СузіряПУТІВНИК ПО ЗОРЯНОМУ НЕБУ Темної, безмісячної і без¬хмарної ночі на небі безліч зі¬рок. Здається важко розібрати¬ся у цій чудовій картині зоря¬ного неба, про яку Михайло Васильович Ломоносов писав:“Открылась бездна звезд полна, звездам числа нет, бездне – дна” ( М. В. Ломоносов). Ви¬діляти на ньому окремі групи найяскравіших зірок – сузі¬р'я. Під сузір'ями тепер розу¬міють ділянку неба в певних установлених межах (зобра¬ження сузір'їв, які видно взимку. ). Сузір'я здебільшого збері¬гають назви із сивої давнини, багато з них пов'язано з грецькою міфологією, дея¬кі з предметами. Так, відо¬му групу із семи яскравих зі¬рок, які нагадують ківш, ста¬родавні греки називали Вели¬кою Ведмедицею. Якщо до ці¬єї групи приєднати слабкі зір¬ки, розміщені біля ковша, то можна намалювати великого звіра Ведмедя . Від стародавніх греків до нас дійшла цікава легенда. Колись у царя Лікаона, правителя країни Аркаді, була дочка Каллісто. Вона була дивної краси. Одного разу вона ви¬рішила позмагатися красою з богинею Герою, ревнивою дружиною бога Зевса. Добром це не закінчилося. Всемогутня Гера перетворила Каллісто на незграбну ведмедицю. Коли юний Аркас, син Каллісто, на полюванні побачив дикого звіра, він, нічого не підозрю¬ючи, хотів вбити свою матір – ведмедицю. Але Зевс за¬побіг вбивству. Він утримав руку Аркаса, а Каллісто на¬завжди забрав на небо, пере¬творивши її в сузір'я. По волі Зевса Аркас став сузір'ям Волопаса, а любима собака Каллісто перетворилася в сузір'я Малої Ведмедиці. Добре відомо, що на від¬міну від земних ведмедів не¬бесна ведмедиця має дуже довгий хвіст. Стародавні гре¬ки, жартуючи, пояснювали це тим, що Зевс тягнув Каллісто на небо за хвіст, від чого той і витягнувся. Сузір'я Великої Ведмедиці мало різні назви на Русі – Віз, Колісниця, Ківш, у Си¬біру – Лось. Було помічено, що протя¬гом доби зірки роблять повне коло по небу і що центр цього кола знаходиться у тому нап¬рямку, в якому вдень відки-дається найкоротша тінь - поблизу Полярної зірки. Усього на зодіакальному колі дванадцять сузір'їв. Оди¬надцять з них мають назву живих істот. І тому всі ці су¬зір'я називаються зодіакаль¬ними, що в перекладі з грець¬кої означає тваринний. Це та¬кі сузір'я: Риби, Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Те¬рези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій. Хоча число зо¬діакальних сузір'їв прийнято вважати рівним числу місяців у році, але слід мати на увазі, що між Скорпіоном і Стріль¬цем міститься сузір'я Змієнос¬ця. Історично це сузір'я не входить до зодіакального ко¬ла. Навесні Сонце послідовно проходить через сузір'я Риб, Овна, Тельця . У цей період ці сузір'я, які роз¬ташовані на півночі і півдні, вночі невидимі на небі, тому що знаходяться разом із Сон¬цем під горизонтом. Зате про¬тилежні сузір'я Діви. Терезів, Скорпіона можна спостеріга¬ти протягом всієї ночі. Сусідні з ними зодіакальні сузір'я Близнюків, Рака, Лева видно з вечора до середини ночі, а сузір'я Стрільця, Козерога, Водолія – в другій половині ночі. В літні місяці Сонце пере¬міщується по сузір'ях Близ¬нюків, Рака, Лева, і вже ці сузір'я невидимі вночі, сузір'я Діви, Терезів і Скорпіона вид¬но з вечора до середини ночі, сузір'я Стрільця, Козерога і Водолія – всю ніч, а сузір'я Риб, Овна і Тельця – вранці. Настала осінь, і Сонце пе¬реміщується по сузір'ях