ТемпераментТемперамент. План. 1. Поняття про властивості темпераменту. 2. Фізіологічні основи темпераменту. 3. Тип темпераменту як система його властивостей. 4. Характеристика типів темперамента. 5. Узгодження темпераменту і діяльності. « 1 » Індивідуально типологічні властивості – це такі, якими одна людина відрізняється від інших, або певна група людей відрізняється від інших. Їх вивчає диференціальна психологія. Темперамент, хара-ктер, здібності – три групи, на які поділяються ці властивості. В чому специфіка властивостей темпераменту? 1) Вони характеризують динаміку психічної діяльності. Дина-міка – характер перебігу в часі (швидке – повільне, сильне – швидке, бурхливе – спокійне, поверхневе – глибоке). 2) Утворюють специфічні співвідношення, що характеризують типи темперамента. Так, емоційність характеризує і сангвініка, і меланхоліка, але виявляється це по-різному, оскільки емоційність посідає різне місце в системі властивостей темперамента різних типів. У сангвініка емо-ційність виявляється як швидка, бурхлива реакція на подразник. У меланхоліка – емоціональна реакція на один подразник робить не-можливим відчуття іншого. 3) Прояви темперамента незалежать від змісту і ситуації діяль-ності. Ця ознака дозволяє відрізняти властивості темперамента від впливу мотивів на динаміку психічної діяльності. Людина може пра-цювати швидше, прискорити роботу, збільшити зусилля, якщо їй ці-каво або важливо досягти результату. Тут виявляється вплив моти-вації на динаміку діяльності, яка змінюється при різному змісті в рі-зних ситуаціях. Якщо динаміка діяльності залежить від темперамен-ту, то в різних ситуаціях і при різному змісті діяльності вона зберіга-ється. Вплив темпераменту на динаміку діяльності максимально ви-являється в екстремальних ситуаціях, коли дія мотивів мінімальна (здача екзамену). Мотиви дозволяють пристосуватись до ситуації, а властивості темпераменту вимагають змінити саму ситуацію, сам тип темпера-менту за життя не змінюється. Таким чином, під властивостями тем-перамента розуміють такі стійкі індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, залишаються відносно незмінними при різному змісті, цілях діяльності та утво-рюють структуру, що характеризує тип темперамента. « 2 » Властивості темперамента найбільш залежні від фізіологічних властивостей, ніж всі інші психічні явища. Гіппократ вважав що темперамент – це різний перебіг однакових захворювань, Фулльє (1896) вважав, що фізіологічною основою темперамента є колір шкіри, волосся, очей. Кречмер, Шелдон, вважали що фізіологічною основою є конституція тіла (будова тіла). Конституція дійсно впливає на тип нервової системи та на темперамент, але при однаковому типі конституції можливі різні типи нервової системи та темперамента. Головну роль у походженні темперамента відіграє не конституція, а тип нервової системи (І.П.Павлов). Але тип нервової системи нееквівалентний темпераменту. Від однакової властивості нарвової системи залежить одночасно багато властивостей темпераменту. Так, від сили збудження залежить енер-гійність, бадьорість, швидкість рухів, тощо. Водночас кожна риса темпераменту залежить не від однієї, а від багатьох характеристик нервової системи. Така залежність називається багатозначною. Схема: Зв’язки між властивостями нервової системи і темперамента. – Властивість темпераменту (сензитивність, активність, реактивність тощо). – Властивість нервової системи (сила, рухливість тощо). Павлов розрізнив чотири типи нервової системи: 1. сильний, врівноважений, рухливий (сангвінік); 2. сильний, неврівноважений, рухливий (холерик); 3. сильний, врівноважений, інертний (флегматик); 4. слабкий тип (меланхолік) Загальний тип нервової системи – це фізіологічна основа тем-перамента. « 3 » Темперамент – це не проста сукупність властивостей, а їх взаємозв’язок, утворює стійку структуру. Цей взаємозв’язок виявляється: 1) математичне співвідношення різних властивостей є постійним для певного темперамента: чим більшим числом виражається одна характеристика, тим меншим друга; 2) властивість темперамента виявляється по-різному в залежності від того, з якими іншими властивостями воно пов’язане. Таке розуміння типу темперамента як закономірних зв’язків між властивостям близьке до поняття, введеного Гіппократом. “Темперамент” в перекладі з латинської мови означає “співвідношення”, “пропорція”. Гіппократ вважав, що в організмі людини є чотири рідини, одна з яких переважає. Кров – у сангвініка, слиз – у флегматика, жовч – у холерика, чорна жовч – у меланхоліка. Ці поняття на сучасному етапі набули іншого значення. « 4 » Назвемо властивості темперамента: 1) сензитивність: визначається найменшою силою впливу, який викликає у людиниреакцію; 