ФОРМАТУВАННЯ ТЕКСТУ
Форматування тексту найзручніше виконувати в режимі перегляду «Обычный». Основні формати тексту встановлюють перед початком його введення. Можна змінювати формати різних елементів тексту: окремих символів, абзаців, фрагментів і сторінок. Усі операції форматування здійснюють після виділення відповідного елемента.

ФОРМАТУВАННЯ СИМВОЛІВ
Процедура форматування символів включає: вибір типу, накреслення, розміру і кольору шрифту; встановлення інтервалів між символами; вибір засобу анімації (обрамлення, виділення) окремих слів та фрагментів тексту; введення в текст спеціальних символів тощо.
Вибір типу і розміру шрифту. Взагалі ця процедура виконується за командою Формат – Шрифт, що зумовлює появу на екрані вікна «Шрифт» із трьома вкладками: «Шрифт», «Интервал» та «Анимация».
Вікно шрифтів із вкладкою «Шрифт» має вигляд, ідентичний вікну пошуку шрифту (див. рис. 8.12). Вкладка «Шрифт» надає користувачеві широкі можливості шрифтового оформлення тексту, такі як:
•    вибір типу шрифту (Times New Roman, Baltica, Arial, Symbol та ін.) і варіанта його накреслення («обычный», «курсив», «полужирный» або «полужирный
курсив»);
•    установлення або вибір із списку шрифту потрібного розміру в пунктах (від 8 до 72 пт, 1 пт – приблизно 0,35 мм);
•    задання параметрів підкреслення елементів тексту («одинарное», «только слова», «двойное», «пунктирное», «толстой линией» та ін.);
•    керування спецефектами оформлення тексту («зачеркнутый», «двойное зачеркивание», «верхний индекс», «нижний индекс», «с тенью» та ін.).

Вибір значень параметрів залежить від призначення і характеру документа. Стандартний формат шрифту: тип – Times New Roman, висота – 10 пунктів (близько 4 мм), колір – монохромний (Авто), накреслення – звичайне. Він призначається системою за замовчуванням під час створення нових документів на основі шаблона «Обычный». .
Вкладка «Интервал» вікна «Шрифт» (рис. 8.13) використовується для встановлення масштабу шрифту, міжсимвольних інтервалів і зсуву символів відносно базової лінії тексту.
Міжсимвольний інтервал вибирається зі списку «Интервал» («обычный», «разреженный», «уплотненный»). За замовчуванням системою призначається інтервал «Обычньій». Його зміна у більший або менший бік виконується лічильником. Позиція символів відносно лінії, на якій вони розташовуються («вверх», «вниз», «нет»), задається в списку «Смещение» і також регулюється лічильником.
Вкладка «Анимация» вікна «Шрифт» містить список спецефектів, що привертають увагу користувача до певного слова, абзацу або фрагмента тексту («красные муравьи», «мерцание», «мигающий фон», «неоновая реклама», «фейерверк», «черные муравьи»). Анімація діє тільки під час перегляду документа на екрані монітора, на папері її не видно.
Більшість із наведених вище параметрів шрифту можуть швидко активізуватися за допомогою кнопок панелей інструментів або комбінацій клавішей керування (табл. 8.4).

Рис. 8.13. Вікно шрифтів з вкладкою “Інтервал”

Зміна регістру символів. Виконується за командою Формат – Регистр, що відкриває діалогове вікно «Регистр» (рис. 8.14).


Рис. 8.14. Вікно регістру символів








Таблиця 8.4
Кнопки та швидкі клавіші вибору параметрів шрифту

Кнопка    Назва кнопки    Комбінації клавішей    Виконувані операції
Шрифт     <Ctrl+Shift+F>    Вибір типу шрифту (гарнітури)
Розмір шрифту     <Ctrl+[>
<Ctrl+]>    Установлення або ви-бір розміру шрифту

Напівжирний     <Ctrl+B>    Перемикання на напі-вжирний шрифт і кур-сив
Курсив     <Ctrl+I>   
Підкреслений     <Ctrl+U>    Підкреслення тексту одинарною лінією, подвійною лінією та штрихованою лінією, крім пропусків
Подвійне підкрес-лення     <Ctrl+Shift+D>   
Підкреслення слів    <Ctrl+Shift+W>   
Верхній індекс    ¬<Ctrl+ +>    Розміщення символів вище і нижче віднос-но базової лінії
Нижній індекс    <Ctrl+ =>   
Закреслений     –    Закреслення тексту
Зменшені великі літери    <Ctrl+Shift+K>    Перетворення всіх лі-тер на великі, але зі зменшеним розміром
Усі великі літери        Те саме, але розмір літер не зменшується

Засобами цього вікна можна:
•    перевести перший символ усіх слів виділеного фрагмента у верхній регістр («Начинать с Прописних»);
•    усі символи виділеного фрагмента перевести в нижній регістр («все строчные») або у верхній регістр («ВСЕ ПРОПИСНЫЕ»);
•    символи верхнього регістру перевести в нижній регістр і навпаки («иЗМЕНИТЬ РЕГИСТР»);
•    перейти до звичайного відображення символів («Как в предложени-ях»).
Швидку заміну малих літер фрагмента великими і навпаки можна вико-нати також натисненням на клавіші <Shift + F3>.

Форматування абзаців
Абзац – будь-який фрагмент документа, за яким розміщується маркер кінця абзацу (¶).
Останній вводять натисненням на клавішу <Еnter>. Форматування абзаців включає: вирівнювання їх, задання відступів, установлення інтервалів між рядками й абзацами, а також контроль "висячих" рядків, форматування табуляцією та ін.
Заздалегідь виділені абзаци форматуються за командою Формат – Абзац, що активізує однойменне вікно з двома вкладками «Отступы и интервалы» та «Положение на странице» (рис. 8.15).
Вирівнювання абзаців. Виконується по лівому краю, по правому краю, по центру або по ширині (по обох краях). За замовчуванням система призначає вирівнювання «По левому краю». При цьому лівий край тексту стає рівним, а правий – зубчастим. Для вибору засобу  вирівнювання можна  скористатися відповідним списком вікна «Абзац» (див, рис. 8.15), кнопками   або клавішами <Сtrl+L>, <Сtrl+R>, <Сtrl+Е> та <Сtrl+S>.
Установлення відступів. Відступи абзацу ліворуч і праворуч відносно робочого поля сторінки, а також відступ ліворуч першого рядка від поля тексту встановлюються користувачем за допомогою однойменних лічильників і поля «первая строка» вкладки «Отступы и интервалы»





Рис. 8.15. Вікно абзацу з вкладкою «Отступы и интервалы»







(див. рис. 8.15). На практиці межі робочого поля й абзаців тексту, як правило, збігаються, абзац має "червоний рядок", тому значення відступів дорівнюють 0; 0; 1,27 см відповідно. Зрозуміло, відступи можуть бути й іншими, наприклад відступ першого рядка («Отступ») можна виключити («нет») або перетворити його на виступ («Выступ»).
Установлення відступів можна швидко і наочно виконувати також за допомогою горизонтальної лінійки форматування (рис. 8.16) "буксируванням" відповідних індикаторів.





Рис. 8.16. Лінійка форматування

Задання міжрядкових інтервалів. За замовчуванням система призначає інтервал в один рядок («Одинарний»). Розмір інтервалу вимірюється в пунктах (пт) і залежить від розміру шрифту. Так, шрифту розміром 14 відповідає одинарний інтервал, що приблизно дорівнює 16 пт. При цьому на стандартному аркуші А4 розміщується до 42 рядків.
Можна також задати «Полуторний» або «Двойной» інтервал й установити потрібний інтервал, скориставшись параметром «Множитель» і лічильником «Значение».
Найкраще розташування тексту та графічних об'єктів досягається граничними параметрами «Точно» і «Минимум». При цьому .система автоматично встановлює міжрядковий інтервал, який точно дорівнює або не менший, ніж установлений в лічильнику «Значение».
Міжрядкові  інтервали «Одинарний», «Полуторний» і  «Двойной» встановлюються також за допомогою кнопок панелі інструментів( ).
Задання інтервалів між абзацами. Виконується воно з метою підви-щення наочності тексту за допомогою лічильників поля «Интервал» вкладки «Отступы и интервалы» (див. рис. 8.15). Спочатку варто виділити всі абзаци тексту, крім першого або останнього, і далі встановити розмір інтервалу після або перед абзацом. Таким чином можна уникнути вставлення додаткового інтервалу перед першим або після останнього абзацу.