Діви, Терезів і Скорпіона. Тепер уже ці сузір'я невидимі вночі. Увечері можна бачити сузір’я Стрільця, Козерога, Водолія, всю ніч видно Риб, Овна, Тельця, а в другій половині ночі сходять над горизонтом Близнюки, Рак, Лев. Взимку Сонце проходить по сузір'ях Стрільця, Козерога і Водолія, яких вночі вже не видно. Зате всю ніч сяють на небі сузір'я Близнюків і Лева, а між ними видно слабкі зірки Рака. Взимку ночі дуже довгі, тому всю ніч видно також су¬зір'я Овна, Тельця, Діви, вве¬чері – сузір'я Риб, а в другій половині ночі на сході з'яв¬ляються сузір'я Терезів і Скорпіона. Так із року в рік повторюються сезонні зміни зоряного неба. Уміння розпізнавати на небі певні групи зір (сузір'я) та окремі зорі називають астрогнозією (від грецьк. астрон – зоря та гнозіс – знання), що дослівно означає знання зо¬ряного неба. Оволодіння цією абеткою астрономії, на нашу думку, допоможе викладена нижче система (разом зі схемою орієнтовних напрямів, мал. 1), що застосовується протягом десятиліть під час вивчення зоряного неба студентами фізико-математичного факультету Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова та учнями деяких шкіл Києва. Пропонований підхід дає змогу досягти належної орієнтації у визначенні видимих на території України сузір'їв та яскравих зір. Ознайомлення із зоряним небом звичайно розпочина¬ють з добре відомого ще з ди¬тинства сузір'я Великої Вед¬медиці, яке наші пращури на-зивали Великим Возом. Щоб побачити в цьому розмаїтті зір (125 зір, розрізнених неозбро¬єним оком) Ведмедицю з дов¬гим вигнутим хвостом (відсут¬нім у земних ведмедів), треба мати надзвичайно розвинену уяву. Але сім яскравих зір: Дубхе, Мерак, Фекда, Мегрец, Аліот, Мі-цар, Бенетнаш можна легко знайти на нічному небі. Нагадаємо, що слово “вед¬медиця” грецькою мовою “арктос”. Звідси пішла назва “Арк¬тика” – область Північного географічного полюса й “Ан-тарктика” – “противедмедиця” – область Південного по¬люса. Подумки з'єднавши між со¬бою зорі Дубхе і Мерак Великої Ведмедиці та продов¬живши цю уявну лінію вгору від “ківша” приблизно на п'ять відстаней між ними, побачи¬мо Полярну зорю (а Малої Ведмедиці). Висота ЇЇ над го¬ризонтом дорівнює географічній широті місця спостере¬ження. Для Києва цей кут ста¬новить 50°. Варто простежити за тим, як змінюється положення Ве¬ликої Ведмедиці на небосхи¬лі протягом року і доби. Осін¬нього чи зимового вечора ківш із семи яскравих зір бачимо нижче від Полярної зорі. Вес¬няного чи літнього вечора нав¬паки, – Велика Ведмедиця перебуває у нас майже над го¬ловою. За такою зміною по¬ложення яскравих зір сузір'я протягом року і доби наші предки визначали час: “Вста¬вай, дитино, бо вже Віз по¬вернувся дишлом угору, скоро світатиме!” Безпосередньо біля Поляр¬ної зорі розташована нерухо¬ма точка небесної сфери – Північний полюс світу – на¬дійний маяк для визначення сторін світу. Зауважимо, що положення полюса не є не¬змінним, внаслідок прецесії земної осі полюси світу змі¬щуються на тлі зір, описую¬чи коло на небесній сфері про¬тягом 26 000 років. Від Полярної зорі в напря¬мі Великої Ведмедиці розташований менший за розміром ківш – головна частина су¬зір'я Малої Ведмедиці. Між Великою і Малою Ведмеди¬цями простягається ланцю¬жок слабких зір – сузір'я Дра¬кон, “голова” якого розміще¬на лівіше й вище від Поляр¬ної зорі. Рядом з Великою Ведме¬дицею