Зміст

Вступ    4
§1. Тестова форма контролю знань    8
§2. Тестові завдання з геометрії    13
2.1. Приклад завдань з простим текстом    13
2.2. Приклад завдань, що містять формули    16
2.3. Приклад завдань з рисунками    20
§3. Особливості технології побудови робочих вікон програми відповідно до складності тексту    24
3.1. Копіювання форм    24
3.2. Формування простого тексту на екрані    28
3.3. Розміщення формул на екрані    29
3.4. Графічний редактор    40
Висновки    47
Список використаної літератури    48


Вступ
В умовах сьогодення праця вчителя немислима без використання, хоча б фрагментарно, можливостей персонального комп’ютера. Вчитель математики відчуває в першу чергу переваги використання нових технологій навчання.
Вже на перших етапах використання комп’ютерів у школі вчителі розробляли і роздруковували за допомогою комп’ютера варіанти контрольних робіт для учнів. Використовуючи комп’ютер як друкарську машину вчителі готували методичні розробки, якщо літератури по цій темі не вистачало, а також виконували ряд інших робіт.
Головним завданням гуманізації освіти дати за один і той самий термін якомога більше знань, умінь і навичок. Досягається це в основному шляхом збільшення задач, що їх розв’язують учні. Наприклад, темп розв’язання математичних задач, а також задач з фізики та хімії можна збільшити використовуючи для проміжних розрахунків комп’ютери.
Широке впровадження в навчальний процес сучасних технічних засобів збирання, зберігання, опрацювання, подання і передавання інформації відкриває широкі перспективи щодо гуманізації освіти і гуманізації навчального процесу, поглиблення та розширення теоретичної бази знань і надання результатам навчання практичного значення, активізації пізнавальної діяльності, створення умов для повного розвитку творчого потенціалу дітей з урахуванням їхніх вікових особливостей і життєвого досвіду, індивідуальних нахилів, запитів і здібностей.
Разом з тим виникає цілий ряд проблем, що стосуються змісту, методів, організаційних форм і засобів навчання, обов’язкових рівнів знань різних навчальних предметів, яких має досягти кожна дитина. Суть психолого-педагогічних проблем комп’ютеризації навчання, в тому числі і математики, полягає у з’ясуванні того, коли, як і в якому обсязі може бути використаний комп’ютер в процесі навчання, як краще включити його в структуру навчального процесу, щоб найефективніше розв’язувались педагогічні задачі, як найкращим чином в умовах широкого використання комп’ютерів узгодити діяльність учнів і вчителів та які психологічні механізми навчання потрібно використовувати, щоб їх сумісна робота була якомога продуктивнішою.
Не менше проблем виникає і з програмними продуктами, які передбачається використовувати на уроці. На сьогодні розроблено значну кількість програмних засобів, що дозволяють розв’язувати за допомогою комп’ютера досить широке коло математичних задач різних рівнів складності. Причому досить широких діапазон їх застосування. Вони здатні задовольнити запити від фахівців досить високої кваліфікації в галузі математики до учнів середніх навчальних закладів, які лише почали вивчати шкільний курс математики. Більшість з цих програм є досить універсальними, що ускладнює процес освоєння правил роботи з ними. Тому залишається простір для прояву творчості програмістів-аматорів, які намагаються створити прості в користуванні, вузько профільні по застосуванню навчальні програми.
Щоб прискорити процес формування таких програмних засобів вдаються, як правило, до візуальних засобів програмування. Тут неоцінену допомогу надає редактор презентацій PowerPoint. Разом з тим, він безсилий в тих випадках, коли потрібно проводили елементарні логічні операції чи обчислення. Наприклад, оцінити правильність відповіді учня. Тому ми зупиняємося на найпростішій мові візуального програмування – Visual Basic.
Головне завдання нових інформаційних технологій поєднати традиційне завдання з новітнім. Тут широкого застосування набули комп’ютерні навчальні програми. Програми можуть бути різних типів і мати різні режими роботи. Програма контролюючого характеру може працювати в режимі тренування чи режимі контролю. В свою чергу режим контролю може враховувати , а може не враховувати фактори часу. На уроках фізики використовують моделюючі програми. Великого поширення набули програми вивчення іноземної мови.
Розробники комп’ютерних програм повинні враховувавти методичні вимоги, які включають в себе весь набір від санітарногігієнічних норм біля комп’ютера до особливостей методики даного предмету.
Створюючи тестуючу програму розробнику потрібно звернути увагу на те, що робочі кадри були одноманітні. У них повинні змінюватися лише питання та варіанти відповідей. Основою такої програми, як правило є текст. Але трапляються випадки, коли у тестуючих програмах з математики, фізики або хімії необхідно крім тексту зобразити якийсь вираз чи формулу. Дальше ми розглянемо, як це можна зробити у тестуючій програмі засобами Visual Basic.
Не дивлячись на досить потужний арсенал функцій та методів цієї мови, виникає цілий ряд проблем пов’язаних із специфікою поставлених задач. Одними із таких проблем є розміщення тексту, що містить геометричні об’єкти, на екрані монітору. Розв’язанню даної задачі і присвячена наша дипломна робота.
Щоб ще більше не ускладнювати поставлену проблему ми обмежимося найпростішою педагогічною задачею, яку успішно розв’язують за допомогою комп’ютера, – розробкою тестуючої програми з геометрії.
Відповідно до цього спочатку в першому параграфі коротко обговорюються питання структури тестів, їх класифікації, основних проблем використання в навчальному процесі. Обговорено також питання складності завдань, відведення часу на їх розв’язання, принципів оцінювання роботи, коротенько згадуються і негативні тенденції в застосуванні контрольних тестувань.
Другий параграф досліджує також класифікацію тестуючи програм, але тут уже основним критерієм виступає складність тексту завдань з позиції можливостей його подачі засобами Visual Basic. Наведено зразки всіх трьох видів тестуючи завдань відповідно до складності будови тексту. До першого типу відносяться завдання, в яких умова задачі і варіанти відповіді є текстовими об’єктами.  Visual Basic дозволяє відобразити його за допомогою об’єктів Мітка. До другого виду ми віднесли тести, що містять формули, для набору яких потрібно застосувати редактор формул. Якщо формулу набираємо без редактора формул, то текст віднесемо до першого рівня складності, тобто до першого виду. І, на завершення, до третього виду ми віднесли текстові завдання, для відображення яких на екрані використовуються графічні можливості мови Visual Basic.
Основу роботи становить третій параграф, в якому розповідається про технологію побудови тестуючої програми у відповідності до рівня складності тексту. Тут ви знайдете чимало порад виходу з тупікових ситуацій, коли Visual Basic веде себе не коректно. Цей матеріал буде корисним не лише програмістам-початківцям, які знайомляться з основами програмування на Visual Basic, але й тим в кого виробились навики програмування, але вони ще не знайомі з тонкощами роботи програміста в середовищі Visual Basic. Чимало уваги звертається на пошуки оптимальних шляхів оперативного, прискореного методу побудови тестуючи програм. Прикладом може служити використання можливості копіювання форм, коли створюється шаблон робочих вікон та кодової частини і задача зводиться лише до редагування змісту. Тут же ми стикаємося з випадком, коли Visual Basic не розпізнає імен форм створених за замовчуванням. Ця тупікова ситуація може зустрітися в будь-кого з програмістів, тому вважаємо своїм обов’язком розповісти про шляхи виходу з неї.

