Послуги комп'ютерних мереж.
Комп'ютерні мережі в залежності від призначення можуть надавати користувачам різні послуги (сервіси). Найбільш розповсюдженими видами послуг є:
• електронна пошта;
• телеконференції;
• передача файлів;
• віддалене керування комп'ютером;
• Інтернет-магазини.
Кожен вид послуг регламентується протоколами. Ці протоколи реалізують відповідні служби.
Електронна пошта. Найбільш широко використовуваною послугою комп'ютерних мереж є електронна пошта. Електронна пошта схожа на звичайну пошту. З її допомогою лист (текст), постачений стандартним заголовком (конвертом), доставляється на зазначену адресу і міститься у файл, названий поштовою скринькою. Поштова скринька може знаходитися на будь-якому комп'ютері мережі, до якого є доступ від комп'ютера-адресата. Електронна пошта набагато оперативніша і зручніша звичайної. Лист електронною поштою доставляється практично в будь-яку точку земної кулі за лічені хвилини чи години. Адресат може дістати з поштової скриньки і прочитати лист у будь-який зручний для нього час. Для обслуговування електронної пошти на комп'ютері встановлюються спеціальні програми, що утворюють поштову службу.
Існує безліч систем електронної пошти, що розрізняються протоколами реалізації поштової служби. Ці протоколи визначають формат поштового повідомлення. Звичайно це повідомлення включає такі поля:
•    адреса відправника й адреса (адреси) одержувачів;
•    ідентифікатор повідомлення, унікальний для кожного листа. Його можна використовувати для посилань на лист як на вихідний номер;
•    відмітки про проходження листа через проміжні комп'ютери (аналог поштового штемпеля);
•    тема листа. Поштова служба може відсортувати листи по темах;
•    власне текст листа.
Не всі поля обов'язково повинні бути присутні. Деякі поля поштова служба додає автоматично (штемпель, дату і час), інші задає автор листа (адреси відправника й одержувача, тему). Сучасні поштові служби дозволяють також виконувати операції форматування для тексту листа (вибір шрифту, його розміру, вставлення елементів зображення). Деякі поштові служби допускають можливість наявності в листі вкладення у вигляді файлу. Файл може знаходитися всередині листа чи лист може містити тільки посилання на файл у вигляді піктограми. В останньому випадку файл із листом не передається. Посилатися можна як на файли, що знаходяться на комп'ютері відправника, так і на будь-якому іншому доступному комп'ютері мережі. Для одержання файла досить клацнути мишею по піктограмі файла. Поштова служба самостійно виконає всі операції по пересиланню файла.
Телеконференції. Ідея телеконференції полягає в тім, що будь-який користувач, що бажає Щось висловити, посилає в мережу повідомлення. Це повідомлення стає доступним для всіх користувачів мережі і кожний може його читати. Щоб читачу легше було орієнтуватися в потоці повідомлень, усі повідомлення розбиваються на групи по темах. Такі групи називаються групами новин. На кожнім повідомленні, що посилається на телеконференцію, автор вказує, до якої групи новин воно відноситься. Імена груп новин складаються з декількох слів, розділених крапками. Перше слово позначає широку область, до якої відноситься група, а кожне наступне уточнює тему. Наприклад, в імені групи Комп'ютер. Мова. Бейсик перше слово позначає, що тема цієї групи зв'язана з комп'ютерами, друге слово — з мовами програмування, а третє слово визначає конкретну мову програмування. Для того, щоб одержувати повідомлення тієї чи іншої групи, читач повинен на неї підписатися. Підписка полягає в посилці на сервер груп новин спеціального повідомлення, у якому вказуються групи новин, на які підписується користувач. Після підписки користувач може читати всі повідомлення групи. Він може також посилати свої повідомлення в групу новин. При необхідності можна відмовитися від підписки на будь-яку групу. Для підтримки телеконференцій використовуються спеціальні програми, що реалізують протоколи обміну новинами. У деяких мережах для обміну повідомленнями груп новин використовується поштова служба.