розташовані сузір'я Во¬лопас і Гончі Пси. Щоб від¬шукати ці сузір'я, проведемо уявну плавну криву вздовж ручки ковша вліво до зустрі¬чі з яскравою зорею Арктур (а Волопаса). Це – перша зо¬ря, яку вдалося спостерігати вдень за допомогою телескопа. Сузір'я має вигляд величез¬ного розкритого парашута. Під ручкою ковша Великої Ведмедиці розташоване су¬зір'я Гончі Пси. В умовах мі¬ського підсвічування неба в цьому сузір'ї вдається роздиви¬тися лише дві невеличкі зорі. Високо над головою, біля шатра “небесного парашута” Волопаса бачимо мальовниче півколо зір – Північну Коро¬ну, найяскравіша зоря якої – Гемма (“Перлина”). З'єднавши Міцар і Поляр¬ну зорі уявною лінією і про¬довживши її на таку саму ку¬тову відстань від Полярної зо¬рі, знайдемо групу з п'яти яс-кравих зір, що утворюють лі¬теру W латинської абетки. Це – сузір'я Кассіопея з най¬яскравішою зорею Шедар (а). Зауважимо, що від Полярної зорі через зорю Шаф (B Кас¬сіопеї) проходить напрям на точку весняного рівнодення. Ланцюжок яскравих витяг¬нутих у лінію зір – сузір'я Андромеди знаходимо, йду¬чи по прямій лінії від Поляр¬ної зорі через сузір'я Кассіо¬пеї. Зорю а Андромеди нази¬вають Альферац. Дещо вище (наближено 5°) від Андро¬меди розташована єдина га¬лактика Північної півкулі – туманність Андромеди, яку можна спостерігати неозбро¬єним оком. Виглядає вона, як маленька овальна хмаринка. У XIX ст. більшість астро¬номів вважали, що цей об'єкт розташований у нашій Галак¬тиці. Лише в 1924 р. видатний астроном Едвін Хаббл (1889 – 1953) за допомогою 2,5-метрового рефлектора обсерва¬торії Маунт Вілсон довів, що ця туманність насправді є ве¬летенською системою зір (спі¬ральною галактикою). Тобто близько 80 років тому астро¬номи довели, що наша Галак¬тика є лише невеликою пі¬щинкою в безкрайньому океа¬ні Всесвіту. Ліворуч від Андромеди й “нижче” Кассіопеї у вигляді перевернутої літери V розташувалося сузір'я Персей. Зо¬ря а Персея (Мірфак) розта-шована на продовженні уяв¬ної дуги, проведеної від а до 8 Кассіопеї. Цікавим об'єк¬том у сузір'ї Персея є зоря Ал¬голь (B Персея), що протягом 2 діб 20 год 48 хв 56 с змінює свій блиск від 2т,1 до Зт,4. Це – перша затемнено-змінна (спектральнo потрійна!) зо¬ря, відкрита людиною. Зліва від Персея – краси¬ве сузір'я Візничого. Його най¬яскравішу зорю – Капеллу – знаходимо на продовженні то¬го ланцюжка зір Персея, що загинається вліво. Між сузір'ями Малої Вед¬медиці і Кассіопеї розташо¬вані п'ять яскравих зір, що утворюють ніби хатинку з гост¬роверхим дахом, який тягнеться до Полярної зорі – сузір'я Цефей. “Нижній” лівий кут хатин¬ки зайняла зоря 8 – змінна (блиск змінюється від 3,5 до 4т,3 з періодом 5 діб 8 год 47,5 хв), що є типовим пред¬ставником близько 700 пуль¬суючих змінних зір – цефеїд. Встановлено, що ці зорі пуль-сують, ритмічно розширюю¬чись і стискуючись. До це¬феїд, зокрема, належить і По¬лярна зоря. Проте зміна її блиску відносно невелика: в максимумі вона випромінює лише на 10 % більше енергії, ніж у мінімумі. Сузір'я Жираф і Рись, що розташовані між сузір'ями Ве¬лика Ведмедиця й Кассіо¬пея, – одні з найслабкіших на зоряному небі й не мають Мал. 1. Схема орієнтирних напрямів на яскраві зорі сузір'їв (розмір зображення зір пропорційний до видимої зоряної величини характерних конфігурацій. Як писав Ян Гевелій, “треба ма¬ти рисячі очі, щоб їх