§1. Тестова форма контролю знань

Однією із найважливіших складових навчального процесу є перевірка якості знань. Від її об’єктивності, своєчасності та оперативності в значній мірі залежить можливість внесення ефективних коректив в навчальний процес, а отже і успіх процесу навчання.
Останнім часом значну увагу приділяють тестовим формам контролю знань. Її не можна назвати новими формами контрольних заходів адже, ще в 20-30 роках широкого використання набули тести. З часом тестовий бум потроху стих і знову заявив про себе у 80-ті роки, коли стали масово використовувати комп’ютери в школі. Це пояснюється простотою реалізації моделі контролю знань у вигляді тесту, особливо вибіркового.
Кожен тест складається з серії питань і відповідей, підібраних та побудованих у відповідності з певними принципами. Причому питання в цих тестах можна звести до двох типів:
-    основані на пізнавані;
-    основані на пригадуванні і доповненні.
Найбільшого поширення одержали питання основані на пізнаванні, які називаються вибірковими тестами. На екрані дисплею можна досить зручно для читання розмістити текст питання та варіанти відповідей на них. Завершення вибору відповіді на одне із них автоматично знімає інформацію про це питання і подає інформацію про наступне питання. Таким чином увага акцентується лише на одному питанні, що є зручно з точки зору психології.
До кожного питання пропонується декілька відповідей, серед яких учень шукає вірну.
Серед тестів виділяють:
-    альтернативні;
-    великого вибору;
-    перехресного вибору.  
Альтернативні тести зводяться до відповіді  “Так” чи  “Ні”. Такі тести практично не використовують, бо тут висока ймовірність вгадування відповіді, а не осмисленого вибору.
Великого вибору (багатоваріантні) тести пропонують вибір однієї відповіді з обмеженого числа запропонованих. Саме вони набули найбільшого поширення в комп’ютерних навчаючих програмах. З точки зору психології кількість варіантів вибору повинна коливатися в межах від трьох до семи. В комп’ютерних програмах вона, як правило, становить чотири –п’ять. Серед учнів при розв’язуванні таких тестів широкого поширення набула технологія відгадування відповіді шляхом вилучення невірних. Наприклад, при знаходженні добутку додатних чисел, одне з яких парне, відкидають варіант з від’ємним результатом або з числом, що закінчується непарною цифрою і, таким чином, вибирають ту відповідь, яка залишилася, не обчислюючи, звичайно, добуток. Щоб не допустити такі дії при виконанні контрольного завдання, рекомендується в тестах як варіант відповіді використовувати варіанти “вірної відповіді немає” або “вірна відповідь відсутня” чи “інша відповідь”.
В тестах перехресного вибору пропонується кілька питань і стільки ж відповідей, розміщених у довільній послідовності. Потрібно знайти правильну відповідь до кожного питання. Тести цього виду досить зручні при використанні контролюючих засобів для учнів, хоча комп’ютерна технологія їх обробки ще не до кінця освоєна. Мається на увазі, що ще не вироблено стереотипи реалізації моделі вибору відповіді.
Тести другого типу будуються так:
Учням пропонується зв’язний текст, в якому пропущені деякі числа, слова і т. д. І учні повинні заповнити ці пропуски. Ці тести зручно виконувати в зошитах з друкованою основою. Досвід проведення подібних тестувань показав, що їх доцільно використовувати в молодших класах, вони є досить дорогими із-за великого обсягу поліграфічних робіт.
У 1992 – 1993 навчальному році екзамени  у загальноосвітніх школах України проводились у формі тестової перевірки. Тестова перевірка знань випускників шкіл, ліцеїв і гімназій з предметів природничо-математичних дисциплін передбачала розв’язання задач і вправ, відповідаючи на запитання трьох рівнів складності з усіх розділів предметів, які складають базовий рівень підготовки старшокласників, передбачений діючими навчальними програмами. Масовий експеримент виявився невдалим, тести підготовлено не якісно, поліграфія попустила масу помилок і, як результат, величезна кількість літератури стала макулатурою. Це ще раз підкреслило, що тестування не повинно стати модою. Його можна використовувати епізодично і з добре підготовленим матеріалом.
Крім структурної будови класифікацію тестів проводять за рівнем їх складності. Одиницею виміру складності тестових завдань прийнято вважати кількість логічних кроків або розумових операцій, які необхідно реалізувати, аби дістати відповідь. Зрозуміло, що складність завдань і запитань визначається не лише кількістю операцій, але й рядом інших факторів, приміром, формою запису умови, структурою, необхідністю використовувати штучні прийоми, які спеціально формуються. Тому завдання тестів, як правило, мають звичну форму запису умови, аналогічну до тих, що містяться в підручниках.
Перший рівень – це вправи і запитання на 1 – 2 логічних кроки  переважно репродуктивного характеру. Для відповіді на них досить знати правила, теореми, ознаки, означення, найпростіші залежності між компонентами математичних дій та елементами геометричних фігур.
Другий рівень включає більш складніші завдання на 2 – 4 логічні кроки. Їх розв’язання потребує більш ширших знань з курсу.
Перший та другий рівні містять вправи і запитання обов’язкових результатів навчання, що характеризують основний рівень базової підготовки випускників шкіл з предметів природничо-математичного циклу.
Нарешті, третій рівень – це завдання на 4 – 6 логічних кроки, розв’язання яких потребує творчого використання набутих знань. Вправи цього рівня складають підвищений рівень базової природничо-математичної освіти випускників шкіл, ліцеїв та гімназій.
Тести першого та другого рівнів мають відкритий характер, тому до кожного із завдань можуть даватися кілька варіантів відповідей, що прискорить процес розв’язання задачі. Загалом же на розв’язання завдань першого, другого і третього рівнів складності відводять час, як правило, у пропорції 1:2:4.
Вправи першого рівня, як правило, виконуються усно, тобто учню досить записати лиш відповідь.
Вибір відповідей на другому рівні має супроводжуватися короткими письмовими поясненнями, які мають свідчити про самостійність роботи.
Завдання третього рівня – традиційні вправи і запитання, відповіді на які супроводжуються записами, що включають малюнки, ілюстрації, обчислення, пояснення, обґрунтування, тощо.
Для зручності правильність тестових завдань оцінюється спочатку в системі “плюс-мінус”, а потім в балах.
Відповіді на завдання першого рівня можуть оцінюються альтернативно:
за правильну відповідь виставляється “+” або 1 бал, а за відсутність відповіді “–” або 0 балів.
На другому рівні:
1)    за правильну відповідь з відповідними письмовими записами, що не містять помилок виставляється “+” або 2 бали;
2)    за неправильну відповідь при наявності відповідних письмових записів виставляється “” або 1 бал;
3)    у решті випадків “–” або 0 балів.
На третьому рівні:
1)    за правильну відповідь і записи без помилок виставляється ”+” або 3 бали;
2)    за правильну відповідь, яка супроводжується письмовими записами з помилками, або за неправильну відповідь з відповідними записами, які свідчать про самостійність розв’язання, виставляється ”” або 2 бали;
3)    за часткове розв’язання або часткову відповідь вправи, що доведена до логічного завершення, виставляється 1 бал;
4)    у решті випадків виставляється “–” або 0 балів.
При досить серйозних випробуваннях, наприклад державній атестації, тест може складається з 30 завдань, по 10 на кожному рівні. Таким чином учень може набрати максимально 60 балів: 10 на першому, 20 на другому і 30 на третьому рівні. Він виконується за 4 астрономічні години або 240 хвилин. З огляду на структуру тесту, рівень складності завдань, орієнтовно на виконання одного завдання відводиться на першому рівні 3–4 хвилини, на другому – 6–8 хвилин, на третьому – 12–16 хвилин.
При переведенні кількості балів, набраних учнем за виконання тестів, використовуючи чотирибальну систему оцінювання можна користуватися такою шкалою:
Оцінки    “2”    “3”    “4”    “5”
Бали    0–20    21–35    36–49    50–60
Разом з тим, потрібно зазначити, що в більшості випадків умови контролю більш жорсткі (виконання комплексних контрольних завдань випускників, контрольні зрізи, оцінювання ефективності навчального процесу тощо). Вони наприклад можуть бути такими:
Оцінки    “2”    “3”    “4”    “5”
Бали    0–45    46–50    51–55    56–60
Введена в шкільний навчальний процес дванадцятибальна система не створює перешкод для проведення тестуючих контрольних перевірок а лише розширює діапазон шкали оцінювання.
§2. Тестові завдання з геометрії

