізуються у травному каналі, все це створює сприятливі умови для розвитку гнильної і бродильної мікрофлори, а отже і інтоксикації організму. Утворюються продукти розпаду білків (аміни, індол, скатол) і бактеріальні токсини подразнюють нервові рецептори кишечника, тоді, як захисна реакція, виникає діарея, спрямована на видалення токсичних продуктів, проте разом і з ними виводяться поживні, біологічно активні речовини, вода, лейкоцити, імуноглобуліни, електроліти [49, 27].
Неповноцінна годівля матерів після родового періоду негативно впливає на склад і властивості молозива. Молозиво від корів, що хворі на субклінічний мастит, забруднене бактеріями, не володіє бактеріостатичними властивостями, щодо ешеріхій, сальмонел, стафілококів. Таке молозиво сприяє руйнування імуноглобулінів у кишковику [53, 25].
Порушення перетравлення поживних речовин молозива і молока телятами, що народились морфологічно і функціонально незрілими органами травлення, спричиняються ще внаслідок блокади ферментів шлунка і кишечника аутоантитілами та антиферментами. В нашому дослідженню телята захворювали на другий або третій день життя.
В науково виробничому досліді було відібрано чотири групи телят по принципу аналогів з метою порівняння ефективності різних методів лікування.
Першій групі телят застосували прийнятий в господарстві метод лікування. Перший день захворювання заміняли молозиво дачею теплого ізотонічного розчину натрію хлориду в об’ємі 600 мл., в наступні дні додавали до молозива 1-2 чайні ложки порошку Бровафому.
Другій групі застосовували бактерин-SL, виготовлений лабораторією інституту мікробіології та вірусології АН України.
Третій групі телят в перший день захворювання призначали в середину теплий ізотонічний розчин натрію хлориду в дозі 600 мл., від вар трави звіробою 500 мл. три рази на день, за 20 хв. до годівлі на протязі трьох днів. Внутрішньовенно вводили 10% розчин глюкози по 40-60 мл. на протязі 2-3 днів. В середину призначали окситетрациклін дигідрат в дозі 20 мг/кг ваги тіла, два рази на день до видужування.
Четвертій групі застосовували йодинол, отримуючи його шляхом з’єднання йоду з природним високополімером – крохмалем (за В.О. 4Мохначем).
Найкращим методом в терапевтичному та економічному відношеннях при диспепсії виявилось застосування йодинолу, виготовленого за рецептом В.О. Мохнача. Цей метод запроваджений у практику ветеринарної медицини господарства, економічна ефективність на 1 грн. затрат становила 12,89 грн.
Крім того, розроблені нами профілактичні засоби при гострих розладах травлення новонароджених телят, зменшили ризик захворювань і загибель новонароджених телят в тричі, економічна ефективність цих заходів на 1 грн. затрат складала 9,2 грн.
6. Висновки і пропозиції виробництву.
1. Основними причинами диспепсії у новонароджених телят у господарстві ТзОВ АПК “Колос Прикарпаття” м. Заставни Чернівецької області є незбалансованість в раціоні глибокотільних корів у відношенні загальної поживності, перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів, а також порушення гігієни утримання й годівлі телят.
2. Біохімічні показники крові глибокотільних корів характеризувались гіпопротеїнемією, дефіцитом кальцію, фосфору з порушенням їх співвідношення і дефіцитом каротину.
3. Клінічна диспепсія у новонароджених телят проявлялась пригніченими станом. Більшість телят лежали і в’яло сприймали молозиво із соскових поїлок. Відмічалися розлади дефекації у вигляді проносу. Корінь хвоста і тазові кінцівки забрудненні рідкими фекаліями світло-жовтого кольору. Встановлено зневоднення організму, ззовні проявлялись западання очей, сухість шерсті і шкіри. Температура тіла у всіх телят на всьому протязі хвороби була нормальною, частота дихання і пульсу незначно підвищена.
4. Морфологічні показники крові у хворих телят характеризувались гіперхронемією, еротроцитозом у зв’язку із зневодненням організму і згущенням крові. Встановлений незначний лейкоцитоз зумовлений, як зневодненням організму, так і виникненням дисбактеріозу в травному каналі.
5. Найкращим методом в терапевтичному і економічному відношеннях при диспепсії виявилось застосування йодинолу приготовленого за рецептом професора В.О. Монача. Цей метод запроваджений в практику ветеринарної медицини господарства, економічна ефективність на 1 грн. затрат становила 12,89 грн.