відріз¬нити й розпізнати”. Лівіше від голови Дракона розташоване компактне, але дуже помітне сузір'я Ліра: чо¬тири зорі, що утворюють май¬же ідеальний паралелограм, рядом з яким сяє найяскраві¬ша зоря сузір'я Вега (у Пів¬нічній півкулі неба друга за блиском після зорі Арктур). Сузір'я Ліра можна знайти ще й так: провести уявну дугу від (З Візничого через Полярну зорю і відкласти від неї таку саму кутову відстань. Трохи далі на схід, у вигля¬ді велетенського хреста роз¬кинулося сузір'я Лебідь, від¬ділене від сузір'я Андромеди сузір'ям Ящірка. На стародав¬ніх зоряних картах Лебідь зоб¬ражався так, ніби він летить на південь. Зоря а Лебедя має назву Денеб. На цьому ми завершуємо ознайомлення з навколопо-лярними сузір'ями, які в на¬ших широтах повністю або значною частиною спостері-гаються протягом усього ро¬ку, видимість інших сузір'їв залежить від пори року. Звичайно, якщо спостері¬гати зоряне небо протягом усієї ночі (особливо взимку), то на ньому можна побачити майже всі сузір'я, які досяж¬ні на нашій географічній ши¬роті. Проте далі ми говорити¬мемо про сузір'я “осіннього”, “зимового”, “весняного” і “літ¬нього” неба (іноді їх назива¬ють сузір'ями приекваторіаль-ної смуги). Це означає, що в кожному з випадків йтиметь¬ся про ті сузір'я, які видно ввечері на південній частині неба. Користуючись рухомою картою зоряного неба, легко визначити, які приекваторіальні сузір'я можна спостері¬гати певної пори року. Спро¬буємо розібратися в розмаїтті екваторіальних сузір’їв. Окрасою зимового неба є сузір'я Оріон. Три яскраві зо¬рі, що розташувалися в ряд близько одна до одної, утво¬рюють Пояс Оріона (наші пра¬щури називали їх Косарями). Над Поясом Оріона розташо¬вана а сузір'я – Бетельгейзе, а в протилежному куті – Ри¬гель (|3). На стародавніх зоряних кар¬тах Оріон (за однією з давньо¬грецьких легенд видатний мисливець) оточений кілько¬ма тваринами. Зліва внизу Орі-она супроводжують Великий Пес (а Сіріус, найяскравіша зоря неба) та Малий Пес (Проціон). Обидва “небес¬ні пси” розділені сузір'ям Єди¬норога. З-під “ніг” Оріона “вистрибує” Заєць, ще нижче розташувався Голуб. Справа від сузір'я Оріон простягну¬лося під горизонт (аж у пів¬денну півкулю зоряного не¬ба) сузір'я Ерідан. Яскраві зорі Бетельгейзе, Сіріус та Проціон утворюють на зоряному небі практично рівносторонній трикутник, що називається зимовий. Справа і вгорі від Оріона розташоване сузір'я Телець. Тут привертають увагу дві не¬великі групи зір – розсіяні скупчення Плеяди і Пади. Зо¬ря а Тельця зветься Альдебаран. Зліва від Тельця – сузір'я Близнята, основна конфігу¬рація якого складається з двох майже паралельних ланцюж¬ків зір. У верхній частині лан-цюжків розташовані Кастор (а Близнят) і Поллукс. Рядом із сузір'ями Близня¬та та Малий Пес (зліва від них) розміщується малопомітне су¬зір'я Рак, що займає централь¬не місце на південному не-босхилі весняного вечора. Найпомітнішим весняним сузір'ям є Лев, основна кон¬фігурація якого схожа на велетенську нерівнобічну тра¬пецію (сузір'я Лев – Регул). Напрям на Регул указує уяв¬на лінія, проведена через 8 і З Великої Ведмедиці та про-довжена вниз від її “ковша”. Над сузір'ям Лев, під Ве¬ликою Ведмедицею, розташо¬ване невелике сузір'я Малий Лев. Зліва від Лева – Волос¬ся Вероніки, а нижче – су¬зір'я Діва, а Діви (Спіка) на¬весні є найпомітнішою зорею в південній