Заборона розриву абзаців. Під час формування сторінок абзаци, як правило, розриваються на частини. В разі необхідності такі розриви можна виключити перемикачем «Не разрывать абзац» вкладки «Положение на странице» вікна «Абзац». За допомогою перемикача «Не отрывать от следующего» цієї самої вкладки два або кілька сусідніх абзаців обов'язково розміщуються на одному аркуші.
Вкладка «Положение на странице» містить ще кілька перемикачів, які забороняють "висячі" рядки, автоматичне перенесення слів і нумерацію ряд-ків.
Обрамлення абзаців. Для надання тексту більшої виразності його окремі абзаци та заголовки іноді вкладають у рамку з тінню і фоном за командою Формат – Границы и заливка, яка викликає на екран однойменне вікно з трьома вкладками: «Граница», «Страница» та «Заливка» (рис. 8.17).




Рис. 8.17. Вікно меж і заливання

Засобами вкладки «Граница» встановлюються варіант обрамлення, тип, колір і ширина ліній. Результат цієї процедури відображається у вікні «Образец». У разі використання вкладки «Страница» характер дій залишається тим самим, але вони поширюються тепер на цілу сторінку. Засобами вкладки «Заливка» можна вибрати колір заливання та фону, тип візерунка.
Швидкий і спрощений варіант обрамлення виділених заголовка, абзацу або фрагмента тексту реалізується за допомогою спеціальної панелі (рис. 8.18), що  викликається  на  екран  клацанням лівою клавішею миші на кнопці «Внешние границы» ( ).


Рис. 8.18. Панель обрамлення об'єктів тексту

ФОРМАТУВАННЯ СТОРІНОК ДОКУМЕНТА
Робота з окремими сторінками документа здійснює ся в режимі «Разметка страницы», на який редактор перводиться за командою Вид – Разметка страницы або за допомогою однойменної кнопки  ( ). Тоді документ зображається так, як він виглядатиме під час друкування на папері.
Процес форматування сторінок документа включає:
•    установлення розміру й орієнтації сторінок;
•    установлення параметрів полів;
•    масштабування зображення сторінки;
•    розбивання тексту документа на сторінки;
•    нумерацію сторінок;
•    створення верхнього та нижнього колонтитулів сторінок і поділів до-кумента;
•    поділ сторінок на колонки тощо.
Розглянемо найпоширеніші процедури форматування сторінок.

УСТАНОВЛЕННЯ РОЗМІРУ Й ОРІЄНТАЦІЇ СТОРІНОК
Виконується за командою Файл – Параметри страницы, що зумовлює появу на екрані вікна «Параметры страницы» з чотирма вкладками (рис. 8.19).
Розмір сторінки вибирається або встановлюється засобами вкладки «Размер бумаги». При цьому стандартні розміри аркуша, наприклад формату А4 (210х297мм), вибираються з однойменного списку, а нестандартні задаються за допомогою параметра «Другой» і лічильників «Ширина» та «Высота».
У цьому вікні також вибирається потрібна орієнтація сторінки (книжкова або альбомна) і визначається, якої частини документа стосуються вибрані параметри: «Ко всему документу», «До конца документа» і т.д.
Установлення параметрів полів
Для встановлення розмірів верхнього, нижнього, ліво-з то та правого полів використовується вкладка «Поля» вікна «Параметры страницы» (рис. 8.20).

Рис. 8.19. Вікно параметрів сторінки з вкладкою «Размер бумаги»






Рис. 8.20. Вікно параметрів сторінки з вкладкою «Поля»

Ширина обкладинки і відстані від нижньої та верхньої меж сторінки до відповідних колонтитулів установлюються лічильниками «Переплет» та «От края до колонтитула». В колонтитул включають тексти й образотворчі елементи, які повторюються на кожній сторінці документа, наприклад номери сторінок, назви глав і розділів тощо.
Рамку поля набору можна викликати на екран за допомогою позначки «границы области текста» вкладки «Вид» вікна «Параметри» (рис. 8.21). Остання активізується за командою Сервис – Параметры.

РИС. 8.21. Вікно «Параметри» з вкладкою «Вид»
Масштабування зображення сторінки
Масштаб зображення сторінки та її тексту може змінюватися в межах від 10 до 500%. Він вибирається зі списку або встановлюється вручну.
Швидка зміна масштабу можлива за допомогою списку, що викликається на екран клацанням лівою клавішею миші на кнопці «Масштаб» ( ) панелі інструментів (див. рис. 8.1). У цьому списку поряд із цифровими масштабами можуть задаватися також такі масштаби, як «Страница на всю ширину», «Страница целиком» і «Две страницы одновременно».
Взагалі масштаб зображення сторінки вибирається або встановлюється у вікні «Масштаб» (рис. 8.22), яке активізується за командою Вид – Масш-таб.

Рис. 8.22. Вікно масштабу

У цьому вікні можна встановити не тільки масштаб окремих сторінок, а й задати їх кількість. Для цього варто ввімкнути перемикач «несколько страниц» і виділити курсором потрібну кількість сторінок у списку кнопки  .
Порядок розміщення сторінки або кількох сторінок на екрані для різних варіантів їх масштабування відображається в полі «Образец».
Розбиття тексту документа на сторінки
Його можна виконувати автоматично або вручну. В автоматичному ре-жимі текст розбивається на стандартні сторінки з однаковою кількістю рядків. Наприклад, у разі використання міжрядкового інтервалу «Одинарный» шрифту типу Times New Roman із розміром 14 пт сторінок із полями 2; 1,7; 2,5 та 1,5 см (див. рис. 8.20 кількість рядків становитиме 43–44. При інтервалі виду «Множитель» із значенням 1,1 вона не перевищує 39–40. Автоматичне розбиття документа не завжди зручне, тому що воно призводить до розриву ілюстраційних об'єктів, утворення вільних полів й інших дефектів. Тому нерідко його роблять вручну. Ручне розбиття починається з установлення курсора на задумане місце розриву і виконується за командою Вставка – Разрыв, яка зумовлює появу на екрані однойменного вікна (рис. 8.23).

Рис. 8.23. Вікно розриву тексту документа

У вікні «Разрыв» можна виділяти не тільки нову сторінку, а й нові колонку або розділ, які вводять за наявності сторінок із різними параметрами форматування. Найпростіший спосіб розриву тексту на сторінки – використання комбінації клавішей <Сtrl-Еntеr>.
Для вилучення встановленого розриву досить натиснути на клавіші <Аlt+Васksрасе>.

Нумерація сторінок
Виконується за командою Вставка – Номера страниц, яка активізує однойменне вікно (рис. 8.24). У цьому вікні задається положення номера на сторінці (вгорі або внизу), розташування відносно її меж (праворуч, ліворуч або в центрі, всередині чи зовні).
За допомогою перемикача «Номер на первой странице» можна виключити (дозволити) виведення номера першої сторінки, а за допомогою параметра «Формат» і його вікна (рис. 8.25) – вибрати тип нумерації (арабські або римські цифри, латинські літери), встановити початок нумерації (із зазначеного числа або продовжити нумерацію).


Рис. 8.24. Вікно нумерації сторінок








Рис. 8.25. Вікно формату номера сторінки


СТВОРЕННЯ ТАБЛИЦЬ ТА ОБРОБЛЕННЯ ТАБЛИЧНИХ ДАНИХ
Редактор Word 97 надає користувачеві широкий набір засобів для швидкого створення двовимірних таблиць будь-яких складності та конфігурації. Він має у своєму розпорядженні засоби оброблення табличних даних, тобто здатний виконувати функції табличного процесора.

СТВОРЕННЯ ДВОВИМІРНИХ ТАБЛИЦЬ
Створення таблиць за допомогою панелі інструментів «Таблицы и границы». Ця панель (рис. 8.26) викликається на екран за командою Таблица – Нарисовать таблицу або за допомогою однойменної кнопки ( ) стандартної панелі інструментів. Клацанням лівою клавішею миші на кнопці «Нарисовать таблицу» ( ) покажчик миші набуває вигляду олівця.