6. Профілактичні заходи розроблені нами в господарстві при гострих розладах травлення новонароджених телят зменшили ризик захворювань і загибель новонароджених телят в тричі в порівнянні з 2001-2002 рр., економічна ефективність на 1 грн. затрат складала 9,20 грн.
Список використаної літератури
1. Абрамов С.С., Арестов И.Г. Профилактика незаразных болезней молодняка. – М.: Агропром издат, 1990, – с. 90-101.
2. Авакаянц Б.М. Лекарственные растение в комплексном лечении телят при диспепсии. // Ветеринария, 1995, – №11, с. 17-19.
3. Аликаев В.А. Острые желудочно-кишечные заболевания молодняка сельскохозяйственных животных. // Научные труды ВАСХНИЛ. М, 1974. – с. 354.
4. Аликаев В.А., Митюшин В.В. Борьба с острыми расстройствами пищеварения у новорожденных телят. // Ветеринария, 1983, №3. с. 58-60.
5. Аликаев В.А., Митюшин В.В. Этиология острых расстройств пищеварения. // Ветеринария, 1982, – №4. – с. 51-53.
6. Бабайкін В.Г., Дубенко Г.М. Дезинфекція – надійний захід профілактики захворювань молодняку великої рогатої худоби. // Ветеринарна медицина України, 1997, – №9, – с. 4.
7. Баканов В.Н., Калашников А.П., Клейменов Н.И. и др. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. – М.: Агропром издат, 1985, – с. 352.
8. Беспалов А.И., Авроров В.П., Ломов Ю.М., Зленко Ю.М., Шершенко Т.Е. Глюкосол – лечебно-профилактическое средство при диареях телят и поросят. // Ветеринария, 1995, – №2, – с. 46-48.
9. Винников Н.Т. Противошоковые растворы при остром расстройстве пищеварения у телят. // Ветеринария, 1994, –№3, – с.16.
10. Вовк Д.М. Рослинні засоби у ветеринарній медицині. – К.: Урожай, 1996, – 200 с.
11. Голышенков П.П. Лекарственные растения в комплексной терапии молодняка при желудочно-кишечных болезнях. // Ветеринария, 1998, – №6, – с. 49-51.
12. Голышенков П.П. Применение сока березы белой при диспепсии телят. // Ветеринария, 1989, – №3, – с. 51-52.
13. Дауберт Р.Х. Рубцовое пищеварение, рост и развитие телят. // Индивидуальное развитие сельскохозяйственных животных и формирование их продуктивности. Тез. докл. – Киев, 1996, – с. 237-238.
14. Дульнев В.И. Лиленков И.П. К вопросу этиологии диспепсии новорожденных телят. // Ветеринария, 1967, – №1 – с. 65-69.
15. Дольников Ю.Я., Самарин В.А. Препарат Лерс при желудочно кишечных болезнях телят. // Ветеринария, 1983, – №3 – с. 55-56.
16. Зусмановский А.Г. К вопросу этиологии диспепсии и колибактериоза телят. Ветеринария, 1970, – №3, – с. 86-87.
17. Канюка О.І., Скорохід В.П., Гуфрій Д.Ф. Клінічна фармакологія: навчальний посібник. – К.: Видавництво УсГА, 1993, – 344 с.
18. Канюка О.І., Гунчак В.М., Харів І.І. Довідник доз ветеринарних препаратів. – Львів, 1999, – 131 с.
19. Крюков Н.Н. и другие. О неспецифической профилактике вирусной диареи крупного рогатого скота. // Ветеринария, 1980, – №1, – с. 38.
20. Лебедев В.В. Значение лекарственных растений в схеме лечения телят при диспепсии. // Ветеринария, 1978, – №7, – с. 83-84.
21. Левченко В.І., Іванченко В.М., Заярнюк В.П. Шлунко-кишкові хвороби новонароджених телят. // Ветеринарна медицина України, 1997, – №4 – с. 30-31.
22. Шевченко В.І., Заярнюк В.П. Желудочно-кишечные болезни новорожденных телят: методичные рекомендации для слушателей ФПК – Белая Церковь, 1998, 72 с.
23. Левченко В.І., Кондрахін І.П., Харута Г.Г. та інші. Диспансеризація великої рогатої худоби. Методичні рекомендації. – К., 1997, – 60 с.
24. Левченко В.І., Кондрахін І.П., Влізло В.В. та інші. Внутрішні хвороби тварин. За ред. Левченка В.І. – Біла Церква, 2001, ч. 2, – 544 с.
25. Митюшин В.В. К патогенезу дегидратации при острых расстройствах пищеварения. // Ветеринария, 1975, – №5 – с. 107-111.
