Вивчення рівня домагання дітей у різних видах діяльності.
Підготовка дослідження. Для першої серії підготувати варіанти візерунків трьох ступенів складності (легкі, середні, важкі), по 8 зразків у кожнім: папір, набір кольорових олівців. Для другої серії підібрати зразки для конструювання трьох ступенів складності, по 4 зразки в кожнім наборі; різні види конструктора. Для третьої серії – сантиметр.
Проведення дослідження. Дослідження включає кілька серій, що проводять на вибір чи всі послідовно з інтервалом у 2-3 дня з дітьми 5-7 років.
Перша серія. Малювання. Групі дітей з 4-5 чоловік говорять: «Зараз ми будемо малювати. У мене три види завдань: легені, середньої складності і важкі. Якщо ви виберете важке завдання і справитеся з ним, одержите 5 балів, якщо середнє – 4, якщо легке – 2. Якщо ви виберете завдання і не справитеся, одержите тільки 1 бал. Намагайтеся набрати побільше балів. А тепер нехай кожний скаже, яке завдання він вибирає». Експериментатор показує зразки, розкладені стопками: «Подивитеся на ці завдання. От важкі, от середньої  важкості, от легкі. Вибирайте те, з яким зможете справитися, і малюйте». Після виконання завдання дорослий говорить кожній дитині, справилася вона чи ні. Потім дітям знову пропонують зробити вибір і т.д. Усього діти виконують 6-8 завдань.
Друга серія. Конструювання. Проводять аналогічно першої серії, але дітям пропонують зробити конструкції (легкі, середні і вищої ступені складності: наприклад, побудувати за зразком будиночок, міст, гараж). Дослідження проводиться індивідуально. Дитина виконує 3-4 завдання.
Третя серія. Рухова вправа. Дитині пропонують стрибнути «якнайдалі», але спочатку просять показати, на яку відстань він може стрибнути. Потім він стрибає. Після стрибка їй говорять, справилася вона чи ні, і пропонують зробити новий вибір. За показом випливає виконання і т.д. Це повторюється 3-4 рази.
При проведенні всіх серій експериментатор по ходу завдання може спеціально створювати ситуацію успіху чи неуспіху:
– оцінювати діяльність дитини як неуспішну, обмеживши час для виконання завдання чи вказуючи на недоліки в роботі;
– оцінювати діяльність як успішну, надавши більше часу на її виконання чи непомітно зробивши допомогу дитині, якщо вона відчуває якісь ускладнення.
У таблиці фіксують ступінь складності завдання, отримане число балів,  висловлення, емоційні реакції дитини на успіх і неуспіх.
Обробка даних. По кожній серії визначають число виконаних і невиконаних завдань у залежності від їхнього ступеня труднощів. На основі цього роблять висновок, чи відповідає рівень домагань можливостям виконання, адекватно чи неадекватно дитина реагує на успіх чи невдачу в роботі. У першому випадку рівень домагань повинний підвищуватися при успішному виконанні, у другому – знижуватися чи зберігатися при невдачах. Діти поділяються на 4 групи:
1. складні завдання, що вибирають після досягнення успіху більш, а після невдачі – менш складні;
2. ті, які виявляють тенденцію до вибору нескладних завдань незалежно від того, досягають вони чи успіху ні;
3. часто вибирають складні завдання незалежно від їхньої невдачі при виконанні;
4. тих в яких  успіх чи неуспіх не впливає на вибір завдання.
Визначають, як розподіляються діти по цих групах у залежності від віку і виду діяльності.

Завдання 5. Вивчення самооцінки дітей у різних видах діяльності.
Підготовка дослідження. Для першої серії приготувати картки з візерунками трьох ступенів складності (легкі, середні, важкі), по 3 у кожнім наборі; папір; 6 кольорових олівців. Для другої серії підібрати сюжетні картинки: а) дитина, що розставляє стільці; б) дитина, що протирає стіл; в) дитина, що пере рушник. Підготувати устаткування для виконання відповідних трудових доручень. Для третьої серії будуть потрібні куби різної висоти відповідно до віку дітей.
Проведення дослідження. Дослідження включає 3 серії, що проводяться на вибір чи всі (послідовно) з інтервалом у 2-3 дня індивідуально з дітьми 4-7 років.
Перша серія. Малювання.
I ситуація – дитині пропонують намалювати картинку і пояснюють, що якщо малюнок вийде гарний, те його візьмуть на виставку. По закінченні роботи дитині задають питання: «Як ти вважаєш, твій малюнок вийшов добре? Його  можна чи не можна взяти на виставку? Чому ти так думаєш?»
II ситуація – дитині говорять: «Тут лежать картки з візерунками. Тобі потрібно намалювати які-небудь з них. Які саме, вибери сам. У цій стопці – найпростіші картки. Це намалювати легко. Тут – важчі, а це – самі важкі Щоб їх намалювати, потрібно вміти добре малювати. Якщо ти малюєш погано, вибери легкі візерунки. Якщо малюєш не дуже добре, вибери візерунки середніх труднощів. А якщо ти вмієш дуже добре малювати, те вибери важкі». Переконавши, що дитина зрозуміла інструкцію, їй пропонують виконати завдання. Потім просять оцінити свої роботи і мотивувати оцінку.
Друга серія. Трудова діяльність.
I ситуація – дитині показують сюжетні картинки і пояснюють: «Діти трудяться. Розставляти стільці простіше всього. Протирати столи сутужніше: потрібно вміти намочити і вичавити ганчірочку. Але сутужніше всього прати  рушника: потрібно відіпрати так, щоб він став чистим. З яким дорученням ти б справився? Чому ти так вважаєш?»
П ситуація – беруть участь ті ж діти, що й у першій ситуації. Дитині говорять, що потрібно привести групову кімнату в порядок, потім повторюють те ж, що й у першій ситуації, пропонуючи вибрати доручення, з яким вона може справитися. Запитують, чому вона вибрала саме це доручення. Потім дитина трудиться самостійно. По закінченні роботи їй пропонують оцінити результат і мотивувати свою оцінку.
Третя серія. Рухова вправа. Складають 3 доріжки з високих, середніх і низьких кубів. Дитині говорять: «Тобі потрібно процибати по одній доріжці. По якій, вибери сам. От ця доріжка найлегша; куби отут найнижчі. От ця трохи важча, тому що куби вище. А ця – сама важка, тут найвищі куби. Якщо ти стрибаєш погано, вибери легку доріжку. Якщо стрибаєш не дуже добре, вибери доріжку середніх труднощів. Якщо ти вмієш стрибати дуже добре, то вибери саму важку». Переконавши, що дитина зрозуміла інструкцію, їй пропонують виконати завдання. Потім вона повинна оцінити якість виконання і мотивувати свою оцінку.
Обробка даних. Визначають види самооцінки в різних видах діяльності: хитлива, стійка, занижена, завищена, адекватна. Аналізують, як самооцінка залежить від віку дітей. Звертають увагу на те, відповідає самооцінка своїх умінь чи навичок, що передбачається (вона дається перед виконанням роботи) самооцінці по результаті.