Передача файлів. Однієї з важливих послуг, наданих комп'ютерною мережею, є можливість доступу до файлів і каталогів користувачів, розміщених на інших, віддалених комп'ютерах мережі. Доступ до таких каталогів і файлів можливий тільки з дозволу користувача, на комп'ютері якого розміщені зазначені файли. У дозволі вказуються імена користувачів, яким дозволений доступ, паролі, по яких здійснюється доступ, а також вид доступу (наприклад, тільки читання файлу чи читання і запис). До деяких каталогів і файлів може бути дозволений вільний доступ по читанню без вказівки пароля. Користувач, що одержав доступ, може переглядати каталоги і файли, копіювати їх на свій комп'ютер чи виконувати інші дії в рамках наданих йому прав. Служби передачі файлів реалізують також послуги пошуку файлів по іменах чи індексах ключових слів для файлів.
Віддалене керування. При віддаленому керуванні іншим комп'ютером мережі користувач зі свого комп'ютера може керувати роботою віддаленого комп'ютера. При цьому створюється ілюзія, що клавіатура, миша, дисплей користувача безпосередньо підключені до віддаленого комп'ютера. Всі введені користувачем команди передаються на віддалений комп'ютер і виконуються на ньому. Вся відображувана інформація пересилається на дисплей користувача. Очевидно, що таке керування можливе тільки з дозволу користувача віддаленого комп'ютера. Для одержання дозволу на керування необхідно вказати ім'я комп'ютера і пароль. Таке керування дозволяє використовувати ресурси (апаратні, інформаційні та ін.) віддаленого комп'ютера.

Світова глобальна комп’ютерна мережа Internet
Internet – це світова глобальна комп'ютерна мережа, що поєднує мільйони комп'ютерів і десятки мільйонів користувачів в усьому світі. Вона охоплює практично всю земну кулю і включає тисячі мережевих підсистем з комп'ютерами різних типів: від персональних до суперкомп'ютерів. Ніяка організація і ніхто особисто не адмініструє мережу, вона існує і розвивається завдяки загальним зусиллям сотень тисяч добровільних активістів і багатьох організацій у різних куточках світу. Кожен користувач мережі Internet має унікальне ім'я (адресу).
Система імен мережі Internet. Адреса користувача в мережі Internet (IP-адреса) представляється 4-байтним числом, байти розділені крапкою. Оскільки граничне значення числа в кожнім байті 255, то діапазон можливих адрес користувачів від 0.0.0.0 до 255.255.255.255. Адреса в цифровій формі незручна і важка для запам'ятовування, тому була створена доменна система імен. Ця система прив'язує до цифрової адреси легку для запам'ятовування комбінацію скорочених слів. Простір доменних імен має ієрархічну структуру, схожу на структуру імен каталогів файлової системи. Це означає, що на кожнім рівні такої ієрархії можуть вказуватися імена піддоменів і конкретних комп'ютерів. Першим праворуч указується скорочена назва країни (для України — UA), наступним — ім'я піддомена (наприклад, назва міста чи організації) і так далі до імені комп'ютера. Так, наприклад, для комп'ютера середньої школи № 61 м. Києва доменне ім'я в мережі Internet може мати вигляд: school61.kiev.ua. Якби в школі малося кілька комп'ютерів, підключених до мережі Internet, то в доменне ім'я необхідно додати слово, по якому б визначався конкретний комп'ютер (наприклад, computl).
Слід підкреслити, що доменне ім'я не описує шлях, по якому потрібно передавати повідомлення, а тільки вказує, де знаходиться адресат. Шлях, по якому пересилається повідомлення, вибирають служби маршрутизації. У загальному випадку існує кілька шляхів, по яких можна доставити повідомлення зазначеному адресату, і відправник не знає, по якому маршруту пересилається повідомлення в конкретному випадку.
