У комплексному лікуванні багатьох захворювань важливе значення має правильне харчування. Наука про лікувальне харчування (дієтотерапія) започаткована ще до початку нашої ери. Вже тоді Гіпократ розробив принципи використання їжі з лікувальною метою. Сьогодні дієтотерапія широко використовується в санаторіях, профілакторіях, інших оздоровчих закладах. У зв’язку із скрутним матеріальним становищем і дорогим медичним обслуговуванням все більше людей займається дієтичним лікуванням у домашніх умовах.
Дієтотерапією передбачається спеціальний добір харчових продуктів, дотримання певного співвідношення між поживними речовинами, відповідна технологія приготування страв, режим харчування тощо.
Основним завданням дієтотерапії є відновлення порушеної внаслідок захворювання рівноваги в організмі шляхом пристосування харчового раціону до змінених обмінних процесів за допомогою добору та поєднання окремих продуктів і страв, а також спеціальної обробки їжі. За таких умов дієтотерапія сприятиме саморегуляції організму шляхом мобілізації ферментних систем на субклітинному та клітинному рівнях.
Для ослаблених хворобою людей фізіологічно обґрунтованим є споживання продуктів, які легко засвоюються і в той же час містять у собі достатню кількість усіх поживних речовин, вітамінів, органічних макро- і мікроелементів. Належить враховувати і особливості витрат енергії на перетравлення поживних речовин їжі. Відомо, що на перетравлення білкової (м’ясної) їжі організмом витрачається у два рази більше енергії основного обміну, ніж на перетравлення вуглеводної їжі. Споживання переважно білкової їжі погіршуватиме самопочуття хворого, оскільки значна частина життєво необхідної енергії основного обміну витрачатиметься на перетравлення білків. Отже, фізіологічно обґрунтованою дієтою для хворого є харчування переважно рослинною їжею (овочами, фруктовими салатами, натуральними соками, медом), порівняно бідною білками.
Приблизно 20000-30000 років тому людина істотно змінила свій спосіб життя, вона почала одомашнювати травоїдних тварин і вирощувати злакові. Істотно змінився і харчовий раціон. В ньому переважаючими харчовими продуктами стало жирне м’ясо і вироби з борошна злакових (основні ознаки переходу палеоліту в неоліт).
Протягом тривалого часу, який пройшов з тих пір, кишково-шлунковий тракт людини адаптувався до даного типу харчування, сформувався специфічний тип секреції травних соків. І коли сучасна людина різко переходить на вегетаріанський тип харчування, який для неї був адекватний 3 млн років тому, дуже часто виникають порушення процесів травлення. Ці дані належить враховувати тим, хто хоче змінити один тип харчування на інший (стати вегетаріанцем). Період реадаптації (перехід від змішаного харчування до вегетаріанського) повинен тривати як мінімум декілька років.
При призначенні дієти хворим доцільно дотримуватись таких порад вчених:
–    хворій людині важко одночасно боротися з хворобою і додатковим навантаженням, пов’язаним з перетравленням “лишньої” їжі. Переїдання хворим організмом переноситься значно важче, ніж здоровим;
–    максимальне обмеження стимуляторів (чай, кава, какао) та кухонної солі;
–    спрагу хвора людина повинна вгамовувати споживанням овочевих і фруктових соків;
–    харчовий раціон хворого повинен бути позбавлений денатуралізованих продуктів (виробів із білого першосортного борошна, рафінованого цукру, очищеного рису, консервованих продуктів тощо);
–    людина, яка хворіє тривалий час, не повинна залишатись довго на одній дієті. Час від часу дієту варто замінювати.