Тестові завдання з геометрії, на відміну від багатьох фахових предметів, не є простим текстом, що накладає специфічні відбитки на технологію їх побудови, особливо при плануванні комп’ютерного варіанту проходження тестування. Фактично складність тексту можна розбити на три види: простий текст, текст з формулами та текст з графікою. Залежно від цього формується модель тестуючої програми і розглядаються етапи побудови робочих кадрів, хоч сценарій програми вцілому може залишатися стандартним.
Спочатку розглянемо приклад тестуючого завдання з простим текстом.

2.1. Приклад завдань з простим текстом

1.
Дві прямі а і b паралельні прямій с. Яке взаємне розміщення прямих а і b ?

А) перетинаються; Б) паралельні; В) мимобіжні.

2.
Через три точки проведені дві різні площини. Як розміщені ці точки?

A) лежать на одній прямій; Б) не лежать на одній прямій.
3.
Прямі а, b і с попарно перетинаються. Скільки різних площин можна провести через ці прямі?

А) одну; Б) дві; В) три; Г) жодної; Д) інша відповідь.

4.
Дано дві прямі а і b, що перетинаються. Через точку А, яка лежить на прямій а, проведена пряма с паралельно прямій b. Скільки різних площин можна провести через ці прямі?

А) одну; Б) дві; В) три; Г) жодної; Д) інша відповідь.
5.
Скільки всього різних площин можна провести через три точки, якщо вони лежать на одній прямій?


А) одну; Б) дві; В) нескінченну кількість.

6.
Скільки різних площин можна провести через пряму?

А) дві, Б) одну; В) нескінченну кількість.

7.
У просторі дано пряму а і точку М. Скільки існує різних прямим, які проходять через М і паралельні а ?


А) жодної; Б) одна; В) безліч; Г) жодної або одна; Д) одна або безліч.

8.
Дано площину а і точку М поза нею. Скільки всього існує різних прямих, які проходять через М і паралельні площині α?

А) жодної; Б) одна; В) безліч; Г) інша відповідь; Д) одна або безліч.

9.
Точки А, В, С і D не лежать в одній площині. Яке взаємне розміщення прямих АВ і СD?

А) перетинаються; Б) паралельні; В) мимобіжні; Г) лежать в одній площині.

10.
Дві вершини і точка перетину діагоналей паралелограма лежать у площині α. Яке взаємне розміщення двох інших вершин паралелограма відносно площини α?

А) одна лежить, а інша не лежить у площині; Б) обидві лежать в площині або обидві не лежать у площині; В) інша відповідь.


11.
Точка S знаходиться поза площиною трикутника ABC. Точки A1В1С1 відповідно є серединами відрізків SA, SВ, SС. Визначіть взаємне розміщення площин ABC і А1В1С1.

А) паралельні; Б) співпадають; В) перетинаються.

12.
У тетраедрі SКМN F — середина МN, Р — середина SN, О — середина КN. Визначіть взаємне розміщення площин КSМ і ОРF.

А) перетинаються; Б) паралельні; В) співпадають.

13.
Пряма а не лежить у площині α. Скільки всього різних прямих, які мимобіжні з прямою а, проходить через точку, взяту в площині α?

А) жодної; Б) одна; В) безліч; Г) жодної або безліч.

14.
Три вершини паралелограма лежать у площині α. Як розміщена четверта вершина паралелограма відносно площини α?

А) лежить у площині α; Б) не лежить у площині α.

15.
Діагональ і сторона трапеції паралельні площині α. Як розміщені площина α і площина, в якій лежить трапеція?

А) перетинаються; Б) паралельні; В) співпадають.
2.2. Приклад завдань, що містять формули

1.
Кінці ребер куба, які виходять із одної вершини, сполучено відрізками. Площа трикутника, який утворився при цьому, дорівнює   см2. Знайдіть довжину ребра куба.


А) 2 см; Б) 4 см; В) 2  см; Г) інша відповідь.

2.
Із точки поза даною площиною проведено до неї перпендикуляр довжиною 6 см і похилу .довжиною 9 см. Знайдіть довжину проекції перпендикуляра на похилу.

А) З см; Б) 4 см; В) 6 см; Г) інша відповідь.

3.
Із точки А до площини проведено перпендикуляр і похилу, довжина якої 20 см. Кут між похилою і площиною 60''дж. Знайдіть довжину перпендикуляра.

А) 10 см; Б) 10 см; В) 10  см; Г)  см; Д) інша відповідь.

4.
Із точки М до площини проведено перпендикуляр і похилу, кут між якими 60°. Знайдіть довжину похилої, якщо довжина перпендикуляра 20 см.

А) 20 СМ; Б) 10 см; В) 20  см; Г) 40 см; Д) інша відповідь.

5.
Двогранний кут дорівнює 45°. На одній із граней дано точку, яка знаходиться на відстані 8 см від другої грані. Знайдіть відстань від цієї точки до ребра кута.

А) 8 см; Б) 4  см; В) 8 см; Г) 4 см; Д) інша відповідь.