частині небосхилу. Починаючи від Малого Пса вліво і дещо вниз простягну¬лося сузір'я Гідра. Між Гід¬рою і Левом є малопомітне су¬зір'я Секстант. Нагадаємо, що на небі Секстант з'явився зав¬дяки Яну Гевелію як пам'ять про інструмент, який учений використовував протягом 20 років для визначення ко¬ординат зір з найвищою на той час точністю. Зліва від Секстанта “на спи¬ні” Гідри – сузір'я Чаша, ще далі – Ворон. Влітку добре видно сузір'я Орел. Його легко знайти за трикутником, утвореним зо¬рями Денеб (а Лебедя), Вега (а Ліри) і Альтаїр (а Орла). Сузір'я Орел розташоване нижче від Лебедя та Ліри і за конфігурацією справді нагадує птаха з простертими крилами. Під “головою” Дракона, між Північною Короною і Лі¬рою, двома ланцюжками зір простягнулося сузір'я Герку¬лес. Нижче від нього розта-шоване сузір'я Змієносець. “Голова” Змії розташована поблизу Північної Корони, а її “хвіст” простягнувся аж до сузір'я Орел. Унизу, у південно-східній частині неба, в цей час мож¬на бачити сузір'я Терези. Його найяскравіша зоря, що має назву Зубен Єльгенубі, утво¬рює із зорями Спіка й Арктур рівносторонній трикутник. Зліва, над Змієносцем, роз¬ташувалося мальовниче сузір'я Скорпіон, а зоря якого зветься Антарес. Від Скорпіона до Козеро¬га простягнулося сузір'я Стрі¬лець. Тут виділяється більше десяти яскравих зір. Чотири з них утворюють невеликий “ківш для молока”, бо ця гру¬па зір розташована поблизу Молочного Шляху. І, нарешті, між сузір'ями Стрілець і “хвостом” Змії роз¬ташоване сузір'я Щит. Чи не єдине сузір'я, назва якого пов'язана з історичною осо¬бою, оскільки йдеться про щит польського короля Яна Собоєського. Так назвав це су¬зір'я астроном Ян Гевелій. Окрасою осіннього вечір¬нього неба є сузір'я Пегас з його великим Квадратом. Най¬яскравіша зоря, яка розташо¬вана в лівому верхньому куті квадрата, – а Андромеди (Альферац). Якщо уявити, що Квадрат Пегаса є ковшом, то головні зорі сузір'я Андроме¬ди будуть його ручкою. Нижче від Пегаса розміщу¬ється сузір'я Водолій, в яко¬му чимало слабких зір, що й справді навіюють уявленняпро потік води. Трохи вище від Водолія, а також лівіше і нижче від Пе¬гаса простягнулися ланцюж¬ки сузір'я Риби. На південному сході небо¬схилу під Пегасом і Рибами розміщується одне з найбіль¬ших сузір'їв неба – Кит. Лівіше від Риб розташова¬ний Овен, верхня частина яко¬го межує з Персеєм. Від сузір'їв Стрілець і Скор¬піон угору через сузір'я Орел, Лебідь, Кассіопея, Персей та Візничий і аж у південну час¬тину неба, наче далекий шлях у незвідані далі, простяглася світла смуга Молочного Шля¬ху. Наші предки так і назива¬ли її – Чумацький Шлях. Ще давньогрецький філо¬соф Демокріт (бл. 460 – 370 рр. до н.е.) висловлював думку про те, що Чумацький Шлях складається з незліченної кіль¬кості зір. Майже через дві ти¬сячі років цей здогад підтвер¬див Г. Галілей за допомогою свого телескопа. Згодом ви¬датний учений М. А. Коваль¬ський (1821 – 1884) довів, що зорі, які ми спостерігаємо на небі, разом із Чумацьким Шляхом утворюють єдину ве¬летенську систему. Справжня форма і масштаби нашої Га¬лактики були встановлені ли¬ше в XX ст. Від сузір'я Скорпіон і до сузір'я Лебідь Чумацький Шлях роздвоюється, тому що в згаданому напрямі є багато газопилових хмар, які погли¬нають світло від далеких зір, створюючи ілюзію провалля в світлій смузі Чумацького Шляху. Минає