В пошуках адекватних засобів, які б підтримували здоров’я, увагу людей все більше привертають натуральні продукти, випробувані протягом багатьох століть. Серед цих натуральних продуктів особливої уваги заслуговують продукти бджільництва, зокрема бджолиний мед. Дослідження лікарів, фармацевтів, хіміків, біологів, спостереження пасічників і апітерапевтів виявили високу ефективність меду при різних захворюваннях (Д.С.Джарвіс, 1975, 1990; Н.П.Йойриш, 1967, 1969; І.А.Лу¬дян¬сь¬кий, 1994; Н.Ф.Синяков, 1995). Регулярне споживання меду зменшує кількість холестерину в крові, розширює кровоносні судини, знижує запальні процеси шлунково-кишкового тракту, зміцнює опорно-руховий апарат, оптимізує обмін речовин, покращує зір і пам’ять, підвищує витривалість до несприятливих факторів довкілля, оптимізує діяльність нервової сис¬теми (заспокійлива, загальнозміцнювальна і тонізуюча дія), підвищує стійкість до різних отрут, покращує стан шкіри, підвищує розумову і фізичну працездатність, сприяє відновленню сил при втомі, виявляє омолоджувальну дію і сприяє довголіттю.
Перевага меду над іншими цукрами, на думку американського лікаря Д.С.Джарвіса (1975, 1991), полягає в тому, що він:
–    не подразнює і не руйнує слизової оболонки травного тракту;
–    легко і швидко засвоюється організмом;
–    є високоефективним енергосубстратом для працюючих м’язів;
–    містить в оптимальному співвідношенні ферменти, вітаміни, мікроелементи, кислоти, амінокислоти, гормони, бактерицидні і ароматичні речовини;
–    виявляє злегка послаблюючу дію;
–    є ефективним заспокійливим засобом;
–    доступний і недорогий продукт.
При застосуванні лікувального харчування слід враховувати стадії захворювання, вік, стать, звички хворого, реакцію на ту чи іншу їжу, клімат, пору року та інші фактори. В час приготування страв варто дотримуватись правил кулінарної обробки харчових продуктів. Це сприяє збереженню їхніх смакових якостей і лікувальної дії. Основними правилами, яких належить дотримуватись при приготуванні страв, є такі:
–    харчові продукти по можливості повинні бути біологічного походження, свіжими і мати натуральний вигляд;
–    готуючи продукти до вживання, належить турбуватися про збереження їх біологічної цінності. Найбільш ефективними методами при цьому слід вважати тушіння на пару, легке обсмажування і витримування у фользі;
–    кулінарна обробка їжі повинна забезпечувати якнайменші втра¬ти вітамінів та органічних солей. Щоб кисень не руйнував вітамін С, їх належить опускати у киплячу воду і варити недовго на невеликому вогні при закритій кришці. Не варто підігрівати і переварювати овочеві страви;
–    для тушіння овочів доцільно додавати небагато рослинного або вершкового масла та води. Жир додається, коли страва готова і трохи охолола. Це сприятиме збереженню цінних полінасичених жирних кислот (при варінні вони перетворюються в насичені жирні кислоти, які не активні в обміні речовин);
–    овочі і фрукти перед споживанням не треба очищувати, адже саме під шкіркою знаходиться найбільше вітамінів;
–    картоплю слід готувати в неочищеному вигляді. При варінні цінні мінеральні речовини (вітаміни, частина крохмалю) – переходять у воду. Такий картопляний відвар варто використовувати (споживати) окремо;
–    зерна і насіння, які містять у собі олії, належить молоти (дробити) в такій кількості, щоб одержаного продукту вистачило для споживання протягом 1-2 тижнів;
–    найкращим посудом для приготування страв є глиняний або з нержавіючої сталі, чи емальований;
–    їжу треба споживати відразу після приготування. Тривале зберігання приготовлених страв може стати причиною харчових отруєнь.
Важливе значення в лікувальному харчуванні має режим вживання їжі. Дієтологи рекомендують такі години прийому їжі: 8-9 год. – сніданок, 13-14 год. – обід, 17-18 год. – вечеря і 21 год. – на ніч. Енергетична цінність лікувального добового раціону розподіляється так: сніданок – 30%, обід – 40%, вечеря 20-30%. Енергетична вартість страв, які споживаються на ніч, не повинна перевищувати 10% добового раціону (І.А.Харченко, 1999). Чотириразового харчування протягом доби повинні дотримуватись люди важкої фізичної праці та спортсмени: перший сніданок – 25% добової норми (біля 1000 ккал), другий сніданок – 15% (600 ккал), обід – 35% (1500 ккал), вечеря – 25% (1000 ккал).
