Уявлення про  мотивацію учіння
Будьяка діяльність здійснюється під впливом певних спонукань, які є рушієм активності її суб'єкта. Сукупність таких спонукань утворює мотиваційну сферу діяльності. Не є винятком і навчальна діяльність. До її мотиваційної сфери входять потреби учня, його інтереси, переконання, ідеали, уявлення про себе, ціннісні орієнтації.
Розрізняють спонукальну, організуючу та смислотвірну функції мотивації навчальної діяльності, які у своїй єдності забезпечують її керівну роль. Провідною серед них є смислотвірна, оскільки саме вона надає навчальній діяльності особистісного смислу та значущості, визначає характер прояву двох інших функцій.
Сформованість мотиваційної сфери є необхідною передумовою успішності навчальної діяльності, тому її розвиток потребує цілеспрямованого педагогічного впливу.
Навчальна мотивація визначається специфічними для навчальної діяльності факторами: власне освітньою системою, освітнім закладом; організацією навчального процесу; суб'єктивними особливостями тих, хто навчається (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, рівень домагань, самооцінка, взаємодія з іншими тощо); суб'єктивними особливостями педагога, насамперед його ставленням до учня, до власної справи; специфікою навчального предмету.
Специфіка навчяльної мотивації та особливості її формування
Навчальна мотивація, як і будьяка інша, є системним, ієрархічно структурованим утворенням і характеризується спрямованістю, стійкістю та динамічністю.
Інтерпретація "мотиву" співвідносить це поняття або з потребою (Ж. Ньютенн, А. Маслоу), або з переживанням цісї потреби та її задоволенням (С. Рубінштейн), або з предметом потреби (О. Леонтьєв). При цьому розуміння мотиву як "опредмеченої потреби" визначає його як внутрішній мотив, що входить до структури власне діяльності. За Л. Божович, мотивами можуть бути предмети зовнішнього світу, уявлення, ідеї, почуття, переживання, тобто все, у чому знаходить втілення потреба. Поняття "мотиву" вужче від поняття "мотивація"; останнє містить всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, цілі, прагнення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали та ін. (В. Асєєв).
Навчальна мотивація грунтується на потребі — психічному стані, що характеризується пізнавальною активністю дитини, ії готовністю до засвоєння знань. Емоційне переживання пізнавальної потреби та ії задоволення є інтересом. Інтерес, за А. Марковою, може бути широким, ппанованим, результативним, процесуальнозмістовним, навчальнопізнавальним і перетворювальним (вищий рівень).
У численних дослідженнях обгрунтовується необхідність створення спеціальних умов виникнення і розвитку у дитини інтересу до учіння, до вчителя. На основі системного аналізу виокремлено основні умови, що сприяють розв'язанню цього завдання.
Так, важливою передумовою виникнення інтересу до учіння є виховання широких соціальних мотивів цієї діяльності, розуміння ії змісту, усвідомлення важливості здобутих знань для власної життєдіяльності.
Необхідною умовою розвитку інтересу до змісту навчання і власне навчальної діяльності є така її організація, що дає змогу учням проявити інтелектуальну самостійність та ініціативність. Основним засобом при цьому є використання таких завдань та запитань, розв'язання яких потребує від учнів активної пошукової діяльності.
Важливу роль у формуванні інтересу до учіння відіграють створення проблемних ситуацій, посильна складність навчального матеріалу. Окрім того, навчальний матеріал і прийоми навчальної діяльності необхідно урізноманітнювати (але не надмірно). Пізнання нового також має грунтуватися на раніше засвоєних знаннях. Велике значення у розвитку інтересу до учіння мають його емоційне забарвлення, особистість педагога, форми його спілкування з учнями.
Різні види інтересу можна співвіднести з певними мотиваційними орієнтаціями. О. Савонько і Н. Сімонова виокремлюють чотири мотиваційні установки (на процес, на результат, на оцінку вчителя та на "уникнення неприємностей"), які разом з іншими компонентами навчальної мотивації визначають спрямованість, зміст та результати навчальної діяльності. Ефективність учіння пов'язана насамперед з орієнтаціями особистості на процес та результат, значно менше — з орієнтацією на оцінювання вчителя і майже зовсім не залежить від орієнтації на "уникнення неприємностей".
