Співучасть — умисна спільна участь двох
чи більше осіб у вчиненні злочину (ст. 19 КК).
Тобто: .
1. Співучасть є тільки там, де у вчиненні злочину беруть участь хоча б дві особи.
2. Співучасть — це спільна діяльність.
3. Всі особи, які беруть участь у злочині, діють
УМИСНО.    -,-,-..:
Можливі такі форми об'єднань співучасників* проста співучасть; складна співучасть.
Проста співучасть буває тоді, коли всі співучас¬ники є виконавцями злочину. Наприклад, дві особи напали на третю і грабують її.

Складна співучасть буває тоді, коли співучасни¬ки виконують різні ролі: один організує злочин, ін¬ший виконує його і т. д. Скажімо, один організував крадіжку, інший безпосередньо бере майно зі скла¬ду, третій — перевозить його.
За стійкістю навмисності розрізняють три форми співучасті:
1. Співучасть без попередньої домовленості, де ді¬яльність одного співучасника поєднується з діяль¬ністю інших у процесі вчинення злочину. Приміром, коли до злодія, який краде, приєднується особа, котра обіцяє придбати крадене.
2. Співучасть за попередньою домовленістю існує в елементарній формі та у формі організованої гру¬пи. У першому випадку має місце змова про вчинен¬ня одного злочину. Організована група — стійка група, яка здійснює певні злочини, наприклад, ви¬магання.
3. Злочинна організація — особливо стійка група осіб із розподілом ролей, наприклад, банда.
Залежно від функцій, покладених на співучасни¬ків злочину, розрізняють: виконавця, організатора, підмовника, підсобника.
Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин.
Організатор — особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням.
Підмовник — особа, яка схилила виконавців до вчинення злочину.
Підсобником визнається особа, яка сприяла вчи¬ненню злочину порадами, вказівками, наданням за¬собів або усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, сліди злочи¬ну або предмети, добуті злочинними діями.
На ступінь і характер участі кожного зі співучас¬ників у вчиненні злочину зважає суд, розглядаючи справу.