Для комп'ютерів СІЛА повне доменне ім'я може не включати код країни. Це зв'язано з тим, що мережа Internet "виросла" з національної мережі Arpanet, що охоплювала тільки територію США. У цій мережі ім'я домена найвищого рівня визначало тип організації (наприклад, СОМ – комерційна фірма, EDU – установа системи освіти і т.д.). Таку ж систему доменних імен іноді використовують і поза межами СІЛА.
При передачі повідомлення по мережі в ньому повинна бути IP-адреса. Для перекладу імені з цифрової форми в доменну і назад використовуються так звані DNS-сервери.
Сервіси і протоколи мережі Internet. У мережі Internet використовується передача з комутацією пакетів по протоколу TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol). Цей протокол складається з транспортного протоколу TCP (здійснює розбирання повідомлення на пакети і збірку повідомлення з пакетів) і мережевого протоколу IP (здійснює маршрутизацію пакетів у мережі). Сервіси мережі реалізуються протоколами більш високих рівнів.
Мережа Internet надає такі види сервісу:
1. Електронна пошта. У Internet для передачі пошти використовується протокол SMTP (Simple Mail Transport Protocol). Адреса абонентів електронної пошти включає доменне ім'я комп'ютера, до якого зазвичай праворуч через символ "@" додається ім'я користувача, наприклад: Makar @ School61.kiev.ua. Існує безліч програм реалізації поштової служби в Internet (Mail, Eudora, Microsoft Exchange, Outlook Express та ін.). Ці програми звичайно містять вбудований редактор, що дозволяє форматувати текст листа. Мається можливість підключити і зовнішній редактор. При використанні поштової служби можна вказати каталог, у якому створюється файл, що зберігає вхідні листи. Звичайне ім'я цього файлу збігається з ім'ям користувача в адресі електронної пошти. Мається Ііожливість архівувати вхідні і вихідні листи. Вихідні листи можна відправити одночасно по декількох адресах. Якщо під час відправлення немає зв'язку з мережею, то лист записується у файл вихідних листів. З цього файлу лист автоматично витягається і відсилається після встановлення зв'язку з мережею.
Для одержання повідомлень електронної пошти використовується протокол РОРЗ.
2. Мережеві новини. Користувач мережі може підписатися на одержання новин на визначену тему, йому будуть доступні всі повідомлення на дану тему, що посилаються в мережу. Користувач може також посилати в мережу повідомлення на задану тему. Це повідомлення висвітлюється на електронній дошці оголошень і поширюється серед передплатників даної групи новин. У Internet існують тисячі груп новин і їхній склад постійно змінюється. Оскільки в служби груп новин немає керуючого центра, список груп новин складають самі користувачі і розсилають по мережі. Служба груп новин для передачі повідомлень використовує протокол NNTP (Network News Transport Protocol). Найбільш відомою програмою, що реалізує сервіс груп новин, є програма Usenet. Цей сервіс надають і програми Microsoft Exchange та Outlook Express.
3. Передача файлів. Сервіс реалізується за допомогою протоколу FTP (File Transfer Protocol). 3 його допомогою можна переглядати каталоги файлів на віддалених комп'ютерах, копіювати файли у свій комп'ютер і т.д. Доступ до файлів віддалених комп'ютерів можливий тільки з дозволу користувачів цих комп'ютерів. Для одержання доступу необхідно вказати ім'я користувача і пароль. Деякі користувачі дозволяють вільний доступ усім користувачам до визначеної групи файлів. Такі комп'ютери називаються анонімними FTP-cep-верами. Для доступу до них необхідно вказувати ім'я "anonymous", а паролем є IP-адреса користувача чи адреса електронної пошти.
