Хімічний склад воску дуже складний і на сьогоднішній час до кінця не з’ясований. Cкладовими компонентами воску є складні ефіри (70-75%), вільні жирні кислоти (12-15%), вуглеводи (близько 10%), мінеральні та ароматичні речовини, які надають йому білого, жовтого або червонуватого кольору. Основними хімічними елементами воску є вуглець (80%), вода (13%) і кисень (7%). Віск багатий вітаміном А, (жовтий віск містить 10 мг коротиноїдів), іншими біологічно-активними речовинами, в ньому є чимало пилку і прополісу.
Колір воску в значній мірі залежить від рослин, з яких бджоли збирали пилок і мед, а також від кольору прополісу, який бджоли приносять у вулик. Світлий віск цінується більше, ніж темний. В парфумерії і косметиці використовують відбілений віск. Для цього його тримають подрібненим (у вигляді стружки) на сонці 10 днів. Специфічний, приємний запах воску залежить від запаху нектароносів. За допомогою спеціальної обробки з воску отримують пахучу речовину, яка за своїми якостями не поступається трояндовій і жасминній оліям. Цю речовину успішно використовують у парфумерії для виготовлення високоякісних духів.
Навощене полотно в давнину використовували для писання. Про це згадує Пліній Старший, давньогрецький поет Гомер, римський поет Катул та ніші. Починаючи з давніх часів і аж до середніх віків для писання використовували дерев’яні дощечки, покриті рівним шаром воску.
Близько 20% воску, який виробляється в нашій країні використовується у 30 галузях промисловості, а також у побуті; основна ж кількість воску повертається для потреб бджільництва – іде на виробництво вощини.
Переплавляти і зберігати віск рекомендують в емальованому, скляному або в алюмінієвому посуді. Вільні жирні кислоти здатні розчиняти метал, утворюючи в більшості випадках забарвлені солі. Від контакту з залізом віск набуває бурого кольору (при підігріванні в залізному посуді віск чорніє), у мідному – зеленого, в цинковому – брудно-сірого.
Отримують віск від обрізків щільників, бракованих шматочків щільників, вирізаних з будівельних рамок. На воскоекстракційних заводах віск отримують із мерви (відходи переробки сушняку) та витопок (з сонячних воскотопок).
Натуральний бджолиний віск має ароматний запах, майже без смаку і абсолютно не шкідливий для людини. Віск не розчиняється у воді, але розчиняється у бензині, скипидарі, хлороформі, частково в ефірі і киплячім спирті. Температура плавлення воску (61-68°С), залежить від його якості – чим вища якість, тим вища температура плавлення. Плавлячись при більш високій температурі, віск перетворюється у так зване воскове масло. Віск легший за воду (питома вага 0,96-0,97), горить сяючим полум’ям, згоряючи без залишків.
Фальсифікація воску. На жаль, існує фальсифікований віск. Для цього використовують мінеральні воски: парафін, стеарин, технічний віск та їх суміші. Легко змішується з воском, утворюючи однорідні суміші, парафін, езерин і стеарин. Звичайно властивості таких сплавів відрізняються від властивостей натурального воску, а тому вони не можуть замінити натурального бджолиного воску. У мінеральних восках відсутні вільні жирні кислоти і складні ефіри, їх кислотне і ефірне число дорівнює нулю. Якщо ж до бджолиного воску додати мінеральний віск, то ефірне і кислотне число такої суміші зменшується. При додаванні до натурального воску стеарину і каніфолі кислотне число різко збільшується, ефірне – майже не змінюється. Для перевірки натуральності воску частіше застосовують такі методи (С.Б.Омелаєнко, 1992):
–    домішки каніфолі, езерину, парафіну і жирів можна визначити за запахом;
–    на переломі натуральний віск має дрібнозернисту структуру, а при наявності в сплаві парафіну видно окремі кристали;
–    зріз натурального воску матовий без блиску, при наявності домішок – гладкий і блискучий;
–    при розминанні натуральний віск стає пластичним, не прилипає до пальців і на дотик не жирний;
–    в суміші з парафіном віск стає легший. Якщо віск не тоне в 40° горілці він фальшивий;
–    при спалені віск має характерний запах. При спалені воску з домішками за запахом можна визначити наявність домішок;
–    домішка каніфолі виявляється розчином в 85° спирті. Віск в спирті розчиняється погано;
–    віск розчиняється в гарячому скипидарі, а деякі домішки (крохмаль, мінеральний віск, сірка) – ні;
–    віск з домашнього жиру залишає на папері жирні плями;
–    при жуванні натуральний бджолиний віск не прилипає до зубів;
–    при зберіганні натурального воску, на ньому виступає білий наліт;
–    бджолиний віск значно важчий ніж мінеральний.
Віск дуже стійкий щодо дії різних факторів довкілля, тому може зберігатися без змін свого складу і фізико-хімічних властивостей тисячі років. Куски воску знайдені в древніх єгипетських пірамідах не втратили своїх властивостей і на сьогоднішній день. Пошкодити його можуть лише личинки воскової молі. Проте і вони віддають перевагу відходам, які залишаються на комірках стільників після розплоду.