6.
Точка, взята на одній із граней двогранного кута, знаходиться від ребра на відстані в 2 рази більшій, ніж від другої грані. Знайдіть величину двогранного кута.

А)900; Б) 450; В) 600; Г) 300; Д) інша відповідь.

7.
Відстань від точки М до сторін квадрата дорівнює ІЗ см. Знайдіть відстань від точки М до площини квадрата, якщо сторона квадрата дорівнює  10 см.

А) 8 см; Б) 11 см; В) 12 см; Г ) 14 см; Д) 15 см.

8.
Відстань від точки М до всіх вершин квадрата дорівнює 5 см. Знайдіть відстань від точки М до площини. квадрата, якщо діагональ квадрата дорівнює 6 см.

А) 3 см; Б) 4 см; В) 2 см; Г) 5 см; Д) 8 см.
9.
Точка О - центр квадрата зі стороною 4 см. АО - пряма, до перпендикулярна до площини квадрата; АО = 2  см. Знайдіть відстань від точки А до вершин квадрата.

А) 4 см; Б) 4  см; В) 8  см; Г) інша відповідь.

10.
Точка О - центр квадрата АВСД. ОМ — перпендикуляр до площини АВСД. АВ= 8 см. Пряма МА нахилена до площини квадрата під кутом 60°. Знайдіть відстань між точками М і В.

А) 2  см; Б) 8  см; В) 4 см; Г) інша відповідь.

11.
Сторони трикутника АВС дорівнюють 10см, 17см, 21 см. Із вершини більшого кута трикутники до його площини проведено перпендикуляр АД, який дорівнює 15 см. Знайдіть відстань від точки Д  до сторони ВС трикутника.

А) см; Б) 17 см; В) інша відповідь.

12.
АВСД - прямокутник, МА - перпендикуляр до площини прямокутника. МСА = 60°, ДС = 3см, СВ = 4 см. Знайдіть площу трикутника МВС.

А) 4  см ; Б) 8  см2; В) інша відповідь.
13.
Точка О -  центр правильного трикутника АВС, ОМ - перпендикуляр до площини АВС і ОМ =  см, АВ =3 см. Знайдіть кут нахилу МА до площини трикутника АВС.

А) 60°; Б)30°; В) 45°; Г) інша відповідь.

14.
АВСД — прямокутник, МА — перпендикуляр до площини АВСД, ДС = см, СВ = 1 см, МСА = 30°. Знайдіть МА.

А) 1 см; Б)  см; В)  см; Г) інша відповідь.

15.
Дано трикутник АВС. Площина α паралельна прямій АВ, перетинає сторону АС в точці К, а сторону ВС — у точці М. Знайдіть АВ, якщо КС = 12 см, АС  =  18 см, КМ = 36 см.

А) 24 см; Б) 54 см; В) 18 см; Г) інша відповідь.

2.3. Приклад завдань з рисунками

1.

Сторона АВ паралелограма АВСD лежить на площині , а сторона СD не лежить на ній. Як розміщена пряма СD відносно площини ?
А) перетинає площину; Б) лежить на площині; В) паралельна до площини;
Г) перпендикулярна до площини.

2.

Прямокутник АВСD і трапеція АDМN (АD — основа трапеції ) не лежать в одній площині. Як розміщені прямі МN і ВС ?
А) прямі мимобіжні; Б) прямі паралельні; В) прямі перетинаються.

3.

Точка M не лежить у площині трикутника АBС. Яке взаємне розміщення прямих МА і ВС?
А) паралельні; Б) мимобіжні; В) перетинаються.

4.

Точка М не належить площині чотири¬кутника АВСD. Яке взаємне розміщення прямих МD і ВС?
А) мимобіжні; Б) перетинаються; В) паралельні.


5.

Точки А і В розміщені в одній із паралель¬них площин, С і Д — в іншій. Відрізки АС і ВD перетинаються в точці М. Як розмі¬щені прямі АВ і СD?
А) перетинаються; Б) паралельні; В) мимобіжні.

6.

Через точку О, розміщену між паралель¬ними площинами  і  проведено дві прямі, які перетинають площини в точках А і A1, В і В1. Як розміщені прямі АВ і А,В,?
А) паралельні; Б) перетинаються; В) мимобіжні.

7.

На малюнку площина  паралельна стороні АВ трикутника АВС і перетинає його сторони в точках М і К. М – середина АС. Знайти МК, якщо АВ=20см.
А) 40 см; Б) 10 см; В) 5см; Г) інша відповідь.

8.

На малюнку площина  паралельна основі трапеції, перетинає сторони АВ і СD в точках М і К відповідно. М – середина АВ. АВ=10 см, ВС=4 см. Знайти МК.
А) 8 см; Б) 7 см; В) 14 см; Г) інша відповідь.

9.

Вказати малюнок, на якому зображено мимобіжні прямі.


§3. Особливості технології побудови робочих вікон програми відповідно до складності тексту

Складність тексту накладає свій відбиток на технологію формування робочих вікон тестуючої програми. Враховуючи вимоги до тестуючих програм, згідно яких стиль оформлення робочих кадрів повинен бути ідентичним на протязі всього етапу тестування, найкраще скористатися можливістю копіювання кадрів в мові Visual Basic. Тобто потрібно з особливою ретельністю побудувати один з робочих кадрів, створити його копії і модифікувати їх у нові кадри лише редагуванням текстового змісту. Обговоримо більш детально цей процес.
3.1. Копіювання форм

Нехай, наприклад, перший робочий кадр (див. перше завдання тесту з простим текстом) має такий вигляд:

Рис. 1. Вигляд форми з простим текстом
Збережемо цю форму на магнітному носієві (як правило на вінчестері). Це виконується за допомогою розділу “Файл” головного меню. На панелі, що відкриється, потрібно вибрати команду “Сохранить форму” або  “Сохранить форму как...”. Всі наступні дії (вибір шляху, вибір імені і т.д.) є стандартними для Microsoft Office, тому ми їх не будемо описувати.
Тепер потрібно відкрити вікно характеристик форми і змінити ім’я форми, наприклад, з “Форма1” на “Форма2”.