Рис. 8.26. Панель інструментів «Таблицы и границы»

Для формування контуру таблиці необхідно встановити олівець на її початок і клацнути лівою клавішею миші; далі штриховий прямокутник, що з'явиться на екрані, розтягується до розмірів таблиці.
Розмежувальні лінії рядків і стовпців таблиці проводяться "буксируванням" покажчика-олівця в заданому напрямку. Непотрібні лінії вилучаються мініатюрною гумкою, яка вмикається за допомогою однойменної кнопки ( ).
За допомогою інших кнопок панелі «Таблицы и границы» можна збіль-шити або зменшити кількість рядків і стовпців у таблиці, вирівняти їхні ширину та висоту, розбити або об'єднати комірки, відсортувати дані таблиці за зростанням (спаданням) і підсумувати їх; нарешті, зробити автоматичне форматування таблиці й вибрати варіант її зовнішнього оформлення.
Створення таблиць за допомогою кнопки «Добавить таблицу» ( ). Клацанням лівою клавішею миші на цій кнопці викликається панель-гратки, що складається з 4x5 квадратів (рис. 8.27).
"Буксируючи" покажчик миші праворуч й униз, легко встановити необ-хідну кількість рядків і стовпців таблиці. Після вибору потрібних розмірів нова таблиця буде вставлена в документ, починаючи з позиції курсора. Надалі вона може бути відредагована.
Створення таблиць за командою Таблица – Добавить

Рис. 8.27. Панель для встановлення розмірів таблиці

Рис. 8.28. Вікно вставлення таблиці

таблицу. За цією командою на екран монітора викликається вікно «Вставка таблицы» (рис. 8.28), в якому задаються кількість рядків та стовпців (за замовчуванням – 2 і 2), а також ширина стовпця таблиці. Спочатку ширина всіх стовпців однакова, так що таблиця займає все поле набору («Авто»).
У редакторі Word 97 можна вибрати також готовий варіант таблиці зі спеціального списку, що містить шість таблиць-зразків. Зразки викликаються на екран за допомогою кнопки «Автоформат». їх можна форматувати, змінювати і доповнювати.
Створення таблиць на основі існуючого тексту. Word 97 дає змогу досить просто перетворити текст на таблицю. Для цього треба:
•    виконати поділ тексту на стовпці за допомогою символу абзацу «¶» (<Еnter>), табуляції (<Таb>), крапки з комою або будь-якого символу, вибраного користувачем;
•    виділити перетворений текст і виконати команду Таблица – Преобразовать в таблицу;
•    установити кількість стовпців таблиці у вікні «Преобразовать в таблицу» (рис. 8.29), зазначити вид роздільника та виконати команду ОК.



Рис. 8.29. Вікно перетворення тексту на таблицю

Формування таблиці можна виконати також за командою Добавить таблицу з меню Таблицa або клацанням лівою клавішею миші на однойменній кнопці ( ). При цьому вікно «Преобразовать в таблицу» не активізується.
Введення даних у таблицю та їх форматування
Дані вводяться в комірки таблиці, починаючи з позиції курсора. В міру заповнення комірки її розміри по вертикалі автоматично збільшуються. Переміщення між комірками таблиці здійснюється за допомогою різних комбінацій клавішей керування курсором (табл, 8.5).
Таблиця 8.5
Комбінації клавішей для переміщення між комірками таблиці

№ пор.    Комбінація клавішей     Виконувані операції
1    <Таb>,<Shift+Таb>     Перехід до наступної та попередньої комірок
2    <Сtrl+Таb>     Вставлення символу табуляції
3    <Аlt+Ноmе>, <Аlt+Еnd>     Перехід до першої та останньої комірок рядка
4    <Аlt+Рgup>, <Аlt+Рgdn>     Перехід до верхньої та нижньої комірок стовпця

Форматування табличних даних виконується так само, як і форматування звичайного тексту. Спочатку вони виділяються, а потім форматуються за командами Формат – Абзац, Формат – Шрифт тощо.

РЕДАГУВАННЯ ТАБЛИЦІ
Його застосовують для надання таблиці більш привабливого і досконалого вигляду. Редагування включає: зміну ширини стовпців та висоти рядків, уставлення окремих комірок, рядків, стовпців і вилучення їх, форматування даних таблиці, її зовнішнє оформлення тощо.
Усі процедури виконуються тільки над попередньо виділеними елемен-тами таблиці.
Виділення таблиці та її елементів. Таблиця, що редагується, виділяється за командою Таблица – Выделить таблицу. При цьому курсор спочатку встановлюється всередині таблиці. Невеличкі таблиці можна виділяти також "буксируванням" покажчика миші.
Поточний рядок можна виділити за командою Таблица – Выделить строку, а поточний стовпець – за командою Таблица – Выделить столбец. Можливим є й інший спосіб: покажчик миші треба помістити на верхній межі стовпця і клацнути лівою клавішею мишi. Або ще й так: установити покажчик миші у поле стовпця, натиснути на клавішу <Shift> і клацнути правою клавішею миші. Блоки сусідніх комірок, рядків та стовпців виділяють аналогічно.
Для скасування виділення досить клацнути лівою клавішею миші поза полем таблиці.
Зміна ширини стовпця і висоти рядка. Здійснюється вона за командою Таблица – Высота и ширина ячейки, що зумовлює появу на екрані однойменного вікна з двома вкладками: «Строка» і «Столбец» (рис. 8.30).
У вікні з вкладкою «Строка» (рис. 8.30, а) встановлюється висота рядка (діапазону рядків) і вибирається один із варіантів її задання:
•    висота підбирається автоматично («Авто»), виходячи тільки з обсягу тексту;
•    висота встановлюється мінімальною («Минимум»), але не меншою від заданої;
•    зрештою, висота має бути точно такою, як її задано («Точно»).
Рис. 8.30. Вікно висоти й ширини комірок із вкладками «Строка» та «Столбец»
У цьому самому вікні вказується відступ тексту в рядку від лівого поля сторінки, вибираються спосіб вирівнювання рядка відносно полів сторінки і варіант переходу між рядками («Предыдущая строка», «Следующая строка»).
Засобами вкладки «Столбец» (рис. 8.30, 6) встановлюються ширина виділеного стовпця (групи стовпців) та інтервал між стовпцями в сантиметрах. Ширина стовпців може регулюватися автоматично («Автоподбор»). При цьому можна змінювати ширину всієї таблиці та виходити за межі поля набору і навіть сторінки.
Швидку зміну висоти (ширини) окремих рядків (стовпців) можна виконувати за допомогою вертикальної (горизонтальної) лінійки форматування "буксируванням" її розподільних маркерів за допомогою покажчика миші виду  ( ).
Можна також змінювати ширину стовпця таблиці виділенням і "буксируванням" її розподільної лінії за допомогою покажчика миші іншого виду ( ). Таке "буксирування" змінює ширину не тільки вибраного стовпця, а й сусіднього, залишаючи незмінною ширину таблиці. При постійно натисненій клавіші <Shift> або <Сtrl> наслідки "буксирування" будуть іншими: змінюються ширина тільки вибраного стовпця і таблиці в цілому або ширина всіх стовпців при незмінній ширині таблиці.
Додання рядків, стовпців і комірок. Word 97 дає змогу вставляти в таблицю потрібну кількість рядків, а також добавляти рядки на початку чи в кінці її.
Для вставлення рядків у кінець таблиці необхідно:
•    установити курсор у наступний після таблиці рядок екрана;
•    виконати команду Таблицa – Добавить строки. В однойменному вікні, що відкривається, задається потрібна кількість рядків (рис. 8.31);
•    зробити вставлення рядків за командою ОК.
Для додання одного або кількох рядків у кінець таблиці можна також скористатися клавішею <Таb>, якщо спочатку встановити курсор в останню комірку таблиці.
Для додання нового рядка в будь-яке місце таблиці варто встановити курсор у рядок, над яким передбачається його розмістити, і виконати команду Таблица – Добавить строки. Щоб вставити кілька рядків, треба виділити область їх розміщення.