2) реактивність визначається тим, з якою силою людина реагує на зовнішній вплив; 3) активність визначається силою, з якою людина впливає на ситуацію і долає перешкоди; 4) співвідношення активності та реактивності: наскільки людина залежить від ситуації – підкоряється їй чи прагне її змінити; 5) темп реакцій: швидкість реакцій (рухи, мовлення, дотепність); 6) пластичність – ригідність: наскільки легко людині пристосуватись до нових обставин; 7) екстравертованість – інтравертованість: від чого в більшій мірі залежить діяльність людини: від зовнішньої ситуації в даний момент чи від образів минулого або майбутнього. Сангвінік – підвищена реактивність (з незначного приводу плаче або сміється), знижена сензитивність (не помічає слабкі звуки та інші подразники), підвищена активність (енергійний, працездат-ний, наполеглевий), активність і реактивність врівноважені (швид-кість розуму, кмітливість, стримує почуття), висока пластичність (мінливість настроїв, інтересів, гнучкість розуму), екстравертований (в першу чергу реагує на актуальні зовнішні враження). Холерик – знижена сензитивність, підвищені реактивність і ак-тивність, але реактивність переважає (нестриманість), менш пласти-чний і більш ригідний, ніж сангвінік (більша стійкість інтересів); швидкий темп роботи, екстравертований. Флегматик – знижена сензитивність, низька емоційність (з бід-ною мімікою), працездатний, активність вище реактивності (терпля-чий, наполегливий), низький темп, ригідний (важко в нових обста-винах), інтровертований. Меланхолік – підвищена сензитивність, надмірно вразливий, низька реактивність та активність, бідна міміка, знижений темп, ри-гідний, інтравертований. Окремі властивості темпераменту можуть за життя змінюва-тись, але тип темперамента залишається постійним. Від змін окре-мих властивостей темперамента слід відрізняти дозрівання типу те-мпераменту. Хоча дитина і народжується з основою для певного ти-пу темперамента, але він не виникає весь відразу, а залежить від до-зрівання нервової системи. Так, у дошкільника нервові процеси сла-бкі і неврівноважені. Тому властивості темперамента, які залежать від сили нервової системи, не виявляються (схильність до страху або гніву, роздратованість, кволість). У молодшого школяра ці властиво-сті вже помітні. Основні властивості темпераменту виявляються пос-тупово з віком в залежності від дозрівання нервової системи. « 5 » Кожна діяльність ставить певні вимоги до динаміки психічних процесів. Тому людина повинна узгодити динаміку своєї діяльності із вимогами професії. Є декілька шляхів: 1) обрати професію відпо-відно до темперамента. Так, меланхоліку важко працювати диспет-чером, бо потрібна швидка реакція. Але цей шлях не підходить до масового набору; 2) індивідуалізація вимог (в школі підбір педагогі-чних впливів: строга оцінка для сангвініка, а заохочення, схвалення – для меланхоліка; 3) подолання негативних проявів темпераменту мотивами (якщо урок цікавий, то холерик дисциплінований); 4) фо-рмування індивідуального стилю діяльності (основний і універсаль-ний механізм). Однакові вимоги діяльності можна реалізувати різ-ними прийомами. Індивідуальний стиль діяльності – це система прийомів і способів дій, характерна для даної людини і доцільна для досягнення успішного результату. Так, успіх пісьмової роботи у меланхоліка і сангвініка забезпечуються по-різному: меланхолік багато часу витрачає на чернетки, на перевірку, менш контролює сам процес написання; сангвінік чернетки пише рідко, менше часу витрачає на перевірку, але контролює безпосередньо процес написання. У слабовстигаючих виявляється залежність їх успіху від типу темпераменту, а у відмінників такої залежності немає. Чим пояснити це протиріччя? Хорошим учням вдалося виробити індивідуальний стиль учбової діяльності, в якому послаблені особливості темпера-менту, несприятливі для учбової діяльності. Наприклад, невисока зосередженість компенсується посиленим контролем і перевіркою, повільний темп розумової роботи – тривалим підготовчим етапом. Швидка втомлюваність – частими паузами для відпочинку. У слаб-ковстигаючих учнів індивідуальний стиль діяльності вироблений недостатньо і недоліки темпераменту (особливо миланхоліка і холерика) не помічаються. Педагогічні прийоми орієнтовані переважно на учнів із силь-ним типом темпераменту, яких більше, і не враховують особливос-тей меланхоліка. Педагогічні впливи повинні спрямовуватись на удосконалення індивідуальної діяльності учня. Тоді успішність не буде залежати від типу темперамента. Ось чому немає “хороших” і “поганих” властивостей темперамента. Не існує темперамента здіб-ного до навчання, але у кожного є свій шлях оволодіння учбовою діяльністю, формувати який вчитель і покликаний.