Рис. 2. Вигляд вікна характеристик форми

Рис. 3. Вигляд розділу ”Разработать”

Далі вибираємо в розділі “Разработать” команду “Добавить форму”
Знову з’явиться діалогове вікно відкриття форм, в якому потрібно замінити закладку “Новую” на “Существующие”.
Рис.4. Вигляд діалогового вікна відкриття форм
В переліку існуючих форм потрібно вибрати і відкрити тільки-що збережену вами форму. У вікні проекту тепер відображатимуться обидві приєднані до вашого проекту форми.
Рис.5. Вигляд вікна проекту
Залишається одну з них (краще це узгодити з іменем форми) переробити під текст нової форми. Для цього досить поміняти лише значення характеристики об’єктів “Метка”. Тоді потрібно потурбуватися про характеристики, які відповідають за розміри та розміщення об’єктів.
Оскільки в першому з питань тесту (див. перше завдання тесту з простим текстом) було три варіанти відповіді, а в другому їх лише два, то потрібно виділити зайвий об’єкт і знищити його за допомогою клавіші “Delete”. На відміну від першого питання, де для позначення прямих використовувалися окремі мітки, в другому питанні текст умови задачі можна оформити лише однією міткою. Тому зайві мітки також потрібно знищити. Після цього форма набуде вигляду:

Рис.6. Вигляд форми з простим текстом




3.2. Формування простого тексту на екрані

Перш за все подбаємо щоб вікно робочої форми зайняло весь екран, що дозволить перекрити всі інші об’єкти на ньому. Для цього потрібно встановити такі значення характеристик форми:
Назва характеристики    Значення характеристики
ControlBox    Нет
Caption    Пусто
Left    0
Top    0
Width    12000
Height    9000

При запуску програми зображення форми займе весь екран. Оскільки на екрані не буде зайвих зображень, то учні не будуть розсіювати увагу працюючи над текстом запитання.
Але розробляючи тестуючу програму нам необхідно мати можливість виходу з програми а всі клавіші управління закриті зображенням форми. Найпростіше було б помістити на екрані (формі) спеціальну клавішу виходу. Та згідно вимог до комп’ютерних програм (не лише навчаючих) на екрані не повинно бути жодного зайвого об’єкту. Тому рекомендуємо на етапі проектування передбачати вихід з програми за допомогою натискування на чистому місті форми лівої клавіші мишки (подія Click). Тобто в кодову частину програми потрібно помістити процедуру:



Зауважимо, що досить часто студенти (програмісти) допускають помилку, коли замість події Click описують кодову частину події Load.
Тепер перейдемо до проблем формування тексту першого кадру. Найпростіше було б розмістити чотири мітки і характеристиці Caption кожної з них присвоїти відповідно текст запитання та текст першого, другого і третього варіантів відповіді. Але, як уже зазначалося, текст першого питання складається з тексту різних шрифтів. 
Мова Visual Basic не дозволяє виводити одночасно текст різними шрифтами. Тому доведеться використати щонайменше дві мітки для формулювання тексту задачі. Щоб виділити місця для заповнення текстом з іншої мітки потрібно вставити необхідну кількість пробілів. Крім цього необхідно характеристикам BackStyle обох міток присвоїти значення “0 – Скрытый”. Тоді текст однієї мітки не закриватиме текст іншої і можна не турбуватися, щоб колір основи тексту співпадав з кольором форми.
З другої сторони, щоб виділити текст задачі, доцільно помістити його в рамку. Для цього найкраще використати об’єкт Shape.
Оформлення тексту виглядатиме ще краще, якщо скористатися графічними можливостями цього об’єкту. Наприклад, можна використати не прямокутник, а овали або прямокутник з округленими кутами. Значно прикрасить оформлення і використання можливості заповнення фону.

3.3. Розміщення формул на екрані

Формули також можуть бути різноманітними по складності побудови тексту. В цьому пункті розглянемо лише той випадок, коли доводиться для побудови формул використовувати так званий редактор формул.
Редактор формул не входить в стандартний набір інструментів мови Visual Basic. Для доповнення цього набору новим інструментом потрібно на панелі інструментів натиснути праву клавішу миші. Відкриється нове вікно, в  якому вибираємо команду Компоненты…

Рис.7. Вікно відкриття додатковий компонент
В вікні вибору об'єктів, яке при цьому відкриється, потрібно вибрати розділ Insertable Objects і встановити мітку вибору навпроти об’єкту Microsoft Equation 3.0, як показано на малюнку.

Рис.8. Вигляд вибору додаткових обєктів
Після натиснення клавіші Ok об’єкт буде доповнено до набору інструментів.

Рис.9. Панель інструментів після вставки обєкту Equation 3.0.
Правила використання редактора формул в середовищі Visual Basic такі ж самі що і в середовищі текстового редактора Word.
До складу Word входить редактор формул (Equation Editor), який дозволяє здійснювати набір формул поліграфічної якості. Формула вставляється в текст як об’єкт, подібно до малюнку, діаграми чи фігурного тексту. Щоб відредагувати формулу, необхідно запустити Редактор формул, редагувати формулу безпосередньо засобами Word неможливо. Але засобами Word можна змінювати розташування та розміри формули так, як це можна зробити з будь-яким об’єктом.
Якщо Редактор формул не встановлений, то він не появиться в списку Тип об’єкта діалогового вікна Вставка об’єкта. В такому випадку необхідно знову запустити програму установки Word і встановити редактор формул.
Щоб запустити редактор формул, виберіть команду Вставка, Об’єкт (Insert, Object), розкрийте вкладку Создание (Create New), в списку Тип об’єкта (Object Type) виділіть елемент Microsoft Equation 3.0 і натисніть кнопку OK. Меню Word 97 заміниться на меню Редактора формул, появиться панель інструментів Формула (рис.10) і один пустий слот для вводу формули (рис.11). Слот – це місце, в яке поміщається частина формули. Кількість слотів залежить від структури формули. Наприклад, дріб має два слоти: для чисельника та знаменника.
Рис.10. Кнопки панелі інструментів Формула



Рис.11. Екран редактора формул

Панель інструментів Редактора формул містить два рядки кнопок, кожна з яких відкриває палітру. Верхні кнопки відкривають палітри символів, а нижні кнопки палітри шаблонів формул. Шаблон формули – це готова структура, яка складається з деяких символів і слотів. Наприклад, на рис.12 відкрита палітра шаблонів дробів і радикалів.
Рис.12. При натискуванні на кнопку панелі інструментів Формула з’являється палітра символів або палітра шаблонів
Процес побудови формули складається в послідовному виборі шаблонів і символів із палітр і вставці їх в слоти вже набраної формули. Деякі елементи формули, наприклад прості змінні, вводяться з клавіатури. Введення завжди здійснюється в той слот, в якому знаходиться мерехтяча рисочка вставки. За допомогою мишки або клавіші <Tab> можна переміщувати рисочку вставки із слота в слот.
Інтервалами між символами, розміщенням і розмірами символів в формулі в більшості керують шаблони. Але є команди для точної настойки інтервалів і розмірів частин формули.
Щоб вставити формулу в текстовий документ необхідно здійснити послідовність таких дій:
1.    Помістити точку вставки в те місце, де повина бути формула.
2.    Вибрати команду Вставка, Об’єкт (Insert, Object) і розкрийте вкладку Создание (Create New).
3.    В списку Тип об’єкта (Object Type) виділіть елемент Microsoft Equation 3.0 і натисніть кнопку OK. Відкриється вікно Редактора формул і появиться панель інструментів Формула (див. мал.).
4.    Створіть формулу засобами Редактора формул.
5.    Клацніть лівою клавішею мишки в довільному місці документа поза формулою. Редактор формул закриється.
Щоб повернутись до редагування формули, клацніть два рази по формулі.
Введення формул в редакторі формул багато в чому аналогічний введенню тексту в Word 97, але є й деякі суттєві відмінності.
Розглянемо технологію побудови формули засобами Visual Basic. Спочатку традиційним методом нанесемо об’єкт формула на форму. Для цього використаємо панель інструментів (її рображення подамо разом з зображенням головної панелі).

