Класифікація способів та засобів пожежогасінняЩоб уникнути пожежі при користуванні синтетичними, горючими та легкозаймистими матеріалами і речовинами, потрібно дотримуватись певних протипожежних правил. Необхідно слідкувати за справністю гасових приладів, не встановлювати їх у коридорах загального користування, в проходах, сходових клітках, а також біля займистих перегородок, меблів, штор та інших предметів домашнього користування. Не можна ставити на запалені гасові прилади важкий та громіздкий посуд( відра, виварки), оскільки вони можуть перекинути прилад і можуть викликати пожежу. Забороняється заправляти гасові прилади бензином. Заправляти їх потрібно тільки освітлювальним гасом в день, при електричному освітленні, причому заповнювати резервуар не більш ніж на три четверті ємності. Після заправки його необхідно насухо протерти. Щоб запобігти спалаху, не можна доливати гас у неохолоджений прилад. Не можна надто накачувати повітрям резервуар примуса. Запас гасу для нагрівальних приладів повинен зберігатись у невеликих ємностях, яка щільно закривається. Для ремонту квартир, догляду за меблями, домашніми речами тощо застосовують товари побутової хімії. Багато з них містять леткі вогненебезпечні речовини, які у суміші з повітрям утворюють вибухонебезпечні концентрації. Недотримання правил пожежної безпеки при зберіганні та використанні таких матеріалів у побуті може призвести до вибуху і пожежі. Зберігати вогненебезпечні речовини слід у приміщеннях, де немає відкритих джерел вогню, в герметичній тарі, далеко від нагрівальних приладів. Не можна зберігати вогненебезпечні матеріали у хлівах, підвалах житлових будинків. При роботі з фарбами, розчинниками, клеями на нітро основі слід ретельно провітрювати приміщення. Особливі заходи перестороги необхідно застосовувати при користуванні пожежо небезпечними хімікатами в аерозольній упаковці. Не можна розпиляти аерозольну продукцію поблизу відкритого полум’я, зберігати її поблизу нагрівальних приладів. Окрім наведених вище правил треба пам’ятати про загальні особливості пожежної безпеки твердих паливних речовин і матеріалів, легкозаймистих речовин, пального. Більшість твердих паливних речовин і матеріалів мають органічне походження. це всім відома деревина, солома, бавовна, папір, торф, тощо. Значно менша кількість горючих твердих речовин відноситься до класу неорганічних. Серед них – калій, натрій магній алюміній титан сірка, фосфор тощо. В умовах більшості пожеж горять тверді речовини і матеріали, які широко використовуються в народному господарстві та в побуті. До них в першу чергу відносяться: деревина, гума, пластмаси, хімічні волокна тощо. При нагріванні твердих паливних речовин вони починають розкладатися і над їхньою поверхнею починають утворюватись гази та пара які можуть спалахнути. Так, над поверхнею торфу такі гази утворюються вже при температурі 100 - 105?С, а над деревиною – при 160 - 170?С. Cлід також пам’ятати, що температура згоряння деревини залежить від ступеня її подрібненості. Так, температура згоряння сосни становить 255?С, а соснової тирси - 230?