4. Пошук файлів. У мережі Internet існує кілька служб пошуку файлів. Сервери служби archie містять каталоги імен файлів багатьох FTP-серверів і індекси ключових слів для імен цих файлів. За допомогою служби archie по ключовому слову чи їхній комбінації можна одержати список файлів з вказівкою FTP-сервера для кожного з них. Маючи список, користувач може одержати доступ до файлів зазначених FTP-серверів.
Служба gopher реалізує простій у використанні меню-орієнтований механізм пошуку. Сервери gopher каталогізують інформацію з предметних областей за принципом від загального до часткового. Доступ до каталогів здійснюється через розвинуту систему меню. Служба gopher включає програму для перегляду простих текстових файлів. Існує також можливість переслати обрані файли на комп'ютер користувача, не звертаючись до служби FTP.
Служба WAIS замість індексування імен файлів індексує текст всередині файлу. Це дозволяє за допомогою ключових слів знаходити інформацію не по назвах файлів, а по їх змісту.
5. Віддалене керування комп'ютером. Реалізується протоколом telnet. При цьому клавіатура і дисплей користувача підключаються через мережу до віддаленого комп'ютера, і користувач може керувати роботою цього комп'ютера. Для отримання можливості такого керування необхідно вказати доменне ім'я віддаленого комп'ютера і пароль. Сеанс роботи з віддаленим комп'ютером має такий же вигляд, начебто користувач сидить за терміналом, підключеним безпосередньо до віддаленого комп'ютера. Протокол віддаленого керування в мережі Internet реалізується програмою telnet.
6. Пред'явлення і передача інформації в гіпермедійній формі. Зовсім недавно користувач у Internet міг працювати тільки з командним текстовим рядком, що обмежувало коло користувачів. Мережа Internet стала доступною для масового користувача з появою сервісу WWW (World Wide Web) чи просто Web-сервісу.
Web-сервіс є системою пред'явлення інформації в гіпермедійній формі. Документ у такій формі являє собою гіпертекст, як у довідковій системі Windows. Деякі виділені (кольором, підкресленням) елементи документа (слова, зображення) є гіперпосиланнями. Перегляд таких документів здійснюється спеціальними програмами перегляду — броузерами. При клацанні мишею по гіперпосиланню програма перегляду видає запит на одержання документа, на який вказує дане посилання. Web-сервер обслуговує цей запит.
Фундаментальною різницею між посиланнями в Web-документі і посиланнями в інших гіпертекстових системах, таких як довідкова система Windows, є те, що посилання може вказувати на документ, що знаходиться на віддаленому комп'ютері мережі Internet. Такі посилання перетворюють мережу в гігантське сплетіння Web-документів (до речі, слово Web у перекладі й означає павутину).
Web-доку мент складається з окремих Web-сторінок. Для створення Web-сторінок використовується мова розмітки гіпертексту HTML (Hyper Text Markup Language). HTML вказує програмі перегляду, як відображати Web-сторінку. Програма перегляду — це інтерпретатор HTML, вона послідовно переводить оператори мови в елементи зображення.
Для передачі гіпертексту по мережі використовується протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol), тому Web-сервери називаються ще HTTP-серверами. Web-документ може містити посилання на документи будь-якої природи (текстові, графічні, звукові і т.д.). При розміщенні в документі елементів графіки розміри цього документа істотно зростають. Пересилання таких документів по мережі з обмеженою швидкістю передачі призводить до істотних затримок.
Мова HTML виявилась досить універсальною для реалізації не тільки WWW-сервісу, але й інших сервісів Internet. Таким чином, Web-сторінка може містити посилання на документи (файли), взаємодія з якими відбувається не по протоколу HTTP, а по інших протоколах (FTP, Gopher і т.д.). Тому в посиланнях застосовується так названа URL-адреса (Uniform Resource Locator). URL-адреса має такий формат: протокол://доменне ім'я/ім'я файлу. Наприклад, URL-адреса виду http://school61.kiev.ua/classlO/spisok може бути посиланням на Web-сторінку, що містить список учнів 10 класу, що знаходиться на комп'ютері school61.kiev.ua у файлі spisok каталогу classlO. Правда, на практиці для адресації Web-сторінок зазвичай використовують ім'я у вигляді www.school61.kiev.ua/classlO/spisok
Підключення користувачів до мережі Internet. Послуги по підключенню до мережі Internet і використанню сервісів Internet надають спеціальні організації — провайдери. Можна виділити 4 способи приєднання користувачів до мережі Internet. Ці способи визначають доступні сервіси Internet, швидкість обміну інформацією, а також вартість підключення і користування.