Рис.13. Головна панель та панель інструментів
Зверніть увагу на вигляд головної панелі Visual Basic до нанесення об’єкту на форму (див. попередній малюнок) і її вигляд після нанесення об’єкту формула на форму (див. наступний малюнок). Новий вигляд відповідає головній панелі редактора формул. Тут ви можете, наприклад, змінити стиль формули (шрифт) чи розміри окремих її складових.  
Рис.14. Вигляд робочого вікна при наборі формули
Також з’являться звичні для редактора формул в середовищі Word вікно набору формули та панель інструментів її конструювання. Всі інші об’єкти Visual Basic (панель інструментів, основне робоче поле і т.д.) залишаться без зміни.
Введення завжди відбувається в той слот, в якому знаходиться точка вставки. Для знищення символів можна використовувати клавіші <Delete> і <Backspase>, як і в документі Word 97. Символ <Пробіл> не береться до уваги, якщо тільки не вибрана команда Стиль, Текст (Style, Text). Редактор формул сам визначає потрібну відстань між символами. Наприклад при введені знаку рівності потрібні пробіли автоматично додаються зліва і справа. Якщо натиснути клавішу <Enter>, то почнеться новий рядок.
Щоб вставити в формулу звичайний текст, виберіть команду Стиль, Текст. Після цього можна вводити текст звичайним чином. Щоб повернутись до введення математичних символів, виберіть команду Стиль, Математичний (Style, Math).
Іноді потрібно виділити деякі елементи формули, наприклад, щоб змінити його розмір і положення. Щоб виділити символи в слоті, протягніть по них курсором миші. Щоб виділити всю формулу, виберіть команду Правка, Виділити все (Edit, Select All).
Щоб виділити вставлені символи, тобто ті символи, які були вставлені при встановленні шаблону формули (наприклад, знак суми), натисніть і утримуйте клавішу <Ctrl> при виділенні. Курсор миші при цьому прийме форму стрілки, спрямованої вертикально вгору.
Складні формули потребують використання шаблонів, вкладених в слоти об’ємних шаблонів. Щоб вставити шаблон в існуючу формулу:
1.    Помістити точку вставки в той слот, в який потрібно вставити шаблон.
2.    Виберіть з допомогою миші шаблон з палітри. Шаблон відразу з’явиться з права від точки вставки.
3.    Введіть текст або вставте математичні символи у всі слоти шаблона. Курсор повинен міститися в відповідному слоті до початку введення.
Щоб встановити параметри встановлення інтервалів у Редакторі формул:
1.    Виберіть команду Формат, Інтервали (Format, Spacing). З’явиться діалогове вікно Інтервал (рис.15)

Рис.15.  Діалогове вікно Інтервал
2.    В області введення, яка відповідає потрібному параметру, введіть нове значення. Переходити від одного параметра до іншого можна з допомогою полоси прокрутки.
За умовчуванням одиницями вимірювання розміру інтервалів є пункт. Але можна задати інтервал в інших одиницях, якщо ввести назву одиниці вимірювання (наприклад, см, мм).
3.    Натисніть кнопку ОК або Применить (Apply).
При натисненні кнопки Применить змінюється інтервал в поточній формулі і діалогове вікно залишається відкритим, так що можна побачити результати зміни параметрів і продовжувати модифікації. При натиснені кнопки ОК застосовуються вказані значення параметрів і закривається діалогове вікно.
На практиці зручніше задавати розміри інтервалів не в абсолютних одиницях, а в відсотках від розміруосновного шрифту. Цей розмір задається значенням параметру Обычный (Full Size) діалогового вікна Размеры (Size Define). Переваги цього методу полягають в тому, що при зміні розміру основного шрифту інтервали змінюються пропорційно.
Хоч Редактор формул автоматично встановлює потрібні інтервали між частинами формул, деяких випадках потребується вручну вставити додатковий пробіл. Можна використати пробіли п’яти розмірів. Вони розташовані на другій зліва верхній палітрі. Ці пробіли можна вставити з допомогою комбінацій клавіш.
Можливо дуже точно підігнати розміщення частин формули наступним методом. Спочатку виділіть ту частину формули, потрібно перемістити. Потім натискайте комбінації клавіш <Ctrl>+<стрілка переміщення курсору>, щоб перемістити виділену частину формули у вказану сторону на 1 піксель.
Редактор формул дозволяє вирівнювати по горизонталі одну, або декілька формул (рівнянь) вліво, вправо чи по центру, як за звичай. Крім того, вирівнювати можна за знаком рівності, або за спеціальним символом вирівнювання. Щоб вирівняти декілька формул просто застосуйте відповідну команду в меню Формат. Символ вирівнювання розміщений в лівому верхньому куті другої зліва верхньої палітри на панелі інструментів Формула – це спеціальний символ, який не займає місця і не відображається на друкові і відносно якого можна вирівнювати формули. Він вставляється в формулу звичайним способом з палітри символів.
Шрифт введених символів вибирається автоматично в відповідності зі стилем, який вибирається з меню Стиль. За звичай при роботі Редакторі формул використовується стиль “Математичний”. При роботі в математичному стилі Редактор формул автоматично розпізнає імена стандартних функцій і застосовує до них стиль “Функція”, а до решту тексту стиль “Переменная”. Якщо Редактор формул не зможе розпізнати ім’я функції, то потрібно вручну застосувати до імені функції стиль “Функція”.
Щоб визначити шрифт і форматування символів для стилю:
1.    Виберіть команду Стиль, Определить. З’явиться діалогове вікно Стилі (рис.16).