Рис.8.31. Вікно додання рядків

Вставлення стовпців у таблицю багато в чому нагадує вставлення рядків. Воно виконується за командою Таблица – Добавить столбцы. При цьому також спочатку виділяється відповідна область їх розміщення.
Додання рядків та стовпців можна виконати також за допомогою однойменних кнопок ( ,  ) панелі інструментів.
У таблицю можна вставляти й окремі комірки або групи їх. Ця процедура починається з виділення області розміщення нових комірок і виконується за командою Таблица – Добавить ячейки. В однойменному вікні (рис. 8.32), що відкривається, задається варіант додання нових комірок:
•    зі зсувом комірок таблиці праворуч або вниз;
•    зі вставленням цілого рядка або цілого стовпця.
Процес додання здійснюється за командою ОК.
Вилучення комірок, рядків і стовпців. Вилучення попередньо виділе-них елементів таблиці можна виконати за командами Удалить ячейки, Уда-лить строки та Удалить столбцы з меню Таблица або контекстного меню. Будь-який помилково вилучений елемент можна відразу відновити за допомогою кнопки «Отменить».

Рис. 8.32. Вікно додання комірок

Розбиття таблиці на частини. Розбиття таблиці на кілька частин по горизонталі виконується за командою Таблица – Разбить таблицу або за допомогою комбінації клавішей <Сtrl+Shift+Еnter>. Розбиття здійснюється, починаючи з позиції курсора.
Для об'єднання частин таблиці досить вилучити всі абзаци між ними, спочатку клацнувши лівою клавішею миші на кнопці  .   
Під час створення таблиці часто вона не вміщується на одній сторінці. Для автоматичного повторення її заголовка (шапки) при переході на кожну нову сторінку необхідно заголовок виділити і виконати команду Таблица – Заголовки.

Оброблення табличних даних у середовищі Word 97
Редактор Word 97 здатний сортувати табличні дані та здійснювати розрахунки за формулами.
Сортування даних таблиці. Word 97 може сортувати табличні дані за зростанням і спаданням в одному, двох або трьох стовпцях (ключах). Це відбувається за командою Таблица – Сортировка, що відкриває однойменне вікно (рис. 8.33).
У ньому задають тип даних, які мають сортуватися (текст, число, дата), і характер сортування («по возрастанию» або «по убиванню») у кожному з трьох вибраних ключів-стовпців таблиці. Сортування здійснюється за командою ОК.
Під час сортування даних таблиці її заголовок (шапка) з процесу, як правило, вилучається («Без строки заголовка»).
Додаткові параметри сортування задають в спеціальному вікні «Параметри сортаровки», яке активізується за допомогою кнопки «Параметри».
Сортуванню можуть підлягати також всілякі списки тексту, не пов'язані з таблицею. В цьому разі воно здійснюється за командою Таблица – Сортировка текста.
Розрахунки за формулами. Як і в табличних процесорах, рядки таблиці у Word прийнято позначати цифрами натурального ряду 1, 2,..., N, а стовпці – літерами латинського алфавіту А, В, С, D і т.д. (табл. 8.6).


Рис.8.33. Вікно сортування даних таблиці

Наприклад, перша комірка таблиці має адресу А1, а блоки комірок та їх діапазонів ідентифікуються записами виду С2:F4, В2:D4 та В2:В4, А2:F2 відповідно.
Нумерація рядків і стовпців у таблицях Word на екрані не відображається і приймається системою за замовчуванням..

Таблиця 8.6
Приклад структури таблиці у Word

A    B    C    D    E    F
1    № пор.    Назва підп-риємства    План, тис. грн.    Факт, тис. грн.    Відхилення 1, тис. грн.    Відхилення 2, тис. грн.
2    1    “Прометей”    120    120    =(D2-C2)    =(D2/C2*100)
3    2    “Геркулес”    200    210    =(D3-C3)    =(D3/C3*100)
4    3    “Зевс”    300    280    =(D4-C4)    =(D4/C4*100)
5    Разом    =SUM (C2:C4)    =SUM (D2:D4)       

Вставлення розрахункової формули у поточну комірку таблиці виконується тільки за командою Таблица – Формула, яка активізує діалогове вікно «Формула» (рис. 8.34).


Рис. 8.34. Вікно формули

У цьому вікні задається формула, встановлюється формат результату обчислень і вибираються арифметичні та логічні функції з числа стандартних: SUM, MIN, MAX, ROUND, PRODUCT, MOD, OR, NOT, FALSE, AVERAGE, IF та ін. Введення формули у поточну комірку, а також її реалізація здійснюються за командою ОК.
Будь-яка формула починається зі знака «=» і є арифметичним виразом, що складається з числових констант і змінних, діапазонів комірок, покажчиків стандартних функцій, знаків арифметичних дій (+, –,*,/) та круглих дужок. Стосовно табл. 8.6 підсумкові суми і відхилення фактичних показників від планових обчислюються за формулами = SUM(С2:С4), = SUM(D2:D4), = (D2-С2), =(D2/С2*100) тощо, які вводяться в комірки С5, D5, Е2, F2,... відповідно.
Під час оброблення табличних даних найчастіше доводиться підсумовувати числа у вибраних стовпцях і рядках. У Word ця процедура виконується за допомогою стандартної функції SUM такого виду:
=SUM(АВОVЕ) або =SUM(LЕFТ),
де АВОVЕ, LЕFТ – параметри, якими задаються діапазони чисел, розміщених над і ліворуч поточної комірки. Система вводить їх за замовчуванням.
Аналогічно підсумовуються числа, розміщені знизу (ВЕLОW) та праворуч (RІGНТ) від поточної комірки. Параметри ВЕLОW і RIGHT вводяться у поле «Формула» (див. рис. 8.34) вручну. Взагалі підсумувати можна числа, розміщені в різних діапазонах (блоках) та комірках:
SUM («діапазон»; «комірка»; «діапазон»;...).
У Word 97, на відміну від Ехсеl 97, формули копіюються без їх настройки на нове місце розташування; вони не коректуються при доданні та вилученні комірок. Для перерахунку таблиці потрібно по черзі проходити кожну комірку з формулою і натискати на клавішу <F9> при натисненій клавіші <Shift>. Це істотно обмежує обчислювальні можливості редактора і зводить їх до оброблення невеличких таблиць за найпростішими формулами.

ОФОРМЛЕННЯ ТАБЛИЦЬ
Для оформлення таблиць застосовують засоби відомого вікна «Границы и заливка» (див. рис. 8.17), що активізується за командою Формат – Границы и заливка.
Для обрамлення таблиці можна використовувати штрихові, одинарні, подвійні, потрійні, напівжирні, комбіновані й інші лінії. Тип ліній вибирається зі списку «Тип», товщина ліній (0,25-6 пт ) - зі списку «Ширина»; за замовчуванням вона дорівнює 0,5 пт. Лініям можна надати певного кольору (за замовчуванням – чорного), вибравши його зі списку «Цвет».
Останній штрих в оформленні таблиці можна нанести, застосувавши за-ливання її комірок, рядків або стовпців. Колір заливання можна встановити, скориставшись вкладкою «Заливка».
Наведені вище дії можна також реалізувати за допомогою кнопок панелі «Таблицы и границы» (див. рис. 8.26). Крім того, можна об'єднати або розбити комірки, вирівняти текст по верхньому (нижньому) краю чи розташувати по центру, відсортувати записи за зростанням (спаданням) і т.д.

РОБОТА З РИСУНКАМИ
Word 97 має вмонтовану галерею художніх зображень, які можна вставити в документ, а також спеціальні засоби формування графічних об'єктів та їх імпортування з інших програм і додатків до Windows.

ВСТАВЛЕННЯ РИСУНКІВ У ДОКУМЕНТ
Вставлення різних ілюстрацій виконується за командою Вставка – Рисунок, що відкриває спеціальне меню з набором команд для вибору потрібного графічного об'єкта (рис. 8.35).