Користувач до мережі Internet може підключитися такими способами:
1. З'єднання в режимі віддаленого термінала. Комп'ютер користувача через модем і телефонну лінію з'єднується з комп'ютером, підключеним до Internet. Комп'ютер користувача не має власної IP-адреси і працює в режимі віддаленого термінала.
2. SLIP/PPP з'єднання. Найбільш часто використовуваний тип з'єднання. Комп'ютер користувача за допомогою модему і телефонної лінії приєднується до комп'ютера-шлюзу провайдера, що має вихід в Internet. Обмін комп'ютера користувача з комп'ютером-шлюзом здійснюється за протоколом SLIP (Serial Line Internet Protocol) чи РРР (Point-to-Point Protocol). Комп'ютер користувача одержує IP-адресу і може користуватися всіма сервісами, що надає провайдер.
3. З'єднання через ЛОМ. У цьому випадку комп'ютер користувача підключений до ЛОМ, сервер якої має вихід в Internet. Користувачу доступні всі послуги, якими користується сервер.
4. З'єднання через виділену лінію. Комж'ютер користувача з'єднаний виділеною високошвидкісною лінією з мережею і може користуватися всіма сервісами Internet. Для підключення до такої лінії звичайно використовуються спеціальні плати.
ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНИ
Тема «віртуального шопинга» народилася на світ навряд чи не раніш самої Мережі. Тоді ж виникли перші «телемагазини» і прообрази майбутніх інтернет-крамниць. Однак телебачення, навіть у його удосконаленому, інтерактивному варіанті, далеко не ідеальне середовище для «шопінга». Адже покупець змушений обмежуватися лише невеликою кількістю... згодний, чудових, унікальних, виняткових... але все-таки ОДИНИЧНИХ товарів. Він позбавлений вибору, простору для маневру - а це в наш час дуже серйозний недолік. Навпроти, Інтернет ні в якій мері не обмежує «вибірчі» інстинкти покупця, пропонуючи йому унікальні можливості пошуку і добору потрібних товарів. Позбавлена границь Мережа дозволяє робити покупки в будь-якому куточку планети — наприклад, замовляти потрібний диск із Москви в малюсінькій крамничці де-небудь в Австралії.
Найбагатший торговий потенціал Інтернет досить швидко розкусили заповзятливі ділки: вже в 1997 році почався дійсний бум «віртуальних магазинів». Їхня кількість росла з неймовірною швидкістю, досягши до третього тисячоріччя декількох десятків тисяч. Прогнозувалося, що в 2002 році через інтернет-магазини буде продано товарів на суму не менш 15-17 мільярдів доларів — і на ці прогнози не вплинув навіть почалася торік криза «мережної торгівлі».
Торгують усім — від дитячих підгузків, лік і продуктів харчування до нерухомості де-небудь на Кіпру. При цьому крім окремих віртуальних магазинів (серед який є і такі гіганти, як Amazon.com, і крихітні крамнички з десяток-іншим найменувань продукції) існують і спеціалізовані торгові портали, і пошукові системи, що опитують тисячі магазинів у пошуках потрібного вам товару.
У будь-якому випадку, знайти придатний віртуальний магазин неважко — було би бажання. А от про те, що саме коштує в них купувати, варто поговорити детальніше.