Рис.16. Приклад обов’язкових настройок редактора формул
2.    Виділіть стиль, який потрібно визначити.
3.    Виберіть шрифт з списку можливих шрифтів.
4.    Встановіть прапорці Полужирный або Курсив, якщо потрібно.
5.    Натисніть кнопку ОК.
Стиль “Текст” використовується для введення звичайного тексту. В цьому стилі можна вводити символ <Пробіл>, як прийнято. В інших випадках потрібні пробіли встановлюються автоматично.
Використовуйте стиль “Другой” (),необхідно використовувати шрифт, або формат символів, які не вмонтовані в стилі Редактора формул. Після вибору команди Стиль, Другой з’явиться діалогове вікно, в якому можна вказати шрифт і параметри символів.
В Редакторі формул є не тільки декілька визначених стилів, але й декілька заданих розмірів шрифтів. За звичай використовується розмір “Обычный”. В Редакторі формулі є визначені розміри для великого та малого індексів, а також великого і малого символу. Ці розміри можна визначити так, як і стилі символів. Вибираєте команду Размер, Определить. З’являється діалогове вікно Размеры. Задайте нові значення розмірів.
Після того, як розміри встановлені, їх можна застосувати наступним чином. Введіть частину формули і виберіть в меню Размер один з запропонованих розмірів.
За звичай формули на екрані Word 97 відображаються в масштабі 100% в тому вигляді, в якому вони будуть роздруковані. Щоб переглянути формулу в збільшеному масштабі, потрібно відкрити Редактор формул. Переглядати формулу можна в одному з трьох запропонованих масштабів, або встановивши масштаб. Команди зміни масштабу можна використовувати, тільки якщо Редактор формул відкритий, як окремий додаток, або відкритий з допомогою команди Правка, Объект Формула, Открыть (Edit, Equation Object, Open). Щоб змінити масштаб перегляду формули виберіть в меню Вид відповідний масштаб: 100%, 200% або 400%.
Якщо набір формули завершиться, то для повернення в середовище Visual Basic необхідно натиснути ліву клавішу мишки де-небудь на формі.
На жаль, зображення створене редактором формул має дуже багато недоліків. Перше, що кидається в очі, це відсутність можливості використовувати кольорову палітру. Формули подаються лише чорним кольором.
Ще більше недоречностей виникає при потребі відредагувати формулу, тобто внести зміни в текст. Для цього потрібно спочатку відкрити формулу. На формулі потрібно натиснути праву клавішу мишки. На панелі, що з’явиться, необхідно вибрати команду Изменить. Варто зазначити, що при цьому досить часто виникає зависання операційної системи, що неприємно з психологічної точки зору при роботі з комп’ютером. Доводиться заново завантажувати Visual Basic, а всі зміни проведені в програмі-додатку, як правило, безслідно зникають. 

Рис.17. Встановлення можливості редагування формули
Не менше проблем виникає і із зміною розмірів формули. Механічне переміщення за допомогою контурних точок досить часто не спрацьовує. Формула набуває мінімально можливих розмірів і не піддається редагуванню. Лише після того, як вийти з Visual Basic і завантажити програму заново, розміри формули вдається змінити.
Іншими словами, проблеми і в першому і в другому випадках зникають при новому завантаженні Visual Basic. Тому потрібно зберігати досить часто програму-додаток. Щось ефективніше поки що придумати не вдавалося.
Враховуючи висвітлені вище проблеми, можна запропонувати дещо інший підхід до побудови зображень формули, а саме подавати їх у вигляді рисунків.  Із двох робочих інструментів (PictureBox і Image), які можуть виводити зображення на екран монітору, ми надаємо перевагу другому, бо він потребує менше ресурсів операційної системи і дозволяє масштабувати зображення. Про цей метод детальніше піде мова в наступному пункті.



3.4. Графічний редактор

Серед стандартних програм у системі Windows є при¬кладна програма для створення, перегляду та редагування рисунків, яку називають графічним редактором. У вікні гра¬фічного редактора, поданому на рис.18, зліва знаходиться меню з піктограмами інструментів для побудови рисунків.

Рис.18. Вікно графічного редактора
Засоби для побудови рисунків. Щоб вибрати інструмент для побудови зображення, слід встановити курсор на пікто¬граму потрібного інструмента і клацнути лівою кнопкою мишки. При цьому курсор змінює свою форму на хрестик, олівець тощо. У нижній частині вікна графічного редактора розміщена палітра для вибору кольорів. Зліва від палітри знаходяться два зафарбованих квадратики. Під меню з піктограм може з'являтися додаткове меню для параметрів інструментів
Графічний редактор дає змогу одночасно зображати різні лінії і фігури. Рисунок, що потребує старанної оброб¬ки зображення, можна збільшити, скориставшись піктогра¬мою збільшувального скла. Розмір рисунка може бути більшим, ніж розмір вікна. Побачити фрагменти рисунка, що не помістилися у вікні, дають можливість смужки зі стрілками для вертикального і горизонтального перегляду, що знаходяться внизу і справа від вікна.
На рис.14 подано піктограму інструментів, які викорис¬товуються при створенні рисунків.
Зображена пунктиром зірочка дозволяє виділяти будь-які фрагменти рисунка для подальшого переміщення, копіюван¬ня та вилучення, а прямокутник — фрагменти прямокутної форми. Щоб виділити фрагмент рисунка, потрібно натисну¬ти ліву кнопку мишки і обвести його. Вирізати, копіювати, вставляти або вилучати виділені фрагменти зображення мож¬на, користуючись пунктами меню «Правка».
Для стирання зображень використовуються гумки. Розмір гумки можна змінювати. Права гумка стирає все, по чому буде проведений курсор у вигляді прямокутника. Ліва гумка змінює активний колір на вибраний колір фону.
Ці кольори показані зліва внизу біля палітри кольорів.
Розпилювач будує зображення у вигляді розпиленої фарби. При швидкому пере¬міщенні курсора слід розпилювача має невели¬ку щільність, а при повільному — більшу.
Баночка з фарбою зафарбовує вибраним кольором замкнену область, для чого на неї потрібно встановити курсор-піктограму і клац¬нути лівою або правою кнопкою мишки.
Для рисування довільних ліній використо¬вуються олівець та щіточка. Щіточка прово¬дить вибраним кольором лінію вибраної товщини та форми, для чого курсор ставиться в потрібне місце і при натиснутій кнопці миш¬ки переміщується по екрану.
Для побудови відрізків вибирається інстру¬мент, зображений у вигляді відрізка (палички). Курсор встановлюється на початок відрізка, що будується, і при натисненій кнопці мишки переміщується до кінцевої точки відрізка. Якщо при цьому натиснути Shift, то одержимо вертикальні, горизонтальні і діагональні відрізки (під кутом 45 ).
Поряд із відрізком знаходиться піктограма інструмента для побудови кривих ліній. Побудовану цим інструментом лінію можна викривити у двох місцях, для чого слід поста¬вити курсор на відрізок або біля нього і, натиснувши кноп¬ку мишки, відтягнути його в потрібному напрямку.
Для зображення прямокутників слід вибрати інст¬румент, піктограма якого має вигляд прямокутника. Кур¬сор потрібно встановити в одну з вершин прямокут¬ника, що будується, і при натисненій кнопці мишки перемістити його до іншої вершини по діагоналі. Додат¬кове меню під піктограмами інструментів дозволяє вибира¬ти тип кольорового заповнення прямокутника. Щоб побуду¬вати точний квадрат, треба тримати натиснутою клавішу Shift.
Овали та прямокутники з закругленими кутами зо¬бражуються також «з кута», тобто начебто вписуються в прямокутники. Для одержання точного кола або квадрата з закругленими кутами треба також натискати Shift.
У піктографічному меню графічного редактора є інст¬румент для зображення багатокутників. Для побудови пер¬шої сторони багатокутника відмічається курсором перша вершина і при натиснутій лівій кнопці мишки тягнеться лінія до наступної вершини. Відпускання кнопки мишки фіксує відрізок. Потім підводиться курсор до третьої верши¬ни і робиться одноразове клацання. Так само позначаються всі наступні вершини багатокутника. Подвійне клацання на останній вершині замикає фігуру лінією.
Вибравши піктограму з літерою, можна помістити на рисунку текст. Для цього спочатку слід поставити курсор у потрібне місце і, натиснувши ліву кнопку мишки, виділити рамку для вписування тексту. Для набору тексту потрібно помістити курсор усередину рамки, клацнути лівою кноп-кою мишки і ввести текст. Розміри рамки з текстом можна збільшувати. Тип і розмір шрифтів вибираються, викорис¬товуючи панель атрибутів тексту. Використовуючи додатко¬ве меню під піктограмами інструментів, можна вибирати кольоровий чи прозорий фон.
Вибір кольору. Для вибору кольору зображення необ¬хідно встановити курсор на потрібний колір у меню кольо¬рів у нижній частині екрана і клацнути лівою кнопкою мишки. Вибраний колір з'явиться у верхньому квадратику зліва від меню кольорів. Щоб задати колір фону, треба при виборі кольору з меню клацнути правою кнопкою мишки. Колір фону з'явиться у нижньому квадратику зліва від меню кольорів.
Змінювати кольори можна також за допомогою інстру¬мента «Піпетка» з піктографічного меню. Для цього слід підвести курсор у вигляді піпетки до потрібного кольору на зображенні та клацнути лівою або правою кнопкою мишки залежно від того, основний чи фоновий колір вибирається.
Якщо при побудові зображень натискати праву кнопку мишки, то замість основного кольору буде використовува¬тись фоновий колір, а замість фонового — основний.
Коригування зображення. Можна відмінити кілька останніх кроків роботи графічного редактора, вибравши команду «Відмінити» із пункту меню «Правка». Відновити зображення після команди «Відмінити» можна за командою «Повторити».
Використання меню графічного редактора. Робота з пунктами меню редактора здійснюється так само, як і в інших програмах системи Windows. Пункт «Файл» дозволяє зберегти картинку у файлі (команда «Зберегти» або «Збе¬регти як...»). У діалоговому вікні, що з'явилося, треба ввес¬ти ім'я файла з розширенням, яке вказує тип графічного файла). При потребі виділений ножицями прямокутний фрагмент рисунка можна зберегти в окремому файлі.
Для коригування існуючого файла його потрібно заван¬тажити до графічного редактора за допомогою команди «Відкрити...» із пункту меню «Файл».
Команда «Атрибути...» пункту меню «Рисунок» дозволяє задавати розмір нового рисунка. Це дає можливість потім при розміщенні рисунка в тексті враховувати його реальні розміри. У цій самій команді можна зазначити, яким буде нове зображення — кольоровим чи чорно-білим.
Для перегляду рисунка використовується команда «Пе¬реглянути рисунок» із пункту меню «Вигляд».

