ХарактерХарактер. План. 1. Поняття про характер. 2. Структура характеру. 3. Системи властивостей характеру. 4. Типологія характерів. 5. Темперамент і характер. 6. Формування характеру. « 1 » Під характером в психології розуміють сукупність індивідуа-льно-своєрідних психічних властивостей, які виявляються у типових для даної особистості способах діяльності при типових обставинах і визначаються ставленням особистості до цих обставин. Ставлення особистості визначають: 1) своєрідність емоційних переживань си-туації; 2) спосіб дії в ситуації. Так, поведінка на уроці визначається ставленням учня до нього. В однакових обставинах керуючись од-ними цілями, різні люди схильні до різних способів дій. Таким чи-ном характер, що виражається у цій схильності має спонукальну си-лу. Іноді риса характеру спонукає діяти недоцільно в деяких ситуаці-ях (впертість, лінь, гордість). Таким чином, риси характеру можуть заважати людині, якщо вони спонукають діяти проти вимог ситуації. Якщо ж властивості характеру відповідають вимогам, то вони вико-нують активізуючу роль. Характер забезпечує відносну постійність особистості, її певну незалежність від різних ситуацій, наступність та логіку в її поведінці. Найкраще характер виявляється у подоланні перешкод (сказати правду, якщо навіть будеш покараним; допомогти товаришу, навіть якщо це шкодить тобі). Активність характеру вияв-ляється у силі подолання труднощів. Такі риси характеру називають вольовими (самостійність, наполегливість). « 2 » Структура характеру – не просто сукупність його властивостей, а їх цілісна організація. Так, за однією рисою характеру можемо передбачити пов’язані з нею інші риси (скромність – чесність, ввічливість, доброзичливість). Ці, пов’язані між собою властивості, утворюють певні симптомокомплекси, або фактори. Кожен симптомокомплекс обумовлений певним ставленням особистості до окремої сторони дійсності. Виділяють чотири групи ставленнь до дійсності: 1) до спільності та окремих людей (доброзичливість, вимогливість, ввічливість, чесність); 2) до праці (відповідальність, працелюбність, старанність); 3) до речей (бережливість, акуратність); 4) до самого себе (самолюбство, зухвалість, честолюбство, гордість). Кожна з цих груп ставлень визначає окремий симптомокомп-лекс. Наприклад: ставлення до оточуючих може бути: Зневажливим: Довірливим (Воно породжує різні риси характеру) Байдужість, зухвалість, впе-ртість, замкненість, запере-чення загальних правил по-ведінки. Відвертість, поступливість, слідування правилам поведі-нки. Ставлення людини до різних сторін дійсності не відокремлені (ставлення до праці залежить і від відношення до людей – відповідальність; ставлення до людини залежить і від ставлення до себе). Більшість рис характера залежить не від одного ставлення, а від їх системи. Можна говорити лише про переважну залежність риси від певного ставлення людини. В свою чергу симптомокомплекси також не ізольовані. Це приводить до висновку, що характер є цілісним утворенням. « 3 » В системі відношень особистості виділяють стрижневі та похідні від них. Так, у вчителя є стрижневим ставлення до людей, як вищої цінності, гуманістична орієнтація у відношеннях між людьми. Така особливість характера, як цілісність, робить неможливим виховання деяких рис характера, а не його системи. Необхідно формувати ставлення до різних сфер дійсності (не можна бути ввічливим без позитивного ставлення до інших). Характеру, як цілому властиві ознаки: 1) глибина: більш глибокі риси, пов’язані із стрижневими ставленнями особистості і широкою системою інших рис характеру. Через відмінність в глибині рис характеру його не можна описати переліком симптомокомплексів, а необхідно виділити глибокі і поверхневі; 2) активність або сила характеру: визначається тим, наскільки людина здатна перетворити дійсність, переборюючи труднощі; 3) стійкість: поєднана з мінливістю. З одного боку, поведінка людини незмінна в різних обставинах (людина контролює ситуацію, добивається в ній своєї мети). У тварин поведінка ситуативна, вони не можуть діяти проти обставин, на противагу людині (тварина припиняє пошук їжі, коли вона не голодна). З іншого боку, на шляху до мети, людина повинна врахувати зовнішні умови, пристосовуючись до них (властивість пластичності характеру). Це є необхідною умовою виховання та розвитку характера. Ці ознаки теж взаємопов’язані, більш глибокі разом з тим більш активні і стійкі. Перелічені ознаки залежать також від змісту відношень особистості (якщо для людини головне відношення до природи, то відповідна риса характеру і є найбільш глибокими, стійкими та сильними), а також від темпераменту (флегматик має найбільш стійку характеристику). Тому ці ознаки не враховують змістовних характеристик і не розкривають позитивної або негативної спрямованості характеру. « 4 » Прикладів типології є дуже багато. На сьогодні ця проблема має більш історичне, ніж наукове значення. Платон: типологія за перевагою типів душі: 1) нормальний (пе-реважає розум); 2) темокритичний (мужність); 3) олігархічний (ску-пість); 4) демократичний (прагнення до насолоди); 5) тиранічний (прагнення до влади). Лафатер: спроба виділити типи за будовою та виразом обличчя. Галль: за поверхнею черепа (наука френологія). Рібо: за співвідношенням почуттів та волі. В ХХст. такі спроби: за конституцією та будовою тіла (Креч-мер, Шелдон); за вродженою спрямованістю особистості на певну сферу культури (Шпрангер): практик, теоретик, естет, релігійний, владний, соціальний. В Росії засновник типології характеру Галич виділив погані, добрі, визначні. « 5 » Зв’язок між темпераментом і характером визначається іх спіль-ною фізіологічною основою – типом нервової системи. Від власти-вості темпераменту залежать динамічні (швидкість, сила, інтенсив-ність) особливості рис характеру. Так, флегматик важко вступає в знайомство, а сангвінік – легко. Властивості темпераменту можуть сприяти або протидіяти розвитку певних рис характеру (холерику легше стати хоробрим ніж меланхоліку). Тип темпераменту – одна із найважливіших умов походження індивідиально-своєрідних рис ха-рактеру. Від чого залежить характер: від вроджених рис чи виховання? Характер більш залежить від виховання, а темперамент – вроджений. У близнюків з однаковим генотипом темперамент однаковий, а характер різний. Тому при однаковій спадковості формуються різні риси характеру. « 6 » Витоки характеру – в мотивах діяльності: мотив спочатку змінюється в залежності від ситуації (хоробрий вчинок несміливої людини), а потім виробляється певний спосіб поведінки, який повторюється в певних ситуаціях (несмілива стає сміливою). Такій стійкий спосіб поведінки перетворюється на автоматизм і стає рисою характеру. Риса характеру – не стійкий мотив поведінки, що спонукає до певного способу дій в типових обставинах.