Рис. 8.35. Меню графічних об'єктів





Команда Картинки відкриває вікно «Місrosoft Clip Gallery» із множиною кольорових картинок. Будь-яка картинка вставляється в документ, починаючи з позиції курсора. Картинки можна редагувати, тобто змінювати їхні розмір і колір, добавляти та забирати окремі елементи і навіть розбирати на складові частини.
Команда Из файла активізує вікно «Добавить рисунок» (рис. 8.36), в якому вибирається файл із потрібним рисунком, який вставляють у текст кла-цанням лівою клавішею миші на кнопці «Добавить».
Команда Автофигуры виводить на екран панелі інструментів «Рисова-ние» та «Автофигуры» (рис. 8.37), які застосовують для формування рисунків.
Команди Обьект WordArt і Диаграмма виводять на екран панель із набором текстових спецефектів та форму таблиці, яку використовують для побудови стовпцевої діаграми. Команда Со сканера запускає програму Microsoft Photo Editor, що дає змогу застосувати у Word зображення, які надходять із сканера.

Рис. 8.36. Вікно додання рисунка


Рис. 8.37. Панелі інструментів «Рисование» та «Автофигуры»
Рис. 8.38. Підменю «Автофигуры»


Зображення схем алгоритмів засобами Word 97
Клацання лівою клавішею миші на кнопці «Автофигуры» панелі «Рисо-вание» зумовлює появу на екрані однойменного підменю, що містить множину вмонтованих геометричних фігур, розбитих на шість груп: «Линии», «Основные фигуры», «Фигурнне стрелки», «Блок-схема», «Звезды и ленты» та «Выноски» (рис. 8.38).
Група «Блок-схема» складається з усіх символів і блоків, регламентованих ГОСТ 19.003 – 80 і ГОСТ 19.002 – 80 для схем алгоритмів та програм. Порядок побудови таких схем розглянемо стосовно схеми циклічного алгоритму обчислення полінома за формулою Горнера:
Р=Рk-1х+аn-k, де Р0=аn , k=1, 2, ..., n. Цей порядок такий:
•    кнопкою «Рисование» ( ) стандартної панелі на екран викликається однойменна панель інструментів. Із підменю «Автофигуры», що активізується однойменною кнопкою, .вибирається група фігур «Блок-схема» (див. рис. 8.38);
•    у зазначеній групі послідовно активізуються символи «Пуск-Останов», «Ввод-вывод», «Процесс» та «Решение», які потім відображаються на екрані у позиції курсора. Встановлення розміру символів і їх розміщення на екрані виконуються "буксируванням" покажчиків миші ( ,  ,  ). Однакові символи можна копіювати "буксируванням" покажчика   при натисненій клавіші <Сtrl>;
•    клацанням правою клавішею миші всередині символу на екран викликається спеціальне контекстне меню. За його командою Вставить текст у поля схеми, починаючи з позиції курсора, послідовно вводяться слова, змінні, цифри, формули. При цьому розмір шрифту не повинен перевищувати розмір регламентованих символів. Номери символів уставляються, як і текст, але над лініями. Вставлення тексту можна виконати також за допомогою кнопки   панелі «Рисование»;
•    усі символи потім об'єднуються в схему лініями потоку, які формуються за допомогою кнопки    і курсора. Характер ліній та напрямок стрілок встановлюються за допомогою наявних кнопок панелі «Рисование». Лінії можна вибирати також із групи «Линии» (див. рис. 8.38);
•    сформована таким способом схема алгоритму виділяється за допомо-гою кнопки «Выбор объектов» ( ), а всі її елементи групуються в кадр за командою Группировать зі списку «Действия».
Остаточний вигляд схеми зображено на рис. 8.39, а.
Розміри схеми, символів-фігур та їх розміщення на сторінці змінюються "буксируванням" покажчиків миші (рис. 8.39, б). Для редагування схеми її необхідно розгрупувати (команда Действие – Разгруппировать), а в кінці процесу знову помістити в кадр. Для вилучення схеми-кадру її варто виділити, клацнувши лівою клавішею миші в її полі, а потім натиснути на клавішу <Delete>. Аналогічним способом вилучають будь-які об'єкти схеми.
Для рисування ліній, фігур і форматування тексту можна скористатися ще такими способами:
•    для зміни розмірів шрифту й установлення режимів введення над- і підрядкових символів можна скориcтатися клавішами <Сtrl +] >, <Сtrl+[> та <Сtrl+Shift + =>, < Сtrl + +> відповідно;
•    швидке введення горизонтальних (вертикальних) ліній і стрілок, квадратів та кіл можливе за допомогою відповідних кнопок панелі «Рисование» ( )



Рис. 8.39. Схема алгоритму обчислення полінома Р(х) (а) та кадр, що ілюструє порядок зміни розміру рисунка (б)

•    звичайні лінії легко перетворюються на інші за допомогою кнопки   та її списку. Аналогічно встановлюється товщина лінії ( );
•    стрілки можна вводити за допомогою кнопки «Вид стрелки» ( ), спочатку виділивши лінію;
•    колір лінії вибирається зі списку, що викликається кнопкою  . Параметри «Прозрачный» і «Нет линий» фактично вилучають лінію з екрана.

ФОРМАТУВАННЯ РИСУНКІВ
Будь-який рисунок поміщається в кадр-рамку, розміри якої мають бути сумірними з розмірами сторінки або її частини, виділеної користувачем для рисунка.
Попередження. У випадках, коли кадр рисунка виходить за межі сторінки, система не розриває його на частини, і він може цілком зникнути з екрана. Щоб уникнути цього, варто старанно узгоджувати розміри виділеного поля з кадром рисунка або залишати для рисунка поле явно більших розмірів.
Для збільшення або зменшення розміру будь-якого рисунка необхідно виділити його кадр із маркерами, встановити покажчик миші ( ,  ) на один із маркерів, натиснути на ліву клавішу миші і "відбуксирувати" його в потрібному напрямку на необхідний розмір, а потім відпустити клавішу миші (див. рис. 8.39, б). Кадр виділяється клацанням лівою клавішею миші на межі поля рисунка. Забрати виділення можна клацанням зазначеною клавішею на порожньому полі екрана.
Клацання лівою клавішею миші у полі рисунка активізує курсор  , "буксируючи" який можна переміщати рисунок як у межах сторінки, так і між сторінками.
Для обрамлення рисунка можна скористатися командою Формат–Границы и заливка.
Навіть при нормальному розміщенні рисунка його положення на сторінці залишається непостійним, тому що він починає "плавати" по тексту під час його редагування. Настройка формату рисунка дає змогу вирішити всі проблеми, пов'язані з його розміщенням у документі. Вона виконується за командою Формат – Рисунок, яка викликає на екран однойменне вікно із шістьма вкладками (рис. 8.40).
У цьому вікні можна встановити висоту і ширину рисунка, задати спосіб його обтікання, вибрати варіант розміщення рисунка на сторінці та задати ряд інших параметрів.
Вкладка «Цвета и линии» визначає колір заливання фону рисунка, колір, товщину і тип ліній його рамки. Параметр «Нет линии» поля «Цвет» знімає (знебарвлює) рамку рисунка.
Рис. 8.40. Вікно формату рисунка з вкладкою «Рисунок»

Вкладка «Размер» дає змогу вибрати або встановити висоту та ширину рисунка, а вкладка «Положение» – варіанти його розміщення на сторінці.
Вкладка «Обтекание» керує обтіканням тексту навколо кадру рисунка (рис. 8.41). Вона активізується, коли розмір рисунка малий і навколо нього утворилися порожні поля.
Вкладка «Рисунок» (див. рис. 8.40) здійснює обрізування рисунка, а та-кож установлює колір, яскравість та контрастність його зображення.
Вкладка «Надпись» використовується для доповнення рисунка написами, текстом і формулами. При цьому допускається зміна параметрів шрифту всіма доступними засобами.
Отже, процедура форматування дає змогу не тільки вставити рисунок у текст із відповідним оформленням, а й жорстко зв'язати його з елементами тексту.