Програми. Велика частина програмного забезпечення, зібраного в інтернет-колекціях на спеціальних програмних сайтах, не доступна ніде, крім Мережі. Виходить, і купувати програму, що сподобалася, потрібно тільки там, у режимі online.
Інформація. Бути може, ви захочете підписатися на електронний варіант чи газети журналу? Адже далеко не усі видання викладені в безкоштовний доступ — велика частина вимагає оплати. Можливо, вас також зацікавить один із платних списків розсилання — їх в Інтернет не менше, ніж безкоштовних.
Товари. За допомогою Інтернет ви можете замовити в одному з тисяч онлайновых магазинів, розкиданих по різних країнах і континентам, рідку чи книгу компакт-диск, чи відеофільм запчастини для вашого автомобіля, букетик квітів для подружки (про, амурні пошуки XX століття!) і тисячі, тисячі інших товарів. Бути може, багато хто з них набагато простіше придбати в найближчому магазині, а не замовляти звідки-небудь з Америки, тим більше що і пошта наша некваплива і не занадто ощадлива, та й коштує це не так дешево...
Послуги. Забронювати авіаквиток у потрібну країну, замовити номер у готелі, доставку квітів до дня народження подружки... Перелік можна продовжувати до нескінченності.
Якщо ви відвідуєте той чи інший магазин у перший раз, то вам доведеться заповнити своєрідну «картку покупця» приблизно такого типу:
З більшістю полів усі ясно — ім'я, прізвище, адреса, місто, країна... Врахуйте, що найчастіше в поле «Адреса» потрібно писати тільки назву вулиці, номер будинку і квартири. Місто ви впишіть у поле «Місто» (City), поштовий індекс — у поле ZIP-code, поле «Штат» (State), розраховане на покупців зі США, можна залишити незаповненим. У графі Country укажіть, природно, Russia чи Russian Federation.
До речі, у більшості форм ви можете вказати дві адреси: ваша власна адреса й адреса одержувача бандеролі. Це необхідно, якщо ви хочете придбати той же компакт-диск не для себе, а в подарунок другу.
Нарешті, залишається остання операція — уведення номера кредитної чи картки номера рахунка в системі «онлайновых платежів», з якого і будуть згодом зняті гроші за зроблену вами покупку... Однак про способи оплати товарів в Інтернет ми поговоримо трохи нижче, у спеціальній главі цього розділу.
Розплачуючись за покупку у віртуальному магазині, ви можете заощадити від 10 до 30 відсотків її вартості, скориставшись спеціальними «купонами» зі знижкою. Звичайно, купони це не паперові, як у нашому, реальному світі, а віртуальні, електронні. А являє собою такий купон адресу-посилання на спеціальну сторінку магазина, почавши з який, ви автоматично одержуєте шукане посилання при розрахунку. Інший варіант — спеціальний код, якому необхідно внести в бланк замовлення.
Як правило, магазин розсилає купони своїм постійним покупцям, чи навпаки, надає знижку новачкам, перший раз потрапив у його лапи. Однак скористатися купонами може кожен користувач Мережі, зайшовши в гості до одному із сайтов, що копітко збирає ці корисні «віртуальні папірці». Один з таких сайтов знаходиться за адресою http://www.dailvedeals.com.
І от покупка зроблена! Тепер вам залишається тільки чекати, коли ж прийде довгоочікувана бандероль. А прийде вона, у залежності від того, який ви вибрали спосіб доставки (потяг, авіапошта, «експрес-лист»), у термін від тижня до місяця з невеликим. Причому, щоб достигнуть границь Росії, бандеролі може знадобитися усього кілька днів, а от проходження митниці і шлях по неосяжних просторах нашої країни займе куди більше часу... Буває, що посилка взагалі губиться. У такому випадку вам варто спробувати простежити її шлях. Це можна зробити за допомогою реквізитів бандеролі, висланих вам її відправником — віртуальним магазином.
