Кримінальне покарання — засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням ви¬року щодо особи, яка вчинила злочин. Тобто, покаран¬ня — це:
1. Засіб державного примусу.
2. Засіб, що призначається лише за скоєння злочину.
3. Засіб, що застосовується лише за вироком суду.
Метою покарання відповідно до ст. 22 КК є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 23 КК покарання поділяються на три групи: основні, що призначаються тільки як головні; додаткові, що не призначаються самостій¬но, а тільки як доповнення до основних; змішані, Що можуть бути як основними, так і додатковими.
Основні покарання:
• позбавлення волі на строк від 3 місяців до 10 ро¬ків (в окремих випадках до 15 років)


• виправні роботи без позбавлення волі на строк від 2 місяців до 2 років;
• позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності на строк до 5 років;
• штраф;
• громадська догана.
До військовослужбовців строкової служби може застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон на строк від 3 місяців до З років.
Додатковими покараннями визнаються:
• конфіскація майна;
• позбавлення військового або спеціального звання;
• позбавлення батьківських прав.
Як виняткова міра покарання допускається за¬стосування смертної кари — розстрілу за особливо тяжкі злочини у випадках, спеціально передбачених Особливою частиною КК.
Не можуть бути засуджені до смертної кари осо¬би, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку, жінки, що були в стані вагітності під час вчи¬нення злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару не можна застосувати до жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку (ст. 24 КК).