При доборі харчових продуктів для споживання важливе значення має правильний розподіл харчового раціону за обсягом та якісним складом, а також врахування сумісності поживних речовин. Повноцінний відпочинок одержують ті, хто приймає їжу за 3-4 години до сну. Людина, яка лягає спати з повним шлунком, як правило, прокидається стомленою навіть тоді, коли спить 10 год. Повний шлунок шкодить сну, утруднює перебіг процесів відновлення. В час сну майже не працюють внутрішньом’язові периферійні серця (скелетні м’язи), які допомагають серцю рухати кров по кровоносних судинах. Прийнята перед сном їжа вимагає посилення черевного кровообігу, що створює надмірне навантаження на серце. Цей та інші фактори (збільшення в крові жиру в час сну) сприяють виникненню серцевих нападів. Біля 50% усіх серцевих нападів приходиться на період відпочинку або нічного сну.
Вирішивши займатись оздоровленням за допомогою дієтотерапії, необхідно позбутись звички перекушувати що-небудь між основними прийомами їжі. Шлунково-кишковий тракт людини, яка постій¬но щось їсть, не має достатнього часу для відпочинку і швидко “зношується”, створюються сприятливі умови для структурних і функціональних розладів. Добрий сніданок із достатнім вмістом продуктів рослинного походження, що містять у собі клітковину, забезпечить поступове надходження продуктів перетравлення в кров і лімфу (тривале відчуття ситості). Бажано, щоб один прийом їжі був віддалений від другого 5-6 годинами. Особам, які не можуть дочекатися обіду і їм дуже хочеться перекусити, варто випити склянку підсолодженої медом води.
Велика кількість борошняних (вуглеводистих) продуктів і цукру в їжі активізує синтез інсуліну підшлунковою залозою, а отже, сприяє розвитку функціональної гіпоглікемії (зниження вмісту глюкози в крові). Посилює розвиток цього процесу кофеїн, який міститься в каві, шоколаді, солодких напоях. Наслідком тривалої гіпоглікемії є порушення метаболізму із зростанням біологічної потреби в алкоголі. Харчування школярів, в раціоні яких переважають солодкі булочки, печиво, торти, білий хліб, компоти, цукерки та інші вуглеводисті продукти, є неповноцінним. Для такої дієти характерний дефіцит повноцінних білків, вітамінів, мікроелементів, полінасичених жирних кислот та інших необхідних речовин. Спричинюючи порушення обміну речовин, таке харчування сприяє формуванню патологічної потреби організму в алкоголі.
Лікувальне харчування, особливо при суворих дієтах (наприк¬лад, різке обмеження споживання білків у час хронічної ниркової недостатності) повинно бути динамічним. Необхідно пам’ятати, що тривале застосування суворих дієт може спричинити часткове голодування організму щодо окремих поживних речовин, а тривале застосування помірних дієт може порушити перебіг відновних процесів у час одужання. Помірні дієти звичайно застосовують у період загострення хвороби, згодом перехо¬дять до поступового розширення помірної дієти шляхом збільшення асортименту харчових продуктів і страв, які були заборонені (навантажу¬вальні і розвантажувальні дієти).
Навантажувальні чи розвантажувальні дні спочатку призначають один раз на 7-10 днів, а надалі – один або два рази підряд на 4-5 днів (І.А.Хар¬ченко, 1991). У час навантажувальних дієт людина споживає продукти, багаті речовинами, які раніше обмежувались. За таких умов ці речовини виступають у ролі стимуляторів послаблених функцій, а також як функціо¬нальні проби на реакцію щодо розширення дієти. Розвантажувальними днями передбачається зменшення енергетичної цінності харчового раціону з од¬ночасною направленою зміною його якості. Цим забезпечується щадіння порушених функціональних механізмів, нормалізується порушений (патологічно змінений) обмін речовин.