І останнє. Роблячи покупку в Інтернет, звертайте увагу не тільки на вартість самого товару, але і на вартість його доставки по Європі. Імовірніше всього, ця сума ще трохи збільшиться за рахунок митних зборів (30 відсотків від вартості посилки, що перевищує 100 доларів), так що той же компакт-диск, куплений у Штатах за 15 доларів, реально буде коштувати в півтора разу дорожче. Для економії грошей замовляйте товари не по одному, а разом — комплект із трьох-чотирьох компакт-дисків буде коштувати набагато дешевше, ніж та ж кількість CD, вислане в різних бандеролях.
Якщо ви волієте не бродити по численним сайтам, а обзавестися власною «шукачем» на домашньому комп'ютері, то вам, без сумніву, не обійтися без представників славного сімейства Copernic. Ви, повинне бути, помнете могутню програму для пошуку в Мережі, про яку ми згадували в розділі «Мир Інформації»? І, звичайно ж, не забули, що вона уміє відшукувати деякі потрібні вам товари — музичні диски, книги, відеофільми і так далі?
Однак цих можливостей «Коперника» явно не вистачало як користувачам програми, так і її авторам — і в результаті на додаток до «великого» Copernic був створений його «молодший брат» Copernic Shopper, що спеціалізується по пошуку в мережних магазинах. Правда, винятково західних, що трохи знижує цінність програми для російських користувачів.
Програма здатна відшукувати по ключових словах-запитах товари, що відносяться до однієї з наступних категорій:
• Books — Книги
• Electronics — Радіоапаратура, побутова техніка
• Health Products — Товари для здоров'я, ліки, медицина
• Movies — Фільми на відеокасетах і DVD
• Office Supplies — Канцелярські товари, офісні приналежності
• Software — Програмне забезпечення
• Toys — Іграшки
• Computer Hardware — Комп'ютери і комплектуючі
• Gifts — Подарунки
• Ноті — Товари для будинку і родини
• Music — Музичні касети, компакт-диски
• Pet Products — Товари для домашніх тварин
• Sports — Спортивні товари
Пошук проводиться більш ніж по 300 інтернет-магазинам, при цьому крім цін вказується і вартість доставки до вашого регіону. Бажаючі можуть, крім того, знайти за допомогою цієї програми огляди, рецензії і відкликання на цікавлячий вас товар, опубліковані як на сайтах самих магазинів, так і в спеціалізованих споживчих журналах.
ІНТЕРНЕТ-АУКЦІОНИ
Існує ще одна категорія торгових ресурсів Інтернет — «мережні аукціони». І продавцем, і покупцем тут може стати будь-як користувач Мережі — у тому числі і ви!
Звичайно, ми говоримо зараз не про монстрів аукціонної справи, таких як «Сотбис» чи «Кристи» — хоча останні також мають свої представництва в Мережі й успішно проводять інтернет-торги. Хоча багато хто .егодняшние інтернет-аукціони, такі, як eBay (http://www. .bay.com). Amazon (http://auctions.amazon.com) чи Yahoo! (http:// ucions.yahoo.com). цілком здатні суперничати з ними, якщо не по доходах, те хоча б по популярності. А от по кримінальності і демократичності вони далеко перед!
На «мережному аукціоні» можна виставити будь-який товар — від опудала улюбленого собаки і набору пивних етикеток до статуї Волі. До речі, власне такий лот у свій час був виставлений на одному з аукціонів мозолив ока відвідувачам досить довго, поки адміністрація не зняла з торгів цей унікальний «товар». Втім історії мережних аукціонів ще більш курйозні і навіть шокують лоти: через аукціон вони намагалися продати партію наркотиків, космічну станцію «Мир», новонароджених дітей і навіть... власну душу! Це стало можливим лише тому, що аукціони в Інтернет працюють практично в автономному режимі і користувачі виставляють на торги будь-який товар, самі проводять розрахунки... Адміністрації лише залишається регулярно «прочісувати» аукціони в пошуках явного криміналу.
