§ 1. Фінансове право України:
поняття і предмет правового регулювання
Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері зби¬рання, розподілу та використання органами держав¬ної влади та місцевого самоврядування коштів із ме¬тою забезпечення виконання покладених на ці орга¬ни завдань і функцій.
Фінансове право виникло на межі державного та адміністративного права. Воно регулює певну сферу державного управління, пов'язану з розподілом і пе¬рерозподілом національного доходу країни. У цих відносинах проявляється організаційна роль органів державної влади й місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими,, Це є голов¬ною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відно¬сини від інших відносин грошового характеру. На¬приклад, відносини державних ощадкас і громадян, які здають грошові вклади на зберігання, мають ци¬вільно-правовий характер.
Ще однією ознакою, яка відрізняє фінансове пра¬во від інших галузей, є метод правового регулюван¬ня. У фінансовому праві використовується владний метод впливу держави на суб'єктів фінансово-право¬вих відносин. Причому, на відміну від державно-правових та адміністративно-правових відносин, суб'єкти яких мають певні рамки для вибору форми поведінки, у фінансово-правових відносинах вони мають діяти суворо в межах правових норм. Фінан-

сово-правові відносини будуються на принципі не¬рівності сторін.
Предмет регулювання фінансового права склада¬ють відносини, що виникають у процесі становлен¬ня: бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку готуван¬ня, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету.
Предмет регулювання фінансового права станов¬лять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готуван¬ня, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; система оподатку¬вання, види, розміри і строки сплати податків, збо¬рів та інших обов'язкових платежів до бюджету; за¬сади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок державного фі¬нансування та кредитування, утворення й погашен¬ня державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус інозем¬них валют на території України; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.
Фінансово-правові відносини можуть виникати між: державою в цілому та її адміністративно-тери¬торіальними утвореннями (Автономною Республі¬кою Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами і селами); центральними та міс¬цевими органами виконавчої влади й місцевого са¬моврядування; державними фінансовими органами і підприємствами, установами та організаціями; дер¬жавними фінансовими органами та населенням.
§ 2. Бюджет і бюджетна система
Питання бюджету регулюються статтями 95—98 Конституції України та Законом України "Про бюджетну систему України" від 5 грудня

1990 р. (в редакції від 29 червня 1995 р.). Бюджет являє собою план утворення й використання фінансо¬вих ресурсів для забезпечення функцій, що здійсню-ються органами державної влади та місцевого само¬врядування в Україні.
Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Авто¬номної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Зведе¬ний бюджет України складається з сукупності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи Украї¬ни. Він використовується для аналізу й визначення засад державного регулювання соціально-економіч¬ного розвитку України.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюд¬жети.
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування, бюджет облас¬ті — обласний бюджет і бюджети районів і міст об¬ласного підпорядкування, бюджет району — район¬ний бюджет, бюджети міст районного підпорядку¬вання, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет і бюджети районів, що входять до його складу.
Бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу багат¬ства суспільства між громадянами і територіальни¬ми громадами. Виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, роз¬мір і цільове спрямування цих видатків.
Бюджетний устрій — це організація і принципи
побудови бюджетної системи, її структури, взаємо¬
зв'язок між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетний устрій України визначається з ураху¬
ванням державного устрою та адміністративно-тери¬
торіального поділу.   

Бюджетний устрій базується на принципах:
• єдності, існування єдиного рахунку доходів і ви¬датків кожної ланки бюджетної системи, єдиної правової бази, бюджетної класифікації, єдності форм бюджетної документації, принципів бюд¬жетного процесу, грошової системи, соціально-економічної політики, надання необхідної ста¬тистичної та бюджетної інформації з одного рів¬ня бюджету іншому;
• повноти, відображення у бюджеті всіх доходів і , видатків;
• достовірності, формування бюджету на основі
реальних   показників,   науково  обгрунтованих
нормативів та відображення у звіті про виконан-
ня бюджету тільки тих доходів і видатків, які є
результатом кінцевих касових операцій банків;
• гласності, висвітлення в засобах масової інфор¬мації показників бюджетів і звітів про їх вико¬нання;
• наочності, відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показни-ками в Україні та за її межами через викорис¬тання засобів максимальної інформативності ре¬зультатів порівняльного аналізу, визначення
темпів і пропорцій економічного розвитку;
• самостійність бюджетів усіх рівнів, що забезпе¬чується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України;
• врахування загальнодержавних інтересів під час складання бюджетів усіх рівнів.
Бюджетний процес — регламентований законо¬давством порядок складання, розгляду, затверджен¬ня бюджетів, їх виконання і контроль за виконан¬ням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Державний бюджет України затверджується що¬річно Верховною Радою України на період із 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший

період. Кабінет Міністрів України не пізніше ніж 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради Ук¬раїни проект Закону "Про Державний бюджет Ук¬раїни" на наступний рік. Разом із проектом подаєть¬ся доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Регулярні звіти про доходи й видатки Державно¬го бюджету України оприлюднюються в засобах ма¬сової інформації.
Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.
Республіканський бюджет Автономної Республі¬ки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети затверджуються Вер¬ховною Радою Автономної Республіки Крим та від¬повідними місцевими радами народних депутатів.
Бюджетний рік розпочинається 1 січня і закін¬чується 31 грудня,
Бюджетна класифікація — єдине систематизова¬не, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюд¬жетних даних. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України і затвер¬джується Верховною Радою України.
Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, за¬тверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доходи й видатки бюджетів по¬винні повністю в них відображатися, їх взаємозалік і компенсація забороняються, крім винятків, уста¬новлених у законах України. Передача бюджетних коштів з одного бюджету до іншого того самого рів¬ня забороняється.
Доходи бюджетів утворюються за рахунок надхо¬джень від сплати фізичними та юридичними особа¬ми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законе-


давством України. Доходи бюджетів України поді¬ляються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.
Кошти Державного бюджету України витрачаю¬ться лише на цілі та в межах, затверджених Зако¬ном України "Про Державний бюджет України". Кошти республіканського бюджету Автономної Рес¬публіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються ли¬ше на цілі та в межах, затверджених відповідно Вер¬ховною Радою Автономної Республіки Крим, місце¬вими радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, не пе¬редбачені законами України.
Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підпри¬ємств, установ, організацій та органів, яка діє на по¬чаток бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та ін¬ших заходів, що не належать до видатків розвитку.
У складі поточних видатків вирізняються видат¬ки бюджету, зумовлені зростанням мережі переліче¬них вище об'єктів із зазначенням усіх чинників, що вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, як-от: фінансування ка¬пітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
§ 3. Податкова політика в Укра'їні: загальна характеристика
Податкова політика — це діяльність орга¬нів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів

(обов'язкових платежів; далі — податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподат¬кування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. По¬даткова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.
Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Ук¬раїні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з "Основними положеннями..." система оподаткування в Україні має будуватися на засадах:
• стимулювання підприємницької виробничої ді¬яльності та інвестиційної активності — введен¬ня пільг щодо оподаткування прибутку (дохо¬ду), спрямованого на розвиток виробництва;
•   обов'язковості — впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі досто¬вірних даних про об'єкти оподаткування за звіт¬ний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
• рівнозначності й пропорційності — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рів¬них податків на рівні прибутки і пропорційно більших податків на більші доходи; " • рівності, недопущення будь-яких проявів подат¬кової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридич¬них і фізичних осіб, включно з нерезидентами) у визначенні обов'язків щодо сплати податків;
• соціальної справедливості — забезпечення соціа¬льної підтримки малозабезпечених верств насе-



лення через запровадження економічно обгрун¬тованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і « прогресивного оподаткування громадян, які от¬римують високі та надвисокі доходи;
• стабільності — забезпечення незмінності подат¬ків та їх ставок, а також податкових пільг про¬тягом бюджетного року;
•  економічної  обгрунтованості  —  встановлення податків на підставі показників розвитку націо¬нальної економіки та фінансових можливостей, І-    з огляду на необхідність досягнення збалансова-;     ності витрат бюджету з його доходами; ; • рівномірності сплати — встановлення строків податків із метою забезпечення своєчасного над¬ходження коштів до бюджету для фінансування видатків;
• компетенції — встановлення і скасування подат¬ків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподат¬кування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;
, г • єдиного підходу до розроблення податкових за-г конів з обов'язковим визначенням платника по¬датку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
• доступності податкового законодавства для платників податків.
Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх прин¬ципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринко¬вих відносин.