Структура педагогічної системи
На основі системного підходу до аналізу педагогічної діяльності Н. Кузьміна [6] вирізняє структурні та функціональні компоненти, притаманні педагогічній системі. До структурних компонентів належать суб'єкт та об'єкт педагогічної взаємодії, предмет їх спільної діяльності, цілі навчання і засоби педагогічної комунікації.
Відсутність навіть одного з названих компонентів призводить до зникнення власне педагогічноїсистеми. Проте жодний з них не можна передати через інші елементи або їх сукупність.
Функціонольншш компонентами педагогічної діяльності, на думку Н. Кузьміної, є гностичний, проектувальний, власне конструктивний, організаторський і комунікативний.
Гностичнш компонент пов'язаний зі сферою знань вчителя (ідеться про знання не лише навчального предмету, а й засобів педагогічної комунікації, психологічних особливостей особистості учня, психології власної діяльності тощо).
Проектувальний компонент містить віддалені, перспективні цілі навчання та виховання, а також стратегії та способи їх досягнення.
Конструктивний компонент розкриває особливості конструювання вчителем власної діяльності та діяльності учнів з урахуванням олизьких (урок, заняття, цикл занять) цілей навчання і виховання. Організаторський компонент характеризує вміння педагога організовувати діяльність як школярів, так і власну.
Комунікативний компбнент розкриває специфіку взаємодії вЧителя з учнями у контексті досягнення педагогічних цілей, забезпечення ефективності педагогічної діяльності.
Усі названі компоненти взаємопов'язані. Мало того, іноді вони досить сильно переплітаються. їх чаето описують через систему відповідних умінь вчителя.
Специфіка предмету діяльності вчителя
3 погляду психології будьяку діяльність можна охарактеризувати з різних боків. Наприклад, види діяльності можна розрізняти за формою, способом виконання, просторовим або часовим вимірюванням, за фізіологічними механізмами здійснення тощо. Однак основна відмінність одного виду діяльності від іншого полягає у специфічності її предмету [7, с. 112].
Предметом діяльності вчителя завжди є діяльність учнів, адже саме її він має організовувати та регулювати відповідно до нормативних цілей та завдань навчання, виховання та розвитку школярів, які підпорядковані загальній меті — сформувати моральнодуховний світ учнів.
Кожне нове покоління опановує досягнення людської культури через діяльність, яка аналогічна (проте не тотожна) тій, що еприяла появі цих досягнень. Отже, зміст діяльності вчителя полягає насамперед у тому, щоб побудувати таку діяльність учнів, яка б забезпечувала розвиток їхніх духовноморальних переконань, формування світогляду, засвоєння системи знань, практичних умінь та навичок, розвиток пізнавальних здібностей тощо. Саме це "надзавдання" визначає сутність професійнопедагогічної діяльності.
Можна вважати, що діяльність учнів є об'єктом керування щодо педагогічноїдіяльності. Наголосимо, що ефективне розв'язання завдань, які стоять перед сучасною школою, потребує не будьякого, а лише певного —рефлексивного типу керування вчителем діяльністю учнів. Сутність такого керування полягає в тому, що вчитель має поставити учня в позицію активного суб'єкта власної діяльності, що здійснюється в загальній системі колективної роботи; розвивати здатність учнів до самокерування (саморегуляції, самоорганізації та самоконтролю) власною діяльністю,
Педагогічня діяльиість як процес розв'язання педагогічних завдань
Відповідно до поширєної концепції (викладеної у працях Н. Кузьміної, В. КанКаліка, В. Сластьоніна, Л. Спіріна та ін.) педагогічна діяльність є неперервним процесом розв'язання вчителем педагогічних завдань', спрямованих на досягнення загальної мети — керувати процесом формування особистості учня.
Специфічна особливість педагогічних завдань полягає в тому, що більшість з них не піддається алгоритмізації, а тому їх розв'язання потребує від учителя творчості [6].
Педагогічні завдання мають також спільне. Усі вони є насамперед завданнями соціального керування (В. Сластьонін), їх розв'язання передбачає такі етапи:
•   аналіз педагогічної ситуації (діагноз);
•   проектування результату (прогноз) і планування педагогічних впливів;
•   конструювання і реалізація навчальновиховного процесу;
•   регулювання і коригування педагогічного процесу;
•   підсумковий облік, оцінювання досягнутих результатів і визначення нових педагогічних завдань.