Звичайно, більшість товарів на мережних аукціонах – цілком мирної і законної властивості. Комп'ютери і компакт-диски, книги і автографи «зірок», домашнє начиння і послуги, вигідні імена сайтів й адреси електронної пошти... Словом, усе, що тільки може придатися у вашому побуті!
Участь в аукціоні — це не просто «шопінг», а захоплююча і навіть азартна гра. Риючи в купі «барахла», завжди їсти імовірність відшукати за низькою ціною дійсно унікальну і рідку річ... але можна і переплатити зопалу, захопившись «ціновою битвою» з вашими колегами по інтересах. Нарешті, це ще і непоганий спосіб заробітку, перевага якого вже по достоїнству оцінили і російські користувачі. Адже цілком може статися, що, що завалялися у вас чи компакт-диск стара книга можуть принести вам значну суму, потрапся вони на очі дійсному знавцю.
До речі, ще рік назад, коли Росія була буквально похована під лавиною піратських компакт-дисків, безліч заповзятливих ділків почали активно «просувати» цей товар на Захід за посередництвом усі тих же аукціонів. І що б ви думали? Мені пам'ятний випадок, коли компакт-диск, що продавався в московських наметах по двох долара, «полетів» на аукціоні за суму, майже в сто разів велику!
Словом, участь в аукціоні — не тільки захопливе, але і вигідне заняття!
Стати покупцем на аукціоні просто: досить відкрити картку потрібного «лота» і «поставити» на нього ту суму, з якою вам не шкода розстатися. Головне, щоб вона була більше, ніж у вашого попередника. А потім спокійно чекати закінчення аукціону, заздалегідь готуючись зробити в самий останній момент свою козирну ставку... До речі, для зручності покупців на більшості аукціонів передбачена можливість «підписки» на новині: задавши потрібні вам ключові слова, ви будете щодня одержувати бюлетень зі списком нових лотів, що задовольняють уведеним вами параметрам. Нарешті, самі «просунуті» і зарекомендувавши себе з кращої сторони покупці можуть скористатися системою «автоматичної ставки», що самостійно буде підвищувати ціну на цікавлячі вас лоти, перекриваючи пропозиції конкурентів. До відомого, заданого вами межі...
Після закінчення аукціону продавець, по його правилах, зобов'язаний зв'язатися з переможцем торгів і обговорити з ним всі етапи бартеру «товари-гроші». Продавці на західних аукціонах так і надходять — навіть у тому випадку, якщо підсумкова сума їхній не влаштовує. Що називається, назвався груздем... Російські ж «аукціонщики», на жаль, не настільки обов'язкові. Можливо, ще і тому, що участь у російських інтернет-аукціонах поки що не вимагає оплати. Аукціони ж західні акуратно стягують плату у вигляді відсотка як від спочатку заявленої, так і від остаточної суми торгів. Саме тому продавці, виставляючи свій лот на торги західних аукціонів, не прагнуть завищувати його ціну — навпаки, роблять її максимально ліберальною. У Росії ж, на жаль, ситуація зворотна: відвідувачі найбільшого аукціону Молоток (http://www.molotok.ru) можуть місяцями споглядати один і той же лот, знову і  знову виставляти на продаж по зовсім немислимій ціні.
Майже на будь-якому інтернет-аукціоні існує система рейтингів і відкликань, завдяки якій ви завжди можете одержати всю інформацію про попередні торги за участю цього чи продавця покупця. І перевірити, надійна людина ваш чи партнер ні... Продавці з великою кількістю позитивних відкликань і відсутністю негативних не тільки поліпшують свій імідж в очах аукціону і покупців, але й одержують деякі привілеї при розміщенні наступних лотів. Зрозуміло, відгук про чи продавця покупці може залишити не кожен відвідувач сайта-аукціону, а тільки його партнер по останній угоді.