Загальновідомо, що причиною локальної недуги дуже часто є загальне захворювання організму, спричинене порушенням обміну речовин. Дієтич¬ні помилки (молочно-овочева дієта з малим вмістом вітамінів) можуть при¬звести до запалення слизової оболонки шлунку, утворення виразок і пух¬лин. Важливу роль у виникненні захворювань шлунково-кишкового тракту відіграє психічний стан людини, адже фізичні і психічні функції пов’язані між собою так тісно, що втручання в одну з сфер спричиняє зміни в іншій. Тому згідно порад прихильників психосоматичної медицини належить перш за все налагодити побутові умови, обмежити фізичні та нервові пе¬ревантаження. Меню хворих недугами шлунка і кишечника передусім по¬винно містити рослині продукти, фруктові і овочеві соки, зелень, супи і овочеві приправи, мед. На період лікування належить вилучити із спожи¬вання тваринні жири, м’ясо, рибу, яйця.
Загальнодієтичним принципом лікування хворих із порушенням функ-цій шлунково-кишкового тракту є дотримання такого режиму харчування: їсти мало, регулярно, повільно, їжу ретельно роздрібнювати, пережовувати і перед ковтанням добре перемішувати зі слиною. При загостреннях захво¬рювань шлунку ефективним є механічне, хімічне та термічне щадіння його функцій. У харчовому раціоні таких хворих мають переважати продукти та страви, що швидко евакуюються зі шлунку – молочні та ембріональні, ягоди, мед, вироби з меленого м’яса, каші, картопля і, звичайно, рідкі страви та пюре. Обсяг їжі повинен бути невеликим.
При лікуванні хронічних гастритів із підвищеною кислотністю шлунка належить обмежити споживання продуктів, які активізують виділення шлункового соку (бульйони з м’яса, риби і грибів, спеції, солоне м’ясо, солоні та копчені продукти). Посилюючи секрецію травних залоз, ці продукти рекомендуються хворим зі зниженою секрецією шлунка.
Ефективним лікувальним засобом при гастриті і при виразковій хворобі шлунка, яка супрободжується підвищеною кислотністю є мед. Маючи чимало лугоутворюючих елементів мед знижує кислотність шлункового соку. При виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, мед доцільно приймати за 1,5-2 год до сніданку (100 г) і обіду (50 г) і через три години після вечері. Перед вживанням мед належить розчинити в склянці теплої води. В такому вигляді він розріднює слизь в щлунку, діє знеболююче, усуває тошноту. Курс лікування – 2-3 тижні
При захворюваннях з підвищеною перистальтикою кишок слід обмежити або й повністю виключити з харчового раціону продукти, що мають проносну дію: холодні фруктові та овочеві соки, солодкі напої та компоти, олію, чорнослив, хліб із борошна грубого помолу, страви з гарбуза, одноденні кисломолочні продукти, овочеві супи, салати, копчення, холодець. Знижують перистальтику кишок гарячі страви та напої, киселі, рисова та манна каші, страви з борошна, свіжий сир, некруто зварені яйця, триденний кефір, міцний чай тощо. Накопиченню газів у кишках та їх здуттю сприяють бобові, свіжий хліб, капуста, груші, незбиране молоко (Г.І.Столмакова, І.О.Мартинюк, 1991).
З порушенням обміну речовин пов’язані ревматичні хвороби. Тому лікування таких хвороб повинно бути спрямоване на нормалізацію біохімічного гомеостазу організму, виведення з нього шкідливих продуктів білкового обміну (сечової кислоти, креатину, аміаку тощо). Малоефективними методами лікування ревматичних хвороб є місцеві впливи (натирання, ванни, компреси тощо), лікування саліцилами. Усе це типові приклади боротьби з проявом хвороби, а не з її причинами. Ось чому більш ефективним при цих захворюваннях є використання натуральних рослинних ліків (рослинних харчових продуктів). З їх допомогою прискорюється виведення шкідливих решток обміну речовин з організму, нормалізується кислотно-лужна рівновага. Змі¬нив¬ши систему харчування на переважно вегетаріанську, застосувавши фіто- та гідротерапію, можна досягти полегшення хвороби або й цілковитого видужання.