Рис. 8.41. Вікно формату рисунка з вкладкою «Обтекание»

ВСТАВЛЕННЯ В ТЕКСТ ДОКУМЕНТА ГРАФІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ
Ця процедура широко використовується у Word 97 для створення навчально-методичних посібників, пов'язаних із вивченням і застосуванням різноманітних додатків до Windows, включаючи й сам редактор Word. Порядок її виконання залежить від характеру графічного об'єкта, який передбачається вставити в текст, і середовища його створення.
Найпростіше у word-тексти вставляти діалогові вікна. Для цього необхідно:
•    викликати на екран монітора потрібне діалогове вікно, наприклад вікно «Сортировка» (див. рис. 8.33), і натисненням на клавіші <Alt+PrtScr> занести його в буфер обміну Сlipboard;
•    активізувати текстовий файл. За командою Правка – Специальная вставка відкрити однойменне діалогове вікно, де вибрати тип об'єкта («Рисунок» або «Точечный рисунок»), заборонити його розміщення над текстом, а потім уставити на позицію курсора за командою ОК;
•    виділити межу-кадр уставленого вікна, встановити його розміри та розмістити в центрі.
Внаслідок такого вставлення положення вікна в тексті стає фіксованим, тому що воно вважається в системі окремим символом.
Порядок вставлення у word-текст панелей-інструментів, кнопок-піктограм та інших графічних об'єктів різних вікон трохи інший:
•    натисненням на клавіші <Alt+PrtScr> або <PrtScr> у буфері обміну Clipboard запам'ятовується зображення вибраного вікна, наприклад вікна Word (див. рис. 8.1), Ехсеl, Ассеss тощо;
•    виконується спеціальне вставлення вікна у word-текст, починаючи з позиції курсора;
•    виділяється кадр вікна і на екран автоматично викликається спеціальна панель інструментів «Настройка изображения».
Примітка. В разі відсутності цієї панелі її варто викликати на екран за командою Сервис – Настройка – Панели ннструментов і розмістити на вільному та зручному для ро-боти місці;
•    клацанням лівою клавішею на кнопці «Обрезка» ( ) зазначеної панелі активізується покажчик миші  . З його допомогою виконується виділення потрібного графічного об'єкта "буксируванням" усіх меж кадру;
•    сформований таким способом графічний об'єкт можна обрамити за допомогою кнопки «Внешние границн».
Аналогічно у word-текст можна вставляти й об'єкти, сформовані безпосередньо в додатках до Windows (наприклад, діаграми, таблиці, фрагменти баз даних, рисунки тощо). Будь-який із таких об'єктів спочатку виділяється і за командою Копировать (Вырезать) заноситься в буфер обміну, а потім за командою Правка – Специальная вставка вводиться в текст.
Взагалі графічні об'єкти вставляють в текст за командою Правка – Вставить. Формат і положення об'єкта задаються засобами вікна «Формат рисунка» (див. рис. 8.40).

ВВЕДЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ФОРМУЛ І РІВНЯНЬ
Редактор Word 97 має спеціальний додаток Equation Editor, що дає змогу формувати математичні формули та рівняння такі, як вставлені в документ об'єкти. Далі математичні об'єкти вводяться в текст і редагуються безпосередньо в ньому або в спеціальному вікні.

ПОРЯДОК ВВЕДЕННЯ ФОРМУЛ У ТЕКСТ ДОКУМЕНТА
Для вставлення нової формули в текст, починаючи з позиції курсора, варто скористатися командою Вставка – Объект. У діалоговому вікні «Вставка объекта», що з'явиться, вибирається параметр «Micosoft Equation» і виконується команда ОК. При цьому вікно Micosoft Word міститиме видозмінене меню, нову панель інструментів «Формула» з кнопками-шаблонами різних символів, а також поле для введення формули (рис. 8.42). Розглянуту процедуру можна виконати також за допомогою кнопки «Редактор формул» ( ) стандартної панелі інструментів.


Рис. 8.42. Вікно Microsoft Word із панеллю інструментів «Формула»

Попередження. Панель інструментів «Формула» вмикається (вимикається) за коман-дою Панель инструментов із меню Вид (див. рис. 8.42).
Клацання лівою клавішею миші на будь-якій із кнопок панелі «Формула» приводить до розкриття списку можливих шаблонів символів (рис. 8.43). Для вставлення у формулу будь-якого символу, наприклад  ,  ,  ,   і т.д., досить клацнути зазначеною клавішею на ньому.

Рис.8.43. Шаблони скобок, добутків, інтегралів і сум
Для введення формули в текст необхідно натиснути на клавішу <Еsс> або клацнути лівою клавішею миші у вільній області екрана.

РЕДАГУВАННЯ ФОРМУЛ.
Математичні об'єкти редагуються як безпосередньо в тексті, так і в спеціальному діалоговому вікні. Перед редагуванням формули в тексті її виділяють, клацнувши на ній лівою клавішею миші. Потім за командою Правка – Объект Еquation – Изменить або подвійним клацанням лівою клавішею миші на формулі активізується панель «Формула» (див. рис. 8.42) і здійснюється редагування.
Редагування виділеної формули в окремому вікні виконується за командою Объект Equation – Открьггь із меню Правка, що відкриває діалогове вікно «Редактор формул», де і відображається формула (рис. 8.44).

Рис. 8.44. Вікно редактора формул

Це вікно має меню, аналогічне меню вікна, показаного на рис. 8.42. Засобами цих вікон установлюються: масштаб зображення формул, розмір символів, міжсимвольні відстані, стиль форматування елементів формул і т.д.
Масштабування зображення формул. Виконується воно за командою Масштаб із меню Вид, яка відкриває однойменне вікно, де і встановлюється масштаб формули (рис. 8.45). Діапазон зміни масштабу – від 25 до 400%

Рис. 8.45. Вікно масштабу формули

Встановлення інтервалу між символами у формулах. Виконується за програмою Equation Editor автоматично, але може задаватися також користувачем у діалоговому вікні «Интервал» (рис. 8.46), для активізації якого варто виконати команду Формат – Интервал. У цьому вікні знаходиться список відстаней між різними елементами формули. Результати внесених змін можна бачити в спеціальному транспаранті діалогового вікна, клацнувши лівою клавішею миші на його кнопці «Применить». Для відновлення стандартних відстаней використовується кнопка «По умолчанию».

Рис.8.46. Діалогове вікно «Интервал»

Взаєморозташування окремих символів зручно встановлювати вручну, користуючись клавішею <Сtrl> і клавішею керування курсором. Наприклад, натиснення на клавіші <Ctrl+> та <Сtrl+> приводить до переміщення символу (або групи вибраних символів) угору і праворуч відповідно.
Встановлення розмірів символів у формулах. Виконується за програмою Equation Editor автоматично з урахуванням розташування символів у формулі. Так, символи верхніх і нижніх індексів завжди мають зменшений розмір, а символи сум (∑) та інтегралів (∫) – збільшений. Користувач може встановити розміри символів також безпосередньо у вікні «Размеры» (рис. 8.47), що активізується за командою Размер – Определить. Призначення кнопок «Применить» і «По умолчанию» тут таке саме, як і у вікні «Интервал».

Рис. 8.47. Вікно розмірів символів у формулах

Вибір стилю форматування елементів формул. Виконується з метою підвищення наочності формул вибої різних варіантів форматування їхніх елементів. Стиль форматування застосовується до математичних символів, змінних, функцій, матриць та інших об'єктів формул. Назва стилю встановлюється в меню Стиль, а його параметри – в діалоговому вікні «Стили». Останнє активізується за командою Стиль – Определить.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДРУКУВАННЯ ДОКУМЕНТА
Друкування документів у Word виконується матричним, струминним або лазерним принтерами. Редактор і комп'ютер у цілому взаємодіють із принтером за допомогою спеціальної програми-драйвера. Вибір принтера потрібного драйвера здійснюють на етапі підготовки і настройки редактора.

ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРЕГЛЯД ДОКУМЕНТА
Перед друкуванням документ варто переглянути на екрані, щоб з'ясувати, як він виглядатиме на папері. Перейти до режиму попереднього перегляду документа можна одним із таких способів:
•    виконати команду Файл – Предварительнмй просмотр;   
•    клацнути лівою клавішею миші на кнопці   панелі інструментів;
•    натиснути на клавіші <Сtrl+F2>.
При цьому буде активізована панель інструментів «Предварительный просмотр» (рис. 8.48), користуючись, кнопками якої можна розпочати друкування документа, збільшити (зменшити) сторінку, переглянути одну або кілька сторінок, вибрати масштаб перегляду, ввімкнути (вимкнути) масштабні лінійки, зробити припасування сторінок, розгорнути сторінку на весь екран, закрити вікно перегляду і вийти з нього, нарешті, одержати контекстну довідку.