26. Митюшин В.В. Водно-солевой обмен у телят при острых расстройствах пищеварения. // Ветеринария, 1984, – №12, – с. 50-51.
27. Митюшин В.В. Лечение телят при острых расстройствах пищеварения. // Ветеринария, 1985, – №10 – с. 53-55.
28. Митюшин В.В. Диспепсия новорожденных телят. // Росагропром издат. – М.: 1989, – с. 5-7, 50-80.
29. Москаленко О.І. Пробіотики для профілактики та лікування шлунково-кишкових хвороб молодняку. // Ветеринарна медицина України, 1997, – №5, – с. 15.
30. Надточний О.О., Турчанко А.Н. Биохимические показатели крови коров при диспепсии у телят. // Ветеринария, 1984, – №5, – с. 52-54.
31. Немченко М.И. Болезни новорожденных телят. // Ветеринария, 1984, – №5, – с. 52-54.
32. Немченко М.И. Болезни новорожденных телят. // Ветеринария, 1989, – №1, – с. 51-54.
33. Никитин В.А., Бобылева З.И., Паськов С.Г., Силко И.И. Изучение причин диспепсии новорожденных телят. // Ветеринария, 1974, – №3, – с. 77-79.
34. Никитин А.А. К диагностике диспепсии телят. // Ветеринария, 1985, №4, – с. 56-57.
35. Онипенко Н.И., Литвин В.П., Артеменко Ю.Г., Тарабара И.М. Болезни телят. – Киев, Урожай, 1981,– с. 183.
36. Панько І.С., Власенко В.М., В.І. Левченко та інші. Патогенетична терапія при запальних процесах у тварин. – К.: Урожай, 1999. – 256 с.
37. Порохов Ф.Ф., Иваненков И.Т. Профилактика и неотложная помощь при диспепсии телят. // Ветеринария, 1983, – №9, – с. 56-57.
38. Приходько Г.Ф., Сироткина В.П., Павлов Г.В. Капролактам при расстройствах пищеварения у телят. // Ветеринария, 1995, – №1, – с. 45-48.
39. Романович М.С. Стимуляція резистентності організму корів та їх приплоду – важливий захід профілактики шлунково-кишкових захворювань новонароджених. // Ветеринарна медицина України, 1997, – №5, – с. 16.
40. Садовская Н.В. Константные методы математической обработки количественных показателей. // Ветеринария, 1995, – №11, – с. 42-46.
41. Смирнов А.М., Никитина И.В. Действие гемолизата и антибиотиков при диспепсии телят. // Ветеринария, 1979, – №7 – с. 56-58.
42. Субботин В.М., Суботина С.Г., Александров И.Д. Современные лекарственные средства в ветеринарии. // Ростов-на-Дону: «Феникс», – 2000. – 592 с.
43. Солошенко В.Ф., Онуфриев В.П. Болезни парнокопытных в условиях Украины. – К.: 1986, с. 4-9.
44. Тарасов И.И. Лечение телят при диспепсии електролитами. // Ветеринария, 1984, – №2 – с. 52-58.
45. Тарасов И.И. Влияние различных норм молозива на проявление диспепсии. // Ветеринария, 1983, – №3, – с. 56-58.
46. Тарасов И.И. Расстройства пищеварения у телят, этиология и патогенез. // Ветеринария, 1984, – №5, с. 54-57.
47. Третьяков А.Д. и другие. Организация и экономика ветеринарного дела. – М.: Агропромиздат, 1987, – с. 197.
48. Урбан В.М., Найманов И.Л. Болезни молодняка в промышленном животноводстве. – М.: Колос, 1984, с. 201.
49. Фукс П.П., Головко А.М., Ушаков О.О. Основні принципи лікування шлунково-кишкових захворювань молодняку сільськогосподарських тварин. // Ветеринарна медицина України, 1997, – №2, – с. 10
50. Хустнудинов Н.Ф., Власов С.Д. К патогенезу и профилактике токсической диспепсии у телят. // Ветеринария, 1967, – №1. с. 69-70
51. Хмельницкий Г.А. Терапия животных при отравлениях. – К.: Урожай, 1990, 216 с.
52. Г.О. Хмельницький, В.С. Хоменко, О.І. Канюка. // Ветеринарна фармакологія. – Харків: Видавництво – комерційне підприємство “Паритет” ЛТД, 1995, – 480 с.
53. Цион Р.А. Оценка роли микрофлоры при некоторых желудочно-кишечных и обменных заболеваниях новорожденных животных. // Научные труды Ленинградского ветеринарного института, – 1987, выпуск 52, – с. 153-159.