час... Все відчутнішим стає лагідне дихання весни. А на вечірньому небі пре¬красні сузір'я Оріона і Тельця поступаються місцем іншим міфічним персонажам. Зодіакальне сузір'я Близнят отри мало свою назву, напевно, завдяки унікальній особли¬вості. Адже у сузір'ї є одразу дві дуже яскраві і близькі за розміщенням на небі зорі! Зорі Кастор (а, 1.9m - 2.8m) і Поллукс (B І.2m) завер¬шують два зоряних ланцюжки сузір'я Близнят. За легендою, брати Кастор і Полідевк (римське - Поллукс) були синами верховного бога Зевса і цариці Спарти Леди. В одному з поєдинків Кастор загинув. Тоді безсмертний Полідевк, не бажаючи жити без брата, попро¬хав у батька дозволу слідувати за Кастором у підземне царство. Розчулений Зевс перетво¬рив синів на гарне сузір'я. Услід за давніми астрономами і ми уявімо собі у цьому зоряному візерунку фігури по¬вернутих до нас обличчям братів... Навіть у невеликий телескоп видно, що зоря Кастор, ще більше виправдовуючи назву сузір'я, складається з двох голубих компо¬нентів 1.6m та 2.9m, розміщених на кутовій відстані близько 4’’, Третій компонент систе¬ми має блиск 9.0m і знаходиться на кутовій відстані 73’’ від більш яскравої "парочки". Та спектральні дослідження показали, що кожен з трьох компонентів, у свою чергу, також є подвійною зорею. Таким чином, Кастор - шес¬тикратна система; на її можливих планетах мають спостерігатися вражаючі картини! На кінці "лівої ноги" Кастора, неподалік від зорі (2,9m) знайдемо яскраве розсіяне зо¬ряне скупчення М35 (5.1m) з кутовим діамет¬ром 28". На схід від Близнят приверне нашу увагу сузір'я Рака - перекинута рогатка з туманною плямою посередині. Ця пляма - розсіяне зоряне скупчення М44 (Ясла, 3.1m). Зорі (4.7m) і (3.9m) Рака, розміщені вище і нижче від Ясел, називають Віслючками. Ясла - одне з найближчих зоряних скупчень, відстань до нього становить 520 світлових років. Кутовий діаметр скупчення - 95і -втричі більший за місячний! Праворуч від зорі Рака (4.3m) знаходиться ще одне розсіяне скупчення - М67 кутовий діаметр 30’). Легенди розповідають, що морський Рак під час битви Геракла лернейською Гідрою прийшов Гідрі на допомогу. Геракл, звичайно, переміг їх обох. Та богиня Гера, що недолюблювала Геракла, перенесла Рака на небо і перетворила на сузір'я. Голова сузір'я Гідри вимальовується під Ра¬ком. Невисоко над обрієм на південний схід простягається зоряний ланцюг "тіла" Гідри. На південному заході від голови, майже на такій же відстані, як і Ясла, знаходиться зоря¬не скупчення М48 (5.5м, 59’). Над Гідрою, ліворуч від Рака, розмістився ще один персонаж з подвигів Геракла -грізний Немейський Лев. Сузір'я Лева яскра¬ве та виразне. "Серце" царя тварин відмічене зорею Регул ( 1.4m). Друга за яскравістю зо¬ря - Денебола ( 2.1m) - знаходиться на хвості у Лева. Цікаво, що Регул - чотирикратна сис¬тема; зоря (Алгеба), яку видно над Регулом, -подвійна, її компоненти мають блиск 2.0m та 3.5m. В сузір'ї Лева знаходяться галактики М65, М66, М95, М96, М105. Інші сузір'я весняного зоряного неба до¬поможе нам відшукати "ківш" Великої Вед¬медиці, що все вище підіймається обрієм. Проте спостерігати ці сузір'я краще наступні місяці. Використана література: 1. Журнал: ”Фізика і астрономія” №2 2000 рік, ст. 40-43. 2. Журнал: ”Фізика і астрономія” №2 1996 рік, ст. 30-32. 3. Журнал: “Наше небо” №2 2000 рік, ст. 42.