Рис. 8.48. Панель інструментів для попереднього перегляду документа


Припасування сторінок полягає в автоматичному зменшенні їх кількості на одну тоді, коли остання сторінка документа містить лише кілька рядків. І ще – в режимі попереднього перегляду можна використати всі доступні у Word засоби редагування тексту: переміщувати виділені фрагменти, змінювати розміри полів сторінки, формувати заголовки, вставляти графічні об'єкти, виправляти помилки і т. д. Редагування можливе після клацання лівою клавішею миші на кнопці «Увеличение» ( )

ДРУКУВАННЯ ДОКУМЕНТА
Виконується воно за командою Файл – Печать. Ця команда викликає на екран однойменне вікно (рис. 8.49).

Рис. 8.49. Вікно друкування документа


Рис. 8.50. Вікно властивостей друку із вкладкою «Графика»

У вікні «Печать» задаються значення ряду параметрів:
•    «Страницы» (друкувати: всі сторінки; тільки одну («текущая»); сторінки із зазначеними номерами або виділений фрагмент тексту);
•    «Копии» (кількість копій і розібрати за копіями);
•    «Вывести на печать» (всі сторінки діапазону, непарні або парні сторінки);
•    «Напечатать» (документ, відомості, примітки, стилі тощо).
•    «Параметры» (друкувати: відомості, коди полів примітки, прихований текст або графічні об'єкти; режим друкування: чорновий, перетворення А4 ін.; режим подачі паперу: ручна подача, стрічковий подавач та ін.).
Задані користувачем параметри друку можна зберегти у файлі з певним ім'ям («печать в файл») і використовувати його для друкування інформації на принтері приєднаному до іншого комп'ютера.
Ряд додаткових параметрів друку задається клацанням лівою клавішею миші на кнопці «Свойства». Остання активізує однойменне вікно (рис. 8.50) із трьома вкладками: «Бумага», «Графика» і «Параметри устройства».
Перша вкладка задає орієнтацію сторінки документа (книжкова, альбомна); друга – роздільну здатність (240 х 144, 120 х 144 або 120 х 72 точок на дюйм), спосіб передачі півтонів (точна, груба та ін.) й інтенсивність чорного кольору під час друкування; третя – якість друку (висока або чорнова).
Після підготовки принтера до роботи та задання параметрів друку документ друкується за командою ОК. Оперативне друкування невеликих за обсягом документів можливе також за допомогою кнопки «Печать» ( ) панелі інструментів. Друкування скасовується за командою Отмена.



СТИЛІ РЕДАКТОРА WORD 97
Призначення стилів та їх застосування в документах
Стиль – це сукупність параметрів форматування різних об'єктів доку-мента з унікальним ім'ям.
Розрізняють стиль символів, абзаців, заголовків, текстів, анотацій, приміток, номерів сторінок тощо.
Використання стилів дає змогу стандартизувати оформлення документів, скоротити термін їх створення і форматування. Всі вони включаються в спеціальну таблицю стилів. Користувач може створювати, вилучати та модифікувати стилі, копіювати їх у шаблон і навпаки.
Розрізняють вбудовані стилі та стилі користувачів. Перші призначені для форматування стандартних складових документа, їх можна модифікувати, але вилучати не можна. Стилі користувачів створюються безпосередньо або модифікацією існуючих.
Використані в системі стилі зберігаються в списку вікна «Стиль», (рис. 8.51), що активізується за командою Формат – Стиль.
У цьому вікні можна переглянути всі стилі документа, тільки стилі абзаців або тільки стилі, створені користувачем Переміщуючи курсор вікна, користувач може вибрати певний стиль для свого документа. Словесний опис стилю а також зовнішній вигляд пов'язаних Із ним абзаців і символів відображаються у відповідних транспарантах вікна.
На рис. 8.51 наведено опис стандартного стилю «Обычннй». Він призначається системою за замовчуванням і характеризується так: шрифт – Times New Roman, алфавіт – російський, розмір – 10 пт; масштаб – 100%, вирівнювання абзацу – по лівому краю; міжрядковий інтервал – одинарний; "висячі" рядки - заборонені.
Стильове оформлення документа варто виконувати перед введенням тексту або відразу після введення абзацу тексту Під час введення чергового абзацу йому присвоюється стиль попереднього абзацу і т. д. Застосовувати стильове оформлення можна також після введення; всього документа або групи його абзаців. У будь-якому і варіанті стиль пов'язується з абзацом клацанням лівою: клавішею миші «а кнопці «Применить». В цьому разі абзац, групу абзаців або весь текст документа варто спочатку виділити одним із відомих способів, наприклад "буксируванням" покажчика миші.

Рис. 8.51. Вікно стилів

Вибрати стиль можна також за допомогою списку, що активізується кнопкою «Стиль» ( ) панелі форматування або після натиснення на клавіші <Сtrl+Shift+S>. Після створення документа в цьому списку буде чотири стилі: «Абзац», «Заголовок 1», «Заголовок 2» і «Заголовок 3». Процедура зв'язування стилів з абзацами залишається незмінною.
Користувач може створювати новий стиль документа, модифікувати будь-який існуючий стиль, вилучати стиль із таблиці стилів, а також автоматизувати процес стильового оформлення документа. Розглянемо порядок виконання перерахованих процедур.


СТВОРЕННЯ НОВОГО СТИЛЮ
Новий стиль може створюватися за допомогою інструментальної панелі форматування або діалогового вікна «Стиль» (див. рис. 8.51).
У першому випадку виділяється зразковий абзац тексту і для нього задаються необхідні параметри форматування символів та абзаців. Потім активізується список стилів (клацанням лівою клавішею миші на кнопці «Стиль» або натисненням на клавіші <Сtrl+Shift+S>) і в нього вводиться ім'я нового стилю, наприклад Lec <Еnter>. Для оформлення одним стилем кількох абзаців їх варто спочатку виділити, а потім застосувати до них вибраний стиль.
У другому випадку за допомогою параметра «Создать» активізується вікно «Создание стиля» (рис. 8.52).
У цьому вікні задають:
•    тип нового стилю (стиль абзацу або стиль символів) і його ім'я;
•    ім'я базового стилю або відмову від нього;
•    режим форматування («Формат») всіляких об'єктів тексту (символів, абзаців, точок табуляції та ін.)

Рис. 8.52. Вікно створення стилю

Новий стиль можна скопіювати в шаблон документ що редагується («Добавить в шаблон»), поширити на наступні абзаци, а також зв'язати з вибраною комбінацією клавішей.
Створений таким способом новий стиль заносять таблицю стилів за ко-мандою ОК.

МОДИФІКАЦІЯ СТИЛЮ
Зміна існуючого стилю, як і створення нового, виконується за допомогою панелі форматування або діалогового вікна «Стиль».
У першому випадку до виділеного абзацу застосовується стиль, що пе-редбачається модифікувати. Потім виконується зміна потрібних параметрів форматування й у списку стилів знову вибирається ім'я початкового стилю. За командою ОК останній буде перевизначений без зміни початкового імені або під ім'ям-синонімом.
У другому випадку за допомогою параметра «Изменить» відкривається вікно «Изменение стиля», робота з яким аналогічна роботі з вікном «Создание стиля», але тут не можна змінювати ім'я стилю, тому що це означало б не модифікацію, а перейменування стилю. Тому на практиці використовують імена-синоніми, які відокремлюються від основних імен комою.
Модифікувати можна не тільки стилі користувача, а й стандартні (вбудовані) стилі.

ВИЛУЧЕННЯ СТИЛЮ
Із таблиці стилів можна вилучити будь-які стилі, крім вбудованих (системних). Для цього досить активізувати вікно «Стиль», вибрати ім'я потрібного стилю в списку цього вікна і клацнути лівою клавішею миші на кнопці «Удалить». Стиль зникне після підтвердження («Да»). Всі абзаци, до яких застосовувався вилучений стиль, автоматично форматуються стилем «Обычний».