Важливу роль у життєдіяльності організму, особливо в період його росту і розвитку, відіграє холестерин. Підвищений вміст холестерину в організмі є одним з факторів, який спричиняє розвиток атеросклерозу. Багато холестерину у тваринних жирах, мозку, печінці, серці, жовтку яєць, рибній ікрі. В рослинних продуктах холестерин відсутній, а тому їх споживання є ефективним методом профілактики і лікування атеросклерозу, інфарктів міокарда і інсультів.
Кардіологи вважають, що рівень холестерину менше 160% сприяє попередженню розвитку атеросклерозу. Якщо рівень холестерину в крові перевищує 200 мг%, то він починає проникати в стінки судин, спричинюючи їх потовщення, втрату еластичності, зву¬ження кровоносного русла і утворення склеротичних бляшок. Коли ці бляшки стають такими великими, що закривають просвіт коронарних судин, виникає інфаркт міокарда; якщо це відбувається в артеріях, які живлять мозок – настає інсульт.
При лікуванні захворювань, пов’язаних з порушенням вуглеводного обміну (цукровий діабет, ожиріння, гіпертонія, ішемічна хвороба серця), найбільш ефективними є дієти з обмеженою кількістю простих вуглеводів, використанням спеціальних дієтичних продуктів та страв, до складу яких входять цукрозамінники (сорбіт, ксиліт, сахарин тощо).
При захворюванні діабетом проблема полягає не в дефекті підшлункової залози, яка регулює вміст глюкози в крові, а у відсутності чутливості клітин до інсуліну. Це захворювання має тісний взаємозв’язок із надмірною масою тіла, з підвищеним споживанням жирів.
При лікування діабету потрібно дотримуватись оптимального рухового режиму і перейти на багату клітковиною дієту з дуже низьким вмістом жирів. Чим менше хворий з’їдає жирів, тим менша їх кількість надходить у кровообіг. При цьому створюються сприятливі умови для розблокування інсуліну (перехід глюкози з крові в клітини). Відомо чимало випадків, коли обмеження споживання жирів (на 10-15% менше добової потреби) протягом двох місяців сприяло зниженню глюкози в крові до нормальних величин. Інсуліноподібну дію виявляють фізичні вправи. Вони допомагають організму швидше “спалювати паливо”, яким є глюкоза і жирні кислоти. Вирівнюють вміст глюкози в крові і підтримують його на стабільному рівні харчові продукти, багаті клітковиною (овочі, фрукти, зелень, зернові).
При хронічній нирковій недостатності, яка найчастіше розвивається внаслідок хронічних гломерулонефритів і пієлонефритів, ефективними є малобілкові дієти. Проте для повноцінного функціонування організм хворого повинен отримувати достатню кількість незамінних амінокислот. Це до¬сягається за рахунок білків м’яса, риби, яєць, молока. При недостатньому надходженні білку з їжею (менше 30 г на добу) на потреби життєдіяльності організм використовує власні білки. Стан хворого при цьому погіршується. В малобілкових дієтах борошняні вироби за¬мінюють спеціальними безбілковими діє¬тичними продуктами.
Варто пам’ятати, що однією з причин багатьох захворювань, зокрема виразок, ракових новоутворень, є тривале перезбудження нервової системи. Лікування цих та інших захворювань повинно починати¬ся з усунення негативних емоцій і інших причин, що викликають нервові перенапруження. Необхідно постійно змінювати негативні емоції по-зитивними. Серед негативних емоцій, які виявляють свій руйнів¬ний вплив на організм людини особливо шкідливими є страх, неспокій в поєднанні з депресією, заздрість, ревнощі, жадібність, гнів, ворожа настроєність, образа, підозріливість і жа¬лість до самого себе. Постійно перенапружуючи нервову систему, такі емоції згодом призводять до втрати життєвої енергії, розвитку неврозів, повіль¬ного “самоотруєння” організму.