С. Такі матеріали необхідно зберігати далі від джерел нагрівання: газових та електричних плиток, печей, відкритого полум’я тощо. Краще розміщувати їх на відкритій місцевості, складаючи не суцільним шаром, а з розривами в декілька метрів. Неорганічні тверді горючі речовини при нагріванні майже всі плавляться, і над їхньою поверхнею утворюються пари. Це стає досить небезпечним, коли горять вертикальні та похилі площини, виготовлені з неорганічних речовин. Рідина, яка стікає, утворює на підлозі шар у декілька см, який, розтікаючись, розповсюджує горіння на інші предмети. Щоб запобігти загорянню неорганічних твердих речовин, слід дотримуватись загальних правил пожежної безпеки. Цікаво знати, що можуть загорітись і метали. Досліди показують, що деякі з них ( залізо, алюміній, цинк) здатні горіти у подрібненому стані у вигляді шматочків, фольги, стрічок. У вигляді порошку вони здатні навіть самозайматися. Інші метали (калій, літій, натрій ) можуть загорітись і не в подрібненому стані. Особливо небезпечно в пожежному відношенні являють собою легкозаймисті рідини ( табл.1). Для того щоб запобігти займанню таких рідин, спочатку з’ясуємо умови, при яких воно можливе. Якщо над рідиною є суміш її парів з повітрям у співвідношенні, необхідному для горіння, то вона може загорітись при наявності джерела запалювання. Таким чином, сама по собі рідина не така небезпечна, як її пари. Для оцінки пожежної небезпеки рідин застосовують спеціальний показник – температура спалаху – це найнижча температура рідини, при якій над нею утворюються пари та гази, здатні спалахувати у повітрі від джерела запалювання. До легкозаймистих рідин відносяться такі, що мають температуру спалаху не вище 61?С ( в закритому тиглі) або 66?С ( у відкритому тиглі). Таблиця1 Температури спалаху деяких легкозаймистих рідин. Назва рідини Температура спалаху,?С Ацетон - 20 Амілацетат +25 Бензол -14 Бензин А- 76 -36 Діетиловий ефір -45 Дихлоретан +8 Гас освітлювальний +45 Нафта -21 Скипидар +32 Метиловий спирт +7 Етиловий спирт( 96?) +11 Якщо рідина нагріта нижче температури спалаху, то над її поверхнею не утворюється суміші парів з повітрям і при наявності джерела запалювання пари рідини не загоряється. Це досить важливо знати для вибору умов зберігання тих чи інших рідин. А зараз наведемо основні правила безпеки при поводженні з легкозаймистими рідинами ( ЛЗР): а) ЛЗР слід зберігати у тарі, яка щільно закривається, далі від джерел нагрівання. б) при заправці пристроїв ЛЗР не допускається їхнє проливання. в) не можна користуватись джерелами відкритого вогню у приміщеннях, де зберігаються ЛЗР. г) забороняється проводити механічну обробку та зварювання ємностей де знаходилась ЛЗР, без попереднього видалення її парів. 2. Вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, пожежо- і вибухонебезпечний пил. Профілактичні заходи по запобіганню пожеж, що викликані згаданими вище причинами. Горючі гази і пари можуть горіти тільки у тому випадку, якщо вони змішані з повітрям. Змішування може бути у різних концентраціях. Та найменша концентрація горючих парів або газів у повітрі, яка здатна спалахнути при появі джерела запалювання, називається нижньою межею вибуху. Найбільша концентрація горючих парів або газів у повітрі, яка здатна загорітись, але вище якої загорання не виникає, називається верхньою межею вибуху. Таким чином, не всі суміші горючих парів і газів з повітрям – вибухові. Вибухати можуть тільки ті суміші, концентрація яких знаходиться між нижньою та верхньою межею вибуху. Безпечні ті суміші, які мають концентрацію газів і парів менше нижньої межі вибуху. Суміші, концентрація яких вища верхньої межі вибуху, у закритих об’ємах не вибухові, але при виході з резервуару чи пристрою у повітря змішуються з ним і стають вибуховими. У табл.2 наведені межі вибуху парів і горючих газів. Знання меж вибуху дозволяє правильно визначити ступінь пожежної небезпеки, технологічних процесів, безпечно вести ремонтні роботи в місцях, де можуть бути горючі пари та гази, а також намічати профілактичні заходи. Таблиця 2. Межі вибуху горючих речовин. Назва горючих речовин Межі вибуху, % нижня верхня