АВТОМАТИЧНЕ ФОРМАТУВАННЯ ІСНУЮЧОГО ТЕКСТУ
Процедура здійснюється за командою Формат – Автоформат, що активізує однойменне вікно (рис. 8.53). Автоформатування невеликих текстів можна виконувати, клацнувши лівою клавішею миші на кнопці «ОК». Великі тексти, як показує досвід, краще форматувати вибірково вроздріб і з переглядом кожної зміни. В разі потреби результати автоформатування можна скасувати, наприклад, клацнувши лівою клавішею миші на кнопці «Отмена».

Рис. 8.53. Вікно автоматичного форматування документа

Для форматування всього документа досить установити курсор на будь-яке місце його тексту. Якщо потрібно форматувати тільки фрагмент тексту, то його спочатку виділяють "буксируванням" покажчика миші або іншим відомим способом.
Для підвищення якості форматування документа у вікні «Автоформат» задається його тип, наприклад «Обычный документ», «Письмо» і т. д. Параметри автоформатування можна уточнити, клацнувши лівою клавішею миші на кнопці «Параметри». У вікні «Автозамена», що з'явиться на екрані, можна заміняти:
•    прямі лапки ("і") парними («і»);
•    дроби (1/2) відповідними символами (0,5);
•    літери ((С),(ТМ) і (R)) відповідними символами (©, ™, ®);
•    напівжирний шрифт курсивом;
•    адреси Internet і мережні шляхи гіперпосиланнями тощо.
Крім того, з тексту автоматично вилучаються зайві пропуски, символи абзацу і табуляції.    І
У кінці форматування в режимі «С просмотром каждого сделанного изменения» на екран монітора також виводиться діалогове вікно «Автоформат» із трохи іншим вмістом. З його допомогою можна прийняти або скасувати всі зміни, скасувати деякі зміни або вибрати придатний шаблон із бібліотеки стилів. Документ форматується вибраним шаблоном після клацання лівою клавішею мишії на кнопці «ОК».

ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ WORD 2000
Word 2000 є новітньою версією текстового редактора, що входить до складу пакета Microsoft Office 2000. Він ґрунтується на фундаменті цього пакета і попередніх версіях сім'ї Word. Основні функції Word 2000 залишилися без змін. Але Word 2000 надає значно розширеніші можливості оброблення документів. До них можна віднести: множинний буфер обміну; вдосконалені графічні засоби і довідкову систему; нові інструменти для роботи з таблицями та засоби керування документами; меню і панелі інструментів, які автоматично настроюються, а також розвинені засоби взаємодії додатків і колективного використання даних на основі мережних технологій Internet. Останнє нововведення істотно відрізняє Word 2000 від попередніх версій і дає змогу значно розширити його функціональні можливості щодо доступу до великих обсягів ділової інформації.

Основні нововведення у Word 2000:
1. Кількість команд у меню та його склад у прoцесі роботи з документами постійно змінюються. В меню можна показати всі команди, тільки основні команди або команди, що найчастіше використовуються (рис. 8.54).
Можна також встановити спосіб виведення меню: «Нет», «Разветвление», «Соскальзывание», «Случайный выбор». Перший спосіб – стандартний. Під час вибору другого способу меню розвертається зверху вниз, а третього – починаючи з лівого верхнього кутка. По-різному відкривається меню четвертим способом.

Рис. 8.54. Вікно настройки


2.    Крім традиційної панелі інструментів, Word 2000 містить ряд інших вбудованих панелей («Буфер обмена», «Кадры», «Visual ВАSІС», «Web», «Web-компоненты», «Word Art» та ін.) і надає користувачеві широкі можливості модифікації існуючих панелей інструментів та створення власних. Система сама здатна здійснювати автоматичне настроювання. Таку можливість їй варто надати до втручання користувача. Будь-який елемент із головного меню або окремі команди можна пересилати на панель інструментів і в такий спосіб об'єднати в одному місці всі засоби, необхідні для розв'язання конкретної задачі.
3.    Має властиву всім додаткам до Windows могутню систему оперативної допомоги, що дає змогу користувачеві одержувати довідкову інформацію, не перериваючи роботу з документами. За спеціальною командою Office на Web із меню Справка можна відразу ж перейти до заданої Web-сторінки, яка містить необхідні контекстні довідки, рекомендації та поради.
4.    Реалізує механізм гіпертекстових посилань, забезпечує доступ до потрібної інформації, розташованої в документах комп'ютера, в мережі Internet або в локальній мережі. Такі посилання можуть указати на документи, що зберігаються у Web-вузлах Internet , на файловому сервері або на дисках ПК.
5.    Містить нове поліпшене діалогове вікно відкривання документів, що має значно більше розширень та ще впорядкований список імен документів і забезпечує швидкий доступ до папок, а також часто використовуваних документів (рис. 8.55).
Папка «Мои документи» є поточною і зручною для збереження документів, з якими постійно ведеться робота. Папки «Избранное» та «Журнал» створюються автоматично і використовуються для збереження документів користувача. Вони доступні як при відкриванні, так і при збереженні документів-файлів. Кнопки «Рабочий стол» та «Web-папки» забезпечують відкривання документів, ярлики яких розміщено на робочому столі Windows, а також: доступ до папок Web-сервера.


Рис. 8.55. Вікно відкривання документа

Аналогічну структуру має вікно «Сохранение документа». Для створення на робочому столі ярлика виділеного документа вікна досить клацнути мишею на кнопці «Рабочий стол».
6.    Підтримує однодокументний інтерфейс SDI (Single Document Interface). Тепер кожен відкритий Word-документ відображається своїм значком на панелі задач Windows, що значно спрощує процедуру перемикання відкритих файлів-документів.
7. Має такий новий засіб, як розширений буфер обміну, в який можна помістити до 12 об'єктів з різних документів, включаючи документи Explorer та інших додатків до Windows. Для керування об'єктами, що зберігаються в буфері, використовується панель інструментів «Буфер обмена» (рис. 8.56). Об'єкти буфера можна вставити в будь-який документ окремо або відразу всі.

Рис. 8.56. Панель інструментів буфера обміну
8.    Має у своєму розпорядженні ефективний механізм автоматичного по-шуку та заміни даних. Можна шукати і заміняти тексти з різними параметрами форматування та стилями, виконувати комплексний пошук, використовуючи символи, що не друкуються, символи підстановки і спеціальні оператори пошуку.
9.    Використовуючи функцію автоматичного визначення мови тексту, що вводиться, Word здатний правильно вибирати відповідні засоби для перевірки орфографії, граматики й автозміни. Має могутній засіб перевірки документів, який дає змогу виявляти та виправляти помилки, підбирати синоніми і т. д.
10. Надає користувачеві різноманітний асортимент шрифтів. У випадку, коли користувач постійно застосовує ті самі шрифти, йому не доводиться шукати їх, переглядаючи весь список. Імена шести шрифтів, що використовувалися останніми, автоматично переміщаються на початок списку.
11. Реалізує більшість можливостей настільної видавничої системи DTP (Desktop Publishing ), призначеної для редагування книг, журналів, газет, рекламних оголошень і т. д. Також дає змогу створювати управлінські документи та бланки, що за якістю не поступаються друкарським.
12. Розпізнає більшість поширених і стандартних графічних форматів: Computer Graphics Metafile (.сgm), Соrel Draw (.сdr), WordPerfect Graphics (.wpg) і т. д. Здатний імпортувати й експортувати графічні об'єкти документів, змінювати їхні розміри та положення, а також спосіб обтікання текстом.
13.     Має велику колекцію рисунків Сlip Gallery, що містить не тільки ме-тафайли рисунків, а і файли, які мають змогу створити звукові, відео- й анімаційні ефекті, тобто ілюстровані вставки.
14.     Реалізує технологію Clip-n-Type («клацни і друкуй»), завдяки чому можна вводити текст і вставляти рисунок у будь-якому місці документа та спростити процедуру компонування документів зі складним форматуванням.
15.     Дає змогу розміщати на одному друкованому аркуші кілька сторінок тексту документа і таким чином заощадити папір._|
16.     Забезпечує можливість створення таблиць зі складною структурою, вставлення таблиць, зміни відстані між елементами таблиць під час формування Web-документів, резюме чи буклетів, нумерацію частин таблиці, вибір способу обтікання таблиці текстом, зміни орієнтації тексту і т. д.