Успішне викладання не існує без стимулювання активності учнів в процесі навчання. Компонент стимулювання не обов’язково слідує за організацією. Він може передувати їй, може здійснюватися одночасно, можливо і по закінченню. Педагогікою накопичені багато чисельні методи стимулювання активної навчальної діяльності, розроблені спеціальні методи стимулювання.
Активізація діяльності школярів за рахунок привертання уваги учнів до теми, збудженням пізнавального інтересу. Важливо не тільки забезпечити потребу у вивченні теми на початку уроку, розкриваючи її значення, але і продумати методи активізації, які будуть використані під час уроку і особливо в його другій частині, коли настає природне стомлення школярів і вони потребують впливу, який знімає напруження, перевантаження і викликає бажання активно засвоювати навчальний матеріал [35].
Різні дослідження структури діяльності людини підкреслюють необхідність наявності в ній компонента активізації. Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дає якісні результати, якщо при цьому в особистості є могутні, яскраві мотиви, які викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сил, переборювати труднощі, несприятливі умови та інші обставини, наближаючись до наміченої мети. Все це має пряме відношення до навчальної діяльності, яка йде більш успішно, якщо в учнів сформовано позитивне відношення до навчання, якщо в них є пізнавальний інтерес, потреба в наявності знань, умінь і навичок.
Для того, щоб сформувати такі мотиви навчальної діяльності, використовують нестандартний урок. Дослідження проблеми формування пізнавальної активності учнів показують, що цікавість на всіх етапах розвитку характеризується трьома моментами: 1) позитивною емоцією по відношенню до діяльності; 2) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції; 3) наявністю мотиву, який йде від самої діяльності. Нестандартний урок забезпечує виникнення позитивної емоції по відношенню до навчальної діяльності, її змісту, форми і методу здійснення. Емоційний стан пов’язаний з душевним переживанням: радості, гніву, хвилюванням. Під час нестандартного уроку до процесів уваги, запам’ятовування, осмислення підключаються глибокі внутрішні хвилювання особистості, які роблять ці процеси інтенсивно протікаючи ми і від того більш ефективними у досягненні мети уроку.
Одним з прикладів нестандартного уроку, який активізує навчально-пізнавальну діяльність, є створення на уроці ситуації зацікавленості – введення в навчальний процес цікавих прикладів, дослідів парадоксів. Наприклад, “фізика в побуті”, “фізика в казках” тощо. Підбір таких цікавих фактів викликає відклик в учнів. Часто учням самим доручається підбирати такі приклади.
Багато вчителів використовують аналіз уривків з художньої літератури, які розкривають фізичне явище чи процес. Успішно використовуються і такі засоби активізації як розповіді про застосування тих чи інших висловів наукових фантастів, демонстрація цікавих дослідів.
Емоційне хвилювання викликається шляхом застосування здивування. Незвичність приведеного факту, парадоксального досліду, демонстрованого на уроці (наприклад, парадокс Паскаля) викликає глибоке емоційне хвилювання учнів.
Нестандартним буде урок зіставлення наукових і життєвих пояснень окремих природних явищ. Наприклад, учням пропонується зрівняти життєве і наукове пояснення явища невагомості, життєве і наукове пояснення законів вільного падіння, законів плавання.
Нестандартний урок, який спирається на створення в навчальній діяльності ігрової ситуації, стимулює цікавість учнів. Гра вже давно використовується в навчанні. В практиці роботи вчителів використовуються настільні ігри з пізнавальним змістом. Наприклад, нестандартним є урок-гра-подорож, ігри типу електровікторини, за допомогою яких вивчаються типи літаків, кораблів тощо.
При проведені нестандартного уроку можливе створення ситуації навчальної дискусії. Відомо, що при суперечці народжується істина. Але суперечка і викликає збільшену зацікавленість до теми. При використанні такого методу активізації застосовуються історичні факти боротьби прибічників “боязні пустоти в природі” і прибічників учення про атмосферний тиск. В результаті явище атмосферного тиску вивчається школярами з більшою цікавістю. Наукові дискусії ведуться і на сучасному етапі розвитку науки. В старших класах школярі порівнюють різні підходи до створення таблиці елементарних частин у фізиці, різні концепції виникнення явища акселерації людини тощо. Підключення учнів в ситуації наукових дискусії не тільки поглиблює їх знання з відповідних питань, але й на цій основі викликає новий приплив цікавості до навчання.