Рис.20. Характеристики об’єкту Image.
Виводити на форму зображення у Visual Basic можна трьома об’єктами: самою формою, контейнером Picture та об’єктом Image. Для задачі побудови тестуючих програм достатньо обмежитися останнім. Він потребує менше ресурсів, дозволяє масштабування рисунків і забезпечений подією Click.
Для вставки рисунку потрібно створити його в графічному редакторі, наприклад Paint, і записати файл зображення, наприклад на робочий стіл. За допомогою характеристики Picture задамо шлях до цього файлу. Після натиснення клавіші Ok рисунок приєднається до  Visual Basic програми-додатку і файл на робочому столі можна витерти.
Якщо характеристику Stretch змінити на Да, то об’єкт Image автоматично підлаштується під розміри рисунку. Причому малюнок можна буде масштабувати.
На наступному рисунку показано три об’єкти Image, які відображають один і той же файловий рисунок, але в другому зображені проведено стиск, а в третьому – розтяг, причому на значні величини. Як бачимо, значні деформації зображень можуть привести до небажаних змін змісту самого рисунку (пунктирна лінія або втрата прямолінійності в зображенні кореня). Тому хоч рисунки і можна масштабувати, але робити це потрібно лише на незначні величини.
З наведеного прикладу видно, що графічним редактором можна забезпечити кольорове відображення формул.

Рис.21. Кольорове відображення формул при допомозі об’єкту Image.
Зображення простих геометричних фігур, наприклад трикутників, краще будувати без використання графічних редакторів. Тоді простіше буде проводити їх редагування.



Висновки


В цій роботі досліджується як використовувати основні об’єкти Visual Basic, Редактор формул Microsoft Equation 3.0 та графічний редактор при побудові тестуючих програм засобами Visual Basic. Відповідно до затрат часу по їх побудові пропонується текст розділити на три рівні складності і відповідно до цього розглядається технологія побудови програм.
Найпростіше текст формувати за допомогою полів надпису Мітка. Для покращення вигляду робочих вікон рекомендується використовувати графічні об’єкти Shape.
Для того, щоб користуватися Редактором формул у середовищі програмування Visual Basic необхідно знати, як користуватися ним у текстовому редакторі Word. Ознайомившись з цією роботою не можливо не помітити, що Редактор формул Microsoft Equation 3.0 має ряд обмежень як у текстовому редакторі Word, так і у середовищі програмування Visual Basic, які значно впливають на ефективність його використання. В роботі поміщено цілий ряд практичних порад як обійти вузькі місця і полегшити процес створення програми.
Для добудови простих геометричних зображень достатньо використовувати стандартні об’єкти Visual Basic (відрізок, коло, прямокутник) або їх комбінації. Для відображення більш складних зображень не обійтися без об’єкту Image, який дозволяє виводити на екран малюнки створені графічним редактором. Цим методом можна скористатися також для виведення формул.







Список використаної літератури


1.    Браун С. Visual Basic 6: учебный курс / Пер. с англ.; – СП.б: ЗАО «Издательство «Питер», 1999. – 576 с.
2.    Ершов А.П. Компьютеризация школы и математическое образование // Математика в школе. – 1989. – №2. – с.14-31.
3.    Кузнецов Э.И. Новые информационные технологии и обучение математике // Математика в школе. – 1990. – №5. – с.5-8.
4.    Мур М., Фернандес Дж.Н. Изучи сам Visual Basic сегодня / Пер. с англ.; – Мн.: ООО “Попурри”, 1997. – 528 с.
5.    Р. Вільямс, К. Малкін Комп’ютери в школі: Пер. з англ. / За ред. В.Б. Распопова. – К.: Радянська школа, 1988. – 295 с.
6.    Співаковський О.В. Підготовка вчителя математики до використання комп’ютера у навчальному процесі // Комп’ютер у шолі та сім’ї. – 1992. – №2. – с.9-12.
7.    Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів /Авт.кол.; За ред. Ю.І. Машбиця / Інститут технології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К.: ІЗМН, 1997.
8.    Хайнц-Герд Райманс Вводний курс Visual Basic. Пер. с нем.– Киев Торгово-издательское бюро BHV 1993.–272c.
9.    Visual Basic 6.0: Пер. с англ. – СПб.: БХВ – Санкт-Петербург, 2000. – 992 с.: ил.