Таким чином, навчальна діяльність зумовлюється передусім внутрішнім мотивом, коли пізнавальна потреба особистості "зустрічається" з предметом діяльності — формуванням узагальненого способу дії — і "опредмечується" в ньому, а також із зовнішніми мотивами (самоутвердження, престиж, обов'язок, необхідність, досягнення та ін.) Істотно, хоча неоднозначно, на ефективність учіння впливає потреба у спілкуванні та домінуванні.
Мотиви навчальної діяльності розрізняють за змістовними та динамічними характеристиками. До змістовних характеристик мотивів належать наявність або відсутність особистісного смислу учіння, коли мотив не просто виконує спонукальну функцію, а й має особистісне значення, виражає внутрішнє ставлення до учіння. У цьому разі мотив вважається смислотвірним. Дієвість такого мотиву проявляється в його реальному впливі на процес учіння (порівняно з недієвим мотивом), самостійність — в особливостях виникнення і функціонування мотиву (він може бути внутрішнім, тобто виникати як результат самостійної роботи, або зовнішнім, тобто проявлятися за допомогою педагога), усвідомлення — у рівні рефлексивного ставлення учня до мотиву. Динамічні характеристики мотивів проявляються в їх силі, емоційній забарвленості (модальності) та тривалості.
У формуванні мотиваційноїсфери треба враховувати емоційне ставлення учня до учіння. Виокремлюють три типи такого ставлення: негативне, нейтральне та позитивне. А. Маркова диференціює останній тип ставлення виходячи з особливостей включення учня у навчальний процес: позитивне, неявне, активне, що свідчить про готовність включитися в учіння; позитивне, активне, пізнавальне; позитивне, активне, особистіснопристрасне, що свідчить про включення учня в учіння як суб'єкта спілкування, як особистості та як члена суспільства.
Важливим елементом мотиваційної сфери є цілі, які забезпечують реалізацію мотивів. Мотиви співвідносяться з навчальною діяльністю в цілому, а цілі відповідають окремим навчальним діям, забезпечують їх реальне виконання. Процес постановки цілей потребує певних умінь, рівень сформованості яких характеризує зрілість мотиваційної сфери учня. До таких умінь належать:
•   обгрунтований вибір однієї з кількох можливостей;
•   самостійна постановка та тривале утримування мети;
•   постановка перспективних цілей та їх коригування залежно від обставин;
Як свідчать дослідження, серед соціогенних потреб на ефективність навчальноі діяльності найістотніше впливає потреба в досягненні, під якою розуміють:
•   реалізація поставлених цілей, вибір адекватних засобів реалізації та подолання можливих перешкод.
Зазначені уміння забезпечують реальне виконання дії, установку до якої створює мотив.
Встановлено (Т. Лях, О. Чувалова) можливість і продуктивність формування мотивації через цілепокладання навчальної діяльності. Так, доведено, що дієвість мотивації краще формується при орієнтуванні учня на способи, а не на результат діяльності, а також залежить від особливостей вікових груп та характеру навчальних ситуацій'. Загалом дослідження свідчать про недостатність стихійного формування навчальної мотивації, принципову можливість її цілеспрямованого поетапного формування за умови врахування вікових можливостей та переважного орієнтування на способи діяльності, а не на її результат.
Встановлено (О. Савонько, 3. Хізроєва) такі психологічні детермінанти стійкості навчальної мотивації:
•   залежність від вихідного типу мотиваційної структури (переважає процесуальна мотивація) надає структурі більшої стійкості;
•   найбільш стійкою є структура, в якій процесуальна і результативна мотиваційні орієнтації посідають відповідно перше і друге місця;
•   особистісна значущість предметного змісту діяльності;
•   вид навчального завдання.
Отже, навчальна мотивація як психологічний феномен є надзвичайно складною. Як наслідок керування процесом формування мотивації у навчальному процесі потребує врахування її структурної організації, динамічності, залежності від вікових особливостей та можливостей людини.
Що молодші учні, то більшою мірою формування дієвості як першого ступеня навчальнопізнавального мотиву залежить від обов'язковості ситуації та контролю вчителя.
Стійкість навчальної мотивації — це така ії динамічна характеристика, яка забезпечує відносну тривалість і високу продуктивність діяльності як в нормальних, так і в екстремальних умовах.