Створення ситуації суперечки, навчальної дискусії вчителем на будь-якому уроці носить елемент нестандартності. Для цього учням спеціально пропонується висловити свої думки про причини того чи іншого явища, змоделювати ту чи іншу точку зору. Тут традиційним стало питання: “А хто думає інакше?” і якщо такий спосіб викликає суперечку, то учні розділяються на прибічників і противників того чи іншого пояснення і з нетерпінням чекають пояснення учителя. Така нестандартна форма виступає в ролі метода стимулювання активного навчання школярів [20].
Слово “гра”, “грати” в українській мові багатозначне. Слово “гра” вживається як у значенні розваги, так і в переносному значенні, наприклад “гра долі”, “гра природи”. Грати вживається і при характеристиці особливої яскравості і краси природи: “сонце грає на воді”, “хвиля грає” тощо.
У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ і беруть участь у навколишньому житті. Чим старша дитина, тим більше вона переймає від дорослих.
Недаремно гру називають королевою дитинства. Без гри і романтики дітям жити нудно, нецікаво.
Гра завжди виступає одночасно немовби в 2-ох часових вимірах: у теперішньому і майбутньому. З одного боку, вона дарує щохвилинну радість, служить задоволенню актуальних невідкладних потреб, з другого спрямована в майбутнє, оскільки в ній формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні особистості для виконання соціальних, професійних, творчих функцій в майбутньому. І скрізь, де є гра, вирує здорове, радісне дитяче життя. Це добре розуміють сьогодні ті, хто успішно вирішує завдання навчання і виховання учнівської молоді.
У сучасній педагогіці відомі вчителі-новатори Є.М. Ільїн, С.М. Лисенкова та В.Ф. Шаталов, організовуючи навчальну й виховну діяльність учнів, обов’язково використовують ігрову позицію.
Ігрова позиція – могутній засіб не тільки виховання дітей, а й саморегуляція діяльності педагога. В.Ф. Шаталов зазначає: “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили й покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, їх вікових рівнях. Це ж не таємниця, що ті, з яких на уроці слова не витягти, в іграх стають такими активними, якими ми їх в класно-урочних буднях і уявити собі не в змозі... Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії починають відзначатися глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного”.
Ігри, що їх проводить Шаталов на уроках фізики, займають лише дві-три хвилини навчального часу, зате як вони активізують учнів, пробуджують інтерес до знань, закріплюють уміння самостійно їх здобувати [33].
Дидактичні ігри можна і потрібно широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Збільшення розумового навантаження змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до матеріалу, що вивчається, їх активність протягом уроку.
Гра – це творчість, гра – це праця. В процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивати увагу, прагнути до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в надзвичайних ситуаціях, доповнюють увагу, розвивають свою фантазію. Навіть найпасивніші учні включаються до гри з великим бажанням, докладаючи всіх зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.
Під час гри діти завжди дуже уважні, зосереджені і дисципліновані. Включення до уроку дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмета. Гра має розглядатися як могутній незамінний важіль розумового розвитку дитини.
У терміні “дидактична гра” підкреслюється її педагогічна спрямованість, відображається багатогранність її застосування. Найістотнішими для вчителя є такі питання:
а) визначення місця дидактичних ігор і ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;
б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;
в) розроблення  методики  проведення  дидактичних  ігор з урахуванням дидактичної мети уроку до рівня підготовленості учнів;
г) вимоги  до  змісту  ігрової діяльності у світлі  завдань розвиваючого навчання;
д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.
Гра – одна з найважливіших сфер життєдіяльності дитини, підлітка. Зливаючись з працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. В руках учителя, вихователя вона стає інструментом виховання, що дає змогу повніше враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу і самостійність, створювати атмосферу свободи, творчого розкріпачення в колективі та умови для саморозвитку.
Гра – явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму всіх без винятку сторін життєдіяльності колективу. Ігрова діяльність – це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має ніякої іншої мети, крім одержання задоволення від прояву фізичних і духовних сил.
Уміння людей входити в гру впливає на емоційну атмосферу, спілкування створює настрій.
Гра може бути включена у будь-який вид людської діяльності. Цю властивість суспільство завжди використовувало як засіб навчання дітей і дорослих особливостям трудових процесів, військової справи, пізнання. Учні відзначають, що гра може стати засобом самооновлення, самовдосконалення, подолання внутрішнього конфлікту, а також стимулювання піднесеного настрою, активної мобілізації людей [50].