Аміак 15,5 27 Ацетон 2,6 12,2 Ацетилен 1,53 82 Бензин 1,1 5,4 Бензол 1,1 6,8 Водень 4 80 Діетиловий ефір 1,74 44,3 Діхлоретан 4,8 14,7 Метиловий спирт 6 35,4 Метан 2,5 15,4 Сірковуглець 1 50 Сірководень 4,3 44,5 Скипидар 0,73 - Толуол 0,92 4,9 Оцтова кислота 4,7 6,8 Етилацетат 3,55 16,8 Етан 2,5 14,95 Етиловий спирт 3,3 17,2 Визначення концентрації газів проводиться за допомогою спеціальних пристроїв – газоаналізаторів. Якщо, наприклад, у приміщенні була визначена концентрація водню, яка рівна 0,5%, то про небезпеку цієї суміші судять після порівнянню її з межами вибуху. Межі вибуху водню: нижня – 4%, а верхня – 80%. У даному випадку суміш водню з повітрям у приміщенні не є вибухонебезпечною. Про вибухонебезпечність сумішей парів з повітрям можна судити, не визначаючи концентрацію парів за допомогою приладів. Але це можна робити, коли легко займисті рідини знаходяться в бочках, резервуарах, апаратах, тобто в закритих ємностях. Для цього необхідно скористатись температурними межами вибуху, які стануть зрозумілими, якщо врахувати, що будь-яка концентрація парів утворюється при певній температурі рідини. Отже, і концентрація парів, що дорівнюють межам вибуху, також утворюються при певних температурах рідини. Ці температури називаються температурними межами вибуху( табл.3). Нижньою температурною межею вибуху називається така температура рідини, при якій вона, випаровуючись, утворює концентрацію парів, рівну нижній межі вибуху. Верхньою температурною межею вибуху називається така температура рідини, при якій вона, випаровуючись, утворює концентрацію парів, рівну верхній межі вибуху. Таблиця 3. Температурні межі вибуху для деяких рідин. Назва рідини Температурні межі вибуху,?С Нижня верхня Ацетон -20 +6 Бензол -14 +12 Бензин А –76 -36 -7 Діетиловий ефір -45 +13 Діхлоретан +8 +31 Гас освітлювальний +57 +87 Метиловий спирт +7 +40 Скипидар +32 +53 Толуол +1 +30 Етиловий спирт +11 +39 В багатьох технологічних процесах відбувається обробка твердих і волокнистих матеріалів: деревини, вугілля, бавовни, льону, зерна, тютюну, цукру, тощо. При їхній обробці утворюється пил, який за своїми властивостями являє більшу пожежну небезпеку, ніж сама речовина, з якої він одержаний. Вибухи промислового пилу являють собою велику небезпеку, оскільки тягнуть за собою не тільки великі матеріальні збитки, але й загибель людей. За даними зарубіжної статистики, в США в 1965р. на різних виробництвах, де є пило видні матеріали, відбувалось 1173 вибухи, які завдали збитків на 119,4 млн. доларів ; при цьому загинуло 681 чоловік, 1791 чоловік отримали поранення. Чим більш подрібнена тверда речовина, тим нижча температура самозаймання. Це можна побачити на прикладі температур самозаймання деревини, тирси з неї та деревного борошна (табл. 4) Таблиця 4 Температура самозаймання деревини Назва матеріалу Температура самозаймання, ?С Ялина 409 Ялинкова тирса 379 Деревне борошно 275 Подібно до парів і газів, концентрація пилу має межі вибуху. Концентрація, пилу, що дорівнює верхній межі вибуху, може утворитись тільки в машинах, які розмелюють тверді речовини, вона досить велика і дорівнює декільком кілограмам на метр кубічний в суміші з повітрям. Нижні межі вибуху наведені в (табл.5) Таблиця 5 Нижні межі вибуху пилу Назва речовини Нижня межа вибуху, г/м Алюмінієвий порошок 58 Деревне борошно 30,2 Каніфоль 5 Крохмаль картопляний 40,3 Пил з житнього борошна 63 Пшеничне борошно 35,3 Цукор 8,9 Тютюновий пил 101 Цинковий пил 800 Елеваторний пил 227 Для зменшення концентрації пилу у виробничих приміщеннях, майстернях встановлюють витяжні пристрої, вентилятори тощо.
